Ухвала

від 05.07.2022 по справі 204/9623/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

06 липня 2022 року

м. Київ

справа № 204/9623/18

провадження № 61-5701ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2022 року в справі за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та витребування майна,

встановив:

23 червня 2022 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2022 року у вказаній справі.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.

За приписами пункту 5 частини другої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що підставою оскарження судових рішень є пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтовує необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 жовтня 2018 року в справі № 183/1617/16, від 19 жовтня 2019 року в справі № 911/3680/17, від 23 березня 2021 року в справі № 205/3243/17-ц та від 07 квітня 2021 року в справі № 199/8662/16-ц, які застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Згідно з даними, внесеними до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація про винесення Верховним Судом будь-яких постанов 14 жовтня 2018 року в справі № 183/1617/16, 19 жовтня 2019 року в справі № 911/3680/17 та 07 квітня 2021 року в справі № 199/8662/16-цу Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня.

Ураховуючи викладене, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно уточнити підстави касаційного оскарження.

Також за приписами пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Так, ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує в якості позивача у справі Прокуратуру Дніпропетровської області, тоді як юридичної особи з таким найменуванням не існує, натомість є Дніпропетровська обласна прокуратура, яка, як вбачається зі змісту постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2022 року, і є правонаступником позивача у справі.

З огляду на зазначене, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали із уточненням підстав касаційного оскарження та зазначенням всіх учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2022 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Ю. Тітов