Рішення

від 15.05.2022 по справі 446/2249/18

КАМ'ЯНКА-БУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 446/2249/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2022року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської областів складі:

головуючого - судді Костюк У. І.

секретаря судових засідань Михайлишин О.В.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні в залі суду в місті Кам`янка - Бузька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ткачук Ганни Іванівни, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

13.11.2018 позивач ОСОБА_2 звернулась до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області з позовом до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ткачук Ганни Іванівни, ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними в якому просить суд визнати недійсним договір дарування 1/2 частки житлового будинку разом з відповідною часткою господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 від 10.08.2016 , зареєстрований в реєстрі за № 1301 та договір дарування Ѕ частки житлового будинку разом з відповідною часткою господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 від 10 серпня 2016 року зареєстрований в реєстрі за №1304.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 10.08.2016 її матір ОСОБА_4 уклала два договори дарування, згідно яких будинок АДРЕСА_1 , який належав їй на праві власності перейшов у власність відповідача. ІНФОРМАЦІЯ_1 матір позивачки ОСОБА_4 померла. Після звернення до нотаріуса з метою прийняття спадщини, так як вона є спадкоємцем за заповітом, її стало відомо про укладення правочинів, а саме двох договорів дарування по Ѕ житлового будинку, які вважає недійсними з підстав недодержання під час їх укладення вимог ч. 6 ст. 120 ЗК України та ч.2 ст.377 ЦК України, а саме не зазначення кадастрового номера земельної ділянки, на якій розміщений подарований житловий будинок.

Одночасно з позовною заявою позивачка подала заяву про забезпечення позову, ухвалою судді від 12.09.2019 заяву позивача було задоволено. Накладено заборону на відчуження житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного житлового будинку.

Ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 09.09.2019 року було відкрито провадження у справі.

03.10.2019 приватним нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ткачук Г.І. поданий відзив на позовну заяву, в якому просила суд в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю, так як вказує, що дані договори вже були предметом судового розгляду. Крім цього просила виключити її з числа співвідповідачів по даній цивільній справі, так як вона не є стороною правочину, а відтак не може бути відповідачем.

04.10.2019 до суду надійшов відзив ОСОБА_3 на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що договори дарування по 1/2 частці житлового будинку були укладені у повній вiдповiдності до вимог чинного законодавства, в тому числі з дотриманням вимог 6 ст. 120 ЗК України та ч.2 ст.377 ЦК України, так як житловий будинок було подаровано не як цілісний об`єкт, а частинами, що не заборонено законом та не передбачає необхідності зазначати в договорі відчуження частин будинку кадастрового номера земельної ділянки. Посилання позивачки на помилкове сприйняття обставин дарувальником, вже було предметом розгляду цивільної справи за позовом позивачки, в якому її було відмовлено. Крім цього, відповідач вважає, що укладення оскаржуваних договорів дарування жодним чином не порушує право позивача на спадкування, та і у позові не вказано у чому полягає суть порушення прав чи законних інтересів позивачки.

Ухвалою суду від 18.11.2019 провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ткачук Г.І., ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними закрито у відповідності до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Постановою Львівського апеляційного суду від 25.11.2020 ухвалу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 18.11.2019 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.01.2021 дану цивільну справу передано судді Котормус Т.І. для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 26.01.2021 справу прийнято до провадження, визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

11.02.2021 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ткачук Г.І. подано заперечення на позовну заяву, в яких заперечила проти даного позову з тих підстав, що вона є неналежним відповідачем, так як не є стороною правовідносин, на підставі яких виникли взаємні зобов`язання сторін, а тільки вчинила нотаріальну дію, яка полягала у посвідченні договорів дарування. Вважає, що дані правочини вчиненні з додержання вимог ч. 6 ст.130 ЗК України та ч. 2 ст.377 ЦК України, так як нормами цивільного законодавства не передбачено обмеження права власника на відчуження нерухомого майна (його частки) з підстав відсутності державної реєстрації земельної ділянки та присвоєного кадастрового номера земельній ділянці, на якій розташоване таке нерухоме майно. У таких випадках кадастровий номер не може вважатися істотною умовою договору відчуження житлового будинку, оскільки така земельна ділянка не є об`єктом цивільних прав.

02.03.2021 відповідачем подано пояснення, в яких просив відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог у зв`язку з відсутністю порушень цивільного законодавства при укладенні договорів дарування.

Ухвалою суду від 03.06.2021 підготовче засідання у справі закрито та призначено судовий розгляд.

Ухвалою суду від 29.11.2021 заяву ОСОБА_2 про відвід судді задоволено. Відведено суддю Котормус Т.І. від розгляду даної справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2021 дану цивільну справу передано судді Костюк У.І. для розгляду.

Ухвалою суду від 26.01.2021 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ткачук Ганни Іванівни, ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними прийнято до розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

21.01.2022 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшла заява про зміну підстави позову. В якій просив визнати недійсними договори дарування з тих підстав, що сторони договору 10.08.2016 укладаючи два договори дарування 1/2 частки будинку, насправді мали на меті вчинити договір дарування будинку в цілому. Вказує, що так має місце удаваний правочин, а тому відносини сторін регулюються правилами щодо правочину який насправді вчинили, тому ОСОБА_3 уклав (взяв участь в укладенні) правочин, який суперечить вимогам статті 377 ЦК України та вимогам статті 120 ЗК України, так як істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. Факт порушення вимог щодо такої істотної умови договору як кадастровий номер земельної ділянки вказує на порушення норм ч. 1 ст. 203 ЦК України, що в свою чергу є підставою для визнання правочинів недійсними.

Ухвалою суду від 31.03.2022 заяву представника позивачки ОСОБА_2 адвоката Галайського Ореста Вікторовича про зміну позовних вимог (підстав позову), подану в порядку ст. 49 ЦПК України прийнято до розгляду в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ткачук Ганни Іванівни, ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними. Визначено розглядати справу в подальшому з урахуванням уточнених позовних вимог. Підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 16.05.2022 представник позивача позов підтримав, з підстав зазначених в нього.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є матір`ю сторін по справі, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , що доводиться матеріалами справи та визнається сторонами.

ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала в будинку АДРЕСА_1 , що доводиться довідкою Великосілківської сільської ради №722 від 15.06.2017р. (а.с. 65).

10.08.2016 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали два договори дарування Ѕ частики житлового будинку, які були посвідчені приватним нотаріусом Ткачук Г.І. і зареєстровані у реєстрі за № 1301 та №1304. За такими договорами, дарувальник ОСОБА_4 подарувала, а обдарований ОСОБА_3 прийняв у дар по Ѕ частці житлового будинку разом з відповідною частиною господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 (а.с. 5-6).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 298901831 від 10.02.2022 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,1163 (кадастровий номер 4622181600:02:003:0022), за адресою: АДРЕСА_1 та будинок, загальною площею 90,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на будинок зареєстровано на підставі двох договір дарування по Ѕ частині такого будинку (т. 2 а.с. 23).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що стверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 30).

09.03.2017 ОСОБА_4 склала заповіт, за яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що її буде належати на день її смерті і нащо за законом матиме право заповіла в рівних частинах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .. Цей заповіт посвідчено секретарем Великосілківської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області та зареєстрований в реєстрі за №34 (т. 2 а.с. 23).

Звертаючись до суду з позовом позивачка ОСОБА_2 , вказує, що укладені договори дарування Ѕ частки житлового будинку є удаваними, та такі правочини порушують її права та інтереси, як спадкоємця.

Вирішуючи даний спір суд виходив із наступних мотивів та положень закону.

Так, відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначені параграфом 2 глави 16 ЦК України.

Тлумачення статті 235 ЦК України свідчить, що удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Відтак, сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний "маскувати" волю осіб; другий прихований, від якого вони очікують правових наслідків.

У такій ситуації існують два правочини: один удаваний, а інший той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин за своєю формою прикриває реальний правочин.

Ознакою удаваного правочину є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі для обох учасників.

Удаваний правочин може бути вчинений як без будь-яких протиправних намірів, так і з метою приховування іншого незаконного правочину, при цьому будь-якого обмеження щодо наявності умислу в усіх сторін такого правочину законом не встановлено. Такий умисел може бути завуальований лише однією стороною, про що інша сторона може не знати, як і навпаки. Таку правову позицію зайняв Верховний Суд у постанові від 16.01.2019 року по справі № 521/17654/15-ц (провадження № 61-2858св18).

Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є вимога про визнання удаваними договорів дарування часток в нерухомості, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, а має ознаки правочину, спрямованого на договору дарування об`єкту нерухомості в цілому.

Так, судом було встановлено та сторонами не оскаржується той факт, що 10.08.2016 10.08.2016р. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали два договори дарування Ѕ частики житлового будинку, які були посвідчені приватним нотаріусом Ткачук Г.І. і зареєстровані у реєстрі за № 1301 та №1304.

За такими договорами, дарувальник ОСОБА_4 подарувала, а обдарований ОСОБА_3 прийняв у дар по Ѕ частці житлового будинку разом з відповідною частиною господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

Відповідачами не заперечується, той факт, що на момент нотаріального посвідчення оспорюваних договорів дарування Ѕ частки житлового будинку, сторони договорів не мали волевиявлення на відчуження частки нерухомості по 1/ частині, натомість мали намір саме здійснити перехід в порядку дарування від однієї сторони до іншої будинку в цілому. Однак у зв`язку з відсутністю державної реєстрації земельної ділянки та відсутністю присвоєного кадастрового номера земельної ділянки на якій розташований об`єкт нерухомості, сторони не мали правового механізму реалізації свого волевиявлення на відчуження об`єкту нерухомості в цілому.

За таких обставин справи, суд вважає доведеним факт укладення удаваних правочинів та спрямованість волі сторін, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в даних договорах дарування на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненими правочинами.

На переконання суду сторони мали намір вчинити договір дарування будинку в цілому, однак не могли його укласти через наявні законодавчі обмеження, які містяться у ст. 377 ЦПК України та ст. 120 ЗК України в частині необхідності присвоєння кадастрового номера земельної ділянки. Причому законом визначено таку умову договору як істотна.

Суд вважає неспроможними посилання відповідачів у справі про відсутність правового механізму дарування за встановлених фактичних обставин справи.

Так, чинне законодавство надає можливість власнику нерухомого майна оформити свої права на земельну ділянку та присвоїти їй кадастровий номер, а вже після цього розпоряджатися нерухомим майном, яке на ній розташовано.

Сторона дарувальника мала об`єктивну змогу оформити свої права на земельну ділянку, доказом чого є подальше оформлення таких прав самим ОСОБА_3 , що видно з відповідної інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав (т.2 а.с.23).

Відтак, сторони спірних правочинів на переконання суду, мали намір уникнути встановленого законом порядку укладання такого роду договору і вчинили удавані правочини, які є предметом даного спору.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Вказані висновки також викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі № 522/14890/16-ц (провадження N 14-498цс18).

Відповідно з ч. 1 статті 717 ЦК за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частини перша статті 215 ЦК України).

Частинами першою, третьою-п`ятою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, однією з підстав недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Згідно з частиною другою статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

За змістом ч. 2 ст. 377 ЦК України та ч.6 ст. 120 ЗК України кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Статтею 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що отримання витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку є обов`язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки.

Положення зазначених правових норм спрямовані на впровадження принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які на ній розташовані.

Таким чином, у договорі дарування (або іншому договорі про відчуження) будинку (будівлі, споруди) повинно бути позначено кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду.

Такий правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 05 лютого 2018 року у справі № 604/917/15-ц (провадження № 61-1645св18).

Судом під час розгляду встановлено, що 10.08.2016 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали договори дарування житлового будинку, згідно яких дарувальник ОСОБА_4 подарувала, а обдарований ОСОБА_3 прийняв у дар в цілому житловий будинку в АДРЕСА_1 .

Враховуючи той факт, що сторони мали намір укласти правочин на відчуження будинку саме як цілісного об`єкта, то в даному договорі повинен бути зазначений розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду.

Проте, при укладенні договору дарування сторонами не дотримано такої істотної умови договору, та не зазначено кадастровий номер земельної ділянки. А відтак, оспорюваний правочин вчинений з порушенням вимог ст. 377 ЦК України та ст.120 ЗК України, що є однією з підстав для визнання його недійсним, згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення своїх позовних вимог знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання недійсним договорів дарування Ѕ частки житлового будинку.

Суд вважає неспроможними посилання відповідачів на ту обставину, що оспорювані договори не порушують права позивачки.

Так, судом встановлено, що позивачка є спадкоємцем до 1/2 частини спадкового майна по заповіту після смерті ОСОБА_4 , а тому наявність таких дефектів правочинів прямо впливає на обсяг спадкової маси та відповідно спадкові права та інтереси позивачки.

Інші доводи сторін також не спростовують обґрунтованих та доведених позовних вимог позивачки.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів, на користь позивача, підлягає стягненню сума судового збору, сплачена при подачі позову, в рівних частках.

Згідно положень ч.7 ст.158 ЦПК України у зв`язку із ухваленням рішення про задоволення позову вжиті заходи забезпечення позову ухвалою від 12.09.2019 року, за відсутності вмотивованого клопотання учасника справи про скасування таких, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Керуючись ст. ст. 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ткачук Ганни Іванівни, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір дарування 1/2 частки житлового будинку разом з відповідною часткою господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 від 10.08.2016 серії НВХ № 947909, зареєстрований в реєстрі за № 1301 .

Визнати недійсним договір дарування 1/2 частки житлового будинку разом з відповідною часткою господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 від 10.08.2016 серії НВХ № 947910, зареєстрований в реєстрі за № 1304.

Стягнути з Приватного нотаріуса Львівського міського округу Ткачук Ганни Іванівни на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 528, 60 (п`ятсот двадцять вісім гривень шістдесят копійок ).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 528, 60 (п`ятсот двадцять вісім гривень шістдесят копійок ).

Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 12.09.2019 продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 26.05.2022.

Суддя У.І. Костюк