Постанова

від 17.05.2022 по справі 914/427/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2022 р. Справа №914/427/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участі секретаря судового засідання Гуньки О.П.

за апеляційною скаргою Львівської обласної прокуратури №15/1-311 вих-22 від 09.03.2022 (вх.ЗАГС. №01-05/658/22 від 10.03.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2022 (повний текст складено 18.02.2022, суддя Король М.Р.)

у справі №914/427/20

за позовом: Заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова;

до відповідача-1: Львівської міської ради;

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопленд Груп»;

про: визнання недійсними ухвал Львівської міської ради, договору про встановлення сервітуту та скасування державної реєстрації прав на землю,

за участі представників сторін:

від апелянта: Винницька Л.С. прокурор

від відповідача 1: Коржевич У.Ф. представник

від відповідача 2: Костур Р.В. - адвокат

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2022 у справі №914/427/20 у задоволенні позову Заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова до Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопленд Груп» про визнання недійсними ухвал Львівської міської ради, договору про встановлення сервітуту та скасування державної реєстрації прав на землю відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Львівська обласна прокуратура звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю, судові витрати покласти на відповідачів, стягнувши на користь Львівської обласної прокуратури.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2022 справу передано колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.03.2022 відкрито апеляційне провадження та витребувано матеріали вказаної справи з місцевого господарського суду. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2022 розгляд апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2022 у справі №914/427/20 призначено на 20.04.2022.

20.04.2022 на електронну адресу суду надійшов відзив ТзОВ «Девелопмет Груп» на апеляційну скаргу, у якому відповідач-2 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

В судовому засіданні 20.04.2022 було оголошено перерву до 11.05.2022.

10.05.2022 на адресу суду від Львівської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення в порядку ст.42, ст.169 ГПК України, у яких прокурор наводить аргументи на спростування викладених у відзиві відповідача-2 доводів.

В судовому засіданні 11.05.2022 було оголошено перерву до 18.05.2022.

В судовому засіданні 18.05.2022 прокурор підтримала вимоги апеляційної скарги, просила оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Представники відповідачів проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечили, просили залишити оскаржене рішення без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопленд Груп» про:

- визнання недійсним п.2 ухвали Львівської міської ради від 29.06.2017 № 2221 «Про надання ТОВ «Девелопленд Груп» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. І. Чмоли, 1, та надання Управлінню земельних ресурсів Департаменту містобудування дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Стрийській-Луганській»;

- визнання недійсною ухвали Львівської міської ради від 15.02.2018 №3054 «Про затвердження Управлінню земельних ресурсів Департаменту містобудування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Стрийській-Луганській»;

- визнання недійсним укладеного між Львівською міською радою та ТОВ «Девелопленд Груп» договору від 01.03.2018 № С-с-266 про встановлення земельного сервітуту (для реальних часток) на земельну ділянку кадастровий №4610136800:01:008:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1503249746101) площею 0,8683 га (у тому числі площею 0,0953 га у межах червоних ліній) без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська-вул. Луганська для облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово-громадського центру;

- скасування державної реєстрації 05.03.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно іншого речового права - права користування (сервітут) ТОВ «Девелопленд Груп» на земельну ділянку кадастровий №4610136800:01:008:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1503249746101) площею 0,8683 га на вул. Стрийській-вул. Луганській у м. Львів (запис про інше речове право 25179213 за рішенням індексний №40046146 від 07.03.2018 про державну реєстрацію (з відкриттям розділу) іншого речового права).

Підставами позовних вимог прокурор зазначив намір відповідачів шляхом укладення договору від 01.03.2018 №С-с-266 про встановлення земельного сервітуту (для реальних часток) уникнути виконання вимог Земельного кодексу України щодо продажу права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах (земельних торгах).

Зокрема, прокурор доводить, що надання земельної ділянки у сервітутне користування для цілей, які не визначені законодавством для облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово-громадського центру за цільовим призначенням за кодом КВЦПЗ 02.09 для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях громадської та житлової забудови, суперечить вимогам чинного законодавства, а відповідний договір земельного сервітуту є удаваним, оскільки має усі ознаки договору оренди земельної ділянки та укладений з метою приховування договору оренди, право на укладення кого набувається за результатами проведення земельних торгів.

Окрім того, орган місцевого самоврядування порушив порядок зміни цільового призначення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови, що має наслідком наявність правових підстав для скасування ухвал Львівської міської ради №2221 від 29.06.2017 та №3054 від 15.02.2018, а також визнання недійсним договору №С-с-266 від 01.03.2018, укладеного між Львівською міською радою та ТОВ «Девелопленд Груп».

В свою чергу, підлягає скасуванню державна реєстрація права користування (сервітуту) земельною ділянкою.

За твердженнням прокурора, спір, що виник, порушує інтереси територіальної громади м.Львова як законного власника сіпрної земельної ділянки, а відсутність належного владного контролю на вказаному напрямі створює сприятливі умови для незаконного використання земель. Так, Львівською міською радою порушено вимоги законодавства при прийнятті оскаржуваних рішень та укладенні договору сервітуту, що свідчить про неналежне здійснення захисту інтерерсів територіальної громади. У зв`язку з тим, що Львівська міська рада як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає в справі відповідачем, прокурор звертається до суду за захистом державних інтересів самостійно і набуває статусу позивача.

Відповідач-1 (Львівська міська рада), заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказувала, що оспорювані рішення було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, а спірний договір земельного сервітуту не є удаваним правочином, який вчинено з метою приховати договір оренди земельної ділянки, а є договором про встановлення земельного сервітуту та містить істотні умови, необхідні для укладення такого правочину.

Відповідач-2 (ТзОВ «Девелопмент Груп»), заперечуючи позовні вимоги, вказував, що відповідач-1 як представник територіальної громади, у власності якої перебуває спірна земельна ділянка, уповноважений вирішувати юридичну долю такої ділянки, зміна цільового призначення земельної ділянки відбулась одночасно із затвердженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що відповідає приписам ст.20 ЗК України, а доводи прокурора про наявність при укладенні оспорюваного договору сервітуту ознак удаваного правочину є безпідставними, оскільки предметом договору та метою сторін під час укладення такого, було встановлення сервітуту та сплати/отримання коштів за такий. При цьому спірна земельна ділянка не вибула з користування територіальної громади як це відбувається у випадку орендних правовідносин, а плата за сервітутне користування здійснюється відповідачем-2 систематично та в повному обсязі.

Місцевий господарський суд рішенням від 22.12.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.04.2021, відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, аргументовано тим, що ухвалою Львівської міської ради від 29.06.2017 №2221 правомірно надано дозвіл Управлінню земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0.8683 га на вул. Стрийській вул. Луганській для подальшої передачі її у сервітутне користування ТОВ «Девелопленд Груп» для облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово-громадського центру, за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови та визначення замовником такого проекту відповідача-2 як особи, яка зацікавлена в одержанні земельної ділянки в користування. Безпідставними є доводи прокурора про надання відповідачем-1 відповідачу-2 спірної земельної ділянки в сервітутне користування для цілей, які не передбачені чинним законодавством з огляду на те, що ст.99 ЗК України та п.1.4. Положення про земельний сервітут та порядок визначення плати за землю при встановленні земельного сервітуту, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 26.07.2012 №1676 «Про затвердження Положення про земельний сервітут та порядок визначення плати за землю при встановленні земельного сервітуту, а також типових договорів про встановлення земельних сервітутів» встановлено види, а не цілі земельних сервітутів. Внаслідок укладення договору про встановлення земельного сервітуту спірна земельна ділянка не вибуває із розпорядження територіальної громади міста Львів, оскільки спірним договором не передана земельна ділянка, а передано лише обмежене речове право користування земельною ділянкою. Матеріалами справи спростовується наявність порушеного права територіальної громади м. Львова, оскільки місцевий бюджет отримав усі передбачені договором та законодавством платежі за користування ТзОВ «Девелопленд Груп» відповідним сервітутом.

Постановою від 13.07.2021 Верховний Суд задовольнив скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури частково, скасував рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 та постановив передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд вказав, що під час нового розгляду справи слід: встановити правову природу спірного договору; обставини щодо неможливості ТзОВ «Девелопленд Груп» задовольнити власні потреби будь-яким іншим способом і внаслідок цього вимушеного укладення договору про встановлення сервітуту; оцінити умови спірного договору, зокрема, пункту 4.1., в розрізі відповідності цілям, задля яких законодавчо передбачена можливість встановлення сервітуту умовам договору стосовно облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово-громадського центру і, зокрема, можливого будівництва паркінгу та автостоянки; дослідити реальну потребу ТзОВ «Девелопленд Груп» та встановити як вона співвідноситься із потребами, передбаченим приписами статті 404 ЦК України, з цією метою здійснити комплексний аналіз спірного договору та правовідносин, які виникли між відповідачами; під час оцінки доводів прокурора про те, що спірний договір є удаваним дослідити відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, а також спрямованість дій сторін під час укладення договору та визначення його умов та правових наслідків.

Під час нового розгляду справи місцевий господарський суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду у зв`язку з відсутністю підстав для звернення прокурора з даним позовм, з огляду на предмет позовних вимог, на звернення з якими в органів Держгеокадастру повноваження відсутні, а також з огляду на те, що Львівська міська рада, як орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає у справі відповідачем, відтак за висновоком суду прокурор правомірно набув статусу позивача та самостійно звернувся до суду з позовною заявою без визначення органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави.

Протокольною ухвалою від 17.11.2021 суд постановив замінити позивача у справі - Львівську місцеву прокуратуру №1 на Галицьку окружну прокуратуру міста Львова, та поновити строк для подання доказу, а саме висновку експерта №049/21, за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 12.11.2021, який долучено до матеріалів справи.

Ухвалюючи оскаржене рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора, місцевий господарський суд дійшов наступних висновків:

- відповідач-2 є обмеженим у задоволенні своїх потреб іншим способом, ніж через обмеження земельної ділянки комунальної власності сервітутом, що підтверджується експертним висновком №049/21;

- позивач не довів належними та допустимими доказами, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника та використовується відповідачем-2 не у спосіб, передбачений договором про встановлення сервітуту;

- укладений відповідачами договір не є удаваним правочином в розумінні ст.235 ЦК України, оскільки відповідачі його виконують з дотриманням вимог чинного законодавства, підстави для визнання його недійсним відсутні;

- прийняття відповідачем-1 спірних рішень було спрямовано на недопущення порушення прав, як власника спірної земельної ділянки, так і землекористувача;

- в матеріалах справи відсутні докази, на підставі котрих суд міг би встановити можливість, доцільність та наявність, чи відсутність наміру органу місцевого самоврядування передати спірну ділянку в оренду на конкурсних засадах;

- чинним законодавством не передбачено обов`язку особи перевіряти правомірність дій органу щодо надання останнім земельної ділянки чи дотримання порядку розпорядження нею, тому у разі задоволення позову обов`язки органу влади чи місцевого самоврядування з дотримання законодавства при вирішенні земельних питань перекладаються на відповідача-2;

- задоволення позовних вимог у будь-якому випадку не відповідатиме принципу «пропорційності втручання в право на мирне володіння майном», оскільки покладатиме надмірний індивідуальний тягар на відповідача-2, який за сприяння органів влади добросовісно набув право сервітуту спірної земельної ділянки, а у випадку задоволення позову буде свого права позбавлений.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що оскаржене рішення є незаконним з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права. Порушення норм процесуального права, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Так, прокурор зазначає, що місцевий господарський суд, всупереч вимогам ч.1 ст.316 ГПК України, не у повній мірі виконав вказівки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 13.07.2021.

Зокрема, прокурор звертає увагу, що у позовній заяві він не ставить під сумнів саме право передачі в користування Львівськї міської ради із земель комунальної власності, в тому числі і для здійснення благоустрою, що передбачено п.«в» ч.1 ст.12, ст.ст.116, 122 ЗК України, ст.19 Закону України «Про землеустрій» та п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Натомість, основним доводом прокурора при поданні позовної заяви є те, що надання міською радою в сервітутне користування земельної ділянки комунальної власності для облашутвання благоустрою території, прилеглої до торгово-громадського центру, не передбачено законом, тобто, здійснено всупереч вимогам ст.19 Конституції України, ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до яких органи місцевого саморвядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Прокурор наголошує, що земельний сервітут встановлюється у виняткових випадках коли в інший спосіб добратися до ділянки неможливо. Також має бути чітко визначена мета користування земельною ділянкою на умовах сервітуту.

Апелянт стверджує, що наданий відповідачем-2 експертний висновок №049/21 за результатами проведення земельно-технічної експертизи, який суд взяв до уваги як доказ обмеження відповідача-2 у задоволенні потреб доступу до до належної йому земельної ділянки, є неналежним та недопустимим доказом у справі, адже основною характеристикою сервітуту є те, що потреба у його встановленні може виникнути тоді, коли неможливо задовольнити відповідній особі власні потреби будь-яким іншим способом. Тобто, вирішення цього питання лежить виключно в правовій площині порядку використання земельної ділянки, а суд мав дослідити можливість чи неможливість використання спірної земельної ділянки на умовах договору оренди, що зроблено не було і ніяким чином не відображено в судовому рішенні. Необхідність влаштування транспортної інфораструктури чи влаштування заїзду до земельної ділянки не може свідчити про те, що в інший спосіб добратись до земельної ділянки неможливо чи неможливим є нормальне використання своєї власності без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Окрім цього, апелянт звертає увагу на те, що згідно з даними Публічної кадастрової карти України, земельна ділянка, належна відповідачу-2, доступ до якої був предметом експертного дослідження, межує з іншими земельними ділянками, що перебувають в користуванні відповідача-2, що свідчить про неповно і некоректно сформульоване питання, що було поставлене на вирішення експерта, і відповідно, неповноту його висновку.

Прокурор також вказує, що оспорюваний договір встановлює сервітут на земельну ділянку для облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово-гормадського центру, за цільовим призначенням та кодом КВЦПЗ 02.09. для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови. Задоволеня таких потреб не є вимушеними діями, тим більше вони не зумовлюють неможливість або утруднення користування сусідньою або іншою земельною ділянкою. Така обставина не спростована, будь-яких потреб, які можуть бути задоволені за рахунок користування чужим майном та мають характер вимушених, у висновку не наведено. При цьому правова природа сервітуту не передбачає можливості сервітуарія здійснювати підприємницьку діяльність на території, якою він користується, а також отримувати продукцію і доходи від користування землею, на відміну від прав орендаря. Натомість саме оренді притаманні такі умови, спосіб та цілі користування спірною земельною ділянкою. Діяльність з облаштування благоустрою території, будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок свідчить про постійне, повне використання земельної ділянки, що не відповідає обмеженому сервітутному користуванню, передбаченому ст.99 ЗК України, упродовж строку, на який її надано, для проведення користувачем саме підприємницької діяльності та інших видів діяльності, чим позбавлено власника територіальну громаду м.Львова права володіння та користування даною земельною ділянкою. Водночас, потреби ТзОВ «Девелопмет груп» у спірній земельній ділянці могли б бути задоволені в повному обсязі шляхом надання її в оренду.

Щодо удаваності укладеного правочину прокурор вказує на те, що з аналізу матеріалів справи, доказів, наданих в ході слухання справи, вбачається, що між відповідачами фактично укладено договір оренди спірної земельної ділянки з огляду на спрямованість цивільно-правових відносин, в укладеному договорі про встановлення земельного сервітуту наявні всі істотні умови, передбачені ст.15 Закону України «Про оренду землі» для укладення договору оренди, що спростовує твердження про невідповідність його положень Типовій формі договору оренди землі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220.

Скаржник вважає недоречним висновок суду першої інстанції про відсутність доказів, на підставі яких могло бути встановлено можливість, доцільність та наявність наміру органу місцевого самоврядування передати земельну ділянку в оренду на конкурсних засадах.

Окрім того, прокурор не погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що задоволення позовних вимог в будь-якому випадку не відповідатиме принципу пропорційності, оскільки покладатиме надмірний індивідуальний тягар на ТзОВ «Девелопмент Груп», яке у випадку задоволення позову, буде позбавлене свого права. Натомість прокурор вважає, що втручання держави здійснюється правомірно, на підставі діючого законодавства у зв`язку з неправомірним укладенням відповідачами договору сервітутного користування земельною ділянкою замість здійснення її передачі в користування на підставі проведених земельних торгів (ч.2 ст.124 ЗК України). Втручання є виправданим, оскільки воно здійснюється у формі захисту інтересу територіальної громади, оскільки надання в сервітутне користування земельної ділянки позбавляє територіальну громаду грошових коштів, які б вона отримала при проведенні земельних торгів з продажу права оренди спірною земельною ділянкою. При врахуванні принципу справедливої рівноваги наявне розумне співвідношення між метою, що ставиться і засобами, які використовуються. В цьому випадку йдеться про правомірне користування земельною ділянкою шляхом проведення земельних торгів щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки згідно з нормами діючого законодавства, в доступі до якого не позбавлений відповідач-2 ТзОВ «Девелопмент Груп».

Окремо апелянт звертає увагу на те, що ТзОВ «Девелопмент Груп» має у приватній власності та в оренді суміжні земельні ділянки, а тому встановлення справедливого балансу між приватним і суспільним інтересом передбачає оцінку не лише поведінки органу місцевого самоврядування, але й дій осіб, зацікавлених у набутті вказаної земельної ділянки в користування, а принцип «належного урядування» у вказаній справі слід застосовувати із з`ясуванням судами добросовісності/недобросовісності набувача майна. За таких обставин не можна вважати, що задоволення позову можу покласти надмірний індивідуальний тягар на ТзОВ «Девелопмент Груп», оскільки він не може вважатися добросовісним набувачем майна.

Відповідач-1 Львівська міська рада правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

У відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ «Девелопмент Груп» наводить аргументи на спростування доводів прокурора.

Так, відповідач-2 зазначає, що в апеляційній скарзі наявна непослідовність позиції, оскільки визнаючи право на передачу земельної ділянки у сервітут для облаштування території (як ціле), прокурор заперечує можливість передачі у сервітут для облаштування території до торгово-громадського центру (як частини). Відповідач-2 наголошує, що перелік цілей права користування чужою земельною ділянкою та видів земельних сервітутів є невичерпним, відсутність чіткого закріплення цілі/виду оспорюваного сервітуту у цій справі «облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово-громадського центру» відповідає закону і не суперечить такому.

Відповідач-2 вважає безпідставним твердження апелянта про те, що питання, поставлене на вирішення експерта (у висновку від 12.11.2021 №049/21) чи можливо ТзОВ «Девелопмент Груп» задовільнити потреби у влаштуванні транспортної інфраструктури, заїзду, до земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:21:008:0016, з подальшим на ній будівництвом торгово-громадського центру, будь-яким іншим способом, ніж через земельну ділянку з кадастровим номером 4610136800:01:008:0014 є питанням, що лежить виключно у правовій площині, адже судова практика (постанови Верховного суду від 10.03.2021 у справі №740/911/18, від 29.01.2020 у справі №920/1204/17, від 30.01.2018 у справі №740/737/15) свідчить про те, що за подібних фактичних обставин, суди брали до уваги висновки експертів як належні та допустимі докази. На думку відповідача-2, безпідставними є доводи апелянта щодо неповноти та некоректного формулювання питання, поставленого на вирішення експерта, оскільки аналіз можливості влаштування транспортної інфраструктури чи заїзду до земельної ділянки кадастровий номер 4610136800:21:008:0016 слід здійснювати станом на дату оспорюваних ухвал відповідача-1 (29.06.2017 та 15.02.2018), а не станом на дату проведення експертизи (12.11.2021). У зв`язку з цим відповідач-2 наголошує, що станом на 29.06.2017 та 15.02.2018 у ТзОВ «Девелопмент Груп» були відсутні право власності/право оренди на усі в сукупності суміжні земельні ділянки, що унеможливлювало влаштування транспортної інфраструктури чи заїзду до земельної ділянки кадастровий номер 4610136800:21:008:0016 без використання земельної ділянки кадастровий номер 4610136800:01:008:0014.

Щодо правової природи сервітуту відповідач-2 вказує, що законодавець надає можливість використовувати земельний сервітут для досягнення різноманітних цілей. в тому числі, для ведення підприємницької діяльності на таких, що підтверджується п.«в» ст.99 ЗК України, яким закріплено правову можливість розміщення на наданій у сервітутне користування земельній ділянці тимчасових споруд (малих архітектурних форм), що використовуються передусім для здійснення підприємницької діяльності.

Щодо доводів апелянта про те, що діяльність з облаштування благоустрою території, будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок свідчить про постійне, повне використання земельної ділянки, що не відповідає обмеженому сервітутному користуванню та ст.99 ЗК України, чим позбавлено власника територіальну громаду м.Львова, права володіння та користування земельною ділянкою, відповідач-2 зазначає, що міська рада за спірним договором не передала відповідачу-2 земельну ділянку, а передала лише обмежене речове право користування земельною ділянкою, що жодним чином не виключає, не обмежує та не припиняє прав територіальної громади м.Львова.

Відповідач-2 також вказує, що суд першої інстанції правильно встановив, що позивач не надав доказів, на підставі яких могло би бути встановлено можливість, доцільність та наявність наміру органу місцевого самоврядування передати земельну ділянку в оренду на конкурсних засадах, внаслідок чого така обставина стороною позивача недоведена. Покликаючись на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №920/1072/17 та від 18.12.2018 у справі №904/6152/17, відповідач-2 вказує, що законодавство не передбачає обов`язку виключної передачі в оренду земельних ділянок комунальної власності, а визначає також інші способи землекористування. Орган місцевого самоврядування не зобов`язаний у всіх випадках організовувати земельні торги, а тільки у тих випадках, коли наявні відповідні підстави задля доцільного, економного, ефективного користування і розпорядження таким комунальним майном, шляхом передання в оренду.

Щодо засстосування принципу пропорційності втручання в право мирного володіння майном, відповідач-2 не погоджується з доводами прокурора та вказує, що чинне на 2017 рік законодавство України (зокрема, Положення про земельний сервітут та порядок визначення плати за землю при встановленні земельного сервітуту) надавало право ТзОВ «Девелопмент Груп» на звернення із відповідною заявою. До того ж, факт наявності права власності/права оренди у ТзОВ «Девелопмент Груп» апріорі не може свідчити про недобросовісність останнього.

Львівська обласна прокуратура у письмових поясненнях звернула увагу на те, що в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 15.03.2022 було встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня отримання ухвали, проте відзив відповідача-2, було оформлено лише 19.04.2022 та отримано апелянтом 22.04.2022. Оскільки у відзиві на апеляційну скаргу відсутня інформація про дату отримання ухвали апеляційного суду чи посилання на відповідні докази стосовно цього, зважаючи на дати винесення ухвали суду (15.03.2022) та оформлення відзиву (19.04.2022), апелянт вважає, що вказані обставини можуть свідчити про подання відзиву на апеляційну скаргу поза межами встановленого судом строку.

Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє за безпіставністю вказане зауваження апелянта, з огляду на те, що поштове відправлення з ухвалою суду від 15.03.2022, відправлене на адресу ТзОВ «Девелопмент Груп» 18.03.2022, повернулось суду 21.04.2022 з відміткою пошти про повернення «за закінченням терміну зберігання», інших доказів дати отримання відповідачем-2 копії ухвали про відкриття апеляційного провадження матеріали справи не містять. Разом з цим, слід врахувати, що відзив подано до першого судового засідання у справі, а в судовому засіданні 20.04.2022 було оголошено перерву за клопотанням апелянта для надання можливості підготувати усну чи письмову правову позицію щодо викладених у відзиві аргументів відповідача-2.

Окрім того, у поясненнях прокурор ще раз наголошує на доводах апеляційної скарги та додатково зазначає наступне:

- недоречними є наведені у відзиві доводи з посиланням на судові справи №740/911/18, №920/1204/17, №740/737/15, у яких проводились експертизи, оскільки предмет спору у цих справах відрізняється від предмету спору у даній справі, іншими є фактичні обставини справи та питання, які досліджувалист в ході проведення експертиз;

- з наданого відповідачем-2 висновку есперта вбачається, що об`єктами дослідження земельно-технічної експертизи була лише спірна земельна ділянка та земельна ділянка з кадастровим номером 4610136800:01:008:0016, і експертом не досліджувалась можливість влаштування транспортної інфраструктури чи заїзду до земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:01:008:0016 шляхом залучення інших суміжних земельних ділянок, що свідчить про неповно і некоректно сформульоване питання, що поставлене на вирішення експерта, та відповідно неповноту його висновку;

- на час експертного дослідження три земельні ділянки (4610136800:01:008:0011, 4610136800:01:008:0012 та 4610136800:01:008:0013), які межують із земельною длянкою 4610136800:01:008:0017, знаходяться на вул.Чмоли та перебували в оренді ТзОВ «Девелопмент Груп»;

- право оренди відповідача-2 на земельну ділянку кадастровий номер 4610136800:01:008:0011 зареєстровано 27.12.2017, тобто право виникло ще до прийняття оскаржуваної ухвали Львівської міської ради №3054 від 15.02.2018 та спірного договору від 01.03.2018), кадастровий номер 4610136800:01:008:0012 05.03.2018 (на підставі ухвали Львівської міської ради №3054 від 15.12.201 та спірного договору від 01.03.2018), кадастровий номер 4610136800:01:008:0013 05.03.2018 (на підставі ухвали Львівської міської ради №3055 від 15.02.2018 та договору оренди, укладеного з Львівською міською радою 01.03.2018) одночасно із винесенням оскаржуваної ухвали Львівської міської ради №3054 від 15.02.2018 та укладення спірного договору від 01.03.2018, що свідчить про те, що відповідачі володіли інформацією щодо триваючої процедури надання в оренду ТзОВ «Девелопмент Груп» суміжних земельних ділянок комунальної власності, що в свою чергу впливає на законність оспорюваних актів;

- прогнозовано користування спірною земельною ділянкою буде здійснюватися відвідувачами майбутнього торгово-громадського центру, що обмежує її використання територіальною громадою міста Львова, що притаманно орендним, а не сервітутним відносинам;

- не можна виключати здійснення підприємницької дільяності на вказаній земельній ділянці, оскільки заборона про це відсутня в укладеному договорі.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18).

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзац 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). А відповідно до абзаців 1, 2 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, та необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього кодексу. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. (частини 4, 5 статті 53 ГПК України)

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність уповноваженого органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони»), оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними. Процедура, передбачена абзацами 3, 4 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Прокурор у позові зазначив про те, що порушення інтересів територіальної громади міста Львова як власника земельної ділянки, переданої і сервітутне користування, полягає у тому, що здійснення Львівською міською радою права власності, зокрема розпорядження земельною ділянкою, відбулось не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених законом, а відсутність належного владного контролю на вказаному напрямі створює сприятливі умови для незаконного використання земель. У зв`язку з цим прокурор звернувся до суду як самостійний позивач в інтересах держави, що виражаються в інтересах членів територіальної громади, яка є власником земельної ділянки, оскарживши рішення Львівської міської ради та укладений з ТзОВ «Девелопмент груп» договір про встановлення земельного сервітуту. Саме тому прокурор визначив міську раду одним з відповідачів.

Отже, прокурор заявив позов до Львівської міської ради та ТзОВ «Девелопмент груп» і на виконання вимог частини 4 статті 53 ГПК України, частин 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у тексті позовної заяви обґрунтував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах (тобто, навів підставу для представництва інтересів держави), а також обґрунтував, у чому, з погляду прокурора, полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову).

За таких обставин прокурор належним чином обґрунтував звернення до суду з даним позовом за захистом інтересів держави без зазначення органу, уповноваженого на захист інтересів держави, а отже дотримався вимог законодавства.

Аналогічних правових висновків за подібних фактичних обставин дійшов Верховний Суд у постанові від 24.02.2021 у справі №921/504/20.

Матеріалами справи підтверджуються наступні фактичні обставини спору.

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.12.2016 №1292 «Про розроблення детального плану території, обмеженої вул.Стрийською, вул.І.Чмоли, вул.Козельницькою, проектованою хордовою магістраллю загальноміського значення» вирішено дозволити розроблення детального плану території, обмеженої вул.Стрийською, вул.І.Чмоли, вул.Козельницькою, проектованою хордовою магістраллю загальноміського значення відповідно до державних та будівельних норм, стандартів і правил, генерального плану м.Львова та положень затвердженої містобудівної документації, відповідальним за розроблення та фінансування детального плану територій визначити ПрАТ «Агрокультура».

Державним інститутом проектування міст «Містопроект» на замовлення Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради виготовлено Детальний план території, обмеженої вул.Стрийською, вул.І.Чмоли, вул.Козельницькою, проектованою хордовою магістраллю загальноміського значення.

Ухвалою Львівської міської ради від 29.06.2017 №2221 «Про надання ТзОВ «Девелопленд Груп» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.І.Чмоли, 1, та надання управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Стрийській - вул. Луганській» вирішено надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Девелопленд Груп» дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0213га на вул.І.Чмоли, 1, для обслуговування нежитлової будівлі за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови; надати управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,8683га на вул. Стрийській, вул. Луганській для подальшої передачі її у сервітутне користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Девелопленд Груп» для облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово - громадського центру, за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови; визначити Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелопленд Груп» замовником проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; Товариству з обмеженою відповідальністю «Девелопленд Груп» забезпечити через спеціалізовану землевпорядну організацію виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та подати міській раді на затвердження.

Рішенням Львівської міської ради від 21.07.2017 №635 вирішено затвердити містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво Товариством з обмеженою відповідальністю «Девелопленд Груп» торгово - громадського комплексу на вул. Стрийській - вул. І. Чмоли зі знесенням існуючих будівель. Додатком до вказаного рішення є Містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва на будівництво торгово - громадського комплексу на вул. Стрийській - вул. І. Чмоли зі знесенням існуючих будівель на нове будівництво на вул. Стрийській - вул. І. Чмоли на земельній ділянці із цільовим призначенням земельної ділянки - для будівництва та обслуговування торгово - промислового комплексу; категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Цільове та функціональне призначення земельної ділянки відповідає містобудівній документації на місцевому рівні. Згідно з планом зонування територій (зонінгу) Сихівського району (ухвала міської ради від 18.09.2014 №3840), детальним планом території, обмеженим вул. Стрийською, вул. І. Чмоли, вул. Козельницькою, проектованою хордовою магістраллю загальноміського значення (рішення виконавчого комітету від 29.12.2016 №1292), зона Г-6 - торгівельні зони.

17.10.2017 Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради видано Управлінню земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради Містобудівні обмеження та сервітути щодо користування земельною ділянкою №2401-3249 щодо земельної ділянки за адресою: Львівська область, м.Львів, вул. Стрийська вул. Луганська, площею 0,8683га., кадастровий №4610136800:01:008:0014; категорія земель: Землі житлової та громадської забудови; цільове призначення: 02.09. Для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово - громадського центру.

Ухвалою Львівської міської ради від 21.12.2017 №2804 «Про затвердження ТзОВ «Девелопленд Груп» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки на вул. І. Чмоли, 1» вирішено затвердити Товариству з обмеженою відповідальністю «Девелопленд Груп» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку площею 4,5393 га (кадастровий номер 4610136800:01:008:0011) на вул. І. Чмоли, 1 в оренду терміном на 25 років для будівництва та обслуговування громадського центру (офісних споруд, готелю з конференц - залом, торгового центру, навчального, наукового та дошкільного закладів та іншого житла) (код КВЦПЗ 03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель сільськогосподарського призначення; затвердити земельну ділянку площею 4,5393 га (кадастровий номер 4610136800:01:008:0011) на вул. І. Чмоли, 1, для продажу Товариству з обмеженою відповідальністю «Девелопленд Груп» для будівництва та обслуговування громадського центру (офісних споруд, готелю з конференц-залом, торгового центру, навчального, наукового та дошкільного закладів та іншого житла).

26.01.2018 Відділом у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, на підставі розробленого Приватним підприємством «Леополіс-Клуб», Управлінню земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово-громадського центру (КВЦПЗ 02.09) м. Львів, вул. Стрийська - вул. Луганська за територіальною громадою м.Львова в особі Львівської міської ради зареєстровано право власності на земельну ділянку за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська - вул. Луганська площею 0,8683га. кадастровий №4610136800:01:008:0014; категорія земель: Землі житлової та громадської забудови; цільове призначення: 02.09. Для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово - громадського центру.

31.01.2018 Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради видано відповідачу-2 Містобудівні обмеження та сервітути щодо користування земельною ділянкою №2401-293 щодо земельної ділянки за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська - вул. Луганська площею 0,8683 га, кадастровий №4610136800:01:008:0014; категорія земель: Землі житлової та громадської забудови; цільове призначення: 02.09. Для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово - громадського центру.

Ухвалою Львівської міської ради від 15.02.2018 №3054 «Про затвердження управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Стрийській - вул. Луганській» вирішено затвердити управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,8683га (у тому числі площею 0,0953га у межах червоних ліній) на вул. Стрийській - вул. Луганській (кадастровий номер 4610136800:01:008:0014); надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Девелопленд Груп» земельну ділянку, площею 0,8683га (у тому числі, площею 0,0953га, у межах червоних ліній), без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень на вул. Стрийській - вул. Луганській (кадастровий номер 4610136800:01:008:0014) у сервітутне користування терміном на 25 років для облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово - громадського центру (код КВЦПЗ 02.09 - для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель сільськогосподарського призначення; Товариству з обмеженою відповідальністю «Девелопленд Груп»: укласти у тримісячний термін з Львівською міською радою договір строкового сервітутного користування та зареєструвати його відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; сплатити кошти щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки у розмірі 61524грн.; у встановленому порядку виготовити проект зняття та перенесення родючого шару ґрунту (ріллі); приступити до освоєння земельної ділянки після повної сплати відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, укладення та державної реєстрації договору строкового сервітутного користування та використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням; забезпечити цілодобовий доступ до існуючих на території ділянки інженерних мереж для їх ремонту та обслуговування, дотримуватись правил використання земель в охоронній зоні згідно з вимогами інженерних служб міста і не чинити перешкод при будівництві нових інженерних мереж; Департаменту містобудування забезпечити внесення відповідних змін у земельно - кадастрові дані.

01.03.2018 між відповідачем-1 (за договором - власник) та відповідачем-2 (за договором - землекористувач) укладено договір про встановлення земельного сервітуту (для реальних часток) №С-с-266 (надалі - договір), за умовами якого (п.1.1., 1.2. договору) власник на підставі ухвали Львівської міської ради від 26.07.2012 №1676 «Про затвердження Положення про земельний сервітут та порядок визначення плати за землю при встановленні земельного сервітуту, а також Типових договорів про встановлення земельного сервітуту», Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України та ухвали Львівської міської ради від 15.02.2018 №3054 «Про затвердження управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Стрийській - вул. Луганській» встановлює земельний сервітут (обмежене платне користування) на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Стрийська - вул. Луганська кадастровий №4610136800:01:008:0014, площею 0,8683га, (у тому числі площею 0,0953га у межах червоних ліній) без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень для облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово - громадського центру.

Відповідно до п. 2.1. договору, земельний сервітут встановлюється на 25 років.

Договір про встановлення земельного сервітуту набирає чинності з дати реєстрації права користування (п. 2.2. договору).

Згідно п.2.3. договору, після закінчення терміну дії договору землекористувач має переважне право на поновлення договору на новий термін, якщо інше не передбачено цим договором та ухвалою Львівської міської ради. У такому разі зацікавлена сторона повинна письмово повідомити другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше ніж за два місяці до його закінчення.

Розділом 3 договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 15275828, 24грн.

Відповідно до п.3.1. договору за земельний сервітут землекористувач сплачує плату у грошовій формі.

Пунктом 3.2. договору, сторонами передбачено, що плата за землю при встановленні земельного сервітуту (плата за земельний сервітут) вносить Землекористувач відповідно до 195 економіко-планувальної зони м. Львова, і складає 458 274,85грн. в рік, що становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок № 34222000003002 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014. ЄДРПОУ 34857384 одержувач: Департамент фінансової політики Львівської міської ради, код платежу 18010600 для юридичних осіб - до 30 числа місяця, наступного за звітним.

Розмір плати за земельний сервітут не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням щорічної індексації грошової оцінки земельної ділянки та внесенням змін на підставі вимог чинного законодавства України і інших нормативних документів (п.3.4. договору).

Відповідно до п.4.1. договору, земельний сервітут встановлюється для облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово - громадського центру. Цільове призначення земельної ділянки код КВІІПЗ 02.09 - для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови. Категорія земельної ділянки згідно ст. 19 ЗК України землі житлової та громадської забудови.

Пунктом 4.2. договору встановлено умови використання, зокрема землекористувач зобов`язаний використовувати земельну ділянку згідно з п.4.1.; дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлено земельний сервітут, до іншої особи; Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

Пунктом п.4.3. договору визначено умови збереження якості землі, згідно яких Землекористувач у відповідності до статті 162 ЗК України здійснює захист земельної ділянки від водної та вітрової ерозії, підтоплення, забруднення відходами виробництва та радіоактивними речовинами, від інших процесів руйнування; забезпечує знімання, використання і збереження родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов`язаних з порушенням земель; перед порушенням ґрунтового покриву земельної ділянки у зоні розміщення археологічних пам`яток забезпечує письмове повідомлення органів охорони культурної спадщини про заплановані роботи і сприяє проведенню археологічних досліджень.

Пунктом 10.1. договору роз`яснено сторонам статті 98, 99, 101,102 ЗК України.

Вказаний договір підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору.

05.03.2018 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пелех О.З. зареєстровано за відповідачем-2 право користування (сервітут) на земельну ділянку площею 0,8683га, кадастровий №4610136800:01:008:0014 за адресою: м. Львів, вул. Стрийська - вул. Луганська строком дії на 25 років.

05.03.2018 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пелех О.З. зареєстровано за відповідачем-2 право оренди земельної ділянки, площею 1,4376га, кадастровий №4610136800:01:008:0012 за адресою: м. Львів, вул. І.Чмоли, 1; цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій. Категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання: для обслуговування громадського центру (офісних споруд, готелю з конференц-залом, торгового центру, навчального, наукового та дошкільного закладів та іншого житла), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 07.05.2020 №208422798.

05.10.2018 Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018140000000310 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Львівської міської ради, які, діючи в інтересах ТзОВ «Девелопмент Груп», всупереч інтересам служби, передали йому в строкове платне користування без проведення земельних торгів, земельну ділянку, площею 0,8683га, на вул. Стрийській - вул. Луганській, нормативна грошова оцінка якої становить 15275828,24грн., чим заподіяно істотну шкоду інтересам територіальної громади м. Львова.

Листом від 05.02.2020, вих. №10-28-0.19-830/2-20, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру повідомила прокурора про прийняття відповідачем-1 ухвали від 29.06.2017 №2221 «Про надання ТзОВ «Девелопленд Груп» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. І.Чмоли, 1 та надання Управлінню земельних ресурсів Департаменту містобудування дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Стрийській Луганській» з порушенням вимог першого абзацу ч.2 ст.123 ЗК України, а обов`язок відповідача-2 сплатити кошти щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва та виготовлення проекту зняття та перенесення родючого шару ґрунту свідчить про удаваний правочин - передача в оренду земельної ділянки, без проведення земельних торгів.

З врахуванням наведеного, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру у вказаному листі робить висновки про прийняття Відповідачем-1 ухвали від 15.02.2018р. №3054 «Про затвердження Управлінню земельних ресурсів Департаменту містобудування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Стрийській Луганській» з порушенням вимог статей 20, 79-1, 99, 123, 124, 134 ЗК України, ст.401 ЦК України та Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 №1279, а відтак про здйснення розпорядження відповідачем-1 спірною земельною ділянкою здійснено з порушенням вимог земельного законодавства.

Листом від 12.05.2020 №4-2201-13556, Управління адміністрування місцевих та залучення фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради повідомило Юридичний департамент Львівської міської ради про відсутність станом на 12.05.2020 заборгованості зі сплати за сервітут згідно договору від 01.03.2018 №С-с-266 про встановлення земельного сервітуту (для реальних часток).

Листом від 27.10.2020 №К-184/Аз/16101-20СУ ГУ НП у Львівській області повідомило відповідача-2 про те, що кримінальне провадження №42018140000000310, яке розпочато 05.10.2018, закрите 14.07.2020 на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).

12.11.2021 за результатами проведення земельно - технічної експертизи судовим експертом Табунщик Т.Я. підготовлено висновок експерта №049/21, який містить висновок про те, що: «неможливо ТзОВ «Девелопленд Груп» задовільнити потреби у влаштуванні транспортної інфраструктури (транспортно-пересадочні вузли, пішоходні зони, території зберігання транспортних засобів, благоустрою), заїзду до земельної ділянки, кадастровий номер якої 4610136800:01:008:0016, з подальшим на ній будівництвом торгово - громадського центру, будь - яким іншим способом, ніж через земельну ділянку, кадастровий номер якої 4610136800:01:008:0014».

Згідно частини першої статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.

Згідно частини першої статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Згідно частини першої статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Приписами статті 402 вказаного Кодексу унормовано, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч.1). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (ч.2).

Відповідно до частини першої статті 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

З правового аналізу вказаних норм слід дійти висновку, що потреба у встановленні сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 905/3280/16, від 23.09.2020 у справі № 917/133/17, а такожу від 13.07.2021 у цій справі.

Однією із основних характеристик сервітуту є те, що потреба у його встановленні може виникнути тоді, коли неможливо задовольнити відповідній особі власні потреби будь-яким іншим способом. Договір про встановлення сервітуту має бути направлений на реалізацію зазначеної потреби і слугувати цілі за якої нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Саме зазначені обставини підлягають встановленню під час розгляду позовних вимог щодо визнання недійсним договору про встановлення сервітуту з підстав невідповідності його приписами ЦК України та ЗК України.

Юридична конструкція земельного сервітуту передбачає, що потреби, які можуть бути задоволені за рахунок користування чужим майном, повинні мати характер вимушених, зумовлювати неможливість або утруднення користування сусідньою або іншою земельною ділянкою.

На переконання колегії суддів апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджено існування у відповідача-2 як заінтересованої у встановленні земельного сервітуту на спірній земельній ділянці особи вимушених потреб, що зумовили неможливість (значне утруднення) використання сусідньої земельної ділянки, що підтверджується експертним висновком №049/21, за результатами проведення земельно - технічної експертизи від 12.11.2021.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст.104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу, тому невірними є висновки місцевого господарського суду про те, що в разі, коли позивач ставить під сумнів експертний висновок у справі, він мав скерувати копію висновку експертизи у даній справі на рецензування, яке буде проведено фахівцями експертами НДІСЕ, проте таким правом не скористався. Разом з цим, доводи прокурора щодо неповноти висновку експерта, некоректного формулювання питань, поставлених на вирішення експерта, спростовуються наступним.

На вирішення земельно-технічної експертизи на замовлення відповідача-2 було винесено наступне питання:

1.Чи можливо ТзОВ «Девелопмент Груп» задовольнити потреби у влаштуванні транспортної інфраструктури (транспортно-пересадочні вузли, пішохідні зони, території зберігання транспортних засобів, благоустроюб), заїзду до земельної ділянки, кадастровий номер якої 4610136800:01:008:0016 з подальшим на ній будівництвом торгово-громадського центру, будь-яким іншим способом, ніж через земельну ділянку, кадастровий номер якої 4610136800:01:008:0014?

Висновок містить зазначення про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок відповідно до ст.384 КК України.

Під час проведеного дослідження експертом було встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 4610136800:01:008:0016 площею 1,0516 га належить ТзОВ «Девелопмент Груп» на праві власності, відповідне право зареєстровано у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 05.11.2021, цільове призначення цієї земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, будівництво торгово-громадського комплексу. Згідно з публічною кадастровою картою дана земельна ділянка з півдня (вул.Луганська) і заходу (вул.Стрийська) межує із земельною ділянкою кадастровий номер 4610136800:01:008:0014, зі сторони вул.Чмоли досліджувана земельна ділянка межує з іншими земельними ділянками, цільове призначення і власники яких невідомі. Проведеним дослідженням експертом встновлено, що до досліджуваної земельної ділянки кадастровий номер 4610136800:01:008:0016 не має можливості заїзду як з вул.Стрийської, вул.Луганської так і з вул.Чмоли. Влаштування заїзду з вул.Чмоли тягне за собою залучення дозволів власників трьох земельних ділянок. При будівництві торгово-громадського центру на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136800:01:008:0016 власниками ТзОВ «Девелопмент Груп», для влаштування заїзду з вул. Стрийської та вул.Луганської, облаштування благоустрою теирторії, прилеглої до торгово-громадського центру і паркінгу доцільним є використання земельної ділянки кадастровий номер 4610136800:01:008:0014, надавши їй сервітутне право.

Також у висновку ескперт встановив, що спірна земельна ділянка - кадастровий номер 4610136800:01:008:0014 знаходиться в районі транспортної розв`язки на перетині вул.Стрийської та вул.Луганської, і межує із ділянкою з кадастровим номером 4610136800:01:008:0016 зі сходу і півночі. Із врахуванням вимог ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» влаштування необхідної транспортної інфраструктури для власника земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:01:008:0016 при будівництві об`єктів багатофункціонального громадського центру без залучення суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:01:008:0014 не представляється можливим.

Прокурор стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 4610136800:01:008:0016 межує з іншими земельними ділянками, що перебувають в оренді відповідача-2 чи належать йому на праві власності, на підтвердження чого надає викопіювання з публічної кадастрової карти щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4610136800:01:008:0011 (право оренди зареєстроване за відповідачем-2 27.12.2017), 4610136800:01:008:0012 (право оренди зареєстроване за відповідачем-2 05.03.2018), 4610136800:01:008:0013 (право оренди зареєстроване за відповідачем-2 05.03.2018), проте, із цих викопіювань, а також із фототаблиць, наведених у висновку експерта, вбачається, що в силу взаємного розташування перелічених земельних ділянок у просторі, а також із врахуванням транспортної розв`язки на вул.Стрийській вул.Луганській, можливим та доцільним є заїзд до земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:01:008:0016 саме через спірну земельну ділянку. При цьому, три земельні ділянки, що межують зі спірною з вул.Чмоли, розташовані так, що з метою заїзду слід перетинати усі три ці земельні ділянки, такий заїзд є утрудненим.

Окрім того, заяву про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в сервітутне користування на вул.Стрийська вул.Луганська у м.Львові для благоустрою прилеглої території торгово-громадського комплексу відповідач-2 подав відповідачу-1 29.05.2017. На момент такого звернення, земельні дліянки, суміжні з ділянкою за кадастровим номером 4610136800:01:008:0016, не перебували у оренді чи користуванні відповідача-2.

Дії відповідача-2, спрямовані на отримання таких ділянок в оренду протягом 2017-2020 років (подання звернень до міської ради тощо), не можуть самостійно свідчити про недобросовісність ТзОВ «Девелопмент Груп» при зверненні до міської ради про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в сервітутне користування на вул.Стрийська вул.Луганська у м.Львові для благоустрою прилеглої території торгово-громадського комплексу чи про приховану мету отримання спірної ділянки в оренду.

Також слід зазначити, що встановлені у висновку експерта обставини щодо розташування транспортної розв`язки, розташування суміжних земельних ділянок, конфігурації спірної земельної ділянки підтверджуються іншими наявними у справі матеріалами експлікацією земельної ділянки (а/с 137, том 1), схемою розміщення детального плану території, обмежеої вул.Стрийською, ву.І.Чмоли. вул.Козельницькою, проектованою хордовою магістраллю загальноміського значення (а/с 142, том 1), детальним планом території, обмеженої вул.Стрийською, ву.І.Чмоли. вул.Козельницькою, проектованою хордовою магістраллю загальноміського значення (а/с 144, том 1), актом встановлення та узгодження меж земельної ділянки (а/с155, том 1) з абрисом спірної земельної ділянки, актом перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітраної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (а/с 163, том 1) тощо.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що питання, поставлені на вирішення експерта лежать виключно у правовій площині, адже відповідно до п.6.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, завтердженої наказом Міністервства юстиції України 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5), основними завданнями земельно-технічної експертизи є визначення можливих варіантів підходу та проїзду до земельних ділянок, а також встановлення земельного сервітуту.

Прокурор наголошував на прогнозованому облаштуванні паркінгу чи автостоянки на спірній земельній ділянці, імовірному здійсненні підприємницької діяльності, оскільки сервітутне обмеження встановлене на усій земельній ділянці.

Відповідно до вимог ДБН Б.2.2-5:2011 «Планування та забудова міст, селищ і функціональних територій. Благоустрій територій» до елементів благоустрою треба відносити: - покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок; - зелені насадження загального та обмеженого користування і спеціального призначення; ДБН Б.2.2-5:2011 9 - будівлі та споруди системи вивезення побутових відходів; - засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; - технічні засоби регулювання дорожнього руху; - споруди системи інженерного захисту території; - комплекси та об`єкти монументального мистецтва; - обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків, розміщених на територіях загального користування та інших об`єктах благоустрою; - малі архітектурні форми; - інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами. Проекти благоустрою територій загального користування обов`язково повинні включати стоянки міського транспорту та гостьові стоянки для автомобілів згідно з ДБН 360.

Разом з цим, в оспорюваному договорі сервітуту встановлена заборона на здійснення капітального будівництва і насадження багаторічних насаджень, тобто відповідачу встановлено певні обмеження.

За усними поясненнями представника відповідача-2, наданими у судових засіданнях, після завершення будівництва торгово-громадського центру, сервітутне користування земельною ділянкою шляхом облаштування благоустрою території полягатиме у забезпеченні доїзду та пішохідного проходу для відвідувачів центру, в першу чергу членів територіальної громади.

Слід також звернути увагу на те, що спірна земельна ділянка має призначення «для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови», водночас видом сервітутного користування є у відповідності до п.«з» ст.99 ЗК України інший вид сервітуту «облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово-громадського центру».

Як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника та використовується відповідачем-2 не у спосіб, передбачений договором про встановлення сервітуту.

Відповідач-1 вправі в разі економічної доцільності провести земельні торги щодо права оренди на спірну земельну ділянку, незважаючи на обтяження такої земельним сервітутом.

Окрім припущень апелянта, в справі відсутні докази на підтвердження існування мети використання спірної земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності. Колегія суддів також враховує доводи відповідача-2 про те, що здійснення підприємницької діяльності не суперечить меті сервітуту за наявності передбачених законом умов.

Відповідно до ч.4 ст.98 ЗК України земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. Проте, згідно із Законом №1657-IX від 15.07.2021 статтю 98 доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої положення частини четвертої цієї статті не застосовуються у разі встановлення земельних сервітутів на земельній ділянці державної, комунальної власності, що сформована відповідно до частини третьої статті 100 цього Кодексу з метою встановлення земельного сервітуту (у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, не сформованих у земельну ділянку, допускається формування земельної ділянки в межах території, на яку буде поширюватися право земельного сервітуту.).

Крім того, звертаючись із позовними вимогами прокурор стверджує про те, що спірний договір є удаваним, оскільки за своєю суттю є договором оренди.

В силу положень статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони фактично вчинили.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 наведеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Укладений відповідачами договір не є удаваним правочином в розумінні ст.235 ЦК України, оскільки відповідачі його виконують з дотриманням вимог чинного законодавства, підстави для визнання його недійсним відсутні.

Предметом спірного договору, а відповідно і метою сторін під час укладення договору було встановлення сервітуту та сплати/отримання коштів за такий, що відповідає предмету оспорюваного договору (пункти 1.1,1.2 договору), водночас, у такому наявний ряд положень властивих саме встановленню земельного сервітуту (пп.4.2.2 п.4.2, пп4.2.3 п.4.2, пп9.2.1 п.9.2, пп9.3.3 п.9.3, пп9.3.4 п.9.3, пп9.3.5 п.9.3), наявні посилання (п.10.1 договору) на відповідні положення ЗК України, які регулюють вказаний інститут.

У цьому випадку відсутні правові підстави для визнання спірного договору недійсним, оскільки відповідач-1 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності на укладення спірного договору, а також мав підстави для укладення договору на встановлення земельного сервітуту, оскільки: в даному випадку неможливо задовольнити потреби відповідача-2 у влаштуванні транспортної інфраструктури (транспортно - пересадочні вузли, пішохідні зони, території зберігання транспортних засобів, благоустрою), заїзду до земельної ділянки, кадастровий номер якої 4610136800:01:008:0016, з подальшим на ній будівництвом торгово-громадського центру, будь-яким іншим способом, ніж через спірну земельну ділянку; як підтверджується матеріалами справи, земельну ділянку надано в сервітутне користування за наявності відповідного рішення уповноваженого на це органу.

Не доведено прокурором також того факту, що територіальна громада недоотримує грошові кошти у зв`язку з укладенням договору про встановлення сервітуту, а не договору оренди, з врахуванням того, що встановлений сервітут є платним.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що в матеріалах справи відсутні докази, на підставі котрих суд міг би встановити можливість, доцільність та наявність, чи відсутність наміру органу місцевого самоврядування передати спірну ділянку в оренду на конкурсних засадах.

Підставою для визнання недійсним спірного договору, прокурор визначає те, що спірний договір укладено на виконання незаконного рішення ради. Враховуючи відсутність належних доказів на підтвердження вищезазначених обставин, відсутні правові підстави для визнання спірного договору недійсним та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно записів про реєстрацію речового права відповідача-2.

Таким чином, вірними є висновки суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідстаність позову.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ст.91 ГПК України).

Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд першої інстанції також врахував, що задоволення позовних вимог у даній справі у будь-якому випадку не відповідатиме «принципу пропорційності», оскільки покладатиме надмірний індивідуальний тягар на відповідача-2, який за сприяння органів влади добросовісно набув право сервітуту спірної земельної ділянки, а у випадку задоволення позову буде позбавлений свого права.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлено справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі №916/2791/13.

Не кожне втручання у право мирного володіння майном зумовлює порушення принципу пропорційності. Проте, у цьому випадку позивачем не доведено недобросовісності у діях відповідачів, що могло би слугувати підставою для висновку про можливість порушення справедливого балансу інтересів територіальної громади як власника земельної ділянки та відповідача-2 як сервітуарія, і про покладення на останнього тягаря наслідків вчинення умисних недобросовісних дій з метою отримання в оренду земельної ділянки з порушенням вимог земельного законодавства.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури №15/1-311 вих-22 від 09.03.2022 (вх.ЗАГС №01-05/658/22 від 10.03.2022) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2022 у справі №914/427/20 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 30.05.2022.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.