Постанова

від 29.05.2022 по справі 640/16591/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/16591/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Доктор Шина» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Доктор Шина» з позовом до Київської міської митниці ДФС (надалі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 30.05.2019 №UA100000/2019/200097/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100050/2019/00041 від 30.05.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач неправомірно відмовив у визнанні задекларованої Товариством митної вартості товару за основним методом, що свідчить про протиправність оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач вважає, що таке рішення про коригування митної вартості заявленого ним до декларування товару та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем з метою підтвердження заявленої ним митної вартості подавалися відповідні обов`язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, але вони не були визнані відповідачем достатніми. Крім того, на думку позивача в оскаржуваному рішенні не зазначені конкретні обставини, відповідно до яких відповідач дійшов висновку про неможливість застосування основного методу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Доктор Шина» - задоволено:

- визнано протиправним і скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/200097/2 від 30.05.2019;

- визнано протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100050/2019/00041 від 30.05.2019;

- стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" (02081, місто Київ, вул. Канальна, 2; код ЄДРПОУ 33148287) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3842,00 грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 коп.) гривни 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Держмитслужби (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8-А; код ЄДРПОУ - 43337359).

- стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" (02081, місто Київ, вул. Канальна, 2; код ЄДРПОУ 33148287) понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн (шість тисяч п`ятсот гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Держмитслужби (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8-А; код ЄДРПОУ - 43337359).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості підтверджується матеріалами справи, а всупереч вимог ст. 53 Митного кодексу України позивачем не було надано всіх додаткових документів, необхідних для підтвердження митної вартості товарів. Крім того, із змісту наданих документів було встановлено розбіжності у вартості товарів згідно декларації країни відправлення та інвойсі, а також невідповідності прайс-листа умовам контракту. Наголошує, що митна декларація країни відправлення є одним з документів, що підтверджує митну вартість товару, а наданий контрагентом ТОВ "Доктор Шина" лист не пояснює розбіжність ціни імпортованого товару та відмінність умов поставки. Також зауважує, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною та не відповідає складності справи та ціні позову.

Крім того, апелянтом заявлено клопотання про заміну відповідача правонаступником - Київською митницею.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 Київську міську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Київської митниці Держмитслужби.

У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 895 (надалі - Постанова №895) реорганізовано територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до Державної митної служби (у тому числі Київську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359).

Територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються.

Так, 04.12.2020 року утворено Київську митницю, як відокремлений підрозділ Держмитслужби (код ЄДРПОУ ВП: 43997555).

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 року №472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України, покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» з 01.07.2021 розпочали свою роботу митниці, як відокремлені підрозділи Держмитслужби України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання Апелянта та допустити заміну відповідача його правонаступником - Київською митницею (код ЄДРПОУ ВП: 43997555).

Відзив на апеляційну скаргу від позивача на адресу суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи, що до суду апеляційної інстанції не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що наявні підстави для розгляду апеляційної справи та матеріалів справи в письмовому провадженні.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що 11.03.2019 року між ТОВ "Доктор Шина" (Покупець) та компанією "QINGDAO SHENGTAI SHENG TRADING COMPANY LIMITED" (Китайська Народна Республіка; Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 2 (далі - Контракт), предметом якого є придбання стальних коліс, шин, камер, фліперів та інших товарів.

Відповідно до п. 1.2 Контракту сторонами погоджено, що асортимент, кількість, комплектність і ціна товару вказуються в товарно-супровідних документах, які є невід`ємною частиною Контракту.

Згідно п. 2.2 Контракту Постачальник надав до кожної партії товару, що постачається інвойс, коносамент, китайську експортну декларацію, сертифікат походження товару.

Пунктом 3.2 Контракту передбачено, що товар поставляється на умовах попередньої оплати 100%. Товар також може постачатися за частковою попередньою оплатою на вимогу покупця.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Контракту сторони погодили здійснення поставки товару на умовах Ікотермс-2000 CNF Одеса (вартість і фрахт), а також, що постачальник зобов`язаний відвантажити замовлений купцю на протязі 30-ти днів з моменту отримання заявки покупця в межах асортименту, указаного в проформа-інвойсі, що підписується обома сторонами, та після передплати не менше 30% від їх вартості. Баланс перераховується протягом 60 календарних днів з моменту відвантаження товару (дата коносаменту).

Так, 29.05.2019 року на підставі вищезазначеного контракту позивачем заявлено до митного оформлення товари та подано митну декларацію №UA100050/2019/282024, в якій митну вартість визначено за основним методом - ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем до митного оформлення були подані: 1) зовнішньоекономічний контракт від 11.03.2019 № 2 з компанією "QINGDAO SHENGTAI SHENG TRADING COMPANY LIMITED"; 2) комерційна пропозиція від 11.03.2019, відповідно до якої вартість товару (шини для вантажних автомобілів 385/65R22.5 - 20PR Т286) за 1 штуку становить 156,00 доларів США; 3) заявка на покупку товару від 11.03.2019 (шин для вантажних автомобілів 385/65R22.5 - 20PR Т286) у відповідності до умов Контракту; 4) комерційний інвойс від 11.03.2019 № STНS-0311 на поставку партії товару (шин для вантажних автомобілів 385/65R22.5 - 20PR Т286) у кількості 192 штуки по 156,00 доларів США за кожну; загальна вартість товару згідно інвойсу становить 29952,00 дол. США; 5) пакувальний лист від 11.03.2019, відповідно до якого Компанією було запаковано товар (шини для вантажних автомобілів 385/65R22.5 - 20PR Т286 у кількості 192 штуки) вагою 13180,00 кг, відповідно до інвойсу від 11.03.2019 № STНS-0311, а також вказано реквізити постачальника та декларанта; 6) сертифікат про походження товару серії ССРІТ491 1901556635 на товар (шини для вантажних автомобілів 385/65R22.5 - 20PR Т286 у кількості 192 штуки) наданий Компанією згідно Інвойсу від 11.03.2019 № STНS-0311. Вказано реквізити Постачальника та Декларанта; 7) експортна китайська митна декларація від 11.04.2019 № 435020190000020527, відповідно до якої Товар пройшов митне оформлення на експорт; 8) коносамент № 02M3DW1PL, відповідно до якого товар завантажено компанією на борт судна; 9) лист від Компанії від 28.05.2019, яким повідомляється, що компанія "QINGDAO SHENGTAI SHENG TRADING COMPANY LIMITED" входить в єдину міжнародну компанію SHENGTAI GROUP CO. LTD, яка виробляє вантажні шини та сталеві колеса, а також, що компанія "QINGDAO SHENGTAI SHENG TRADING COMPANY LIMITED" відповідає за експорт продукції, займається експортом шин та сталевих коліс. Експортуючи шини, компанія отримує відшкодування податків від Китайського уряду. Тому Компанія вказує ціну Товару як FOB - Компанія повинна враховувати транспортні та всі інші плати за послуги, що виникли в порту. CNF є таким же як CFR в Інкотермс-2000, а тому слід використовувати CFR в усіх документах; 10) виписки з рахунків (свіфт платіжних доручень № 4 та №6) щодо оплати за товар, відповідно до яких декларант сплатив кошти в сумі 29952,00 доларів США згідно Інвойсу № STHS-0311 (16.04.2019 у розмірі 20826,00 дол. США, 22.03.2019 у розмірі 9126,00 дол. США); 11) висновок експертного товарознавчого дослідження від 29.05.2019 № 19/1/184, відповідно до якого ринкова вартість товару (УКТ ЗЕД 4011209000) згідно Контракту від 11.03.2019 року № 2 з урахуванням витрат на їх доставку до кордону України може складати від 69,375 до 156,00 доларів США; 12) лист декларанта від 30.05.2019 № 150 про те, що страхування товару не здійснювалось, оскільки воно не є обов`язковим для товарів, що не б`ються, ламаються, не бояться води і т.п.

Відповідачем 29.05.2019 року надіслано позивачеві повідомлення про наявність розбіжностей в документах, поданих для митного оформлення товару, що ускладнює визначення митної вартості товару, у зв`язку з чим запропоновано подати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третім особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); банківські та платіжні документи, що підтверджують факт попередньої оплати; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; усі додатки до зовнішньоекономічного контракту у разі їх наявності; виписку з бухгалтерської документації; якщо здійснювалось страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про страхування; за наявністю - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; копію митної декларації країни відправлення; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 30.05.2019 року №152 у відповіді на вказане повідомлення позивачем надано Київській митниці додаткові документи та пояснення стосовно витребуваних документів.

Відповідачем 30.05.2019 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/200097/2, відповідно до якого визначено останню за резервним методом та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100050/2019/00041.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що у наданій митній декларації країни відправлення від 11.04.2019 року №435020190000020527 відомості про вартість товару (26880 дол. США) не відповідають відомостям про вартість товару, вказаним у поданій позивачем митній декларації та в інвойсі (29952 дол. США); умови поставки, зазначені у митній декларації країни відправлення (FOB), та в поданій Позивачем митній декларації та в інвойсі (CFR), є різними; позивачем не надано переклад декларації країни відправлення; наданий прайс-лист не містить умови поставки, які відрізняються в умов поставки, указаних у контракті Позивача та в інвойсі, а також не містить інформації про сайти для пошуку товару в мережі інтернет.

За результатами проведених консультацій відповідачем запропоновано позивачу застосувати резервний метод визначення митної вартості відповідно до статті 64 МК України. Другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. Указано, що в органу ДФС наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за ціною договору (МД №UA500010/2019/6281 (14400 кг); №UA500010/2019/4927 (15232 кг); №UA500010/2019/5102 (14000 кг), а саме - 3,18 доларів США за кілограм на дату рішення.

З урахуванням цього, відповідачем винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100050/2019/00041, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UA100050.2019.282024 від 29.05.2019 року. У картці відмови роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме подання нової МД заповненої відповідно до вимог законодавства із врахуванням рішення UJ2Q коригування MB від 30.05 2019 № UA100000/2019/200097/2.

Вважаючи рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/200097/2 від 30.05.2019 року та картку відмови протиправним та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена митна вартість товару у розмірі 29952,00 доларів США підтверджувалася наданими ТОВ "Доктор Шина" до Київської митниці документами, а відмінність умов поставки за Контрактом від умов поставки за митними деклараціями країни відправлення пояснюється особливостями податкового законодавства Китайської Народної Республіки. Крім того, відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України (надалі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі встановленим МК України порядком митна вартість товару, який переміщується через митний кордон, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина перша статті 51 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа заявляють митну вартість товарів під час їх декларування у встановленому МК України порядку (частина перша статті 52 МК України).

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України в митному режимі імпорту, здійснюється за основним та другорядними методами, у порядку, коли кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (стаття 57 МК України).

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 МК України).

Умови та порядок застосування першого методу визначення митної вартості товарів встановлені статтею 58 МК України.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається за ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари (частина перша статті 49, частина четверта статті 58 МК України).

При цьому ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, у розумінні МК України, є загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Частина 10 статті 58 МК України визначає перелік витрат (складових митної вартості), з урахуванням яких повинна коригуватися ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари ввезені на митну територію у такому режимі, за умови, якщо вони не включались до цієї ціни.

До цих витрат, серед інших, віднесено і витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а також витрати на страхування таких товарів (пункти 5, 7 частини десятої статті 58 МК України).

Частина друга статті 58 МК України містить заборону застосування основного методу визначення митної вартості, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна зі складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Загальними положеннями щодо митної вартості МК України передбачено перелік документів, якими декларант має підтвердити заявлену митну вартість товарів, зокрема: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; а якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, що на умовах Контракту та згідно з інвойсом поставка позивачу морським транспортом імпортованого товару здійснювалась на умовах CFR порт Одеса (вартість і фрахт) відповідно до Інкотермс-2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010), що означає: продавець зобов`язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.

Коли фрахт оплачується продавцем, по суті він оплачується покупцем, так як витрати по фрахту звичайно включаються продавцем в загальну ціну товару.

Таким чином ціна імпортованого позивачем товару включала витрати на транспортування, і не підлягала коригуванню за правилами визначеними частиною десятою статті 58 МК України.

Матеріали справи свідчать, що поставка товару згідно Контракту, а також інвойсу від 11.03.2019 №STHS-0311 здійснювалася на умовах CNF Одеса, вартість товару - 29952,00 доларів США.

У листі від 28.05.2019, який було надано до митного органу, компанія "QINGDAO SHENGTAI SHENG TRADING COMPANY LIMITED" повідомила про необхідність вжиття терміну визначення умов поставки CFR замість CNF, що відповідає вимогам Інкотермс 2000.

За умовами поставки CNF, як і CFR, продавець зобов`язаний виконати експортне митне оформлення, завантажити товар на борт судна і доставити такий товар до порту розвантаження.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що до складу ціни товару, вказаної в інвойсі, входить також ціна доставки товару до порту Одеси.

Щодо твердження митного органу про те, що у митних деклараціях країни відправлення зазначені інша вартість товару (26880 дол. США) та інші умови поставки (FOB), колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що у митній декларації країни відправлення від 11.04.2019 №435020190000020527 ціна товару визначена 26880,00 доларів США відповідно. Цифри 37059 належать до ідентифікатора коду походження товарів, що свідчить про помилковість посилання Київської митниці на те, що саме ці відомості є ціною товару. Крім іншого, контролюючий орган не звернув увагу, що такі цифри зазначені в обох митних деклараціях країни відправлення, у той час як такі декларації стосуються різних обсягів товару різної вартості.

Розбіжність у визначенні умов поставки у митних деклараціях та Контракті й інвойсі, пояснюється позивачем тим, що з посиланням на лист компанії "QINGDAO SHENGTAI SHENG TRADING COMPANY LIMITED" від 28.05.2019, згідно китайського законодавства відшкодування податків при експорті товарів здійснюється лише щодо фактичної вартості товарів без урахування транспортних та інших витрат за послуги, які понесені у порту. Відтак, наведення у митних деклараціях країни відправлення умов поставки FOB (які не передбачають витрати продавця на транспортування до порту завантаження і порту отримання) зумовлене особливості процедури відшкодування податків.

З аналізу матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена митна вартість товару у розмірі 29952,00 доларів США підтверджувалася наданими ТОВ "Доктор Шина" до Київської митниці документами, а відмінність умов поставки за Контрактом від умов поставки за митними деклараціями країни відправлення пояснюється особливостями податкового законодавства Китайської Народної Республіки.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що необхідність подання митної декларації країни відправлення виникає лише у випадку, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Натомість, належних і допустимих доказів виявлення таких розбіжностей митним органом не надано.

Зазначені документи містили відомості про умови поставки імпортованого товару, його ціну, асортимент та кількість.

Отже, ціна, що підлягала оплаті за імпортований товар, включала витрати на його транспортування і не підлягала коригуванню за правилами, визначеними частиною десятою статті 58 МК України.

Відповідач не посилався в спірних рішеннях та під час судового розгляду на розбіжності або ознаки підробки у поданих декларантом документах.

Посилання в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості на те, що надані документи не були перекладені на українську мову, судом оцінює критично, оскільки, по-перше, такого обов`язку при поданні документів положення статті 254 МК України від декларанта не вимагають, по-друге, матеріали справи не містять доказів, що відповідач вимагав у позивача здійснити переклад поданих документів, як це передбачено приписами вже згаданої статті 254 МК України.

Щодо посилання відповідача на окремі недоліки прайс-листа суд вважає за необхідне підкреслити, що чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд, а також висновків щодо цінової пропозиції. Крім того, частиною другою статті 53 МК України до переліку обов`язкових документів для підтвердження заявленої митної вартості не віднесено прайс-лист.

Крім іншого, суд зазначає, що ненадання усіх запитуваних митним органом документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що схожий товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом. Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Суд першої інстанції, вважає некоректним висновок відповідача стосовно визначення митної вартості шляхом визначення одиниці виміру товару - кілограм, з огляду на те, що товари в спірному випадку є штучними виробами та можуть мати різні антропометричні показники, характеристики, оснащення та, відповідно вартість.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що кожна окрема одиниця товару, який підлягав декларуванню має власні повністю індивідуалізовані характеристики, які впливають на ціну. Відтак висновки митного органу про необхідність коригування товарів у кілограмах є помилковими.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем застосовано другорядний метод 2-ґ, але не надано жодних переконливих доказів неможливості застосування інших попередніх другорядних методів, як того вимагають приписи частини третьої статті 57 МК України.

На підставі встановлених обставин, з урахуванням застосованих норм права, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого за МД товару - за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

Проте, митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

З огляду на наведені норми МК України, підтверджені належними доказами встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що, оскільки підтверджена доданими до митної декларації документами ціна отриманого позивачем за Контрактом товару включала витрати на його транспортування (фрахт), у відповідача не було підстав посилатися в спірних рішеннях на відсутність відомостей щодо числових значень такої складової митної вартості оцінюваного товару.

Під час розгляду справи судом відповідачем не була доведена правомірність застосування обраного ним методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Доводи відповідача про не підтвердження позивачем витрат на страхування імпортованого товару не ґрунтуються на нормах МК України, оскільки такі витрати сторони Контракту не понесли, про що постачальник та позивач надали відповідні листи до документів на підтвердження митної вартості. Крім того, зазначеною причиною не обґрунтовувались підстави прийняття спірних рішень.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду України викладеної в постановах від 15.06.2021 у справі №№804/2584/16 та від 28.05.2021 у справі № 826/10465/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 року по справі №804/4365/16 вказав, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, митний орган має право самостійно розраховувати (коригувати) митну вартість заявлених декларантом товарів лише у випадку наявності документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час проведення контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, встановлено, що документи, зазначені у ст. 53 МК України, містять розбіжності, а тому відповідач дійшов висновку про те, що позивачем заявлено неповні відомості про числові значення складових митної вартості.

Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, на підставі якого контролюючий орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 30.05.2019 №UA100000/2019/200097/2 і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100050/2019/00041 від 30.05.2019, не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб`єкта владних повноважень, отже, рішення суду прийнято у відповідності до вимог законодавства, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо посилання апелянта, що витрати на правничу допомогу не відповідає складності справи, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне адміністративне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 134 КАС України).

Згідно із частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 частини 3 статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини 4 статті 134 КАС України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивачем на підтвердження понесених витрат надано до матеріалів справи копії: договір на правову допомогу від 17.07.2019; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України на підтвердження статусу адвоката представника Лисенко Г.О.; оригінал ордеру на надання правової допомоги, виданому на підставі договору про надання правової допомоги № 4651 від 27.09.2011 на представництво інтересів у адвокатом Лисенко Г.О.; платіжне доручення №265 від 01.12.2020 на суму 6500,00 грн та акт здавання-приймання робіт від 01.12.2020.

Колегія суддів звертає увагу, що у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява №71660/11), у пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі "Lavents v. Latvia" (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну ціну.

Крім того, заслуговує на увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Оцінюючи обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, суд враховує: - належність справи до справ незначної складності та її розгляд судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; - незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування у справі, і доказів на їх підтвердження, які, до того ж однотипні і знаходились у розпорядженні позивача; - формальність відзиву відповідача; - сталу судову практику. Справа є важливою для позивача. Вплив результату вирішення справи на репутацію позивача та наявність публічного інтересу з матеріалів справи не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга апелянта не підлягає задоволенню в частині щодо задоволення вимог позивача про скасування витрат на правничу допомогу з відповідача, а отже, рішення в даній частині прийнято у відповідності до вимог законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час, повинен бути співмірним із ціною позову, складністю справи тощо.

Враховуючи вищевикладене, а також фактичний об`єм виконаної робот та складність справи, ціну позову, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають до відшкодування в межах спірних правовідносин в розмірі 6500 грн.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки їх суть зводиться до констатації норм законодавства, а не помилок чи то порушень судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, за таких обставин доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 311, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання Київської митниці про процесуальне правонаступництво - задовольнити.

Допустити заміну Київської митниці Держмитслужби її правонаступником - Київською митницею (код ЄДРПОУ ВП 43997555).

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан