Ухвала

від 19.05.2022 по справі 333/3392/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 19.05.2022 Справа № 333/3392/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд

Провадження №11-кп/807/519/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний №333/3392/18Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2 Категорія: ч.1 ст.125 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2022 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора, потерпілого ОСОБА_7 на вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 20 вересня 2021 року, яким

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Омськ рф, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

виправдано у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та кримінальне провадження щодо нього закрито у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИЛА

Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_9 обвинувачувався у тому, що він 14.05.2018 року близько 10 години 30 хвилин, знаходячись на проїжджій частині автошляху «Харків-Сімферополь», навпроти супермаркету «Метро» по вул.Оріхівське шосе, буд.7-А, м.Запоріжжя, маючи умисел на нанесення тілесних ушкоджень, з раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, наніс один удар кулаком правої руки в праву частину обличчя потерпілому ОСОБА_7 , від чого останній впав з висоти власного зросту на асфальтовану поверхню землі, чим спричинив останньому крововиливи і садна на червоній каймі обох губ з переходами на слизові оболонки, синці біля зовнішнього кута правого ока, на підборідді біля нижньої губи справа, синець і садна на кінчику носа, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_9 прокурором були кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК, як легке тілесне ушкодження.

Вироком суду ОСОБА_9 виправдано у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК та кримінальне провадження щодо нього закрито у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

В апеляційній скарзі прокурор просив вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що висновки суду щодо показів свідка ОСОБА_10 містять суперечності, оскільки зазначений свідок не зазначав про нанесення ударів з боку потерпілого або інші дії, які б могли спричинити тілесні ушкодження обвинуваченому. Також суд безпідставно критично поставився до показів свідка ОСОБА_11 , оскільки той факт, що потерпілий на час подій був знайомий зі свідком не свідчить про особисту зацікавленість чи залежність від потерпілого та не є підставою для надання неправдивих показів. При цьому судом також не враховано, що свідок, як і потерпілий, попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. Факт отримання обвинуваченим тілесних ушкоджень саме під час досліджуваних подій, як і обставини їх отримання достовірно не встановлено, що фактично є припущенням. Судом також не надано оцінки факту несвоєчасного звернення ОСОБА_9 за медичною допомогою, а також із заявою про кримінальне правопорушення. Покази обвинуваченого суд мав оцінити критично. Посилання суду на те, що відомості, викладені в заяві обвинуваченого про отримання ним тілесних ушкоджень були внесені до ЄРДР за ч.1 ст.122 КК і за цим фактом проводиться розслідування, не можуть бути враховані в якості доказів, оскільки у вказаному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, не скеровано обвинувального акта до суду, а тим більше не ухвалено судове рішення. Крім того, суд взяв до уваги докази, зібрані у іншому кримінальному провадженні, з яким дане кримінальне провадження не об`єднувалося та не виділялось. Зазначений факт позбавив можливості допитати експерта ОСОБА_12 щодо наданого висновку №1026 у кримінальному провадженні №12019080040003142 від 16.09.2019 року. Такі докази є недопустимими та не могли бути враховані судом. Адже відомості, надані та долучені стороною захисту, можуть лише свідчити про наявність відповідних документів, які мають доказове значення у іншому кримінальному провадженні та не можуть бути використані як докази у даному кримінальному провадженні. Відтак висновок суду про виправдання обвинуваченого не узгоджується з наявними доказами, які були досліджені в ході судового розгляду.

Крім того, прокурор просив під час апеляційного розгляду повторно допитати потерпілого, свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , а також дослідити висновок судово-медичної експертизи №696 від 24.05.2018 року.

Потерпілий в своїй апеляційній скарзі просив вирок змінити та визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК, задовольнити його цивільний позов, стягнути з ОСОБА_9 на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 35000 грн., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди двадцять п`ять тисяч грн. Компенсувати витрати потерпілого на правову допомогу в повному обсязі за рахунок обвинуваченого. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що суд взагалі не врахував зібрані і досліджені у справі докази, а також не взяв до уваги жодного його доводу як потерпілого. Обвинувачений навмисно затягував розгляд справи та вчиняв дії, направлені на уникнення від кримінальної відповідальності. Також суд не врахував, що свідок ОСОБА_10 під час допиту нервував та умисно надавав суду завідомо неправдиві покази в інтересах обвинуваченого, хоча на насправді він не був свідком подій 14.05.2018 року, при цьому суд змінив у вироку покази даного свідка. Крім того, суд безпідставно визнав недопустимим доказом протокол слідчого експерименту за участю потерпілого та похідні від нього докази, а саме дані, отримані під час проведення експертного дослідження комісією експертів №289/к від 26.06.2018 року. Адже в разі сумнівів, які виникли у суду, він мав можливість допитати в судовому засіданні слідчого та статистів, за участі яких відбувалась дана слідча дія. Суд взагалі не дослідив, чи були раніше знайомі обвинувачений зі свідком ОСОБА_10 та не надав оцінки суперечностям в показах даних осіб. Крім того, свідок ОСОБА_10 надавав показання з чужих слів, а саме зі слів обвинуваченого, що взагалі не може бути визнано допустимим доказом. Суд безпідставно не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_13 , яка була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів і казала виключно правду. Твердження суду про те, що саме він (потерпілий) спричинив тілесні ушкодження обвинуваченому є безпідставними. Суд не надав належної оцінки тому факту, що обвинувачений значно вищий за нього, а тому за своїми фізичними даними він не міг спричинити те, про що стверджував обвинувачений, та й не мав на меті. Крім того, жодних посягань з боку потерпілого, які б загрожували життю чи здоров`ю обвинуваченого, не було, а тому твердження суду про те, що дії обвинуваченого відповідали небезпечності посягання з боку потерпілого, є абсурдними та такими, що не відповідають дійсності. Також в результаті скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення йому були завдані фізичні та душевні страждання, було принижено його честь і гідність, а також ділову репутацію. З вини обвинуваченого змінився звичайний уклад його життя та погіршився стан його здоров`я.

Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позицію потерпілого, який підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити; обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти апеляційних скарг та просили залишити вирок суду без змін; прокурора, яка підтримала доводи та вимоги апеляційних скарг та наполягала на їх задоволенні; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Зі змісту ст.370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Кримінальний процесуальний закон (ст.373 КПК) розрізняє два види вироків: обвинувальний та виправдувальний. При цьому виправдувальний вирок ухвалюється за наявності однієї з таких підстав: не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.284 цього Кодексу.

Проте, на переконання колегії суддів, оскаржуваний у даній справі виправдувальний вирок вказаним вимогам кримінального процесуального закону не відповідає з огляду на таке.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на підставі дослідження наданих сторонами доказів, суд першої інстанції встановив, що 14.05.2018 року між обвинуваченим та потерпілим відбулася обопільна бійка, під час якої обидва учасники завдавали один одному насильство певного ступеня. Суд також вважав доведеним факт спричинення потерпілому тілесних ушкоджень з боку обвинуваченого, але при цьому, на переконання суду, обвинувачений діяв у стані необхідної оборони.

Разом з тим, під час судового розгляду обвинувачений та свідок ОСОБА_10 стверджували, що конфлікт розпочав потерпілий ОСОБА_7 . В свою чергу потерпілий та свідок ОСОБА_13 стверджували, що конфлікт розпочав саме обвинувачений.

Зазначене свідчить про те, що фактично у справі не було належним чином встановлено, хто саме спровокував обопільну бійку, яка відбувалася між обвинуваченим та потерпілим.

Крім того, на переконання колегії суддів, суд, зазначивши, що обвинувачений, заподіюючи потерпілому тілесні ушкодження, діяв у стані необхідної оборони, належним чином не з`ясував, чи дійсно під час обопільної бійки обвинуваченого з потерпілим для обвинуваченого існувала реальна небезпека з боку потерпілого, який за своїми фізичними даними явно поступається обвинуваченому. Більш того, за умови обопільної бійки між обвинуваченим та потерпілим, під час якої обидва учасника застосовували один до одного насильство певного ступеня, суд не з`ясував чи мав потерпілий намір застосувати більший ступінь насильства, яке би давало обвинуваченому підстави опинитися в стані необхідної оборони.

Крім того, суд у вироку вважав встановленим, що обвинувачений отримав тілесні ушкодження саме від потерпілого і саме у зазначений в обвинувальному акті час. Але при цьому суд належним чином не врахував, що обвинувачений звернувся із заявою про вчинення щодо нього кримінального правопорушення лише 16.09.2019 року, тобто майже через півтори року від дня подій, що є предметом розгляду у даному кримінальному провадженні. Відтак колегія суддів вважає, що суд не встановив будь-якими належними та допустимими доказами де, коли саме та за яких обставин обвинувачений ОСОБА_9 отримав зазначені тілесні ушкодження. Так само суд достеменно не встановив де, коли та за яких обставин було пошкоджено золотий ланцюжок обвинуваченого. Не зважив суд першої інстанції і на фізичні дані обвинуваченого та потерпілого, про що слушно зазначено в апеляційній скарзі потерпілого.

Відтак, на переконання колегії суддів, висновок суду про виправдання обвинуваченого ОСОБА_9 зроблено передчасно та без належного з`ясування усіх обставин кримінального провадження і належної оцінки наданих доказів.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що до суду було направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 , внесеному до ЄРДР за №12018080040001534 від 14.05.2018 року.

Разом з тим, з мотивувальної частини вироку вбачається, що в обґрунтування своїх висновків суд послався на докази, зібрані у іншому кримінальному провадженні, а саме у кримінальному провадженні за №12019080040003142 від 16.09.2019 року за ч.1 ст.122 КК.

Проте діючим кримінальним процесуальним законом передбачено можливість використання у кримінальному провадженні лише результатів негласних слідчих (розшукових) дій, отриманих у іншому кримінальному провадженні і тільки на підставі ухвали слідчого судді (ст.257 КПК).

Однак вирок суду не містить будь-яких обґрунтувань щодо можливості використання доказів, здобутих у кримінальному провадженні №12019080040003142, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 .

Також суд у вироку послався на те, що відомості, викладені в заяві ОСОБА_9 про отримання ним тілесних ушкоджень, були внесені до ЄРДР за ч.1 ст.122 КК. Проте витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань в розумінні ст.84 КПК не є процесуальним джерелом доказів, а тому суд не може посилатися на нього як на доказ. Перерахувавши у вироку докази, надані стороною захисту, суд взагалі не навів які обставини вони підтверджують чи то спростовують, не надав їм будь-якої оцінки.

Крім того, з резолютивної частини вироку вбачається, що суд прийняв фактично два рішення, а саме про виправдання обвинуваченого ОСОБА_9 та про закриття кримінального провадження щодо нього у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, що не узгоджується із вимогами кримінального процесуального закону. Адже, встановивши відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, суд, з огляду на вимоги ч.7 ст.284, ч.1 ст.373 КПК, мав ухвалити виправдувальний вирок. Більш того, рішення суду про закриття кримінального провадження може бути прийнято лише у формі ухвали.

За наведених обставин вирок суду не відповідає вимогам ст.ст.370, 373 КПК, у зв`язку з чим він підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки допущені судом порушення не можуть бути усунені під час апеляційного розгляду.

Під час нового розгляду суду належить врахувати наведене в даній ухвалі, перевірити доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілого, і ухвалити законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у належно мотивованому процесуальному документі згідно з вимогами закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційні скарги прокурора, потерпілого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 20 вересня 2021 року щодо ОСОБА_9 в цій справі скасувати.

Призначити новий розгляд даного кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4