Ухвала

від 02.08.2022 по справі 204/9623/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 204/9623/18

провадження № 61-5701ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2022 року в справі за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та витребування майна,

встановив:

23 червня 2022 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2022 року у вказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

На виконання вимог ухвали від 06 липня 2022 року представником заявника надіслано до Верховного Суду нову редакцію касаційної скарги, у якій лише процитовано пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, яким передбачено підставу касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України.

Проте ОСОБА_1 у новій редакції касаційної скарги чітко не зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) нею подається касаційна скарга з обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішенняпункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішенняпункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Заявник у касаційній скарзі вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, проте не визначає підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та не зазначає, які саме висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах не були враховані апеляційним судом.

Отже, у випадку, якщо підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (який процитований заявником у скарзі), то ОСОБА_1 слід чітко зазначити у касаційній скарзі посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновки щодо застосування норм права, що не були враховані в оскаржуваних судових рішеннях,та вказати, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.

Таким чином, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів у відповідності до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 127, 393 ЦПК України,

ухвалив:

Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2022 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Ю. Тітов