Ухвала

від 31.05.2022 по справі 695/766/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/821/158/22 Справа № 695/766/22 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Чорнобаївського відділу Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2022 року про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022252150000002 від 06 квітня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в :

До Золотоніського міськрайонного суду надійшло клопотання прокурора Чорнобаївського відділу Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022252150000002 від 06.04.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що при вивчені наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру у сфері дотримання вимог земельного законодавства при наданнi земель комунальної та державної власності для ведення особистого селянського господарства встановлено, що ОСОБА_7 , в порушення вимог ч. 4 ст. 116 ЗК України шляхом обману, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру в Черкаській області 23-3466/14-20-СГ від 07.04.2020отримала в приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 7125180800:02:000:1179площею 1.9519га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адміністративних межах с. Васютинці Іркліївської ОТГ Золотоніського району за межами населеного пункту. Незаконність її дій пов`язана з тим, що вона вже реалізувала своє право на безоплатне отримання земельної дiлянки, шляхом отримання земельної ділянки з кадастровим номером 7125183200:01:000:0110площею 0,2549га для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення ліщинської сільської ради №24-3/VII від 13.12.2017, яка розташована в с. Кліщинці Іркліївської ОТГ Золотоніського району. Тим самим державі, завдано значної шкоди.

Постановою слідчого від 06.04.2022у даному кримінальному провадженні земельна ділянка з кадастровим номером 7125180800:02:000:1179площею 1.9519га для та земельна ділянка з кадастровим номером 7125183200:01:000:0110площею 0,2549га визнані речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Посилаючись на необхідність належного розслідування кримінального провадження, та збереження об`єктів кримінально протиправних дій, які набуті протиправним шляхом та не можливістю їх знищення або змiни в подальшому шляхом внесення змін про реєстрацію вказаних земельних ділянок, дій щодо розпорядження (відчуження) вказаних земельних ділянок, прокурор звернувся до суду з даним клопотанням про накладення арешту на ці земельні ділянки.

Ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2022 року, в задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_6 відмовлено.

Слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурором не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в даному клопотанні про накладення арешту на вказані вище земельні ділянки.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор Чорнобаївського відділу Золотоніської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та накласти арешт та заборонити внесення реєстраційних дій щодо земельних ділянок з кадастровим номером 7125180800:02:000:1179площею 1.9519га та ділянку з кадастровим номером 7125183200:01:000:0110площею 0,2549га.

В апеляційній скарзі прокурор вказує, що слідчий суддя не взяла до уваги обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема того, що громадянка ОСОБА_7 у другій заяві від 05.02.2020 просила їй надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9519 га у власність для ведення особистого селянського господарства, при цьому у поданій заяві вона зазначила, що не використала своє право на безоплатну передачу у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що не відповідає дійсності.

Прокурор вважає, що з метою належного розслідування кримінального провадження, а також з метою збереження об`єктів кримінальних протиправних дій, які набуті протиправним шляхом та не можливість їх знищення або зміни в подальшому, шляхом внесення змін про реєстрацію вказаних земельних ділянок, на них необхідно накласти арешт.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно приписівст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до положеньст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 5, 6 ч. 2ст. 173 КПК Україниразом з іншим, привирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використаннямайна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч. 2ст. 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

У відповідності до ч. 2ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч. 2ст. 167 КПК Українитимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено

Відповідно дост. 98 КПК України, речовими доказами у кримінальному провадженні є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції Черкаської області перебуває кримінальне провадження, внесене 06.04.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022252150000002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Слідчим суддею встановлено, що при перевірці законності при наданнi земель комунальної та державної власності для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в Золотоніському районі встановлено, що ОСОБА_7 в порушення вимог ч. 4 ст. 116 ЗК України, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру в Черкаській області 23-3466/14-20-СГ від 07.04.2020отримала в приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 7125180800:02:000:1179площею 1.9519га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адміністративних межах с. Васютинці Іркліївської ОТГ Золотоніського району за межами населеного пункту, не зважаючи на те, що вона вже реалізувала своє право на безоплатне отримання земельної дiлянки, шляхом отримання земельної ділянки з кадастровим номером 7125183200:01:000:0110площею 0,2549га для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення ліщинської сільської ради №24-3/VII від 13.12.2017, яка розташована в с. Кліщинці Іркліївської ОТГ Золотоніського району.

Згідно з рішенням Кліщинської сільської ради № 24-3/VII від 13.12.2017 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо оформлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_7 » затверджено технічну документацію із землеустрою щодо оформлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 7125183200:01:000:0110площею 0,2549га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та передано у власність земельну ділянку ОСОБА_7 .

Дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо вказаної ділянки надано рішенням Кліщинської сільської ради № 30-4/VI від 12.02.2013 на підставі заяви ОСОБА_7 від 17.01.2013.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 07.04.2020 №23-3466/14-20-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1.9519 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Васютинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області та надано ОСОБА_7 у власність земельну ділянку площею 1,9519 га, в тому числі рілля площею 1,9519 га, кадастровий номер 7125180800:02:000:1179із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адміністративних межах Васютинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області.

При цьому, у заяві про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо виділення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1.9519 га для ведення особистого селянського господарства від 05.02.2020 за підписом ОСОБА_7 зазначено, що остання право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не використала.

Наведене, на думку органів досудового слідства, свідчить про наявність підстав стверджувати про завдання державі значної школи та вчинення кримінального правопорушення, ознаки якого передбачені ч. 2 ст. 190 КК України.

Частиною другою статті 190 КК України передбачена кримінальна відповідальність за заволодіння чужиммайномабопридбання праванамайношляхом обманучизловживаннядовірою (шахрайство), вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя у відповідності до положень ст.ст. 170, 173 КПК України в повній мірі з`ясував усі обставини, які є достатніми підставами для відмови в арешті майна, зокрема, в даному клопотанні відсутні докази, які свідчать, що ОСОБА_7 зкорисливих мотивів надала неправдиві відомості щодо наявності права на безоплатну приватизацію землі, внаслідок чого повторно безоплатно набула у власність для ведення особистого селянського господарства ще одну земельну ділянку.

Крім того, відповідно до ч.11ст.170 КПК України заборона, обмеження користування або розпорядження майном може бути застосоване лише в разі доведеності існування обставин, які підтверджують, що незастосування таких заходів призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати , знищення, використання, передачі такого майна, проте, вказані обставини не підтверджені достатніми доказами.

Також є необґрунтованими посилання в клопотанні, що накладення арешту на майно є необхідним з метою збереження речових доказів, оскільки, в порушення вимог КПК України, не доведена необхідність застосування саме такої забезпечувальної цілі кримінального провадження заходу, як арешт майна і не доведена наявність ризиків, передбачених ст.170 КПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що накладення арешту на земельні ділянки без достатніх правових передумов для цього є порушенням майнового права громадянки ОСОБА_7 .

З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що ініціювання органом досудового розслідування питання про накладення арешту на вказане в клопотанні майно, не відповідає положеннямКонституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини (даліЄСПЛ).

Згідно зКонституцією України таЗаконом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (даліКонвенція), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особамаєправомирноволодіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна,інакше як в інтересах суспільства іна умовах,передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика ЄСПЛ, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до ЄСПЛ забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.

ЄСПЛ вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що на день розгляду слідчим суддею клопотання та апеляційного перегляду оскарженої ухвали слідчого судді, відсутні підстави для застосування щодо зазначеного в апеляційній скарзі майна, обмежувальних заходів.

Істотних порушень нормКПК України, які могли б стати підставою для скасування оскарженої ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

За таких умов, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для накладення арешту та заборону вчиняти реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровим номером 7125180800:02:000:1179площею 1.9519га та з кадастровим номером 7125183200:01:000:0110площею 0,2549га у цьому кримінальному провадженні, оскільки прокурор не довів обґрунтованості накладення арешту на вказане майно.

Отже, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.173,174,376,404,405,407,422 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу прокурора Чорнобаївського відділу Золотоніської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2022 року, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: