Постанова

від 31.05.2022 по справі 480/1615/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 червня 2022 року

м. Київ

справа №480/1615/21

адміністративне провадження № К/9901/42149/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 480/1615/21

за позовом ОСОБА_1 до Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області (далі - Дубов`язівська селищна рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фермерське господарство (далі - ФГ) «Зенченко», про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Дубов`язівської селищної ради

на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2021, ухвалене у складі головуючого судді Прилипчука О.А.

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Присяжнюк О.В., суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.,

ВСТАНОВИВ:

І.РУХ СПРАВИ:

1. 26.02.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, у якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Дубов`язівської селищної ради від 23.12.2020 про відмову у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В`язівського старостинського округу з кадастровим номером 5922081500:05:003:0121;

зобов`язати Дубов`язівську селищну раду надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В`язівського старостинського округу за кадастровим номером 5922081500:05:003:0121.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що відповідач протиправно відмовив їй у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності селищної ради на території В`язівського старостинського округу з мотивів того, що бажана земельна ділянка перебуває у користуванні на умовах оренди, оскільки така відмова суперечить нормам чинного законодавства і порушує її права.

2. Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 14.05.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021, частково задовольнив позовні вимоги:

скасував рішення Дубов`язівської селищної ради від 23.12.2020 про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В`язівського старостинського округу за кадастровим номером 5922081500:05:003:0121;

зобов`язав Дубов`язівську селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В`язівського старостинського округу з кадастровим номером 5922081500:05:003:0121 та прийняти рішення по цьому клопотанню з урахуванням висновків суду;

в задоволенні інших позовних вимог - відмовив.

3. 19.11.2021 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. Верховний Суду ухвалою від 23.12.2021 поновив відповідачу строку на касаційне оскарження зазначених вище судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1 звернулася до Дубов`язівської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В`язівського старостинського округу з кадастровим номером 5922081500:05:003:0121.

До вказаного клопотання додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане розташування та розмір земельної ділянки, копію паспорту, а також нотаріально посвідчену згоду землекористувача на виділення земельної ділянки.

Рішенням Дубов`язівської селищної ради від 23.12.2020 відповідач відмовив позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею до 2,0 га, у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В`язівського старостинського округу з кадастровим номером 5922081500:05:003:0121, у зв`язку з тим, що бажана земельна ділянка перебуває у користуванні на умовах оренди.

ОСОБА_1 не погодившись з таким рішенням відповідача, звернулася до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскаржуване рішення відповідача прийнято з порушенням вимог чинного земельного законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а належним способом захисту та відновлення прав позивачки є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки про надання їй дозволу на виготовлення проекту відведення.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. Касаційна скарга Дубов`язівської селищної ради обґрунтована тим, що передачі у власність чи користування підлягають земельні ділянки не обтяжені іншими речовими правами на них. При цьому відповідач зазначає, що припинення права користування орендованою земельною ділянкою не настає автоматично в силу добровільної відмови від права користування земельною ділянкою, а потребує дотримання відповідної процедури. Добровільна відмова є лише підставою для розірвання договору оренди та прийняття власником рішення про припинення права користування земельною ділянкою.

8. У відзиві на касаційну скаргу відповідача позивачка зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, у зв`язку із чим касаційну скаргу Дубов`язівської селищної ради просить залишити без задоволення, а оскаржувані нею судові рішення - без змін.

V.ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

10. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

12. Згідно із частинами першою - третьою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

13. Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

14. Пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

15. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, регламентований статтею 118 ЗК України, згідно із частиною першою якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

16. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України).

17. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

18. У справі, яка розглядається суди встановили, що бажана земельна ділянка площею 2 га сформована за рахунок земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у ФГ «Зенченко» на підставі договору оренди земель державної власності (землі резерву) від 01.03.2006, укладеного строком на 20 років.

19. Також судами встановлено, що оспорюване у цій справі рішення відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки обґрунтоване тим, що зазначена земельна ділянка входить до складу земельної ділянки, яка перебуває в оренді ФГ «Зенченко».

20. Так, згідно із частиною п`ятою статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

21. Таким чином, положеннями земельного законодавства передбачена можливість передачі у власність чи користування земельних ділянок, що не обтяжені іншими речовими правами на неї, тобто є вільними.

22. Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені у статті 141 ЗК України, відповідно до пункту «а» частини першої якої підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

23. Статтею 142 ЗК України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

24. У свою чергу, відповідно до частини другої статті 31 Закону України від 06.10.1998 № 161-ХІV «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

25. Отже, припинення права користування орендованою земельною ділянкою не настає автоматично в силу добровільної відмови від права користування нею. Добровільна відмова є лише підставою для розірвання договору оренди та прийняття власником рішення про припинення права користування земельною ділянкою.

26. Проаналізувавши наведені норми права в сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів дійшла висновку про те, що відмова у наданні позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є законною та обґрунтованою, а оскаржуване рішення таким, що не підлягає скасуванню, оскільки прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

27. Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у постанові від 04.05.2020 у справі № 816/1331/17.

28. Окрім того, такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03.11.2021 у справі №817/1911/17, в якій Верховним Судом, зокрема, зазначено, що оскільки ЗК України встановлює загальний порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування із земель державної і комунальної власності, у тому числі і для ведення фермерського господарства, то в такому ж загальному порядку, передбаченому ЗК України, члени фермерського господарства можуть отримати безоплатно у власність із земель державної або комунальної власності земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю). При цьому має враховуватися норма, згідно з якою земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

29. На підставі викладеного, Верховний Суд у цій справі дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для надання позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відтак, рішення судів попередніх інстанцій, якими визнано протиправними дії відповідача у цій справі, а також зобов`язано вчинити певні дії, не ґрунтуються на правильному розумінні закону.

30. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

31. Оскільки суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, проте неправильно розтлумачили положення ЗК України, їх рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 345, 346, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області задовольнити.

Скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021 у справі №480/1615/21, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дубов`язівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фермерське господарство «Зенченко», про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду