Рішення

від 30.05.2022 по справі 320/10353/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2022 року Київ справа №320/10353/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Таращанської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також Позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Таращанської міської ради (далі також Відповідач 1, Рада), Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі також Відповідач 2, ГУ Держгеокадастру у Київській області), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо нерозгляду у передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_1 про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) від 29.04.2021;

- визнати протиправним пункт 2 рішення Таращанської міської ради від 16.04.2021 №320-07-VIIІ "Про виділення земельної ділянки", яким ОСОБА_1 відмовлено у виділенні земельної частки (паю) в натурі (на місцевості);

- визнати протиправним рішення Таращанської міської ради від 27.07.2021 №1279-12-VIIІ "Про надання дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва";

- визнати протиправною бездіяльність Таращанської міської ради щодо нерозгляду у передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_1 про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) шляхом надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки від 03.08.2021;

- зобов`язати Таращанську міську раду прийняти рішення про виділення ОСОБА_1 земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) розміром 2,5 умовних кадастрових гектари шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки/на виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки за рахунок однієї із наступних земельних ділянок комунальної форми власності з кадастровими номерами: 3224480500:02:010:0005; 3224480500:02:011:0021; 3224480500:02:014:0011; 3224480500:02:016:0004; 3224480500:02:016:0005; 3224480500:02:017:0033.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Також, зазначеною ухвалою, Позивача звільнено від сплати судового збору.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначив, що має законне право на виділення йому земельної ділянки на підставі права на земельну частку (пай), згідно з рішенням суду у справі №379/45/20. Проте, внаслідок протиправної бездіяльності, а також незаконних та протиправних відмов у виділенні земельної ділянки з боку Відповідачів, порушується право Позивачана земельну ділянку площею 4,3356 га, що відповідає 5 умовним кадастровим гектарам, право на які мала спадкодавець Позивача на підставі двох сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії КВ №0207201 та КВ №0207573, виданих Таращанською РДА на підставі рішення №351 від 23.10.1996 та зареєстрованих у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №201 і №989 відповідно.

Представник Відповідача 1 подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що заявлені Позивачем до Ради вимоги є необґрунтованими і безпідставними, а оскаржувані рішення Відповідача 1 є законним та таким, що прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки земельні ділянки, за рахунок яких Позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, перебувають в користуванні Фермерських господарств "Лілея", "Кордон" та "Хлібороб" на праві постійного користування. Окрім того, представник Відповідача зазначив, що всупереч положень частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, Позивачем при подані заяв до Ради жодного разу не було додано графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та погодження землекористувачів, оскільки зазначені ним в заява земельні ділянки перебувають у користуванні інших осіб.

Позивач подав до суду відповідь на відзив Відповідача 1, в якому наголосив, що він не звертався до Ради в порядку статі 118 Земельного кодексу України в рамках інституту безоплатної приватизації. Усі подані ним до Ради заяви є формою реалізації гарантованого права Позивача на одержання своєї земельної частики (паю), виділеною в натурі (на місцевості) із резервного фонду земель комунальної власності, що підтверджено судовим рішенням.

Представник Відповідача 1 подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких наголосив, що земельні ділянки, за рахунок яких Позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, на підставі Державних актів на право постійного користування землею, перебувають у користуванні громадян, що виключає можливість їх надання Позивачу.

Представник Відповідача 2 письмового відзиву на позов до суду не подав.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 23.12.2020 у справі №379/45/20, яке набрало законної сили 01.02.2021 за позовом ОСОБА_1 до Таращанської районної державної адміністрації Київської області, Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа - приватний нотаріус Федкевич Наталія Миколаївна про визнання права на земельну частку (пай), за Позивачем визнано право на земельну частку (пай) в розмірі 2,5 умовних кадастрових гектара із резервного фонду земель села Велика Березянка Таращанського району Київської області, переданих у державну власність при розпаюванні КСП "Прогрес" с. Велика Березянка Таращанського району Київської області та яке належало ОСОБА_2 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КВ №0207573, виданого 05.11.1996 Таращанською РДА Київської області на підставі рішення №351 від 23.10.1996 та зареєстрованого у Книзі реєстрацій сертифікатів на право на земельну частку пай за №989 (том 1, а.с.106-116).

На підставі зазначеного судового рішення, Позивач звертався до Відповідача 1 із заявою від 19.02.2021 про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), в якій просив виділити йому із земель резервного фонду та (або) земель запасу села Велика Березянка Таращанської територіальної громади Білоцерківського району Київської області земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі належної Позивачу земельної частки (паю) в розмірі 2,5 умовних гектарів згідно рішення Таращанського районного суду Київської області від 23.12.2020 у справі №379/45/20 (том 1, а.с. 119-120).

Рішенням Таращанської міської ради від 16.04.2021 №320-07-VIIІ "Про виділення земельної ділянки", розглянувши заяву Позивача щодо задоволення рішення Таращанського районного суду Київської області від 23.12.2020 та виділення Позивачу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду або земель запасу села Велика Березянка, взявши до уваги інформацію Великоберезянської міської ради про відсутність вільних від використання земель резервного фонду, ОСОБА_1 було відмовлено у виділенні земельної частки (паю) в розмірі 2,5 умовних кадастрових гектарів із земель запасу Великоберезянської міської ради Таращанського району Київської області (пункт 2 рішення) (том 1 а.с. 123).

Також, на підставі рішення Таращанського районного суду Київської області від 23.12.2020 у справі №379/45/20, Позивач звертався до Відповідача 2 із заявою від 28.04.2021 про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), в якій просив Відповідача 2 виділити йому із земель резервного фонду та (або) земель запасу села Велика Березянка Таращанської територіальної громади Білоцерківського району Київської області земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі належної Позивачу земельної частки (паю) в розмірі 2,5 умовних гектарів згідно судового рішення (том 1 а.с. 124-127).

Листом від 25.05.2021 №Л-705/0-1266/6-21 ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомило Позивача, що відповідно до положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Натомість, ГУ Держгеокадастру у Київській області як територіальний орган Держгеокадастру розпоряджається землями сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до статей 116, 118, 122 ЗК України та не виконує функції щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (том 1 а.с. 130).

Також, на підставі згаданого судового рішення, Позивачзвертався до Відповідача 1 із заявою від 27.06.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в якій просив виділити йому земельну ділянку, що відповідає 2,5 умовним кадастровим гектарам на підставі належної йому земельної частки (паю) згідно з рішенням Таращанського районного суду Київської області від 23.12.2020 у справі №379/45/20, шляхом надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок однієї із наступних земельних ділянок комунальної форми власності з кадастровими номерами: 3224480500:02:010:0005; 3224480500:02:011:0021; 3224480500:02:014:0011; 3224480500:02:016:0004; 3224480500:02:016:0005; 3224480500:02:017:0033 (том 1 а.с. 131-134).

Рішенням Таращанської міської ради від 27.07.2021 №1279-12-VIIІ "Про надання дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", за результатами розгляду зазначеної заяви Позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, взявши до уваги, що зазначені в заяві земельні ділянки перебувають у користуванні Фермерських господарств на праві постійного користування, керуючись статтями 12, 122 Земельного кодексу України, Позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтовною площею 2,5 умовних кадастрових гектарів (том 1 а.с. 137).

Разом з тим, Позивач звернувся до Відповідача 1 із заявою від 03.08.2021 про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) шляхом надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, в якій просив виділити йому земельну ділянку площею, що відповідає 2,5 умовним кадастровим гектарам на підставі належної йому земельної частки (паю) згідно з рішенням Таращанського районного суду Київської області від 23.12.2020 у справі №379/45/20, шляхом надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу однієї із наступних земельних ділянок комунальної форми власності з кадастровими номерами: 3224480500:02:010:0005; 3224480500:02:011:0021; 3224480500:02:014:0011; 3224480500:02:016:0004; 3224480500:02:016:0005; 3224480500:02:017:0033 (том 1 а.с. 138-141).

Листом від 17.08.2021 №3033вих-21 Таращанська міська рада повідомила Позивача, що його заява від 03.08.2021 на черговій 13 сесії міської ради, яка відбудеться 27.08.2021 розглядатися не буде (том 1 а.с. 154).

Натомість листом від 10.08.2021 2829вих-21 Таращанська міська рада повідомила Позивача, що розглянувши його заяву стосовно виділення земельної ділянки у власність, площею, що відповідає 2,5 умовним кадастровим гектарам на підставі рішення суду від 23.12.2020 у справі №379/45/20, шляхом надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу однієї із наступних земельних ділянок з кадастровими номерами: 3224480500:02:010:0005; 3224480500:02:011:0021; 3224480500:02:014:0011; 3224480500:02:016:0004; 3224480500:02:016:0005; 3224480500:02:017:0033, виділення земельної ділянки у власність із вищевказаних земельних ділянок на даний час неможливе, оскільки такі земельні ділянки знаходяться у користуванні фермерських господарств "Лілея", "Кордон" та "Хлібороб" згідно з Державними актами на право постійного користування (том 1 а.с. 155).

Відповідно до листів ГУ Держгеокадастру у Київській області від 05.06.2021 №29-10-0.222-6215/2-21 та від 08.06.2021 №29-10-0.222-6216/2-21, відповідно до державної статистичної звітності з кількісного обліку земель станом на 01.01.2016 на території Таращанського району Київської області (Великоберезянська) обліковуються наступні площі земель запасу 144,7005 (том 1 а.с. 144-145, 146-147).

Згідно з листом Таращанської міської ради від 04.06.2021 №1925вих21, станом на 03.06.2021 у комунальній власності Таращанської територіальної громади Білоцерківського району Київської області перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 1256,4744 га, в тому числі, що відносять до села Велика Березянка - загальною площею 172,0779 га. Щодо наявності та кількості земель сільськогосподарського призначення держаної форми власності, які відносять до села Велика Березянка, Рада інформацією не володіє (том 1 а.с. 148).

Також листом від 04.06.2021 №1926вих21, Таращанська міська рада надала перелік земельних ділянок комунальній власності сільськогосподарського призначення за межами села Велика Березянка в адміністративних межах Таращанської міської ради, до якого включено, зокрема, земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224480500:02:010:0005; 3224480500:02:011:0021; 3224480500:02:014:0011; 3224480500:02:016:0004; 3224480500:02:016:0005; 3224480500:02:017:0033 (том 1 а.с. 150).

Відповідно до листа Таращанської міської ради від 05.07.2021 №2239вих-21, щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та у користування на умовах оренди з кадастровими номерами: 3224480500:02:001:0037; 3224480500:02:009:0014; 3224480500:02:010:0005; 3224480500:02:010:0006; 3224480500:02:010:0008; 3224480500:02:011:0021; 3224480500:02:014:0011; 3224480500:02:016:0004; 3224480500:02:016:0005; 3224480500:02:017:0033, 3224480500:03:004:0035, вказані земельні ділянки, крім земельних ділянок з кадастровими номерами 3224480500:02:010:0006; 3224480500:03:004:0035 та 3224480500:02:009:0014 знаходяться у користування Фермерських господарств (том 1 а.с. 152).

Згідно з Державними актами на право постійного користування землею, земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224480500:02:010:0005; 3224480500:02:016:0005; 3224480500:02:011:0021; 3224480500:02:016:0004; 3224480500:02:017:0033, 3224480500:02:014:0011, надані у постійне користування громадянам України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (том 1 а.с.228-230).

Виходячи з наведених обставин, не погоджуючись із бездіяльністю Відповідачів та рішеннями Відповідача 1, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статей 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

При цьому, суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано, зокрема, Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі також - ЗК України).

Відповідно статті 2 ЗК України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

За приписами частини другої статті 4 ЗК України, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до статті 5 ЗК України, земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Згідно з пунктами а), б), к) частини першої, пунктом 2) частини другої статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських раду галузі земельних відносин належить, окрім іншого: розпорядження землями комунальної власності територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать, зокрема, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною першою статті 122 ЗК України закріплено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У той же час, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (частина четверта статті 122 ЗК України).

При цьому, організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначає Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003№899-IV (далі також Закон №№899).

Відповідно до статті 1, частини другої статті 2 Закону №899, право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай).

Згідно з статтею 3 Закону №899, підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

Відповідно до статті 5 Закону №899, сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема, розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

При цьому, відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997№280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Окрім того, Законом України від 10.07.2018 №2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", який набрав чинності 01.01.2019, було внесено зміни, зокрема до статті 5 Закону №899, за змістом якої повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) були надані лише сільським, селищним, міським радам.

Таким чином, вирішення питання виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) належить до повноважень сільських, селищних, міських рад шляхом прийняття відповідного рішення про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), за результатом розгляду заяви особи, яка має законне право на земельну частку (пай) та виявила бажання одержати належну йому земельну частку (пай) в натурі (на місцевості).

Тож, входячи з вищезазначеного суд вважає, що позовна вимога Позивача до ГУ Держгеокадастру у Київській області є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, у тому числі, оскільки до повноважень ГУ Держгеокадастру у Київській області не належить розгляд заяв про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) та прийняття рішень за результатом розгляду таких заяв.

Щодо вимоги Позивача про визнання протиправним пункт 2 рішення Таращанської міської ради від 16.04.2021 №320-07-VIIІ "Про виділення земельної ділянки", яким ОСОБА_1 відмовлено у виділенні земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося, виходячи з положень ЗК України та Закону №899,вирішення питання виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) належить до повноважень сільських, селищних, міських рад шляхом прийняття відповідного рішення про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), за результатом розгляду заяви особи, яка має законне право на земельну частку (пай) та виявила бажання одержати належну йому земельну частку (пай) в натурі (на місцевості).

При цьому, законність права особи на земельну частку (пай) підтверджується, зокрема, рішенням суду про визнання права на земельну частку (пай).

У свою чергу, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону

За приписами статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Судом встановлено, що рішенням Таращанського районного суду Київської області від 23.12.2020 у справі №379/45/20, яке набрало законної сили 01.02.2021, за Позивачем визнано право на земельну частку (пай) в розмірі 2,5 умовних кадастрових гектара із резервного фонду земель села Велика Березянка Таращанського району Київської області (том 1, а.с.106-116).

Таким чином, без заперечне право Позивача на земельну частку (пай) встановлено рішенням суду, яке має преюдиційне значення, а повноваження щодо реалізації такого права Позивача, в силу вимог ЗК України та Закону №899, покладені на сільські, селищні, міські ради.

Разом з тим, Законом №899 не визначено підстав та умов для відмови у виділенні земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) особам, право на земельну частку (пай) яких підтверджується обов`язковим до виконання рішенням суду про визнання права на земельну частку (пай), у тому числі, таких, як відсутність земель на території відповідної сільської ради.

Виходячи з наведеного суд вважає, що рішення Таращанської міської ради від 16.04.2021 №320-07-VIIІ "Про виділення земельної ділянки" в частині відмови Позивачу у виділенні земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) є протиправним.

При цьому, відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з пунктом 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення Відповідача 1від 16.04.2021 №320-07-VIIІ(в частині) є по відношенню до Позивача індивідуальним актом, отже враховуючи визнання судом вказаного індивідуального акта в частині протиправним, такий акт (в частині) підлягає скасуванню в силу своєї протиправності.

Щодо вимоги Позивача про визнання протиправним рішення Таращанської міської ради від 27.07.2021 №1279-12-VIIІ "Про надання дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та зазначено в описовій частині рішення, Позивач на підставі рішення Таращанського районного суду Київської області від 23.12.2020 у справі №379/45/20,звертався до Відповідача 1 із заявою від 27.06.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в якій просив виділити йому земельну ділянку, що відповідає 2,5 умовним кадастровим гектарам на підставі належної йому земельної частки (паю) згідно з рішенням Таращанського районного суду Київської області від 23.12.2020 у справі №379/45/20, шляхом надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок однієї із наступних земельних ділянок комунальної форми власності з кадастровими номерами: 3224480500:02:010:0005; 3224480500:02:011:0021; 3224480500:02:014:0011; 3224480500:02:016:0004; 3224480500:02:016:0005; 3224480500:02:017:0033 (том 1 а.с. 131-134).

За результатами розгляду вказаної заяви Позивача, рішенням Таращанської міської ради від 27.07.2021 №1279-12-VIIІ "Про надання дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", Позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтовною площею 2,5 умовних кадастрових гектарів, у зв`язку з тим, що зазначені в заяві земельні ділянки перебувають у користуванні на праві постійного користування (том 1 а.с. 137).

Відповідно до статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За приписами частини першої-п`ятої статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини шостої статті 79-1 ЗК України, формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Земельні ділянки можуть бути об`єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення.

Згідно з частинами першою, другою статті 92, статті 95 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Статтею 142 ЗК України визначено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Відповідно до статті 149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

З матеріалів справи випливає, що земельним ділянкам, за рахунок яких Позивач просив виділити йому земельну ділянку, що відповідає 2,5 умовним кадастровим гектарам на підставі належної йому земельної частки (паю) згідно з рішенням Таращанського районного суду Київської області від 23.12.2020 у справі №379/45/20, шляхом надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, присвоєні кадастрові номера:3224480500:02:010:0005; 3224480500:02:011:0021; 3224480500:02:014:0011; 3224480500:02:016:0004; 3224480500:02:016:0005; 3224480500:02:017:0033, отже вони вважаються сформованими.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 04.05.2020 у справі №802/1539/17 у подібних правовідносинах щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, що бажана земельна ділянка входить до складу сформованої земельної ділянки. Верховний Суд у цьому рішенні скасував рішення апеляційної інстанції та залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову щодо зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з тих підстав, що земельна ділянка є сформованою, а тому відповідно до частини шостої статті 79-1 ЗК України її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою.

Верховний Суд зазначив, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Окрім того, Верховний Суд у рішенні від 03.10.2019 у справі №823/1172/17 зазначив, що оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не з технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, що суперечить вимогам частини шостої статті 79-1 Земельного кодексу України, відповідач правильно відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

За приписами частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, матеріалами справи підтверджується, що земельні ділянки за кадастровими номерами: 3224480500:02:010:0005; 3224480500:02:011:0021; 3224480500:02:014:0011; 3224480500:02:016:0004; 3224480500:02:016:0005; 3224480500:02:017:0033, вже надані у постійне користування громадянам України згідно з Державними актами на право постійного користування землею.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що діючим земельним законодавством передбачено захист прав землекористувачів, у тому числі від незаконного вилучення земель, а також ті обставини, що обрані Позивачем земельні ділянки надані у постійне користування громадянам України згідно з Державними актами на право постійного користування землею, то суд вважає, що оскаржуване рішення Відповідача 1 від 27.07.2021 №1279-12-VIIІ є таким, що відповідає критеріям правомірності, тож підстави для визнання його протиправним у суду відсутні.

Щодо вимог Позивача про визнання протиправною бездіяльність Відповідача 1 щодо нерозгляду у передбачений законодавством спосіб заяви про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) шляхом надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки від 03.08.2021, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом в описовій частині рішення, Позивач звертався до Відповідача 1 із заявою від 03.08.2021 про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) шляхом надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, в якій просив виділити йому земельну ділянку площею, що відповідає 2,5 умовним кадастровим гектарам на підставі належної йому земельної частки (паю) згідно з рішенням Таращанського районного суду Київської області від 23.12.2020 у справі №379/45/20, шляхом надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу однієї із наступних земельних ділянок комунальної форми власності з кадастровими номерами: 3224480500:02:010:0005; 3224480500:02:011:0021; 3224480500:02:014:0011; 3224480500:02:016:0004; 3224480500:02:016:0005; 3224480500:02:017:0033 (том 1 а.с. 138-141).

Листом від 17.08.2021 №3033вих-21 Таращанська міська рада повідомила Позивача, що його заява від 03.08.2021 на черговій 13 сесії міської ради, яка відбудеться 27.08.2021 розглядатися не буде (том 1 а.с. 154).Натомість листом від 10.08.2021 2829вих-21 Таращанська міська рада повідомила Позивача, що розглянувши його заяву від 03.08.2021, виділення земельної ділянки у власність неможливе, оскільки земельні ділянки комунальної власності з кадастровими номерами: 3224480500:02:010:0005; 3224480500:02:011:0021; 3224480500:02:014:0011; 3224480500:02:016:0004; 3224480500:02:016:0005; 3224480500:02:017:0033 знаходяться у користуванні фермерських господарств "Лілея", "Кордон" та "Хлібороб" (то 1 а.с. 155).

Частиною першою статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Разом з тим, як вже зазначалося, відповідно до частини шостої статті 79-1 ЗК України, формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Земельні ділянки можуть бути об`єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення.

Законом України від 10.07.2018 №2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", який набрав чинності 01.01.2019, було внесено зміни, зокрема до статті 5 Закону №899, за змістом якої повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані лише сільським, селищним, міським радам.

При цьому, відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997№280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно з статті 1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-IV (далі також Закон №858), технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Відповідно до статті 25 Закону №858, документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Видами документації із землеустрою є, зокрема: технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

За приписами статті 55 Закону №858 технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом.

Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок (частина перша статті 56 Закону №858).

Згідно з статтею 22 Закону №858, землеустрій здійснюється на підставі, окрім іншого, рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою.

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Входячи з вищезазначеного суд вважає, що вимога Позивача про визнання протиправною бездіяльність Відповідача 1 щодо нерозгляду у передбачений законодавством спосіб заяви про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) шляхом надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки від 03.08.2021 підлягає задоволенню.

Разом з тим, вимога про зобов`язання Відповідача прийняти рішення про виділення Позивачу земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) розміром 2,5 умовних кадастрових гектари шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки/на виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки за рахунок однієї із наступних земельних ділянок комунальної форми власності з кадастровими номерами: 3224480500:02:010:0005; 3224480500:02:011:0021; 3224480500:02:014:0011; 3224480500:02:016:0004; 3224480500:02:016:0005; 3224480500:02:017:0033, задоволенню не підлягає. Оскільки, по-перше, як вже зазначалася судом, зазначені земельні ділянки є сформованими, а тому відповідно до частини шостої статті 79-1 ЗК України їх подальше формування шляхом поділу, здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою; по-друге, питання регулювання земельних відносин, у тому числі щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), належать виключно сільським, селищним, міським радам.

При цьому, суд вважає, що виходячи з наведених норм та обставин справи, належним способом реалізації Позивачем рішення Таращанського районного суду Київської області від 23.12.2020 у справі №379/45/20, яким за Позивачем визнано право на земельну частку (пай) в розмірі 2,5 умовних кадастрових гектара із резервного фонду земель села Велика Березянка Таращанського району Київської області, є саме подання ним заяви про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) до відповідної сільської, селищної, міської ради у порядку, визначеному Законом №899.

Оскільки відповідна заява вже подавалась Позивачем (том 1, а.с. 119-120), за результатами розгляду якої Відповідачем 1 було прийняте спірне рішення від 16.04.2021 №320-07-VIIІ, яке визнано протиправним та скасовано судом у даній справі, то суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав Позивача, є саме зобов`язання Відповідача 1повторно розглянути заяву Позивача від 19.02.2021 про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої, частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що Відповідач не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування. Натомість, Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості частини позовних вимог, а наведені ним доводи не спростовані Відповідачем.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення Таращанської міської ради від 16.04.2021 №320-07-VIIІ "Про виділення земельної ділянки", яким ОСОБА_1 відмовлено у виділенні земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Зобов`язати Таращанську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2021 про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Визнати протиправною бездіяльність Таращанської міської ради щодо нерозгляду у передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_1 про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) шляхом надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки від 03.08.2021.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

СуддяБасай О.В.