Рішення

від 29.05.2022 по справі 910/19967/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.05.2022Справа № 910/19967/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Приватного підприємства «Руком»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик»

про стягнення 113426,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «Руком» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» про стягнення 113426,00 грн., з яких 104200,00 грн основного боргу, 6132,00 грн пені, 1104,00 грн 3% річних та 1990,00 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору надання та організації послуг №ЕП-00000504 від 13.11.2018 не здійснив оплату за виконані позивачем перевезення вантажу, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 104200,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 6132,00 грн пені, 1104,00 грн 3% річних та 1990,00 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 відкрито провадження у справі №910/19967/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

24.01.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, зазначивши, що позивачем не було надано відповідачу всіх документів, які передбачені умовами договору, та які є підставою для настання у відповідача строку виконання зобов`язання з оплати за виконані позивачем перевезення. Зокрема, у відзиві відповідач зазначив, що позивачем не було надано конкретно по заявці №00000001915 від 15.04.2021 та по заявці №00000002101 від 23.04.2021 Акту наданих послуг з обов`язковим зазначенням №ТТН/CMR, в силу чого у відповідача не настав строк оплати. При цьому, відповідач зауважив, що надсилання поштової кореспонденції повинно було здійснюватись з повідомленням про вручення, а надані позивачем поштові квитанції не підтверджують надсилання необхідних документів.

Щодо решти всіх разових договорів-заявок відповідачем було заявлено про застосування позовної давності.

28.01.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залишення відзиву відповідача без розгляду.

17.02.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» (експедитор) та Приватним підприємством «Руком» (перевізник) укладено Договір надання та організації послуг №ЕП-00000504, відповідно до умов якого перевізник зобов`язується перевозити наданий йому вантаж в міжнародному та/або в міжміському сполученні з пункту відправлення до пункту призначення і видати вантаж вантажоодержувачу або іншій уповноваженій на одержання вантажу особі, а експедитор після прийняття перевезення зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п.1.3 Договору надання та організації послуг №ЕП-00000504 від 13.11.2018 перевізник здійснює перевезення автомобільним транспортом (тягачем з причепом/напівпричепом).

Згідно з п. 1.5 Договору надання та організації послуг №ЕП-00000504 від 13.11.2018 конкретні умови кожного перевезення зазначаються сторонами у разових договорах - заявках, які при підписанні сторонами стають невід`ємними частинами цього договору. Підписані сторонами умови заявки мають пріоритетну силу щодо умов цього договору. Сторони керуються умовами договору, якщо ці умови не змінені заявкою.

Вартість всіх перевезень та наданих послуг в рамках даного договору сумарно становить загальну ціну договору (п. 1.6 Договору надання та організації послуг №ЕП-00000504 від 13.11.2018).

У п. 2.2.17 Договору надання та організації послуг №ЕП-00000504 від 13.11.2018 сторонами погоджено, що перевізник зобов`язаний надати експедитору протягом 4-х робочих днів з моменту розвантаження автомобіля оригінали наступних документів, які є підтвердженням виконаного перевезення та підставою для оплати: - рахунок-фактура по кожному рейсу із обов`язковим зазначенням номера заявки; - оригінальна ТТМ/CMR з відміткою вантажовідправника, перевізника, вантажоодержувача про отримання вантажу; - акт наданих послуг з обов`язковим зазначенням маршруту, №ТТН/CMR, вартості наданих послуг, суми ПДВ; - довіреність від вантажоодержувача на отримання вантажу; - додатково, якщо були складені, - акт про недостачу/пошкодження вантажу, акт огляду вантажу, акт запізнення, акт порушення температурного режиму, інші документи, які свідчать про порушення зобов`язань; - картка на перевезення, маршрутний лист; - податкова накладна (оформлена відповідно до вимог податкового законодавства). У випадку не надання експедитору вищевказаних документів (надання не всіх документів) оплата за перевезення не здійснюється. При цьому перевізник не має права притримувати вантаж в якості забезпечення експедитором зобов`язань по оплаті.

Згідно з п. 3.1 Договору надання та організації послуг №ЕП-00000504 від 13.11.2018 вартість послуг по кожному окремому перевезенню визначається в заявці на перевезення.

Відповідно до п. 3.2 Договору надання та організації послуг №ЕП-00000504 від 13.11.2018 експедитор проводить оплату за відповідне перевезення на протязі 20 банківських днів після отримання від перевізника всіх оригінальних документів, вказаних у п. 2.2.17 договору, якщо інший строк оплати не встановлений в заявці, та виключно після реєстрації перевізником виписаної ним податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до п.4.4 Договору надання та організації послуг №ЕП-00000504 від 13.11.2018 за прострочення виконання платіжних зобов`язань по даному договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

У п. 4.8 Договору надання та організації послуг №ЕП-00000504 від 13.11.2018 сторони погодили, що у разі порушення умов перевезень, вказаних в договорі та заявці, ненадання всіх правильних документів, пошкодження, втрату вантажу в процесі перевезення, тощо експедитор застосовує до перевізника оперативно-господарську санкцію у вигляді призупинення виконання своїх платіжних зобов`язань за даним договором та заявками із звільненням від відповідальності за це, з моменту порушення умов договору, заявки, ненадання документів, встановлення пошкодження вантажу, тощо та до моменту відшкодування перевізником спричинених експедитору збитків, вартості пошкодженого вантажу, сплати належних штрафних санкцій та надання документів, але у всякому разі до повного поновлення порушених майнових прав та законних інтересів експедитора.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору надання та організації послуг №ЕП-00000504 від 13.11.2018 не здійснив оплату за виконані позивачем перевезення вантажу, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 104200,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 6132,00 грн пені, 1104,00 грн 3% річних та 1990,00 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на те, що позивачем не було надано відповідачу всіх документів, які передбачені умовами договору, та які є підставою для настання у відповідача строку виконання зобов`язання з оплати за виконані позивачем перевезення. Зокрема, у відзиві відповідач зазначив, що позивачем не було надано конкретно по заявці №00000001915 від 15.04.2021 та по заявці №00000002101 від 23.04.2021 Акту наданих послуг з обов`язковим зазначенням №ТТН/CMR, в силу чого у відповідача не настав строк оплати. При цьому, відповідач зауважив, що надсилання поштової кореспонденції повинно було здійснюватись з повідомленням про вручення, а надані позивачем поштові квитанції не підтверджують надсилання необхідних документів.

Щодо решти всіх разових договорів-заявок відповідачем було заявлено про застосування позовної давності.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст Договору надання та організації послуг №ЕП-00000504 від 13.11.2018, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно з ч. 3 ст. 306 Господарського кодексу України перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 310 Господарського кодексу України одержувач зобов`язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням

Відповідно до розділу 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Згідно з п.8.12 Договору надання та організації послуг №ЕП-00000504 від 13.11.2018 договір набирає чинності з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2020. Якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомить одна одну про бажання розірвати його, договір вважається пролонгованим на тих же умовах на кожний наступний рік.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення будь-якою стороною Договору надання та організації послуг №ЕП-00000504 від 13.11.2018 про бажання розірвати вказаний договір у строк, встановлений у п. 8.12 договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір був чинним у спірний період.

Судом встановлено, що 13.01.2021 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000000111, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (4200,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

18.01.2021 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000000167, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (4000,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

19.01.2021 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000000194, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (4000,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

21.01.2021 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000000224, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (4200,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

22.01.2021 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000000252, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (4200,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

16.01.2021 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000000295, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (4200,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

03.02.2021 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000000454, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (3000,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

04.02.2021 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000000484, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (4200,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

18.02.2021 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000000708, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (4200,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

18.02.2021 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000000706, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (4200,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

23.02.2021 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000000796, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (4200,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

24.02.2021 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000000824, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (4000,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

25.02.2021 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000000870, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (3000,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

26.02.2021 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000000875, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (4200,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

12.03.2021 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000001199, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (4200,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

31.03.2021 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000001588, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (4200,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

15.04.2021 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000001915, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (4700,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

23.04.2021 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000002101, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (4200,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

26.11.2020 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000006009, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (4700,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

30.11.2020 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000006059, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (4200,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

11.12.2020 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000006194, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (4500,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

17.12.2020 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000006326, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (4200,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

22.12.2020 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000006430, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (4000,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

22.12.2020 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000006429, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (4000,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

24.12.2020 між сторонами було погоджено (підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками) Разовий договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №00000006478, якими сторони узгодили істотні умови виконання позивачем зобов`язань з перевезення, визначивши, зокрема, маршрут перевезення; дату та адресу завантаження/розвантаження вантажу; вартість перевезення (4200,00 грн); строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

У розділі 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні зазначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Оформлення товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі - е-ТТН) здійснюється відповідно до абзацу четвертого цього пункту. Е-ТТН підписується за допомогою електронного підпису (далі - ЕП) водія та/або експедитора, відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді. У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі. У разі оформлення товарно-транспортної накладної у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

Судом встановлено, що всі перевезення, виконання яких було доручено позивачу відповідно до вище вказаних разових договорів-заявок, виконані позивачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, копії яких долучено позивачем до позовної заяви, та які містять підписи та відбитки печаток одержувач вантажу (з урахуванням вказаних у заявках відомостей про водія, транспортний засіб, маршрут та найменування вантажу).

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується виконання позивачем відповідно до умов Договору надання та організації послуг №ЕП-00000504 від 13.11.2018 перевезень на загальну суму 104200,00 грн. (відповідно до рахунків та актів, складених позивачем на основі виконаних перевезень).

При цьому, як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву, відповідач не заперечує факт виконання позивачем перевезень у повному обсязі за вказаними спірними разовими договорами-заявками.

Крім того, у відповідях на питання, поданих до суду 24.01.2022, відповідач визнав виконання позивачем перевезень за спірними разовими договорами-заявками.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2 Договору надання та організації послуг №ЕП-00000504 від 13.11.2018 експедитор проводить оплату за відповідне перевезення на протязі 20 банківських днів після отримання від перевізника всіх оригінальних документів, вказаних у п. 2.2.17 договору, якщо інший строк оплати не встановлений в заявці, та виключно після реєстрації перевізником виписаної ним податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

У п. 2.2.17 Договору надання та організації послуг №ЕП-00000504 від 13.11.2018 сторонами погоджено, що перевізник зобов`язаний надати експедитору протягом 4-х робочих днів з моменту розвантаження автомобіля оригінали наступних документів, які є підтвердженням виконаного перевезення та підставою для оплати:

- рахунок-фактура по кожному рейсу із обов`язковим зазначенням номера заявки;

- оригінальна ТТМ/CMR з відміткою вантажовідправника, перевізника, вантажоодержувача про отримання вантажу;

- акт наданих послуг з обов`язковим зазначенням маршруту, №ТТН/CMR, вартості наданих послуг, суми ПДВ;

- довіреність від вантажоодержувача на отримання вантажу;

- додатково, якщо були складені, - акт про недостачу/пошкодження вантажу, акт огляду вантажу, акт запізнення, акт порушення температурного режиму, інші документи, які свідчать про порушення зобов`язань;

- картка на перевезення, маршрутний лист;

- податкова накладна (оформлена відповідно до вимог податкового законодавства).

У випадку не надання експедитору вищевказаних документів (надання не всіх документів) оплата за перевезення не здійснюється. При цьому перевізник не має права притримувати вантаж в якості забезпечення експедитором зобов`язань по оплаті.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем не було надано конкретно по заявці №00000001915 від 15.04.2021 та по заявці №00000002101 від 23.04.2021 Акту наданих послуг з обов`язковим зазначенням №ТТН/CMR, в силу чого у відповідача не настав строк оплати. При цьому, відповідач зауважив, що надсилання поштової кореспонденції повинно було здійснюватись з повідомленням про вручення, а надані позивачем поштові квитанції не підтверджують надсилання необхідних документів.

Однак, суд зазначає, що у п. 1.5 Договору надання та організації послуг №ЕП-00000504 від 13.11.2018 сторони погодили, що підписані сторонами умови заявки мають пріоритетну силу щодо умов цього договору. Сторони керуються умовами договору, якщо ці умови не змінені заявкою.

У кожній спірній заявці (разовому договорі-заявці) сторони погодили строк оплати 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

У п. 5 вказаних разових договорах-заявках сторони погодили, що у разі порушення умов перевезення, вказаних в даній заявці, ненадання документів, надання неправильних документів, пошкодження вантажу в процесі перевезення, не виконання інших зобов`язань, тощо, експедитор застосовує до перевізника оперативно-господарську санкцію у вигляді призупинення виконання своїх платіжних зобов`язань по всім заявкам з перевізником із звільненням від відповідальності за це з моменту порушення умов заявки, ненадання документів, надання неправильних документів, встановлення пошкодження вантажу, тощо та до моменту відшкодування перевізником спричинених експедитору збитків, вартості пошкодженого вантажу, сплати належних штрафних санкцій та надання документів, тощо.

У п. 9 кожного вказаного разового договору-заявки сторони визначили перелік потрібних для оплати документів: - оригінал ТТН з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу; - рахунок-фактура; - акт про виконання транспортно-експедиторських послуг; - податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН; (п. 5.3 договору).

При цьому, п. 5.3 Договору надання та організації послуг №ЕП-00000504 від 13.11.2018 стосується форс мажору, та не регулює будь-які умови здійснення відповідачем оплати.

Таким чином, як вбачається з п. 9 заявки №00000001915 від 15.04.2021 та заявки №00000002101 від 23.04.2021, умови якого є пріоритетними над умовами п. 2.2.17 Договору надання та організації послуг №ЕП-00000504 від 13.11.2018, в ньому відсутні вимоги щодо того, щоб в акті була вказана інформація про №ТТН/CMR, а отже посилання відповідача на вказані обставини є безпідставними.

У позовній заяві позивач пояснив, що з огляду на практику листування, яка склалась між сторонами, оригінали документів по спірних перевезеннях надсилалися позивачем відповідачу одразу за декількома перевезеннями, а не по кожному перевезенню окремо. Так, за спірними перевезеннями документи були відправлені відповідачу 20.01.2021, 19.02.2021, 27.03.2021, 16.04.2021 та 17.06.2021.

Вказані обставини були визначні відповідачем як у відзиві на позовну заяву, так і письмових відповідях на питання.

Доводи ж відповідача про те, що надсилання поштової кореспонденції повинно було здійснюватись з повідомленням про вручення, а надані позивачем поштові квитанції не підтверджують надсилання необхідних документів, судом оцінюються критично, так як ані умовами Договору надання та організації послуг №ЕП-00000504 від 13.11.2018, ані умовами разових договорів-заявок не визначено, що пересилання поштової кореспонденції відбувається з повідомленням про вручення.

До того ж, заперечення відповідача щодо неотримання ним певних документів за заявками №00000001915 від 15.04.2021 та №00000002101 від 23.04.2021, тоді як вони надсилались одним пакетом документів (однією відправкою) по іншим заявкам, щодо яких відповідачем не надано будь-яких заперечень (крім позовної давності), свідчать про суперечливу поведінку відповідача та критично оцінюється судом.

В будь-якому випадку, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, що за тими відправленнями Нової пошти ним були отримані будь-які інші документи, ніж ті, про які зазначає позивач.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи викладені обставини та беручи до уваги роздруківки з сайту Нової пошти, долучені позивачем до позовної заяви, керуючись принципом доказування та вірогідності доказів, суд дійшов висновку, що всі необхідні документи, перелік яких погоджений сторонами у спірних заявках, відповідач отримав 20.01.2021 (за заявками №00000006009 від 26.11.2020, №00000006059 від 30.11.2020, №00000006194 від 10.12.2020, №00000006326 від 17.12.2020, №00000006430 від 22.12.2020, №00000006429 від 22.12.2020, №00000006478 від 24.12.2020, №00000000111 від 13.01.2021); 22.02.2021 (за заявками №00000000167 від 18.01.2021, №00000000194 від 19.01.2021, №00000000224 від 21.01.2021, №00000000252 від 22.01.2021, №00000000295 від 26.01.2021, №00000000454 від 03.02.2021, №00000000484 від 04.02.2021); 29.03.2021 (за заявками №00000000708 від 18.02.2021, №00000000706 від 18.02.2021, №00000000796 від 23.02.2021, №00000000824 від 24.02.2021, №00000000870 від 25.02.2021, №00000000875 від 26.02.2021, №00000001199 від 12.03.2021); 19.04.2021 (за заявкою №00000001588 від 31.03.2021); 18.06.2021 (за заявками №00000001915 від 15.04.2021, №00000002101 від 23.04.2021).

Таким чином, відповідач повинен був оплатити виконані позивачем перевезення за заявками №00000006009 від 26.11.2020, №00000006059 від 30.11.2020, №00000006194 від 10.12.2020, №00000006326 від 17.12.2020, №00000006430 від 22.12.2020, №00000006429 від 22.12.2020, №00000006478 від 24.12.2020, №00000000111 від 13.01.2021 у строк до 24.02.2021 включно; за заявками №00000000167 від 18.01.2021, №00000000194 від 19.01.2021, №00000000224 від 21.01.2021, №00000000252 від 22.01.2021, №00000000295 від 26.01.2021, №00000000454 від 03.02.2021, №00000000484 від 04.02.2021 - у строк до 30.03.2021 включно; за заявками №00000000708 від 18.02.2021, №00000000706 від 18.02.2021, №00000000796 від 23.02.2021, №00000000824 від 24.02.2021, №00000000870 від 25.02.2021, №00000000875 від 26.02.2021, №00000001199 від 12.03.2021 - у строк до 05.05.2021 включно; за заявкою №00000001588 від 31.03.2021 - у строк до 27.05.2021 включно; за заявками №00000001915 від 15.04.2021, №00000002101 від 23.04.2021 - у строк до 27.07.2021 включно.

Доказів сплати грошових коштів у загальному розмірі 104200,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

У відзиві на позовну заяву відповідачем було заявлено про застосування позовної давності.

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.

Застосування позовної давності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови:

1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права;

2) таке обмеження повинно мати легітимну мету;

3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07 грудня 2010 року у справі «Seal v. The United Kingdom» за заявою № 50330/07), а саме:

- строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18 березня 2008 року у справі «Dacia S.R.L. v/ Moldova» за заявою № 3052/04);

- застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Lelas v. Croatia» за заявою №55555/08);

- механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20 грудня 2007 року у справі «Phinikaridou v. Cyprus» за заявою № 23890/02).

Договір про перевезення вантажів може укладатися перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов`язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів (п. 3.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Відповідно до ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з даним позовом до суду 03.12.2021.

Однак, суд зазначає, що відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти.

Згідно з ч. 3 ст. 925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Спеціальний строк позовної давності, до якого віднесено, зокрема, строк на пред`явлення позовів перевізника, передбачено загальною статтею ст. 258 Цивільним кодексом України, яка наявна у вказаному переліку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , прийнятої відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 травня 2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

З огляду на те, що строк позовної давності продовжується на період дії карантину, суд дійшов висновку, що позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України міститься у постанові Верховного Суду від 06.05.2021 у справі №903/323/20.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» за Договором надання та організації послуг №ЕП-00000504 від 13.11.2018 у сумі 104200,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства «Руком» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» суми основного боргу у розмірі 104200,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 6132,00 грн за період з 27.07.2021 по 02.12.2021, нараховану на суму боргу 104200,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 4.13 Договору надання та організації послуг №ЕП-00000504 від 13.11.2018 нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Згідно зі статтею 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У даній справі у п. 4.13 Договору надання та організації послуг №ЕП-00000504 від 13.11.2018 не вказано ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сторони умовами Договору надання та організації послуг №ЕП-00000504 від 13.11.2018 не встановили іншого періоду нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19.

Таким чином, нарахування пені повинно обмежуватися шестимісячним періодом нарахування щодо кожного простроченого платежу окремо (кожного разового договору-заявки).

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені щодо кожного простроченого платежу окремо (в межах заявленого позивачем періоду нарахування - з 27.07.2021 по 02.12.2021) та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 3380,68 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства «Руком» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» пені у розмірі 6132,00 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 3380,68 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1104,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 1990,00 грн за період з 27.07.2021 по 02.12.2021.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості (в межах розмірів, заявлених позивачем), у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства «Руком» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» 3% річних у розмірі 1104,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 1990,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Руком» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» (03040, м. Київ, вул. Деміївська, буд. 43; ідентифікаційний код: 36958491) на користь Приватного підприємства «Руком» (03115, м. Київ, вул. Петрицького, буд. 17-А, кв. 75; ідентифікаційний код: 31119977) суму основного боргу у розмірі 104 200 (сто чотири тисячі двісті) грн 00 коп., пеню у розмірі 3380 (три тисячі триста вісімдесят) грн 68 коп., 3% річних у розмірі 1104 (одна тисяча сто чотири) грн 00 коп, інфляційні втрати у розмірі 1990 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2214 (дві тисячі двісті чотирнадцять) грн 94 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 30.05.2022.

Суддя М.Є.Літвінова