Постанова

від 29.05.2022 по справі 465/4294/13-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/4294/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/811/4607/21 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О.,

за участю секретаря Івасюти М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 07 грудня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 07 грудня 2021 року, яка оскаржується,задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» про «заміну сторони стягувача по цивільній справі №465/4294/13-ц».

Замінено сторону стягувача з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» у цивільній справі № 465/4294/13-ц за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 558/06-Ф від 17.07.2006 року(том 1, а.с. 230-234).

Дану ухвалу оскаржила відповідачка (боржник) ОСОБА_1 .

Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТзОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права (том 2, а.с. 1-5).

Заявник, ТзОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», будучи своєчасно повідомленим про апеляційний розгляд справи 30.05.2022 року (а.с. 39, 41), явку свого представника в судове засідання не забезпечив і про причини такої неявки суд не повідомив, що (у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України) не перешкоджає розгляду справи - на підставі наявних у ній даних та доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» (в подальшому - «Закон») органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону).

Частина четверта статті 4 Закону регулює питання повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Зокрема, однією з підстав відповідно до пункту 2 частини четвертої цієї статті є пропуск встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Стаття 11 Закону регулює загальні строки виконавчого провадження, а стаття 12 - строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку. Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем (частина перша статті 11 Закону). Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону).

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником (частина п`ята статті 15 Закону).

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону). Тобто за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того, чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути в невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства прав (постанова Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17).

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред`явлення виконавчого документа до виконання, а частина п`ята статті 442 ЦПК України передбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.

Право правонаступника стягувача на звернення з виконавчим документом до виконання залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні підстави для процесуального правонаступництва, так як відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва.

Вищенаведена правова позиція знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження №14-197цс21) і в силу положень, передбачених частиною 4 статті 263 ЦПК України, підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Судом апеляційної інстанції встановлено та стверджується матеріалами справи наступне.

Заочним рішенням Франківського районного суду міста Львова від 22.11.2013 року задоволено позов ПАТ КБ «Надра» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість по кредитниму договору № 558/06-Ф від 17.07.2006 року та судові витрати по справі на загальну суму 462 393 грн. 46 коп. (а.с. 46-48).

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 18.12.2015 року вищезгаданезаочне рішення Франківського районного суду міста Львова від 22.11.2013 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасовано та ухвалено нове, яким у цій частині позовних вимог відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 174-176).

Відтак, 18.12.2015 року заочне рішення Франківського районного суду міста Львова від 22.11.2013 року у не скасованій його частині набрало законної сили.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази про звернення ПАТ КБ «Надра» до суду з приводу видачі виконавчого листа на виконання вищезгаданих судових рішень, так само, як відсутні будь-які докази про видачу судом таких виконавчих листів.

І лише 25 жовтня 2021 року (через майже 6 (шість) років після набрання рішенням суду першої інстанції законної сили) ТзОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» звернулося до суду з Заявою про «заміну сторони стягувача по цивільній справі №465/4294/13-ц» (а.с. 179-180) - з посиланням на те, що згаданий заявник набув право вимоги за кредитним договором № 558/06-Ф від 17.07.2006 року на підставі Договору №GL48N718070_bank_04 про відступлення прав вимоги, укладеному 18.12.2020 року з ТзОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (а.с. 190-197).

Як вбачається з наведеного, строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання на виконання рішення суду «по цивільній справі №465/4294/13-ц» пропущено, однак заявник, ТзОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», не заявляв вимоги про поновлення йому цих строків та не наводив аргументів, які б могли слугувати правовою підставою для такого поновлення.

Відтак, за наведених обставин, відсутні і підстави для процесуального правонаступництва, оскільки заявником не аргументована дійсна процесуальна мета такого правонаступництва.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 07 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» у задоволенні заяви про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» на користь ОСОБА_1 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. судових витрат.

Повну постанову складено 30 травня 2022 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.