Постанова

від 25.05.2022 по справі 521/14048/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/275/22

Справа № 521/14048/20

Головуючий у першій інстанції Роїк Д. Я.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С.,

За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніссан Мотор Україна» на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2021 року цивільній справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніссан Мотор Україна» щодо дій, бездіяльності та рішень приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича, відшкодування збитків, шляхом повернення списаних коштів у виконавчому провадженні

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніссан Мотор Україна», стягувач ОСОБА_1 , боржник-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Кар» на дії, бездіяльність та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2021 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніссан Мотор Україна» щодо дій, бездіяльності та рішень приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича, відшкодування збитків, шляхом повернення списаних коштів у виконавчому провадженні залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніссан Мотор Україна» подало до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2021 року в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2021 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (Том ІІІ: а.с. 244-245в).

Крім того, до апеляційного суду також надійшли пояснення представника приватного виконавця Іванова А.В. - Заверухи І.Л., у яких останній також просить апеляційний суд залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2021 року - без змін (Том 4: а.с. 104 - 108).

В судове засідання, призначене на 26.05.2022 року, проведеному в режимі відеоконферецнії з`явилися: представник апелянта ТОВ «Ніссан Мотор Україна» - Сьомочкіна Є.М., представник приватного виконавця Іванова А.В. - Заверуха І.Л. та представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Представник ТОВ «Прайм Кар» до суду не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 09.12.2019 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси по справі № 521/4467/15-ц позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніссан Мотор Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Кар» про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля, стягнення грошових коштів, моральної шкоди та неустойки, задоволено частково. Суд, вирішив, зокрема: стягнути з ТОВ «Ніссан Мотор Україна» на користь ОСОБА_1 автомобіля Nissan Juke в сумі 560140 (п`ятсот шістдесят тисяч сто сорок) гривень; стягнути з ТОВ «Ніссан Мотор Україна» на користь ОСОБА_1 неустойку в сумі 1 523 780 (один мільйон п`ятсот двадцять три тисячі сімсот вісімдесят) гривень 50 копійок; стягнути з ТОВ «Ніссан Мотор Україна» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень; стягнути з ТОВ «Ніссан Мотор Україна» та ТОВ «Прайм Кар» в рівних частинах на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на залучення експертів у розмірі 7358 (сім тисяч триста п`ятдесят вісім) гривень 40 копійок.

11.01.2020 року ТОВ «Ніссан Мотор Україна» подало апеляційну скаргу на вказане рішення суду до Одеського апеляційного суду шляхом направлення її ДП "Укрпошта". Апеляційна скарга була зареєстрована Одеським апеляційним судом 15.01.2020 року, заведено апеляційне провадження № 22-ц/813/4975/20, справа № 521/4467/15-ц, призначено склад суду.

16.01.2020 року, відповідно до положень ст. 431 ЦПК України, Малиновським районним судом м. Одеси було видано виконавчі листи № 521/4467/15-ц.

27.01.2020 року на офіційну електрону адресу Малиновського районного суду м. Одеси представником стягувача Вахтіної Ольги Володимирівни було направлено адвокатський запит з проханням повідомити коли саме (якої дати та в який час) в Малиновському районному суді м Одеси стало відомо про подання апеляційної скарги на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09.12.2019 року по справі № 521/4467/15-ц та яким чином/в який спосіб в Малиновському районному суді м. Одеси дізналися про подання апеляційної скарги на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09.12.2019 року по справі № 521/4467/15-ц?

Згідно листа № 11/54/2020-Вих від 11.02.2020 року Малиновського районного суду м. Одеси, у відповідь на вказаний адвокатський запит, за обліково-статистичними даними автоматизованої системи документообігу суду 30.01.2020 року за № 4142/20-вх зареєстровано лист судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко від 16.01.2020 року про направлення до Одеського апеляційного суду цивільної справи № 521/4467/15-ц для розгляду апеляційної скарги представника ТОВ «Ніссан Мотор Україна» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09.12.2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ніссан Мотор Україна», ТОВ «Прайм Кар» про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля, стягнення грошових коштів, моральної шкоди та неустойки. Вищевказаний документ вхідної кореспонденції зареєстрований співробітниками канцелярії суду 30.01.2020 року о 18:42:05 годині.

11.02.2020 року представником стягувача ОСОБА_1 було подано до Одеського апеляційного суду адвокатський запит від 03.02.2020 року з проханням повідомити коли саме (якої дати та в який час) до Одеського апеляційного суду було подано та зареєстровано заяву представника ТОВ «Ніссан Мотор Україна», адвоката Сьомочкіної Є.М. про долучення доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі № 521/4467/15-ц, прийняття апеляційної скарги до розгляду та зупинення дії оскаржуваного рішення та коли саме (якої дати та в який час) було внесено та зареєстровано в АСДС ухвалу про відкриття апеляційного провадження по справі № 521/4467/15-ц?

Відповідно до листа № 01.01-08/13/2020 від 12.02.2020 року Одеського апеляційного суду у відповідь на адвокатський запит перевіркою інформації, яка міститься в АСДС КП «Д-3» встановлено, що заява представника ТОВ «Ніссан Мотор Україна» адвоката Сьомочкіної Є.М. про долучення доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі № 521/4467/15-ц, прийняття апеляційної скарги до розгляду та зупинення дії оскаржуваного рішення зареєстрована в АСДС КП «Д-3» 20.01.2020 року о 09 год 52 хв. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.01.2020 року відкрито апеляційне провадження (22-ц/813/4975/20) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніссан Мотор Україна» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніссан Мотор Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Кар» про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля, стягнення грошових коштів, моральної шкоди та неустойки, яка внесена в АСДС КП «Д-3» 20.01.2020 року об 11 год. 22 хв.

Згідно листа № 11/195/2020-Вих від 13.05.2020 року Малиновського районного суду м. Одеси питання щодо визнання виконавчих листів № 521/4467/15-ц, виданих Малиновським районним судом м. Одеси від 16.01.2020 року, такими, що не підлягають виконанню станом на день надання відповіді - не вирішено.

Судом встановлено, що станом на день розгляду цієї скарги, виконавчі листи № 521/4467/15-ц, видані 16.01.2020 року Малиновським районним судом м. Одеси не визнані в порядку ст. 432 ЦПК України такими, що не підлягали виконанню.

Залишаючи скаргу ТОВ «Ніссан Мотор України» без задоволення, районний суд виходив з того, що скарга ТОВ «Ніссан Мотор Україна» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, адже рішення приватного виконавця Іванова А.В. були прийняті та дії були вчинені відповідно до закону та в межах повноважень.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, за змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до пп. 1, 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно з п. 7 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Аналогічний висновок містить постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 344/8982/17.

Згідно із ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судовим розглядом справи встановлено, що 16.01.2020 року до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова Андрія Валерійовича надійшла заява адвоката Євценка Романа Ігоровича від 16.01.2020 року в інтересах стягувача ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа №521/4467/15-ц, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 16.01.2020 року, щодо:

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніссан Мотор Україна» (код ЄДРПОУ 33236598) на користь ОСОБА_1 вартості автомобіля Nissan Juke в сумі 560 140 гривень,

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніссан Мотор Україна» (код ЄДРПОУ 33236598) на користь ОСОБА_1 неустойки в сумі 1 523 780 гривень 50 копійок,

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніссан Мотор Україна» (код ЄДРПОУ 33236598) на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 гривень.

Згідно відмітки у виконавчому документі № 521/4467/15-ц від 16.01.2020 року, встановлено, що рішення суду, на підставі якого видано виконавчі документи, набрало законної сили 13.01.2020 року, про що є також відмітка в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/86434904.

Судом також встановлено, що під час розгляду приватним виконавцем Івановим А.В. заяв про примусове виконання рішення разом з доданими до них виконавчих листів та іншими документами встановлено, що виконавчі документи відповідали вимогам, встановленим ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання були відсутні.

У зв`язку з цим, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Івановим А.В. у відповідності до ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 винесено постанову від 16.01.2020 року про відкриття виконавчого провадження №60998843.

Крім того, 16.01.2020 року до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова Андрія Валерійовича надійшла заява адвоката Євценка Романа Ігоровича від 16.01.2020 року в інтересах стягувача ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа №521/4467/15-ц, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 16.01.2020 року, щодо виконавчого листа № 521/4467/15-ц виданого Малиновським районним судом м. Одеси 16.01.2020 року, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніссан Мотор Україна» (код ЄДРПОУ 33236598) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Кар» (код ЄДРПОУ 34721162) в рівних частинах на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) понесених судових витрат на залучення експертів у розмірі 7 358 (сім тисяч триста п`ятдесят вісім) гривень 40 копійок.

Згідно з доданим до вказаної заяви виконавчим листом № 521/4467/15-ц встановлено, що рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, набрало законної сили 13.01.2020 року, що зазначено в самому виконавчому листі, а також в рішенні Малиновського районного суду м. Одеса у справі № 521/4467/15-ц, яке оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/86434904.

Під час розгляду приватним виконавцем Івановим А.В. заяви про примусове виконання рішення разом з доданими до неї виконавчим листом та іншими документами встановлено, що виконавчий документ відповідає вимогам, встановленим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання відсутні.

У зв`язку з цим, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Івановим А.В. у відповідності до ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 винесено постанову від 16.01.2020 року про відкриття виконавчого провадження № 60998924.

У відповідності до ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. від 16.01.2020 року об`єднано виконавчі провадження № 60998843, № 60998924 у зведене виконавче провадження № 60998956.

Постанови про відкриття виконавчих проваджень № 60998843, № 60998924 від 16.01.2020 року та постанову від 16.01.2020 року про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № 60998956 разом з іншими процесуальними документами виконавчого провадження у відповідності до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» не пізніше наступного робочого дня 17.01.2020 року було надіслано на адресу сторін виконавчого провадження, в тому числі на адресу Скаржника, зазначену у виконавчих документах: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, будинок 75 А, рекомендованим поштовим відправленням № 0411628256209, що підтверджується списком № 651 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Київ-116 відправник Іванов А.В. за формою 103 від 17.01.2020 року, квитанцією ПАТ «Укрпошта» №00007508100044 від 17.01.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Аналогічний висновок містить Постанова ВС від 24.12.2020 по справ №234/18252/19.

Таким чином, Приватним виконавцем своєчасно у відповідності до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» надіслано на адресу Скаржника постанови про відкриття виконавчих проваджень.

У подальшому, постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. від 16.01.2020 року, в рамках зведеного виконавчого провадження № 60998956, накладено арешт на грошові кошти боржника ТОВ «Ніссан Мотор Україна», що містяться на рахунках в АТ «Креді Агріколь Банк» та АТ «СІТІБАНК» у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 2 302 093, 27 грн. та виставлено платіжні вимоги до вказаних банків на зазначену суму.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах ( Постанова ВС від 03.02.2021 по справі № 569/14542/19).

Пунктом 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Як встановлено судовим розглядом справи, згідно виписки АТ «Сіті Банк» по рахунку НОМЕР_2 за період 17.01.2020 року та дебетового повідомлення АТ «Креді Агріколь» по рахунку НОМЕР_3 , кошти в сумі по 2 302 093, 27 грн. на підставі платіжних вимог приватного виконавця від 17.01.2020 року списано з рахунків ТОВ «Ніссан Мотор Україна» саме 17.01.2020 року.

Згідно з меморіальними ордерами №60998956/2 від 20.01.2020 року на рахунок приватного виконавця Іванова А.В. для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземних валютах та їх виплати стягувачам НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер Іванова А.В. НОМЕР_5 , банк Київське ГРУ АТ КБ «Приватбанк» м. Київ 20.01.2020 року о 08 год. 23 хв. та о 08 год. 24 хв. надійшли кошти двома платежами по 2 302 093, 27 грн. на загальну суму 4 604 186,54 грн.

Згідно з пунктом 21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), встановлено, що закінчення виконавчого провадження здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Пунктом 13 розділу VII Інструкції визначено, що у разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів державний виконавець невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів готує одне розпорядження (додатки 6, 7) (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби.

Приватний виконавець у разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів зобов`язаний перерахувати кошти стягувачу - фізичній особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів, стягувачу - юридичній особі не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня їх надходження на відповідний рахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок приватного виконавця.

Згідно з абз. 2 п. 21 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що у разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, виконавець після підготовки розпорядження державного виконавця, передбаченого пунктом 13 розділу VII цієї Інструкції, виносить постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 13 розділу VII цієї Інструкції, встановлено, що розподіл стягнутих з боржника грошових сум здійснюється в порядку, визначеному статтею 45 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною першою статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Матеріалами справи також встановлено, що після надходження на рахунок приватного виконавця з обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній валюті та їх виплати стягувачам коштів на загальну суму 4 604 186,54 грн., постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. від 20.01.2020 року на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум стягнуто з боржника ТОВ «Ніссан Мотор Україна» додаткові витрати виконавчого провадження в сумі 158, 88 грн.

Приватним виконавцем здійснено розподіл стягнутих з боржника коштів та підготовлено відповідні розпорядження №60998843/20-1 від 20.01.2020 року, №60998924/20-1 від 20.01.2020 року, №60998924/20-2 від 20.01.2020 року, № 60998843/20-2 від 20.01.2020 року, якими визначено належність указаних коштів.

Після цього, у зв`язку з тим, що виконавчі провадження №60998843, №60998924 підлягали закінченню на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, постановами приватного виконавця від 20.01.2020 року вказані виконавчі провадження виведено зі зведеного виконавчого провадження №60998956.

Постановами приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. від 20.01.2020 року виконавчі провадження №60998843, №60998924 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом закінчено та знято накладені арешти на кошти боржника в АТ «СІТІБАНК» та АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».

Згідно ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у раз і, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

З урахуванням вищенаведених обставин справи, апеляційний суд погоджується із висновком районого суду про те, що відповідні рішення та дії приватного виконавця Іванова А.В. були прийняті та вчинені у відповідності до вимог закону та в межах його повноважень, у зв`язку із чим, скарга ТОВ «Ніссан Мотор Україна» щодо дій, бездіяльності та рішень приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В., відшкодування збитків, шляхом повернення списаних коштів у виконавчому провадженні - є необгрнутованою.

У доводах апеляційної скарги ТОВ «Ніссан Мотор Україна» посилається на те, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09.12.2019 року по справі № 521/4467/15-ц було своєчасно оскаржено Боржником, шляхом направлення 11.01.2020 року до Одеського апеляційного суду апеляційної скарги через ДП «Укрпошта». Крім того, як зазначає апелянт, факт своєчасного подання апеляційної скарги на рішення суду перевірено і встановлено судом в ухвалі суду про відкриття апеляційного провадження, тому рішення суду не набрало законної сили, а отже не може бути обов`язковим до виконання Боржником до вирішення апеляційним судом вказаної справи № 521/4467/15-ц, однак суд першої інстанції обмежився формально перевіркою вищевказаних фактів щодо порядку видачі виконавчого листа та прийняття на підставі нього до примусового виконання приватним виконавцем рішення суді від 09.12.2019 року по справі № 521/4467/15-ц.

Разом з тим, апеляційний суд вважає вказані доводи апелянта необґрунтованими, оскільки предметом перевірки судом у данній справі є дії, бездіяльність та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В., які вчинялись ним при винесені оскаржуваних постанов під час виконання виконавчих листів та відповідність цих дій, бездіяльності вимогам закону.

В той же час, апеляційний суд зауважує, що вищевказані посилання ТОВ «Ніссан Мотор Україна» щодо своєчасного подання ним апеляційної скарги на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09.12.2019 року по справі № 521/4467/15-ц та відповідно не набрання ним законної сили, у зв`язку із чим останнє не могло бути обов`язковим для виконання Боржником - може бути предметом окремого судового розгляду, а саме щодо визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, в порядку статті 432 ЦПКУкраїни.

Посилання апелянта ТОВ «Ніссан Мотор Україна» на те, що також про факт своєчасного подання ним апеляційної скарги на рішення суду, приватний виконавець 17.01.2020 року був повідомлений як по телефону так і його електронною поштою, зокрема з надісланням приватному виконавцю електронних копій опису та поштової квитанції про відправку апеляційної скарги та копій з електронного сайту «Судова влада» про відкриття апеляційного провадження є також безпідставними, з огляду на встановлені судом першої інстанції наступні обставини справи.

Так, статтею 16 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначено порядок представництва сторін у виконавчому провадженні, документи, що підтверджують повноваження представника та порядок їх подання.

Реалізувати права сторони виконавчого провадження, передбачені ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», представник Скаржника мав можливість лише після надання Приватному виконавцеві відповідних документів, що підтверджують повноважень представника, в порядку ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження».

Більш того, згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів (ст. 9 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису (ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до пп. 1, 20 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» автентифікація - електронна процедура, яка дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних; ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Частиною першою статті 7 вказаного Закону встановлено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що електронний документ має силу оригіналу документу за наявності електронного цифрового підпису автора.

Як встановлено судом, всупереч Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронні довірчі послуги» ані на лист, ані на вкладення, що були надіслані 17.01.2020 року на електронну адресу приватного виконавця, не накладено електронний цифровий підпис автора, через що не можна було встановити особу представника ТОВ «Ніссан Мотор Україна», а таке відправлення не могло вважатись електронним документом та прийматись до уваги.

Відповідно ж до ч.ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню) . Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» встановлено, що (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Таким чином, приватний виконавець у відповідності до приписів чч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», зобов`язаний винести постанову про зупинення виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення про прийняття апеляційної скарги до розгляду, копія якого повинна обліковуватись в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20.01.2020 року о 14 год. 30 хв. на офіційну електронну адресу приватного виконавця надійшов лист представника ТОВ «Ніссан Мотор Україна» Лоянича А.О. за вих.№ 11/2 від 20.01.2020 року про зупинення виконавчого провадження по виконанню рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09.12.2019 року у справі № 521/4467/15-ц, припинення розпорядження стягнутими зі Скаржника коштами та з інших питань. Час та дата отримання приватним виконавцем вказаного листа підтверджується копією даного листа з відміткою приватного виконавця про дату та час його отримання. Вказаний лист був зареєстрований приватним виконавцем у журналі вхідної кореспонденції за вх.№ 118 від 20.01.20. До листа Скаржника за вих.№ 11/2 від 20.01.20 за підписом представника ТОВ «Ніссан Мотор Україна» Лоянича А.О. додано ксерокопію ухвали Одеського апеляційного суду від 20.01.2020 року про відкриття апеляційного провадження у справі №521/4467/15-ц, на якій містився відбиток штампу синього кольору: «згідно з оригіналом 20 січ 2020», напис чорнилами синього кольору: « ОСОБА_5 » та підпис.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.04.2019 у справі №754/4727/16-ц отримавши повідомлення від боржника про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду, державний виконавець мав змогу самостійно встановити достовірність цього повідомлення, зокрема, з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який згідно з ч.2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» є автоматизованою системою збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судом встановлено, що ані на лист, ані на вкладення, що були надіслані 20.01.2020 року на електронну адресу приватного виконавця, не накладено електронний цифровий підпис автора, через що не можна було встановити особу представника ТОВ «Ніссан Мотор Україна», а таке відправлення, в силу Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронні довірчі послуги», не може вважатись електронним документом: належним повідомленням від боржника про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду та правомірно могло не прийматись приватним виконавцем до уваги.

Разом з тим, 20.01.2020 року о 14 годині 30 хвилин, на момент отримання Приватним виконавцем листа ТОВ «Ніссан Мотор Україна» за вих.№ 11/2 від 20.01.2020 року за підписом представника Скаржника Лоянича А.О., виконавчі провадження №60998843, №60998924 були закінчені на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчими документами.

Більш того, судом також вірно зауважено, що станом на 20.01.2020 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень було оприлюднено ухвалу Одеського апеляційного суду від 16.01.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху у справі №521/4467/15-ц. При цьому, ухвала Одеського апеляційного суду від 20.01.2020 року про відкриття апеляційного провадження у справі № 521/4467/15-ц була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 22.01.2020 року, тому перевірити справжність наданої копії у приватного виконавця Іванова А.В. не було об`єктивної можливості.

Крім того, апелянт визнає той факт, що 17.01.2020 року повноваження представлення ТОВ «Ніссан Мотор Україна» у виконавчому провадженні підтверджені не були.

З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність, як станом на 17.01.2020 року так і станом на 20.01.2020 року правових підстав у приватного виконавця Іванова А.В. зупинити виконавче провадження по виконанню рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09.12.2020 року у справі №521/4467/15-ц.

У апеляційній скарзі ТОВ «Ніссан Мотор Україна» не навів жодних аргументів, які би доводили незаконність дій приватного виконавуця Іванова А.В. в процесі примусового виконання рішення суду по справі № 521/4467/15-ц.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 15 січня 2020 року у справі №145/1330/17.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніссан Мотор Україна» - залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2021 року по цивільній справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніссан Мотор Україна» щодо дій, бездіяльності та рішень приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича, відшкодування збитків, шляхом повернення списаних коштів у виконавчому провадженні - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30.05.2022 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Л.А. Гірняк

О.С. Комлева