Постанова

від 23.05.2022 по справі 924/700/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року Справа № 924/700/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Олексюк Г.Є.

суддя Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №924/700/21

за позовом ОСОБА_1

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Рейзен"

2) ОСОБА_2

3) ОСОБА_3

4) ОСОБА_4

5) ОСОБА_5

про визнання розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників у товаристві

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача 1 - Чулкової Н.К. ,

відповідача 2 - не з`явився,

відповідача 3 - не з`явився,

відповідача 4 - не з`явився,

відповідача 5 - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20.12.2021 р. у справі №924/700/21 у позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Рейзен", до ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 про визнання розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників у товаристві відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс-Рейзен" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення господарського суду Хмельницької області від 20.12.2021 р. в частині "щодо порядку повідомлення позивача про загальні збори товариства" та "щодо заяви відповідача-1 про застосування строку позовної давності", виклавши її в новій редакції. В іншій частині рішення просить залишити без змін. Судові витрати просить покласти на позивача. Також зазначає, що орієнтовний розмір витрат на професійну правову допомогу, які він очікує понести в суді апеляційної інстанції становить 10 000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 20.12.2021 р. та додаткове рішення від 05.01.2022 р. Також просить суд стягнути з відповідачів судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору за подачу позовної заяви до суду першої інстанції та апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2022 року у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Люкс-Рейзен" відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення господарського суду Хмельницької області від 20.12.21р. та додаткове рішення від 05.01.2022 р. у справі № 924/700/21 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визначено розмір статутного капіталу ТОВ "Люкс-Рейзен" у сумі 120 000 гривень, а часток учасників у статутному капіталі ТОВ "Люкс-Рейзен" таким чином: розмір частки учасника ОСОБА_2 у грошовому виразі номінальною вартістю становить 40 000 гривень, що складає 33,33% статутного капіталу ТОВ "Люкс-Рейзен"; розмір частки учасника ОСОБА_1 у грошовому виразі номінальною вартістю становить 40 000 гривень, що складає 33,33% статутного капіталу ТОВ "Люкс-Рейзен"; розмір частки учасника ОСОБА_3 у грошовому виразі номінальною вартістю становить 24 000 гривень, що складає 20% статутного капіталу ТОВ "Люкс-Рейзен"; розмір частки учасника ОСОБА_4 у грошовому виразі номінальною вартістю становить 16 000 гривень, що складає 13,34% статутного капіталу ТОВ "Люкс-Рейзен".

Стягнуто з ТОВ "Люкс-Рейзен" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору: за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 454 гривні та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 681 гривні. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору: за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 454 гривні та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 681 гривні. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору: за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 454 гривні та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 681 гривні. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору: за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 454 гривні та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 681 гривні. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору: за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 454 гривні та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 681 гривні.

02.05.2022 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №924/700/21, яким стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 28600,00 грн. витрат на професійну правову допомогу. Розгляд даної заяви просить розглянути за відсутності ОСОБА_1 та його представника. До вказаної заяви долучені докази понесення позивачем відповідних витрат.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.05.2022 вказана заява призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не забезпечили явку своїх представників в судове засідання, що відбулося 24.05.2022, про причини неявки суд не повідомили.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

Враховуючи визначені процесуальним законодавством строки розгляду заяви про прийняття додаткового рішення, відкладення розгляду даної заяви з метою належного повідомлення відповідачів про дату та час судового засідання, наявність в матеріалах справи доказів вручення відповідачам ухвали суду від 03.05.2022 про призначення до розгляду у відкритому судовому засіданні заяви позивача про прийняття додаткової постанови у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду вказаної заяви за відсутності в судовому засіданні представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1, 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За змістом ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас, колегією суддів встановлено, що як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду рішення позивач заявляв про те, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи в суді першої та апеляційної інстанцій (а.с. 167, т.1; а.с. 178, т.2).

Згідно ч.7 ст.116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Заява про прийняття додаткового рішення разом із доказами понесених судових витрат були поштою надіслані 25.04.2022 р. позивачем до Північно-західного апеляційного господарського суду, тобто в межах строків визначених у ч.8 ст.129 ГПК України, що підтверджується відповідною відміткою відділення поштового зв`язку на поштовому конверті (т.3, а.с.52).

Відповідачем до суду апеляційної інстанції подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат. У вказаній заяві відповідач просить відмовити в задоволенні стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правову допомогу.

Окрім того, разом з вказаною заявою подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої відповідач просить поставити питання щодо дійсності виконання підписів ОСОБА_1 в договорі про надання професійної правничої допомоги від 02.07.2021, на детальному описі робіт та на акті приймання-передачі виконаних робіт.

Розглянувши клопотання відповідача-1 про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що адвокат Савченко О.В. адвокатського об`єднання «Савченко Груп» здійснювала представництво позивача при розгляді даного спору як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Ордерів Серії ВН №156189 (т.1, а.с. 51) та Серії ВО №1029613 (т.2, а.с 117).

Відповідно до ч.4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Надаючи оцінку доводам відповідача-1 про те, що договір про надання правової допомоги від 02.07.2021 року не надавався позивачем суду під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ордер може бути оформлений на підставі вже укладеного договору та є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правову допомогу, його копій або витягу разом із ордером законодавство не вимагає.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2021 року у справі №924/371/19.

При цьому, судом встановлено що, позовну заяву та апеляційну скаргу було підписано адвокатом Савченком О.В.. Відтак, при відкритті провадження у даній справі судом першої та апеляційної інстанції було перевірено дотримання позивачем вимог ч. 5 ст.164, п.1 ч.3 ст. 258 ГПК України щодо підтверджень повноважень представника позивача, та в результаті встановлення дотримання позивачем вказаних вимог процесуального законодавства - відкрито провадження у справі.

Окрім того, матеріали справи також містять платіжне доручення №444 від 22.12.2021 року, згідно якого ОСОБА_1 сплатив кошти АО «Савченко Груп» в сумі 28 600 грн., в призначенні платежу зазначено: за юридичні послуги згідно договору від 02.07.2021 року (т. 3, а.с. 41).

Наведене у своїй сукупності підтверджує наявність договірних відносин між ОСОБА_1 та АО «Савченко Груп» та спростовує доводи відповідача-1 про те, що договір про надання правової допомоги від 02.07.2021 року не був підписаний ОСОБА_1 ..

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

На момент розгляду заяви про прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат у даній справі судом апеляційної інстанції не встановлено, а в матеріалах справи відсутні докази недійсності вказаного договору про надання правової допомоги від 02.07.2021, а відтак діє встановлена у статті 204 ЦК України презумпція правомірності правочину.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд не приймає доводи відповідача щодо невідповідності підписів ОСОБА_1 в договорі про надання правової допомоги від 02.07.2021 року, акті приймання-передачі виконаних робіт від 22.04.2022, детальному описі робіт від 22.02.2022 та, як наслідок, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача-1 про призначення судової почеркознавчої експертизи у даній справі.

Таким чином, розглянувши заяву позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати та конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справ, оскільки склад та розмір витрат пов`язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем разом із заявою про розподіл судових витрат було подано до суду копії: договору про надання правової допомоги від 02.07.2021 року, акту приймання-передачі виконаних робіт від 22.04.2022, детального опису робіт від 22.02.2022, платіжного доручення №444 від 22.12.2021 року на суму 28 600 грн. (в призначенні платежу зазначено: за юридичні послуги згідно договору від 02.07.2021 року).

02.07.2021 року між адвокатським об`єднанням «Савченко груп» (виконавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (замовник) було укладено договір про надання професійної правничої допомоги, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов`язується за дорученням замовника надавати послуги та виконувати роботи, а замовник - прийняти вказані послуги та оплатити їх на умовах та у строки, зазначені в договорі.

Відповідно до п.1.2 договору виконавець надає замовнику послуги щодо формування та подання до суду позовної заяви про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників у товаристві з обмеженою відповідальністю «Люкс-Рейзен», та представлення замовника в суді.

Пунктом 1.3. договору визначено перелік послуг, які виконавець зобов`язується здійснити на виконання договору, а саме: надання консультацій з питань, що пов`язані із корпоративними відносинами; вивчення документів, наданих замовником, та пошук судової практики; формування правової позиції щодо подання позовної заяви; складання тексту позовної заяви; формування різного роду документів та подання їх до суду; оскарження судових рішень; представництво інтересів замовника в судових органах.

Згідно пунктів 3.1., 3.2. договору вартість послуг виконавця за цим договором визначається в акті приймання-передачі виконаних робіт. За домовленістю сторін замовник здійснює попередню оплату вартості послуг.

З акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 22.04.2022 та детального опису робіт від 22.04.2022 (а.с.3940, т.3) вбачається, що сторони договору про надання професійної правничої допомоги від 02.07.2021 узгодили наступний перелік та вартість послуг на загальну суму 28600 грн, які були надані на виконання вказаного договору:

1.Надання консультацій з питань, що пов`язані із корпоративними відносинами - 600 грн (за 1 годину).

2.Вивчення документів, наданих замовником, та пошук судової практики, пов`язаної із пред`явленням позовної заяви про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників у товаристві - 1000грн (за 1 годину).

3.Формування правової позиції щодо подання позовної заяви про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток у товаристві - 1000 грн (за 1 годину).

4.Складання тексту позовної заяви про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників у товаристві - 10000 грн (за 5 годин).

5.Участь адвоката у судових засіданнях в суді першої інстанції - 6000 грн (за 3 години).

6.Складання тексту апеляційної скарги - 8000 грн (за 4 години).

7.Участь адвоката у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції - 2000грн (за 1 годину).

Оцінюючи вказані докази, надані позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 цього Кодексу ).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме: судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено в документи інформації щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем-1 подано до суду заперечення на заяву про прийняття додаткової постанови про розподіл судових витрат, в якій відповідач просить відмовити в стягненні витрат на правову допомогу в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та надаючи оцінку акту приймання-передачі виконаних робіт та детальному опису наданих позивачу послуг (а.с.39-40, т.3), колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що послуги адвоката з вивчення документів та пошуку судової практики (п.2 акту) та формування правової позиції щодо подання позовної заяви (п.3 акту), охоплюються послугою зі складання тексту позовної заяви (п.4 акту), а тому наявні правові підстави для зменшення суми витрат на правову допомогу в частині сум визначених пунктами 2-3 акту приймання-передачі виконаних робіт та детального опису робіт.

При цьому доводи відповідача-1 про не зазначення позивачем під час розгляду даної справи в суді першої та апеляційної інстанції попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат, які позивач поніс або очікує понести при розгляді даного спору, оцінюються судом апеляційної інстанції критично з огляду на те, що відсутність попереднього (орієнтовного) розрахунку у суду першої і апеляційної інстанцій не є безумовною обставиною для відмови в їх розподілі та стягненні на користь сторони, на користь якої прийнято судове рішення, адже в ч. 2 ст. 124 ГПК України закріплено саме право, а не обов`язок суду відмовити у відшкодуванні судових витрат у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат.

Аналогічної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд Верховного Суду у своїй постанові від 26.01.2022 року, у справі №914/653/21.

Твердження відповідача-1 про те, що позивачем не було подано до місцевого господарського суду докази на підтвердження понесених ним саме під час розгляду справи в суді першої інстанції витрат на правову допомогу, чим порушено ч.8 ст. 129 ГПК України, а відтак заява позивача у відповідній частині не підлягає задоволення, не беруться до уваги судом апеляційної інстанції з огляду на таке.

Позивач зобов`язувався подати відповідні докази до суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України, однак не подав їх у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України, з огляду на те, що рішення було прийнято не на його користь (відмовлено в задоволенні позовних вимог). Водночас, апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції та прийнявши нове рішення на користь позивача, повинен здійснити розподіл витрат на професійну правничу допомогу в силу ч. 4 ст. 129 ГПК України (аналогічна правова позиція наведена Касаційним господарським судом Верховного Суду у своїй постанові від 26.01.2022 року, у справі №914/653/21).

Таким чином, позивачем правомірно, з урахуванням ч.8 ст. 129 ГПК України, було подано докази на підтвердження понесених ним під час розгляду справи в суді першої інстанції витрат на професійну правову допомогу до суду апеляційної інстанції, який фактично прийняв рішення про задоволення позовних вимог.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене, складність справи та виконані роботи, беручи до уваги заперечення про стягнення витрат на правничу допомогу, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу надану при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції з заявлених 28600грн. до 26600 грн. (виходячи з необґрунтованості заявлених до стягнення сум визначених в пунктах 2-3 акту приймання-передачі виконаних робіт). Таким чином, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції в загальній сумі 26600 грн. (по 5320 грн. з кожного).

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви представника ТОВ "Люкс-Рейзен" про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису Харкавого А.В. в договорі про надання професійної правничої допомоги, детальному описі робіт, акті приймання - передачі виконаних робіт - відмовити.

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №924/700/21 - задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Рейзен" (29000, Хмельницька обл., вул. Привокзальна площа, буд.2, код ЄДРПОУ 41271160) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції в сумі 5320 (п`ять тисяч триста двадцять) гривень.

3. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції в сумі 5320 (п`ять тисяч триста двадцять) гривень.

4. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції в сумі 5320 (п`ять тисяч триста двадцять) гривень.

5. Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції в сумі 5320 (п`ять тисяч триста двадцять) гривень.

6. Стягнути з ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , код НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції в сумі 5320 (п`ять тисяч триста двадцять) гривень.

7. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №924/700/21 в іншій частині - відмовити.

8. Господарському суду Хмельницької області видати судові накази.

9. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "31" травня 2022 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.