Постанова

від 24.05.2022 по справі 906/424/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 906/424/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Багай Н. О., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Житомирської обласної ради - Сечіна Р. С.,

Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради - не з`явився,

Житомирської обласної спілки ветеранів Афганської війни - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська генеруюча компанія" - Комісарчука О. В.,

ОСОБА_1 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська генеруюча компанія"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 (у складі колегії суддів: Миханюк М. В. (головуючий), Коломис В. В., Саврій В. А.)

та рішення Господарського суду Житомирської області від 08.07.2021 (суддя Кудряшова Ю. В.)

у справі № 906/424/20

за позовом Житомирської обласної ради

до Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Житомирської обласної спілки ветеранів Афганської війни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська генеруюча компанія", ОСОБА_1 ,

про визнання протиправними і скасування записів про державну реєстрацію права власності Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.05.2019 № 31443635 та від 17.10.2018 № 28492054, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Житомирська обласна рада звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради (далі - КП "Центр державної реєстрації") про визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію права власності Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.05.2019 № 31443635; визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію права власності Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.10.2018 № 28492054; визнання за територіальними громадами сіл, селищ, міст Житомирської області в особі Житомирської обласної ради права власності на навчальне містечко цивільної оборони, що розташоване за адресою: вул. Промислова, 1/154, м. Житомир, Житомирська область.

Позовні вимоги мотивовано тим, що спірний об`єкт нерухомого майна внаслідок проведення відповідачем неправомірних реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на навчальне містечко цивільної оборони, що розташоване за адресою: вул. Промислова, 1/154, м. Житомир, Житомирська область за Житомирською обласною спілкою ветеранів Афганської війни протиправно вилучено із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.05.2020 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Житомирську обласну спілку ветеранів Афганської війни та Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліська генеруюча компанія" (далі - ТОВ "Поліська генеруюча компанія").

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.06.2020 залучено до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.07.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано запис про державну реєстрацію права власності Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.05.2019 № 31443635; визнано протиправним та скасовано запис про державну реєстрацію права власності Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.10.2018 № 28492054; визнано за територіальними громадами сіл, селищ, міст Житомирської області в особі Житомирської обласної ради право власності на навчальне містечко цивільної оборони, що розташоване за адресою: вул. Промислова, 1/154, м. Житомир, Житомирська область.

Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у листопаді 2021 року ТОВ "Поліська генеруюча компанія" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 та рішення Господарського суду Житомирської області від 08.07.2021, а справу передати на новий розгляд.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 906/424/20 за касаційною скаргою ТОВ "Поліська генеруюча компанія" з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засідання на 16.03.2022.

У відзиві на касаційну скаргу Житомирська обласна рада зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи не скористалися наданим їм процесуальним законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

16.03.2022 судовий розгляд касаційної скарги у справі № 906/424/20 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду не відбувся, зважаючи на Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, згідно з яким в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2022 справу № 906/424/20 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Багай Н. О., Суховий В. Г.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Багай Н. О., Сухового В. Г. від 28.04.2022 справу № 906/424/20 за касаційною скаргою ТОВ "Поліська генеруюча компанія" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 та рішення Господарського суду Житомирської області від 08.07.2021 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.05.2022.

Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022).

КП "Центр державної реєстрації", Житомирська обласна спілка ветеранів Афганської війни, ОСОБА_1 в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", також те, що учасники справи не звертались до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Житомирської обласної ради, ТОВ "Поліська генеруюча компанія", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.1994 № 618 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей" постановлено прийняти пропозиції обласних державних адміністрацій з обласними Радами народних депутатів, відповідними органами державної виконавчої влади, на які покладено здійснення функцій управління майном, яке перебуває у загальнодержавній власності, про передачу до комунальної власності областей майна згідно з додатками.

Відповідно до "Переліку загальнодержавного майна, яке передається до комунальної власності Житомирської області" (додаток № 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.1994 № 618) до комунальної власності Житомирської області передано, зокрема, навчальне містечко цивільної оборони Житомирського заводу хімічного волокна Міністерства промисловості України (вул. Промислова, 1/154, м. Житомир) (далі - навчальне містечко цивільної оборони).

Рішенням Житомирської обласної ради від 29.09.1994 "Про формування комунальної власності адміністративно - територіальних одиниць області" до складу комунального майна області було включено навчальне містечко цивільної оборони, про що складено акт передачі майна із загальнодержавної власності у комунальну власність Житомирської області.

Рішенням Житомирської обласної ради від 03.03.1995 "Про формування комунальної власності та відчуження майна" навчальне містечко цивільної оборони, що заходиться на балансі Житомирського заводу хімічного волокна, передано на баланс Житомирської обласної спілки ветеранів Афганської війни, що підтверджується актом передачі майна навчального містечка цивільної оброни на баланс Житомирської обласної спілки ветеранів Афганської війни.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 08.04.2020, державним реєстратором КП "Центр державної реєстрації" Ватульєвим М. В. 17.10.2018 внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про держану реєстрацію права власності № 28492054 на об`єкт нерухомого майна - споруда захисна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1673401118101), загальною площею 1159 кв. м, розташований за адресою: вул. Промислова, 1/154, м. Житомир за Житомирською обласною спілкою ветеранів Афганської війни (рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) від 23.10.2018 № 43623008).

25.10.2018 КП "Центр державної реєстрації" внесено зміни до запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1673401118101).

Як установлено судами попередніх інстанцій, судовими рішеннями у справі № 906/516/19, що набрали законної сили, встановлено, що відповідно до протоколу № 1 установчих зборів засновників ТОВ "Поліська генеруюча компанія" від 06.11.2018 та акту приймання - передачі "Навчального містечка цивільної оборони" як цілісного майнового комплексу до статутного капіталу ТОВ "Поліська генеруюча компанія" від 06.11.2018 Житомирська обласна спілка ветеранів фонду Афганської війни передала до статутного капіталу товариства навчальне містечко цивільної оборони як цілісний майновий комплекс з 22 об`єктів.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 08.04.2020, державним реєстратором КП "Центр державної реєстрації" Годзьом Є І. 03.05.2019 внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності № 31443635 на об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1673401118101), загальною площею 1159 кв. м: літ. А - 124,3 кв. м, літ. Б - 200,7 кв. м, літ. В - 53,8 кв. м, літ. Г - 79,8 кв. м, літ. Д - 270,4 кв. м, літ. Е - 81,4 кв. м, літ. Ж - 17,4 кв. м, літ. З - 55,6 кв. м, літ. И - 212,7 кв. м, літ. К - 52,3 кв. м, літ. Л - 10,6 кв. м, розташований за адресою: вул. Промислова, 1/154, м. Житомир за ТОВ "Поліська генеруюча компанія" (рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) від 07.05.2019 № 46752144).

Предметом розгляду у справі № 906/424/20, що розглядається, є вимоги Житомирської обласної ради про визнання протиправними та скасування записів про державну реєстрацію права власності від 03.05.2019 № 31443635, від 17.10.2018 № 28492054 та визнання права власності на навчальне містечко цивільної оборони, що розташоване за адресою: вул. Промислова, 1/154, м. Житомир, Житомирська область за територіальними громадами сіл, селищ, міст Житомирської області.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спрямованим на забезпечення визнання та захист державою таких прав.

Відповідно до статті 1 цього Закону його дія поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що орган державної реєстрації прав, серед іншого, проводить державну реєстрацію прав та обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом (стаття 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до статті 128 Цивільного кодексу Української РСР (у редакції, чинній на час передачі спірного об`єкта нерухомості у комунальну власність) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов`язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

За приписами статті 31 Закону України "Про власність" (чинний на час передачі спірного об`єкта нерухомості у комунальну власність) до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Частиною 2 статті 32 Закону України "Про власність" (чинний на час передачі спірного об`єкта нерухомості у комунальну власність) унормовано, що суб`єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Статтею 35 Закону України "Про власність" (чинний на час передачі спірного об`єкта нерухомості у комунальну власність) передбачено, що об`єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб`єктами права власності.

Як установлено судами попередніх інстанцій, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.1994 № 618 рішенням Житомирської обласної ради від 29.09.1994 "Про формування комунальної власності адміністративно - територіальних одиниць області" до складу комунального майна області було включено навчальне містечко цивільної оборони, про що складено акт передачі майна. В подальшому рішенням Житомирської обласної ради від 03.03.1995 "Про формування комунальної власності та відчуження майна" навчальне містечко цивільної оборони було передано на баланс Житомирської обласної спілки ветеранів Афганської війни, про що складено відповідний акт.

Отже, навчальне містечко цивільної оборони з моменту передачі його у комунальну власність Житомирської області є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст Житомирської області. Перебування спірного об`єкта нерухомості на балансі Житомирської обласної спілки ветеранів Афганської війни не підтверджує права власності на це майно, оскільки баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов`язань на певну дату, і він не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Абзацом 1 пункту 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

Отже, державна реєстрація права власності на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснюється на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття права на це майно.

Однак, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів набуття Житомирською обласною спілкою ветеранів Афганської війни права власності на спірний об`єкт нерухомості.

Статтею 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Отже, законодавцем врегульована правова ситуація у разі невідповідності відомостей, що внесені та містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документами.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/553/17.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.11.2019 у справі № 906/516/19, що набрало законної сили, позов задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано рішення державних реєстраторів КП "Центр державної реєстрації" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.10.2018 № 43623008 і від 07.05.2019 № 46752144. Відмовлено у задоволенні вимог щодо зобов`язання ТОВ "Поліська генеруюча компанія" повернути у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області навчальне містечко цивільної оборони, яке на момент подачі позову зареєстровано як комплекс будівель, що розташоване за адресою: вул. Промислова, 1 /154, м. Житомир.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки перебування навчального містечка цивільної оборони на балансі Житомирської обласної спілки ветеранів Афганської війни не підтверджує права власності останнього на вказане майно та не змінює правовстановлюючих документів.

Судом апеляційної інстанції правомірно відхилено доводи ТОВ "Поліська генеруюча компанія", що комплекс будівель в кількості 11 штук, загальною площею 1159 кв. м, розташований за адресою: вул. Промислова, 1/154, м. Житомир ніколи не передавався Житомирською обласною радою Житомирській обласній спілці ветеранів Афганської війни, оскільки спростовуються обставинами, встановленими у рішенні Господарського суду Житомирської області від 29.11.2019 у справі № 906/516/19, що набрало законної сили, які відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України не потребують доказування.

У поданій касаційній скарзі ТОВ "Поліська генеруюча компанія", обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказало, що судом апеляційної інстанції при вирішенні справи в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 921/105/19, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

ТОВ "Поліська генеруюча компанія" підставу касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, обґрунтувало тим, що суд апеляційної інстанції застосував положення частини 4 статті 75 ГПК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 921/105/19, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17.

Положеннями статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим для виконання, а в силу частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції частини 4 статті 75 ГПК України без урахування висновку викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 921/105/19, відхиляються Судом з огляду на те, що постанову у справі № 921/105/19 прийнято Верховним Судом за інших фактичних обставин справи.

У справі № 906/424/20, що розглядається, судом було застосовано частину 4 статті 75 ГПК України з урахуванням того, що у іншій справі № 906/516/19 судом було встановлено, що комплекс будівель загальною площею 1159 кв. м, розташований за адресою: вул. Промислова, 1/154, м. Житомир, як навчальне містечко цивільної оборони було передано Житомирською обласною радою на баланс Житомирської обласної спілки ветеранів Афганської війни, якою це саме майно як комплекс будівель було передано до статутного капіталу ТОВ "Поліська генеруюча компанія".

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання ТОВ "Поліська генеруюча компанія" на неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, оскільки обставини у справі 906/516/19, які були враховані при розгляді справи 906/424/20, були встановлені за участі у справі ТОВ "Поліська генеруюча компанія" та Житомирської обласної спілки ветеранів Афганської війни.

Також колегія суддів зазначає, що інші доводи касаційної скарги щодо неповного з`ясування обставин справи та неналежної оцінки судами доказів не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки з огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень.

При розгляді касаційної скарги ТОВ "Поліська генеруюча компанія" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 та рішення Господарського суду Житомирської області від 08.07.2021 у справі № 906/424/20 Верховний Суд також враховує межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України, а також те, що відсутні випадки, передбачені частиною 4 статті 300 ГПК України, за яких суд міг би вийти за встановлені цією статтею межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська генеруюча компанія" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 та рішення Господарського суду Житомирської області від 08.07.2021 у справі № 906/424/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: Н. О. Багай

В. Г. Суховий