Постанова

від 23.05.2022 по справі 204/9623/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1416/22 Справа № 204/9623/18 Суддя у 1-й інстанції - Книш А. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря - Заворотного К.Я.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2021 року по справі за позовом Першого зступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмежено відповідальністю "Техноком" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та витребування майна, -

ВСТАНОВИЛА:

Перший заступник прокурора Дніпропетровської області, правонаступником якої є Дніпропетровська обласна прокуратура, в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до відповідачів з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати недійсним договір купівлі-продажу б/н від 11 березня 1999 року перукарні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений ПП ПВКФ «Бан» та ТОВ «Техноком»; витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення АДРЕСА_1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення АДРЕСА_2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; судові витрати стягнути з відповідачів на користь прокуратури Дніпропетровської області /т.1 а.с. 2-11, 113-123/.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач послався на те, що порушення інтересів держави в даному випадку полягають в тому, що на підставі договору купівлі-продажу б/н від 11 березня 1999 року за відсутності правових підстав у юридичної особи виникло право власності на майно територіальної громади, чим порушено право власника цього майна Дніпровської міської ради щодо користування, володіння, розпорядження комунальним майном. Незаконне позбавлення права власності на нерухоме майно, що належить до комунальної власності територіальної громади, завдає значної шкоди територіальній громаді, підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає значної шкоди інтересам держави та громадян. Враховуючи, що орган, уповноважений державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, не забезпечив належний захист інтересів держави, а саме не вжив заходів щодо повернення спірного майна у власність територіальної громади міста, прокурором встановлено наявність передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для реалізації представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду із даним позовом. Вивченням стану законності у сфері державної та комунальної власності на території м. Дніпро прокуратурою Дніпропетровської області встановлено факт безпідставного набуття юридичними та фізичними особами права власності на об`єкти нерухомого майна територіальної громади міста Дніпро, а саме на нежитлові приміщення АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з листом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №12/4-3578 від 23 листопада 2018 року житловий будинок літ. А-9, загальною площею 8718,46, на АДРЕСА_1 , відноситься до об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпро. Вказує, що 10 квітня 2017 року державним реєстратором виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход О.О. зареєстровано право приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Техноком» на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Для проведення державної реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Техноком» було надано договір купівлі-продажу б/н від 11 березня 1999 року, укладений з ПП ПВКФ «Бан», та акт від 15 лютого 2018 року інженера з інвентаризації нерухомості ОСОБА_3 про розподіл нежитлового приміщення парикмахерської за адресою: АДРЕСА_1 , на нежитлові приміщення АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Однак, нежитловим приміщенням АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 було присвоєно відповідну нумерацію під час проведення 22 грудня 1986 року інвентаризації житлового будинку, а отже фактично вони не були утворені шляхом розподілу нежитлового приміщення парикмахерської. Зауважує, що ПП ПВКФ «Бан» не було власником нежитлових приміщень АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 на на АДРЕСА_1 , а тому договір купівлі-продажу вказаного приміщення б/н від 11 березня 1999 року є недійсним, оскільки він не відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про власність», ст.225 ЦК УРСР 1963 року. У подальшому на підставі договорів купівлі-продажу №322 та №327 від 23 квітня 2018 року ТОВ фірма «Техноком» продала нежитлові приміщення АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 .. Також з`ясовано, що на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя №5055 від 17 грудня 2018 року, ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 спірне нежитлове приміщення АДРЕСА_2 в будинку АДРЕСА_1 . Отже, власником приміщення АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , а приміщення АДРЕСА_2 - ОСОБА_2 .. Враховуючи, що спірне майно вибуло з володіння власника на підставі недійсного договору купівлі-продажу, укладеного не з власником майна, свідчить про його вибуття поза волею власника та наявність підстав для його витребування в порядку ст. 388 ЦК України. Оскільки спірне нерухоме майно було відчужене на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Дніпровська міська рада, як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред`явлення віндикаційного позову на підставі ст. 388 ЦК України.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2021 року позовні вимоги Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради задоволено у повному обсязі / т.3 а.с.122-132).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника Хрипунова Д.Г. , звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі з підстав того, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки доказам, які мають значення для розгляду справи, судом неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення при розгляді, порушено норми як матеріального, так і процесуального права /т.3 а.с. 136-140/.

На виконання вимог ст. 360 ЦПК України, 27 жовтня 2021 року уповноважена особа ДМР подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про ухвалення рішення судом першої інстанції без порушень норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що позивачем, в силу ст. ст. 77-81 ЦПК України, надано відповідні докази на підтвердження обґрунтування позовних вимог та судом вірно встановлено відсутність реєстрації права власності за ПВКФ "БАН" та ТОВ фірма "Техноком", а відповідачами зворотнього не доведено, внаслідок чого оскаржуваний договір є недійсним, а нерухоме майно необхідно витребувати від відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 /т.3 а.с. 163-167/.

12 січня 2022 року ОСОБА_2 , в силу ст. 360 ЦПК України, подала відзив на апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, висновки суду, які не відповідають дійсним обставинам справи, та неповне дослідження та наданням їм правової оцінки проведено не в повному обсязі /т.3 а.с. 170-179/.

Прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури, діючий в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, 19 січня 2022 року, на виконання вимог ст. 360 ЦПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначав про те, що ПП ПВКФ "Банк" та ТОВ фірма "Техноком" ніколи не були власниками спірних нежитлових приміщень та не мали права відчужувати майно третім особам, що досліджено та встановлено судом першої інстанції з копії інвентаризаційної справи, а тому вважає рішення суду законним, обґрунтованим та докази досліджені судом у повному обсязі з наданням їм правової оцінки. Просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін /т.3 а.с. 180-186/.

01 лютого 2022 року ОСОБА_1 через свого представника Хрипунова Д.Г. подала відповідь на відзив, в якому вдруге зазначила про незаконність, не обгрунтованість і невмотивованість рішення суду, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, просила апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати з постановленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі /т.3 а.с. 191-202/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 березня 1999 року між Приватним підприємством Приватна виробнича фірма «Бан» (ідентифікаційний код 20273846) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Техноком» (ідентифікаційний код 23931132) укладено Договір купівлі-продажу парикмахерської, відповідно до п. 1.1. якого Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Техноком» придбало нежитлове приміщення парикмахерської, загальною площею 140,7 м2, в житловому будинку АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 63-64).

12 березня 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи Приватне підприємство Приватна виробнича фірма «Бан» (ідентифікаційний код 20273846) (ідентифікаційний код 20273846) (т.3 а.с.95).

З копії Акту від 15 лютого 2018 року, складеного інженером з інвентаризації нерухомості, вбачається, що було виконано розподіл нежитлового приміщення парикмахерської за адресою: АДРЕСА_1 , на нежитлове приміщення АДРЕСА_1, яке складається: 1-тамбур 2,7 м2, 2 - основне приміщення 22,8 м2, 3 - коридор 6,7 м2, 4 - умивальна 3,7 м2, 5 - основне приміщення 12,6 м2, 6 - основне приміщення 5,7 м2, 7 - коридор 5,9 м2, та на нежитлове приміщення АДРЕСА_2, яке складається з: 1 - коридор 17,4 м2, 2 - основне приміщення 10,0 м2, 3 - основне приміщення 20,8 м2, 4 - умивальня 1,3 м2, 5 - туалет 1,3 м2, 6 - підсобне приміщення 6,6 м2, 7 - основне приміщення 19,6 м2 (т.1 а.с.14).

На нежитлові приміщення АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , виготовлено технічні паспорти за станом на 15 лютого 2018 року, у яких замовником технічної інвентаризації зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Техноком» (т.1 а.с.15-22).

23 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Техноком» та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, за п. 1.1. якого остання прийняла у власність нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення АДРЕСА_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.23-24).

Також 23 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Техноком» та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, за п.1.1. якого остання прийняла у власність нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення АДРЕСА_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.25-26).

З копії листа Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №12/5-3578 від 23 листопада 2018 року вбачається, що у Реєстрі об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра станом на 20 листопада 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , значаться такі об`єкти нерухомого майна:

- житловий будинок літ. А-9, загальною площею 8718,46 м2, що перебуває на балансі КП «Жилсервіс-1» ДМР;

- нежитлове приміщення на І поверсі житлового будинку літ. А-9, загальною площею 160,2 м2, що перебуває на балансі Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради;

- нежитлове приміщення на І поверсі житлового будинку літ. А-9, загальною площею 170,3 м2, що перебуває на балансі КП «Бюро»;

- нежитлове приміщення на І поверсі житлового будинку бл. 2, загальною площею 77,0 м2, що перебуває на балансі КП «Бюро».

Інформації щодо зняття з балансу вищезазначених об`єктів нерухомого майна для внесення змін до Реєстру балансоутримувачами не надавалось. Відповідно до бази даних «Оренда об`єктів комунальної власності» Департаментом були укладені договори оренди нерухомого майна за вищевказаною адресою: від 11 листопада 2016 року №200-ДРА/16 з Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, площею 162,43 м2; від 14 грудня 2016 року №236-ДРА/16 з Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області, площею 83,3 м2 (т.1 а.с.27-28).

Згідно копії Витягу з Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра на юридичну особу/заклад/об`єкт нерухомості, балансоутримувачем нежитлового приміщення на І поверсі житлового будинку літ. А-9 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 77,0 м2, зазначено Комунальне підприємство «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради, підстава виникнення права власності - рішення Дніпропетровської міської ради «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральний», «Лівобережжя»» №11/13 від 19 листопада 2003 року (т.1 а.с.29, 30).

Відповідно до акту приймання-передачі із спільної власності територіальних громад області у комунальну власність територіальної громади міста Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства «Південне» від 10 вересня 2003 року, до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська переданий цілісний майновий комплекс обласного житлово-комунального підприємства «Південне». До переліку будинків житлового фонду ОЖКП «Південне», що передаються до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська на 1 серпня 2003 року входить, зокрема, буд. АДРЕСА_1 , загальною площею 9018,30 м2 (т.1 а.с.31-33).

З переліку жилих будинків, що передаються з балансу Комунального житлового експлуатаційного підприємства «Південне» Дніпропетровської міської ради на баланс комунальним житлово-експлуатаційним підприємствам, підпорядкованим департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, що є додатком до рішення міської ради від 30 листопада 2011 року №53/17, встановлено, що новим балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 зазначено КП «Жилсервіс-1» (т.1 а.с.34-35).

Згідно Договору №236-ДРА/16 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 14 грудня 2016 року, Департамент по роботі з активами Дніпропетровської міської ради, в особі заступника директора департаменту Янушкевич Т.В., на підставі рішення міської ради від 21 березня 2007 року №41/11 зі змінами та доповненнями передав, а Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в особі т.в.о. начальника ГУНП в Дніпропетровській області генерала поліції третього рангу Репешка І.В. , прийняв в строкове платне користування нерухоме майно нежитлові приміщення, які розташовані на першому поверсі 9-ти поверхового будинку, загальною площею 83,30 м2, розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , та перебувають на балансі Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради, під використання для розміщення співробітників відділу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області; термін дії договору з 14 грудня 2016 року по 12 грудня 2019 року (т.1 а.с.36-43, т.3 а.с.114).

З листа Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради №18505 від 7 грудня 2018 року вбачається, що станом на 31 грудня 2012 року згідно інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення №№153,154, відсутні відомості про реєстрацію права власності за ПВКФ «Бан», ТОВ фірма «Техноком» та за будь-якою іншою фізичною чи юридичною особою (т.1 а.с.44).

Разом з цим, з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що 10 квітня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відомості, відповідно до яких на підставі договору купівлі-продажу від 11 березня 1999 року ТОВ ФІРМА «ТЕХНОКОМ» стало власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (т.3 а.с.99-102).

23 квітня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про реєстрацію за відповідачем ОСОБА_1 права власності на нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та яка є власником даного нерухомого майна і по даний час (т.3 а.с.99-102).

Також з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що 10 квітня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відомості відповідно до яких на підставі договору купівлі-продажу від 11 березня 1999 року ТОВ ФІРМА «ТЕХНОКОМ» стало власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (т.3 а.с.103-108).

23 квітня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про реєстрацію за відповідачем ОСОБА_1 права власності на нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (т.3 а.с.103-108).

06 грудня 2018 року між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 отримала від відповідача ОСОБА_2 у позику грошові кошти у розмірі 592200 грн. на строк десять днів з дня підписання цього договору, але не пізніше ніж 16 грудня 2018 року (т.3 а.с.67-69).

У забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 06 грудня 2018 року між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, за яким відповідач ОСОБА_1 передала відповідачу ОСОБА_2 в іпотеку належне їй майно, а саме: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (т.3 а.с.70-75,106-107).

Пунктом 6.2. зазначеного іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація здійснюється або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно з домовленістю сторін про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно умов п.п.6.2.1., 6.2.2. цього договору, або шляхом укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя, визначених цим договором, належить іпотекодержателю.

17 грудня 2018 року між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до п.1 якого іпотекодавцем не виконано зобов`язання за договором позики, укладеним 06 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , сторони домовилися, що від іпотекодавця до іпотекодержателя в порядку, передбаченому діючим законодавством, переходить право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (т.3 а.с.76-78).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, нежитлове приміщення 154 за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 17 грудня 2018 року (т.3 а.с.103).

25 квітня 2019 року балансоутримувач КП «БЮРО» ДМР прийняв від ГУНП в Дніпропетровській області об`єкт оренди за договором оренди від 14 грудня 2016 року №236-ДРА/16 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою подальшого дострокового припинення договору оренди у зв`язку з відсутністю потреби (т.3 а.с.115-116).

Також судом першої інстанції встановлено, що рішень щодо передачі спірного майна у приватну власність у порядку передбаченому законом будь-яким особам не приймалося та свідоцтв про право власності на нього не видавалося.

Колегія суддів відзначає, що зазначене вище узгоджується і з отриманою на виконання ухвали колегії суддів від 01 лютого 2022 року інвентаризаційної справи №2259-Г, яку вилучено з архіної справи №386 та надано у копії співробітником КП "ДМБТІ", на будинок АДРЕСА_1 (а.с.2-68 Том 4).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався ч. 1 ст. 58 Конституції України, ст 5 ЦК України, ст.ст.48,59,145,224, 225 ЦК Української РСР 1963 року, посилаючись на те, що спірний договір купівлі-продажу було укладено у 11 березня 1999 року, а його недійсність має встановлюватись судом в момент його укладення, з чим також погоджується колегія суддів.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що ПП ПВКФ «Бан» було відсутнє прав на продаж спірного нерухомого майна, оскільки таке майно належить до об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпро по даний час, нежитлове приміщення АДРЕСА_2 передавалося Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради під використання для розміщення співробітникам відділу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, тобто Дніпровська міська рада користується таким майном по даний час.

Таким чином, оскільки наявні докази у справі в сукупності свідчать про те, що власник Дніпровська міська рада не мав волевиявлення спрямованого на відчуження спірного нерухомого майна, на користь чого свідчать досліджені в судовому засіданні докази, рішень щодо передачі спірного майна у приватну власність у порядку передбаченому законом порядку будь-яким особам не приймалося та свідоцтв про право власності на нього не видавалося, а тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу б/н від 11 березня 1999 року перукарні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між Приватним підприємством ПВКФ «Бан» та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Техноком», недійсним на підставі ст.ст.48,59,145,224, 225 ЦК Української РСР 1963 року.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів у повному обсязі, як і погоджується з висновком в частині витребування спірного нерухомого майна.

Вирішуючи позовні вимоги щодо витребування спірного майна на користь позивача від відповідачів, суд першої інстанції керувався нормами ч.1 ст. 15, ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 319, 321, 327 ЦК України, ст.41 Конституції України, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що регулюють спірні правовідносини у цій справі.

Також судом першої інстанції вірно зазначено, що за змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2016 року у справі № 1522/25684/12).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі №6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Також відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19) визначено, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Аналогічні висновки також викладені і в постановах Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 205/3243/17-ц (провадження № 61-14763св20), від 7 квітня 2021 року у справі №202/589/18 (провадження № 61-12611св20), від 4 серпня 2021 року у справі №199/8662/16-ц (провадження № 61-6424св20).

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що спірне нерухоме майно - нежитлові приміщення АДРЕСА_1 та 154, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є власністю територіальної громади в особі Дніпровськоїміської ради та у приватну власність не передавалися, у зв`язку з чим Приватне підприємство ПВКФ «Бан» не мало права відчужувати спірне майно на користь ТОВ «Техноком», а ТОВ «Техноком» відповідно не мало права відчужувати відповідачу ОСОБА_1 , а тому спірне нерухоме майно вибуло з власності територіальної громади поза її волею.

Факт реєстрації права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за відповідачем ОСОБА_2 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 17 лютого 2018 року висновків суду не спростовує, оскільки відповідач ОСОБА_1 з вищезазначених підстав не мала права передавати таке майно в іпотеку.

Доводи відповідача ОСОБА_1 , як і доводи ОСОБА_2 , викладені у відзиві на апеляційну скаргу, висновків суду не спростовують, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів ними суду не надавалось, як і не надавалось таких до апеляційної інстанції, однак їх доводи спростовуються тим встановленим судом першої інстанції фактом, що рішень щодо передачі спірного майна у приватну власність у порядку передбаченому законом порядку будь-яким особам не приймалося та свідоцтв про право власності на нього не видавалося, а також тим, що до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська в 2003 році було передано цілісний майновий комплекс обласного житлово-комунального підприємства «Південне», у тому числі й будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 9018,30 м2.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовим і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки доказам позивача, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров