Постанова

від 22.05.2022 по справі 521/18114/14-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/869/22

Справа № 521/18114/14-ц

Головуючий у першій інстанції Целух А.П.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С.,

За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 липня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою, про визнання іпотеки припиненою

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У квітні 2017 року, ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою, про визнання іпотеки припиненою.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 липня 2017 року позов публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Суворовським РВ ОМ1У ГУМВС України в Одеській області, 05.12.2007 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь ПАТ «УкрСиббанк» (р/р № НОМЕР_3 (ЄДРПОУ 09807750), МФО 351005; 61050, м. Харків, пр-т Московський, 60; адреса для листування А/С 33, м. Київ-68, 02068) заборгованість за кредитним договором в сумі 65 928,79 (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот двадцять вісім) доларів США 79 центів, що еквівалентно 889 360 (вісімсот вісімдесят дев`ять тисяч триста шістдесят) грн. 20 коп., заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та відсотків за кредит у розмірі 5 865,86 (п`ять тисяч вісімсот шістдесят п`ять) грн. 86 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Суворовським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, 05.12.2007 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь ПАТ «УкрСиббанк»(р/р № НОМЕР_3 (ЄДРПОУ 09807750), МФО 351005; 61050, м. Харків, пр-т Московський, 60; адреса для листування А/С 33, м. Київ-68, 02068) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 654,00 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

В іншій частині вимог публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено.

Визнано припиненою з 01.05.2014 року поруку, яка встановлена договором поруки від 18.08.2008 року, укладеного від імені ОСОБА_2 та від імені ПАТ «УкрСиббанк», з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11384747000 від 18.08.2008 року.

Визнано припиненим договір іпотеки від 18.08.2008 року, укладений від імені ОСОБА_2 та від імені ПАТ «УкрСиббанк», відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно: трьох кімнатну квартиру, загальною площею 70,7 кв. м., житловою площею 40,8 кв. м., яка належить іпотекодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладений в забезпечення виконання грошових зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № 11384747000 від 18.08.2008 року.

Встановлено порядок виконання рішення суду шляхом скасування державної реєстрації обмежень на підставі іпотечного договору оформленого від імені ОСОБА_2 та від імені Акціонерного комерційного банку «УкрСиббанк» (Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Главацьким В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2049 від 18.08.2008 року.

Не погоджуючись із вищевказаним рішеням суду, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» подало до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати рішення рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 липня 2017 року та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в сумі 65 928 доларів США 79 центів та заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит в розмірі 5865грн. 86 коп. Відмовити в задоволенні зустірчного позову ОСОБА_2 , а також стягнути з відповідачів суму сплаченого судового збору за подачу позовної завяи в розмірі 3654 грн. та 4019,40грн. - за подачу апеляційної скарги.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21.08.2017 року відкрито апеляційне провадження по цивільній справі за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 липня 2017 року та ухвалою цього ж суду від 21.08.2017 року призначено розгляд вищевказаної цивільної справи у приміщенні апеляційного суду Одеської області (том І: а.с. 201, 203).

Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», ліквідовано Апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м.Одесі.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Частиною 5 ст. 31 ЦПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.

На виконання вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ЦПК України рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 №1 днем початку роботи суду визначено 03.01.2019, до якого підлягають передачі всі справи, що перебували в провадженні Апеляційного суду Одеської області.

За результатами автоматичного розподілу після створення нового суду визначено склад колегії суддів: Черевко П.М. - головуючий суддя, судді - Дрішлюк А.І., Драгомерецький М.М. (том І: а.с. 50).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.02.2019 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою, про визнання іпотеки припиненою, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 липня 2017 року., яку було призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (том І: а.с. 53-54).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 09 квітня 2020 року № 914/0/15-20 звільнено ОСОБА_4 з посади судді Одеського апеляційного суду у відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями по справі визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Цюра Т.В, судді Гірняк Л.А., Комлева О.С. та прийнято справу до провадження, і призначено її до розгляду (том І: а.с. 103-110).

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання, призначене на 12.05.2022 року, сторони не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

11.05.2022 року від представника АТ «УкрСиббанк» надійшло клопотання, у якому представник просить суд розглядати цивільну справу за відсутності представника банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 18.08.2008 року від імені ПАТ «УкрСиббанк» та від імені ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11384747000 відповідно до якого банк зобов`язувався надати позичальнику однією сумою, а позичальник зобов`язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 71 400,00 доларів США та сплатити проценти за його користування у розмірі 14,5% річних шляхом внесення ануїтентних платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором.

18.08.2008 року від імені ОСОБА_2 та від імені ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір поруки № 224156, відповідно до якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання ОСОБА_1 його зобов`язань перед кредитором, що виникли з договору про надання вищевказаного споживчого кредиту.

18.08.2008 році від імені ОСОБА_2 та від імені ПАТ «УкрСиббанк» було укладено іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно: трьох кімнатну квартиру, загальною площею 70,7 кв. м., житловою площею 40,8 кв. м., яка належить іпотекодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний договір укладався в забезпечення виконання грошових зобов`язань за договором про надання вказаного споживчого кредиту.

Через невиконання відповідачем своїх зобов`язань, станом на 23.09.2014 року, заборгованість за кредитним договором складає 65 928 доларів США 79 центів, що за курсом НБУ станом на 23.09.2014 року еквівалентно 889 360 грн. 20 коп., з яких:

-заборгованість за кредитом - 60 646 дол. США 15 центів, що еквівалентно 818 098 грн. 92 коп.;

-заборгованість за відсотками за користування кредитом - 5 282 дол. США 64 центів, що еквівалентно 71 261 грн. 28 коп.

Сума заборгованості по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати відсотків за кредит станом на 23.09.2014 року становить 434 доларів США 84 центів, що за курсом НБУ станом на 23.09.2014 року 5 865 грн. 86 коп., з яких:

-204 доларів США 43 центів, що еквівалентно 2 757 грн. 70 коп. - пеня за прострочення кредиту;

-230 доларів США 41 цент, що еквівалентно 3 108 гривень 16 коп. - пеня за прострочення сплати відсотків.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову АТ «Укрсиббанк», районний суд враховуючи встановлені судом обставини, дійшов до висновку, що вимоги ПАТ «УкрСиббанк» підлягають частковому задоволенню, а саме оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, тому сума кредиту, проценти за користування кредитом та пеня підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 . При цьому, судом зазначено, що враховуючи умови кредитного договору та договору поруки, черговість сплати платежів, та вказані норми, суд прийшов до висновку, що порука ОСОБА_2 припинила свою дію з 01.05.2014 року, так як позичальником ОСОБА_1 було порушено зобов`язання з жовтня 2013 року, а до суду ПАТ «УкрСиббанк» звернувся 30.09.2015 року, у зв`язку із чим вимога позивача ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 є незаконною, тому задоволенню не підлягає, а зустрічний позов ОСОБА_2 в цій частині є цілком обґрунтованим та підлягає задоволенню з зазначених вище підстав.

Однак, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Апеляційним розглядом справи встановлено, що 18.08.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11384747000, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_1 (відповідач - 1) кредит в іноземній валюті в сумі 71 400,00 доларів США, а останній зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 18.08.2023 року, якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту відповідно до умов Договору та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 14,50% річних.

Також відповідно до п.п.1.1.-1.3.2. кредитного договору, сторони домовились, що за умовами кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентової ставки за користування кредитом у разі настання будь - якої з обставин, передбачених Договором. Сторони досягли згоди, що за користування кредитними коштами понад встановлениц договором строк, Банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основоного боргу за процентовою ставкою в розмірі встановленому вдвічі від ставки визначеної за користування кредитом.

Банк виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, однак всупереч умовам кредитного договору, відповідач - 1 не здійснює належних платежів для погашення кредиту нарахованих відсотків, чим порушує взяті на себе договірні зобов`язання.

Матеріалами справи також встановлено, що з метою своєчасного і повного виконання зобов`язань відповідача - 1 за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_2 (надалі - поручитель, відповідач - 2) було укладено Договір поруки №224156 від 18.08.2008 року (надалі - Договір поруки).

Пунктом 1.2. договору поруки визначено, що поручителю добре відомі умови вищезазначеного основного договору, а саме: сума основного договору - 71 400,00 дол. США та термін виконання основного зобов`язання - 18.08.2023 року, якщо згідно умов основного договору не буде застосовано інші терміни виконання такого зобов`язання.

Згідно з п. 4.1 Кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, та/ або комісій, Відповідач сплачує Позивачу додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату розрахування такої пені.

Згідно з ч. 1 ст.251, ст.252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року № 6-272цс16 значено, що якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як вбачається з Додатку № 1 до Кредитного договору, погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця щютягом всього строку дії договору.

Згідно до умов Кредитного договору Позичальник зобов`язався повертати кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів в день сплати ануїтетного платежу. Розмір ануїтетного платежу складає 980,00 доларів США. День сплати ануїтетного платежу 18 число кожного календарного місяця строку кредитування, розмір ануїтетного платежу може змінитися у випадку зміни щентної ставки відповідно до умов Договору.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що боржник зобов`язався щомісячно повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів, а договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржниката обрахування встановленого ч.4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя.

У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після погашення строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими віншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігушестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідноїчастини зобов`язань.

Так, відповідно до п.1.3. Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору.

Згідно із п. 1.4 Договору поруки, відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням,проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 ЦК України Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, відповідно до ч. 2 п. 5.1 договору поруки, уклавши цей Договір Поручитель підтверджує, повністю розуміє всі умови Основного договору та цього договору, свої права та обов`язки за Договором і погоджується з ними.

Пунктом 1.5 кредитного договору сторони погодили наступну черговість погашення кредитних зобов`язань позичальника, а саме:

1) прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення);

2) строкові комісії;

3) прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення);

4) строкові проценти;

5) прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення);

6) строкова сума основного боргу;

7) штрафні санкції за договором;

Як вбачається з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, останній платіж на погашення кредитної заборгованості, боржник здійснив - 24.02.2014р. (том 1: а.с.25).

Матеріалами справи також встановлено, що в зв`язку з невиконанням Позичальником умов Кредитного договору, Позивачем на адресу Відповідача-1 та Відповідача-2 - 11.08.2014р. були направлені вимоги про Усунення порушень умов Кредитного договору (Том І: а.с. 34-35, 36-37), проте станом на день подачі позову, Відповідачем-1 та Відповідачем-2 зобов`язання, щодо погашення заборгованості по наданому кредиту та сплаті процентів за користування ним - не виконані.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суду від 14.07.2017 року, суд першої інстанції не врахував, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов`язань шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком), а за договором поруки відповідальність поручителя настає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 р. (Провадження № 14-224цс18) визначено, що за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, чи встановлено договором строк її дії, сплив цього строку - припиняє суб`єктивне право кредитора.

Крім установлення строку дії договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.

За таких обставин, в разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, обчислюється з моменту настання строку погашення кожного чергового платежа.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про поверненняпогашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати кожного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого ч.4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя.

У разі пред`явлення вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання року для виконання відповідної частини основного зобов`язання, в силу положень частини твертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань до повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом з тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій істині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.

Поняття «строк чинності поруки» розглядається як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою, як видом забезпечення зобов`язання.

Закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред`явить вимоги до поручителя.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що Банком не пропущено 6 місячного строку дляпред`явлення вимог до поручителя, оскільки як вбачається з матеріалів справи, останній платіж на погашення заборгованостіза кредитним договором було внесено - 24.02.2014р., а вимоги до поручителя тапозичальника було направлено - 11.08.2014р., тобто в межах шестимісячного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, позов Банком до суду пред`явлено в жовтні 2014 року, а тому виходячи з положення вищевказаних норм, строк, у межах якого Позивач може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, пропущено не було, у зв`язку із чим позовні вимоги Банку щодо стягнення з Відповідачів заборгованості за Договором підлягають задоволенню.

Отже, висновок суду про відмову в задоволенні стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 в повному обсязі суперечить правовому висновку, викладенному у постанові Верховного суду України від 29.06.2016 року по справі №6-272цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 р. провадження № 14-224цс18.

Отже, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на усій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Відповідно до наведених правових норм, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто, таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема, позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не у всіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Саме до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц провадження №14-465цс18.

Також Велика Палата вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути із боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участі державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми в гривні має бути перерахована вказана у резолютивній частині рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованності за кредитним договром в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою, про визнання іпотеки припиненою, то слід зазначити наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Як вбачається зі змісту зустрічного позову, обґрунтовуючи підстави для припинення поруки, ОСОБА_2 посилалася на те, що ПАТ «УкрСиббанк» пропустив шестимісячний строк для пред`явлення вимоги до поручителя, що визначений ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Разом з тим, пунктом 2.2 договору поруки №224156 від 18.08.2008 року передбачено, що у випадку невиконання Боржником своїх зобов`язань за Основним договором Кредитор має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя, які останній зобовязаний виконати протягом 10-ти робочих днів з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом) шляхом переказу /перерахування коштів у розмірі визначеному п.1.3. Договору на рахунки, вказані Кредитором.

Пунктом 3.1. вищевказаного поруки передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов`язань Боржника за Основним договором або до погашення Поручителем зобов`язань Боржника в рахунок виконання зобов`язань за Основним договором в сумі та в межах якої Поручитель відповідає перед Кредитором, тобто до першої із перерахованих подій, яка настане раніше (Том 1: а.с. 15-17).

Як вже було встановлено в ході апеляційного розгляду справи, Банком не було пропущено 6-тимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя, адже останній платіж на погашення заборгованності за кредитним договором було внесене - 24.02.2014 року, а вимоги до поручителя та позивачльника було направлено - 11.08.2014 року, тобто в межах шестимісячного строку.

Окрім того, з позовом до відповідача ОСОБА_2 , ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до Малиновського районного суду м.Одеси - 14.10.2014 року, тобто, в межах строку дії поруки, установленого в договорі (п. 3.1.).

Крім того, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання припиненим договору іпотеки також є безпідставними, з огляду на наступне.

Так, за змістом ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ст.11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ст.17 цього Закону іпотека припиняється у разі:

-припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

-набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

-визнання іпотечного договору недійсним;

-знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту №11384747000 від 18.08.2008 року, що згідно з нормою Закону України «Про іпотеку», умовами договору іпотеки могло б слугувати підставою припинення іпотеки.

Суду також не надані докази на підтвердження наявності інших обставин, передбачених статтею 17 Закону України «Про іпотеку», які є підставою для припинення іпотеки.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою та про визнання іпотеки припиненою.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та заслуговують на увагу суду.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову ПАТ «Укрсиббанк» та про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідност. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, необхідно відповідно провести і розподіл судових витрат.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на користь Банку підлягає стягненню судовий збір сплачений за подачу позову у розмірі 3654,00 грн та за подачу апеляційної скарги у розмірі 4019,40 грн., а всього 7673,40 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 липня 2017 року - скасувати.

Прийняти постанову.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Суворовським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, 05.12.2007 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) на користь ПАТ «УкрСиббанк» (р/р № НОМЕР_3 (ЄДРПОУ 09807750), МФО 351005; 61050, м. Харків, пр-т Московський, 60) заборгованість за кредитним договором в сумі 65 928,79 (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот двадцять вісім) доларів США 79 центів, з яких: 60646,15 доларів США - кредитна заборгованість; 5282,64 доларів США - заборгованість про процентам та заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та відсотків за кредит у розмірі 5 865,86 (п`ять тисяч вісімсот шістдесят п`ять) грн. 86 коп.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Суворовським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, 05.12.2007 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) на користь ПАТ «УкрСиббанк» (р/р № НОМЕР_3 (ЄДРПОУ 09807750), МФО 351005; 61050, м. Харків, пр-т Московський, 60) витрати по сплаті судового збору в розмірі 7673 (сім тисяч шістьсот сімдесят три) гривні 40 копійок.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою, про визнання іпотеки припиненою - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішенняи складено 23.05.2022 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: О.С. Комлева

Л.А. Гірняк