Постанова

від 02.10.2023 по справі 204/9623/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 204/9623/18

провадження № 61-5701св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноком»,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2021 року в складі судді Книш А. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2022 року в складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року Перший заступник прокурора Дніпропетровської області, діючи в інтересах держави в особі Дніпровської міської, радизвернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Техноком» (далі - ТОВ «Техноком») та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 11 березня 1999 року б/н перукарні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Приватним підприємством Приватна виробничо-комерційна фірма «Бан» (далі - ПП ПВКФ «Бан») та ТОВ «Техноком»; витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № 153, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № 154, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позову зазначав, що 11 березня 1999 року на підставі договору купівлі-продажу б/н за відсутності правових підстав у ТОВ «Техноком» виникло право власності на майно територіальної громади - нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 .

10 квітня 2017 року державний реєстратор виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход О. О. зареєстрував право приватної власності на нежитлові приміщення АДРЕСА_1 за ТОВ «Техноком». Для проведення державної реєстрації права власності на вказану нерухомість товариством було надано договір купівлі-продажу б/н від 11 березня 1999 року, укладений з ПП ПВКФ «Бан», акт від 15 лютого 2018 року про розподіл нежитлового приміщення перукарні за адресою: АДРЕСА_1 , на нежитлові приміщення №153 та №154. ПП ПВФ «Бан» не було власником спірних нежитлових приміщень, а тому договір купівлі-продажу б/н від 11 березня 1999 року є недійсним. У подальшому на підставі договорів купівлі-продажу № 322 та № 327 від 23 квітня 2018 року ТОВ «Техноком» продало нежитлові приміщення №153 та №154 на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . Згідно умов договору про задоволення вимог іпотекодержателя № 5055 від 17 грудня 2018 року ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .

Враховуючи, що спірне майно вибуло з володіння власника на підставі недійсного договору купівлі-продажу поза його волею, наявні підстави для його витребування на підставі статті 388 ЦК України.

Незаконне позбавлення права власності на вказане нерухоме майно завдає значної шкоди територіальній громаді, підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає значної шкоди інтересам держави та громадян.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2022 року, позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 11 березня 1999 року б/н перукарні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ПП ПВКФ «Бан» та ТОВ «Техноком».

Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № 153, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувано від ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № 154, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з доведеності позовних вимог. Спірне нерухоме майно є власністю територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, у приватну власність не передавалося та вибуло з власності територіальної громади поза її волею. Враховуючи викладене, ПП ПВКФ «Бан» не мало права відчужувати його на користь ТОВ «Техноком», а ТОВ «Техноком» відповідно в подальшому не мало права продавати нежитлові приміщенні відповідачу ОСОБА_1 .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2022 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2022 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року в справі № 6- 140цс14 та у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 522/7636/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

В матеріалах справи відсутні докази передачі спірних нежитлових приміщень № 153 та 154 на АДРЕСА_1 на баланс територіальної громади м. Дніпра.

Первинний договір купівлі-продажу не визнаний в установленому законом порядку недійсним.

Суди не з'ясували, чи належать спірні приміщення до комунальної чи державної власності.

Спірна нерухомість була нібито передана на баланс територіальної громади міста Дніпра у 2003 році, тобто після набуття на неї права власності ТОВ «Техноком».

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.

13 вересня 2022 року справа № 204/9623/18 надійшла до Верховного Суду.

Дніпропетровська міська рада та Дніпропетровська обласна прокуратура направили відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Єрмолаєв Ю. А. у відзиві на касаційну скаргу просив скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_2 з касаційною скаргою не зверталася, тому судові рішення в частині вирішення позовних вимог про витребування у ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлового приміщення АДРЕСА_1 в касаційному порядку в силу статті 400 ЦПК України не переглядаються.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 11 березня 1999 року ПП ПВКФ «Бан» уклало з ТОВ «Техноком» договір купівлі-продажу перукарні, відповідно до пункту 1.1. якого товариство придбало нежитлове приміщення перукарні загальною площею 140,7 кв. м в житловому будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту від 15 лютого 2018 року, складеного інженером з інвентаризації нерухомості, нежитлове приміщення перукарні за адресою: АДРЕСА_1 , було розподілене на нежитлові приміщення № 153 та № 154.

23 квітня 2018 року ТОВ «Техноком» уклало з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, відповідно до пункту 1.1. якого остання набула у власність нежитлове приміщення АДРЕСА_5 . За домовленістю сторін цей продаж вчинено за 48 000 грн (пункт 2.1. договору)

Разом з тим, згідно з актом приймання-передачі зі спільної власності територіальних громад області у комунальну власність територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства «Південне» від 10 вересня 2003 року, до комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська було передано будинок АДРЕСА_1 загальною площею 9018,30 кв. м.

Відповідно до листа Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради № 12/5-3578 від 23 листопада 2018 року у Реєстрі об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра станом на 20 листопада 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 значаться такі об`єкти нерухомого майна:

житловий будинок літ. А-9 загальною площею 8718,46 кв. м, що перебуває на балансі КП «Жилсервіс-1» Дніпропетровської міської ради;

нежитлове приміщення на І поверсі житлового будинку літ. А-9 загальною площею 160,2 кв. м, що перебуває на балансі КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради;

нежитлове приміщення на І поверсі житлового будинку літ. А-9 загальною площею 170,3 кв. м, що перебуває на балансі КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради;

нежитлове приміщення на І поверсі житлового будинку бл. 2 загальною площею 77,0 кв. м, що перебуває на балансі КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради.

Департаментом були укладені договори оренди нерухомого майна за вказаною адресою: від 11 листопада 2016 року № 200-ДРА/16 з Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо приміщення площею 162, 43 кв. м та від 14 грудня 2016 року № 236-ДРА/16 з Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області щодо приміщення площею 83, 3 кв. м.

Відповідно до листа Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради №18505 від 07 грудня 2018 року, станом на 31 грудня 2012 року згідно інвентаризаційної справи відсутні відомості про реєстрацію права власності на приміщення АДРЕСА_6 , за ПП ПВКФ «Бан», ТОВ «Техноком» чи за будь-якою іншою фізичною чи юридичною особою.

Суди встановили, що рішень щодо передачі спірного майна у приватну власність у визначеному законом порядку будь-яким особам не приймалося та свідоцтв про право власності на нього не видавалося, що підтверджується відомостями, які містяться в інвентаризаційній справі КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» № 2259-Г, вилученій з архівної справи № 386, на будинок АДРЕСА_7 .

Разом з цим, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 10 квітня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відомості про право власності ТОВ «Техноком» на приміщення АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 11 березня 1999 року.

23 квітня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_5 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року (далі - ЦК України), що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Оскільки спірний договір купівлі-продажу укладений 11 березня 1999 року, то при вирішенні спору підлягають застосуванню положення ЦК Української РСР.

Відповідно до статті 224 ЦК Української РСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно (стаття 225 ЦК Української РСР).

Згідно з частиною першою статті 59 ЦК Української РСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Встановивши, що у ПП ПВКФ «Бан» було відсутнє право на продаж спірного нерухомого майна, оскільки воно належить до об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра по даний час, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу перукарні б/н від 11 березня 1999 року.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Основним речово-правовим способом захисту права власності є віндикаційний позов.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване.

Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Встановивши, що ОСОБА_1 набула право власності на приміщення АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 23 квітня 2018 року, укладеного з ТОВ «Техноком», яке, в свою чергу, набуло право власності на нього на підставі недійсного правочину від 11 березня 1999 року, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що спірна нерухомість вибула з володіння Дніпровської міської ради не з її волі, тому наявні підстави для її витребування у ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради.

Пунктами 1.4-1.6 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року № 121 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року № 399/2839 (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу спірної нерухомості) передбачено, що державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України. Державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації. Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності.

При вирішенні спору колегія суддів враховує, що ТОВ «Техноком» не здійснило державну реєстрацію права власності на спірну нерухомість в бюро технічної інвентаризації після укладення договору купівлі-продажу від 11 березня 1999 року в установленому законодавством порядку. Відомості про право власності товариства на приміщення АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 11 березня 1999 року були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно лише 10 квітня 2018 року, тобто за 13 днів до укладення договору його купівлі-продажу з ОСОБА_1 .

Верховний Суд зауважує, що ОСОБА_1 , проявивши обачність, ознайомившись зі змістом документів, які підтверджують право власності ТОВ «Техноком» на це нежитлове приміщення, врахувавши придбання спірної нерухомості за очевидно заниженою ціною (48 000 грн), мала би зважати на такі обставини при укладенні договору купівлі-продажу.

За обставин цієї справи витребування майна є законним та пропорційним заходом, виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, тому не порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ОСОБА_1 не позбавлена можливості відновити своє право у спосіб звернення до ТОВ «Техноком» з вимогою про відшкодування збитків з підстав, передбачених статтею 661 ЦК України.

Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2022 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2022 року в частині вирішення позовних вимог Першого заступника прокурора Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу перукарні від 11 березня 1999 року та витребування від ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради нежитлового приміщення АДРЕСА_5 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко