Постанова

від 24.05.2022 по справі 175/2997/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 травня 2022 року

м. Київ

справа № 175/2997/15-ц

провадження № 61-16171св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Підгородненська міська рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області,

третя особа - державний нотаріус третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Демуш Євгенія В`ячеславівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_3 , на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, третя особа - державний нотаріус третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Демуш Є. В., про визнання права власності у порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 , після якого залишилось спадкове майно - земельна ділянка, розташована на АДРЕСА_1 та житловий будинок на АДРЕСА_2 .

Вказувала, що для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом вона звернулась до Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори, однак у видачі свідоцтва їй відмовлено у зв`язку з тим, що спадкодавець за життя не зареєстрував право власності на вказане майно.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1 та житловий будинок на АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 705, на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:

- житловий будинок літ. А-1, загальною площею 48,9 кв. м, з яких житлова площа - 24,2 кв. м, допоміжна площа - 24,7 кв. м, що складається з: 1 - коридор, площею 4,8 кв. м; 2 - кладова, площею 1,3 кв. м; 3 - кухня-вітальня, площею 12,3 кв. м; 4 - житлова, площею 18,8 кв. м; 5 - житлова, площею 5,4 кв. м; 6 - санвузол, площею 6,3 кв. м.

- прибудова літ. а-1, площею 8,0 кв. м;

- житловий будинок літ. Б-1, площею 39,0 кв. м;

- прибудова літ. Б1-1, площею 32,9 кв. м;

- ганок літ. б, площею 2,5 кв. м;

- навіс літ. Г, площею 15,0 кв. м;

- сарай літ. В, площею 10,1 кв. м;

- літня кухня літ. Д, площею 17,2 кв. м;

- споруди, огорожа, мостіння № 1-5, І.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, яка є спадкоємцем за законом після ОСОБА_4 , вчинила всі дії, необхідні для видачі їй свідоцтва про право на спадщину, однак, у його видачі позивачу відмовлено з незалежних від неї обставин.

Суд першої інстанції зазначив, що визнання права власності на житловий будинок за позивачем не порушуватиме права та інтереси інших осіб.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної та касаційної інстанцій

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2015 року закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.

Постановою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_3 .

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_3 , на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2015 року закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом та, зокрема, на момент ухвалення оскаржуваного рішення, ОСОБА_5 не був власником спірного майна, відтак, ні його права, ні права його правонаступника не були порушені.

Наявність судових спорів за позовом ОСОБА_5 з приводу спірного нерухомого майна, не є підставою для скасування рішення від 10 вересня 2015 року, оскільки докази, що підтверджують порушення прав апелянта та необхідність залучення його до участі у справі на момент ухвалення рішення матеріали справи не містять.

Отже, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2015 року, оскільки апелянтом не доведено належними доказами факт того, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд вирішив питання щодо його прав чи інтересів на спірне майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не було враховано надані ним письмові пояснення щодо прав на нерухоме майно, що є предметом спору. Зокрема, що ОСОБА_6 фактично прийняла спадщину шляхом вступу в управління спадковим майном - житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник вказує те, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України. Вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про закриття апеляційного провадження, оскільки рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2015 року було вирішено питання про права, інтереси та (або) обов`язки померлого ОСОБА_5 .

Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 02 березня 1984 року ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 02 березня 1984 року (а. с. 6).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Кіровської районної ради міста Дніпропетровська (а. с. 6), актовий запис № 705.

На запит державного нотаріуса Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори № 4625 від 11 листопада 2008 року (а. с. 8) Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» повідомило, що станом на 09 грудня 2008 року інвентаризація та реєстрація на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_2 , не проводилась (а. с. 9).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2015 року, апеляційний суд вказав, що оскаржуваним судовим рішенням прав та обов`язків ОСОБА_7 не вирішувалося та не порушувалося.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується та вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані.

Звернувшись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_7 , обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2015 року, посилався на те, що судом першої інстанції вирішено питання про його права та обов`язки, оскільки у нього наявні майнові права щодо предмета спору. При цьому вказував, що спірний житловий будинок належав його матері ОСОБА_6 , після смерті якої, він звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська із позовом про визнання права власності.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом та, зокрема, на момент ухвалення оскаржуваного рішення, ОСОБА_5 не був власником спірного майна, а відтак, ні його права, ні права його правонаступника не були порушені.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що доводи ОСОБА_7 та надані на підтвердження його майнових прав на спірне майно документи, не підтверджують наявність у нього майнових прав на житловий будинок АДРЕСА_2 .

Посилання заявника про наявність судових спорів щодо спірного майна, як підставу для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу, оскільки на момент ухвалення рішення судом першої інстанції судових спорів та судових рішень щодо спірного майна не було.

З огляду на зазначене, доводи, наведені у апеляційній та касаційній скаргах, не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції та не підтверджують наявність порушеного права ОСОБА_7 .

Оскільки звернувшись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_7 не довів, що рішенням районного суду вирішувалося питання про його права, інтереси та (або) обов`язки, відтак, суд апеляційної інстанції на підставі частини третьої статті 362 ЦПК України правильно закрив провадження.

Отже, закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи, належно дослідив усі обставини справи та встановив відсутність порушеного права ОСОБА_7 .

З огляду на зазначене, висновки апеляційного суду відповідають нормам процесуального права, а оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням положень статей 263-265 ЦПК України, відтак, скасуванню не підлягає.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, то розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк