Постанова

від 25.05.2022 по справі 554/9719/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/9719/18 Номер провадження 22-ц/814/19/22Головуючий у 1-й інстанції Троцька А. І. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Абрамова П.С., Пилипчук Л.І.,

за участю секретаря Владімірова Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скарг ою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 травня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Полтавської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «Ангробуд Полтава» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним та скасування пунктів рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Полтавської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «Ангробуд Полтава» (далі - ТОВ «Ангробуд Полтава») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним та скасування пунктів рішення з даним позовом.

Із урахуванням уточнених вимог від 07 вересня 2020 року просила:

-визнати недійсним та скасувати пункт 8.4. рішення Шевченківської районної у м. Полтаві ради сьомого скликання дев`ятої сесії від 23 червня 2016 року «Про поділ та об`єднання земельних ділянок»; визнати недійсним та скасувати пункти 6, 6.1, 6.2, 6.3 рішення Шевченківської районної у м. Полтаві ради сьомого скликання двадцятої сесії від 26 жовтня 2017 року «Про поділ та об`єднання земельних ділянок»;

-зобов`язати Полтавську міську раду визначити площу земельної ділянки відповідно до рішення Виконавчого Комітету Полтавської міської Ради депутатів трудящих від 27 грудня 1954 року «Про затвердження матеріалів обміру кварталів: № 243 - 244,……447,……» з Додатком № 1, яка закріпляється за будинком АДРЕСА_1 відповідно до документації БТІ;

-зобов`язати забудовника ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, закріпленою за будинком АДРЕСА_1 , шляхом перестановки паркану на попереднє місце де він знаходився до захвату ними частини зазначеної земельної ділянки.

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначила, що їй на праві приватної власності належить кв. АДРЕСА_2 . Даний будинок є багатоквартирним. Багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 , як і сусідній будинок №19 , починаючи з 1954 року користувався прибудинковою територією відповідно до Рішення Виконавчого Комітету Полтавської міської Ради депутатів трудящих від 27 грудня 1954 року «Про затвердження матеріалів обміру кварталів: № 243 - 244,…447,…», яким затверджено пропозицію комісії, по матеріалах виконаних Полтавським Міжміським бюро технічної інвентаризації по обміру кварталів: №№ 243 - 244,... 447,.., та реєстрацію землекористування по м. Полтава загальною площею 109880 кв.м. згідно додатку № 1. Згідно додатку № 1 до рішення міськвиконкому від 27 грудня 1954 року № 862,. затверджено квартал № 447, де буд. АДРЕСА_4 зареєстровано землекористування у розмірі 2331 кв.м. земельної ділянки.

Відповідно до пункту 8 рішення Шевченківської районної в м. Полтаві ради від 23 червня 2016 року погоджено виділення в окрему садибу земельної ділянки по АДРЕСА_3 , площею 430 кв.м. і пункту 8.1, цього ж рішення, створеній садибі присвоєно адресу: АДРЕСА_3 .

У рішенні Октябрського районного суду м. Полтави від 24 червня 2011 року вказано, що «площа частини земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 , яка пропонується в землекористування територіальній громаді м. Полтави в особі Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (користувачі ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_14) - складає 902 кв.м.».

Відповідно до пункту 8.4 рішення Шевченківської районної в м. Полтаві ради від 23 червня 2016 року «За садибою по АДРЕСА_3 зареєструвати земельну ділянку площею 902 кв.м.».

А в рішенні Шевченківської районної в м. Полтаві ради від 26 жовтня 2017 року у пункті 6 вказано: «Погодити об`єднання в одну садибу загальною площею 2430 кв.м. земельних ділянок за адресами : по АДРЕСА_3 , площею 1000 кв.м., АДРЕСА_3 площею 430 кв.м. та АДРЕСА_5 площею 1000 кв.м., які належать ОСОБА_6 на праві власності від 16 червня 2017 року», тобто земельна ділянка зареєстрована за багатоквартирним будинком по АДРЕСА_3 за рік збільшилася з 902 кв.м. до 1000 кв.м. за рахунок суміжних земельних ділянок, зокрема виділених будинку АДРЕСА_1 .

Однак земельна ділянка за адресою АДРЕСА_3 станом на 26 жовтня 2017 року перебувала у комунальній власності територіальної громади міста Полтави і не була власністю ОСОБА_7 , а тому ніяк не могла об`єднуватися з іншими земельними ділянками, при цьому без погодження меж земельної ділянки, виділеної будинку АДРЕСА_1 , з усіма суміжними власниками та землекористувачами, зокрема з ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Полтавської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Ангробуд Полтава» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним та скасування пунктів рішення відмовлено.

Оскаржуване рішення мотивовано тим, що з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається наявність порушених права чи інтересів ОСОБА_1 .

Вимоги, які зазначені в апеляційній скарзі

Із рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 травня 2021 року не погодилася позивач і оскаржила його в апеляційному порядку.

ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням чинного законодавства України, прохала скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 травня 2021 року та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Позиція учасників справи

Узагальнені доводи, викладені в апеляційній скарзі

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції, вказуючи про відсутність відомостей про зміну назви вулиці та нумерації будинків, за тривалий час розгляду даної справи не здійснив будь-яких дій для встановлення цих обставин.

Посилаючись на рішення виконкому Полтавської міської ради депутатів трудящих від 27 грудня 1954 року та додатку №1 до нього, вказує, що даним рішенням закріплено право землекористування за мешканцями багатоквартирних будинків, які в ньому зазначені.

Особа, яка подала апеляційну скаргу також не погоджується із висновком суду першої інстанції про неможливість зобов`язати Полтавську міську раду визначити земельну ділянку за будинком АДРЕСА_1 відповідно до рішення виконкому Полтавської міської ради депутатів трудящих від 27 грудня 1954 року, адже спірна земельна ділянка є сформованою та її цільове призначення не змінюється.

Також вказано, що не було погоджено межі земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами), яке є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у приватну власність, натомість погодження, яке міститься в матеріалах справи, є підробленим і за даним фактом порушено кримінальну справу.

Узагальнені доводи, викладені у відзивах на апеляційну скаргу

Полтавська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу вказуючи, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та, відповідно, може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування, зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 не була і не є власником чи землекористувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 , оскільки остання не є сформованою.

Керуючись статтею 50 Закону України «Про землеустрій» відповідач зазначив, що площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 може бути обрахована виключно при розробці проекту землеустрою щодо відведення даної ділянки.

Також у відзиві на апеляційну скаргу Полтавська міська рада зазначає про відсутність порушення прав та законних інтересів позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що земельна ділянка по АДРЕСА_6 нею була придбана відповідно до договору купівлі-продажу у попереднього власника, а тому вона ніякої участі у погодженні меж не приймала.

Відповідачі у відзивах на апеляційну скаргу прохали відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 травня 2021 року - залишити без змін.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

Представник ОСОБА_1 - адвокат Главданс І.Й. у суді апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав та прохав їх задовольнити, з підстав викладених у ній.

Представник Полтавської міської ради - Дзюбло О.І. проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, прохав оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради депутатів трудящих від 27 грудня 1954 року «Про затвердження матеріалів обмірів кварталів» затверджено пропозицію комісії, по матеріалах виконаних Полтавським міжміським бюро технічної інвентаризації по обміру кварталів, зокрема № 447, та реєстрації землекористування по м. Полтава загальною площею 1098880 кв. метрів, згідно додатку №1 (т.1, а.с.9).

Згідно вказаного додатку №1, квартал № 447 включає в себе, зокрема, АДРЕСА_7 (2331,00 кв.м.), 19 (1744,00 кв.м.) (т.1, а.с.10).

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно Управління житлово-комунального господарства від 10 лютого 2010 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить кв. АДРЕСА_2 , що зареєстровано в Приватному підприємстві «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» (далі - ПП «ПБТІ «Інвентаризатор») 12 лютого 2010 року за номером запису 16698 в книзі 122 (т.1, а.с.12).

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 червня 2011 року по справі №2-6910/11 виділено у натурі, як самостійний об`єкт права власності, належні ОСОБА_8 4/32 (1/8) частини нерухомого майна - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що складається з одноповерхового будинку літ. «Б-1»: кладової 2 пл. 9,4 кв.м., жилої кімнати 3 пл. 13,0 кв.м., кухні 4 пл. 7,9 кв.м., жилої кімнати 5 пл. 9,9 кв.м., тамбур 1 пл. 6,3 кв.м., загальною площею 46,5 кв.м. Визнано за ОСОБА_8 право власності на виділене у натурі нерухоме майно - одноповерховий будинок літ. «Б-1», що складається з: кладової 2 пл. 9,4 кв.м., жилої кімнати 3 пл. 13,0 кв.м., кухні 4 пл. 7,9 кв.м., жилої кімнати 5 пл. 9,9 кв.м., тамбур 1 пл. 6,3 кв.м., загальною площею 46,5 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . Припинено право спільної часткової власності на виділене у натурі нерухоме майно. Виділено ОСОБА_8 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , яка складає 430 кв.м. (т.1, а.с. 142-144).

Рішенням Шевченківської районної у м. Полтаві ради дев`ятої сесії VII скликання від 23 червня 2016 року «Про поділ та об`єднання земельних ділянок», зокрема, пунктом 8, погоджено виділення в окрему садибу земельної ділянки площею 430 кв. м. по АДРЕСА_6 , яка виділена ОСОБА_8 рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 червня 2011 року, та пунктом 8.1 створеній садибі присвоєно адресу: АДРЕСА_6 .

Пунктом 8.2 зазначеного рішення ОСОБА_8 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 430 кв. м. за адресою АДРЕСА_6 , із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Пунктом 8.4 цього рішення за садибою по АДРЕСА_6 зареєстровано земельну ділянку площею 902 кв. м. (т.1, а.с. 18-22).

Пунктом 7 рішення Шевченківської районної у м. Полтаві ради одинадцятої сесії VII скликання від 07 жовтня 2016 року «Про передачу у власність земельних ділянок» затверджено технічну документацію та передано у власність ОСОБА_9 із земель комунальної власності земельну ділянку по АДРЕСА_6 , площа якої відповідно до технічної документації становить 430 кв.м. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5310137000:15:008:0250 (т.1, а.с. 23-28).

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 22 листопада 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гризуновою О.В. та зареєстрованого в реєстрі №3301, ОСОБА_9 (дарувальник) безоплатно передає у власність ОСОБА_2 (обдаровувана) земельну ділянку площею 0,043 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5310137000:15:008:0250 (т.1, а.с. 168-169).

Рішенням Шевченківської районної у м. Полтаві ради сімнадцятої сесії VII скликання від 25 травня 2017 року «Про передачу у власність земельних ділянок» затверджено технічну документацію та передано у власність ОСОБА_10 із земель комунальної власності земельну ділянку по АДРЕСА_6 , площа якої відповідно до технічної документації становить 1000 кв.м. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5310137000:15:008:0451 (т.2, а.с. 29-32).

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 16 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гризуновою О.В. та зареєстрованого в реєстрі №1624, ОСОБА_10 (дарувальник) безоплатно передає у власність ОСОБА_2 (обдаровувана) земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5310137000:15:008:0451 (т.1, а.с. 167).

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 травня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гризуновою О.В. та зареєстрованого в реєстрі №1196, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (продавці) у рівних частках кожна передають у власність ОСОБА_2 (покупець) земельну ділянку, площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , та сплачує за неї обумовлену грошову ціну. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5310137000:15:008:0346 (т.1, а.с. 170).

Рішенням Шевченківської районної у м. Полтаві ради двадцятої сесії VII скликання від 26 жовтня 2017 року «Про поділ та об`єднання земельних ділянок», зокрема, пунктом 6, погоджено об`єднання в одну садибу загальною площею 2 430 кв. м. земельних ділянок за адресами: по АДРЕСА_6 , площею 1000 кв.м. (кадастровий номер 5310137000:15:008:0451), АДРЕСА_6 , площею 430 кв.м. (кадастровий номер 5310137000:15:008:0250) та АДРЕСА_5 , площею 1000 кв.м. (кадастровий номер 5310137000:15:008:0346), які належать ОСОБА_2 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 червня 2017 року та інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 15 жовтня 2016 року і 17 травня 2017 року. Пунктом 6.1 цього ж рішення створеній садибі присвоєно адресу: АДРЕСА_6 .

Пунктами 6.2, 6.3 рішення Шевченківської районної у м. Полтаві ради двадцятої сесії VII скликання від 26 жовтня 2017 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо об`єднання земельної ділянки по АДРЕСА_6 , площею 2 430 кв. м. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 5310137000:15:008:0422) та зобов`язано громадянку ОСОБА_2 провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_6 у порядку, встановленому чинним законодавством (т.1, а.с. 14-17).

Рішенням Полтавської міської ради від 24 травня 2018 року «Про надання згоди на розміщення багатоквартирних житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями на земельних ділянках по АДРЕСА_8 » надано згоду ОСОБА_2 на розміщення багатоквартирних житлових будинків із вбудованими нежитловими приміщеннями на власній земельній ділянці площею 0,243 га по АДРЕСА_6 , та земельній ділянці площею 0,1029 га та по АДРЕСА_5 , за умови об`єднання та зміни цільового призначення земельних ділянок з присвоєнням адреси та внесення змін до містобудівної документації (т.1, а.с. 29).

Згідно договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція) від 22 липня 2019 року ОСОБА_2 (суперфіціар) надала ТОВ «Ангробуд Полтава» (суперфіціарій) у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території м. Полтави (земельна ділянка утворена внаслідок об`єднання земельних ділянок по АДРЕСА_6 та 21 ), кадастровий номер 5310137000:15:008:0550, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури та експлуатації для розміщення багатоквартирних житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями. Загальна площа наданої у користування земельної ділянки становить 0,3459 га (т.3, а.с. 110-115).

Державна архітектурно-будівельна інспекція України надала дозвіл ТОВ «Ангробуд Полтава» на виконання будівельних робіт від 22 липня 2020 року №ІУ012200722441 щодо будівництва двох багатоквартирних житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями і підземним паркінгом по АДРЕСА_6 , АДРЕСА_9 (т.3, а.с. 117).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про смерть №1233 від 19 липня 2021 року (т.4, а.с. 154). Окрім того, з відповіді приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Мізік В.В. вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 зверталася лише ОСОБА_1 ; дана заява зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ 16 листопада 2021 року за порядковим №51 (т.4, а.с. 184).

Позиція апеляційного суду

Щодо встановлення порушення права позивача в частині користування земельною ділянкою

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно Управління житлово-комунального господарства від 10 лютого 2010 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить кв. АДРЕСА_2 , що зареєстровано в ПП «ПБТІ «Інвентаризатор» 12 лютого 2010 року за номером запису 16698 в книзі 122.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що на підставі рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради депутатів трудящих від 27 грудня 1954 року «Про затвердження матеріалів обмірів кварталів» встановлено право землекористування прибудинковою територією, зокрема, домоволодінням, розташованим по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 2331,0 кв.м. На думку позивача, вищевказане підтверджується також викопіюванням із земельної ділянки, що міститься у матеріалах даної справи.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради депутатів трудящих від 27 грудня 1954 року «Про затвердження матеріалів обмірів кварталів» затверджено пропозицію комісії, по матеріалах виконаних Полтавським міжміським бюро технічної інвентаризації по обміру кварталів, зокрема № 447, та реєстрації землекористування по м. Полтава загальною площею 1098880 кв. метрів, згідно додатку №1. Згідно вказаного додатку №1, квартал № 447 включає в себе, зокрема, домоволодіння, яке розташовано по АДРЕСА_7 , та за яким зареєстровано землекористування земельною ділянкою розміром 2331,00 кв.м.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З вищевказаного вбачається, що подані до суду докази, які, на думку особи, яка подає апеляційну скаргу, підтверджують її право користування земельною ділянкою площею 2331,0 кв.м., як власника кв. АДРЕСА_2 , не беруться судом до уваги.

Колегія суддів зазначає, що рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради депутатів трудящих від 27 грудня 1954 року «Про затвердження матеріалів обмірів кварталів» з урахуванням додатку №1, стосується домоволодінь, що розташовані на АДРЕСА_10 , натомість позивач є власником квартири, що розташована на АДРЕСА_6 , що в свою чергу позбавляє суд без встановлення факту дійсного перейменування назв вулиць встановити взаємозв`язок між рішенням органу місцевого самоврядування та наявністю прав позивача щодо користування земельною ділянкою.

Також відсутні відомості і щодо зміни порядкової нумерації будівель по вищевказаним вулицям, адже позивач вказувала, що будинку АДРЕСА_7 зареєстровано землекористування земельною ділянкою у розмірі 2331 кв.м., а відповідно до поданих нею документів, вона є власником помешкання, що розташоване по АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до основних засад (принципів) цивільного судочинства, зокрема, диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Також частиною другою вищевказаної статті передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи, що суд позбавлений можливості збирати докази з власної ініціативи з метою збереження незалежності та безсторонності, а позивач не надала доказів за для встановлення факту перейменування вулиць та зміни нумерації будівель або клопотання про витребування таких доказів, то позивачем не було доведено належними, достатніми та достовірними доказами факту права користування нею земельною ділянко, яка була передбачена рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради депутатів трудящих від 27 грудня 1954 року «Про затвердження матеріалів обмірів кварталів».

Окрім того, вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та договору оренди цієї земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 363/3641/17, у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 592/10260/16.

Позивач не подала до суду доказів, за допомогою яких можливо було встановити факт порушення її прав. Натомість, стверджуючи, що ОСОБА_2 самовільно захопила частину суміжної ділянки по АДРЕСА_1 , належних та допустимих доказів за для підтвердження даного доводу до суду подано не було, адже з наданих до суду першої інстанції графічних матеріалів візуально неможливо встановити даний факт, натомість клопотань від сторін про проведення експертного дослідження до суду не надходило.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що за наявних у матеріалах справи доказів неможливо встановити факт порушення прав та інтересів ОСОБА_1 , а тому місцевий суд дійшов до правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, закріпленою за будинком АДРЕСА_1 та визнання недійсними та скасування пункту 8.4. рішення Шевченківської районної у м. Полтаві ради сьомого скликання дев`ятої сесії від 23 червня 2016 року і пунктів 6, 6.1, 6.2, 6.3 рішення Шевченківської районної у м. Полтаві ради сьомого скликання двадцятої сесії від 26 жовтня 2017 року.

Щодо зобов`язання органів місцевого самоврядування визначити площу земельної ділянки

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

У частині першій статті 1 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) передбачено:

територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр;

представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення;

загальний склад ради - кількісний склад депутатів ради, визначений радою відповідно до закону;

склад ради - кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому законом порядку;

правомочний склад ради - кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому законом порядку, яка становить не менш як дві третини від загального складу ради.

Відповідно до частини другої статті 2 названого Закону місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

У частині першій статті 10 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 12 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою, тощо.

Статтею 122 ЗК України, серед іншого, передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини першої-другої статті 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Окрім того, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні правильно зауважив про наявність порядку та вимог, передбачених нормами земельного законодавства України, для відведення земельної ділянки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі № 712/10864/16-а зазначено, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі.

Тобто суди не можуть підміняти інші органи влади та зобов`язувати уповноважений орган прийняти рішення визначеного судом змісту.

Отже, зобов`язання судом органів місцевого самоврядування визначити площу земельної ділянки за відсутності відповідного волевиявлення таких органів є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності та управління землями, яке підлягає захисту, а заявлений давний спосіб захисту не відповідає вимогам статті 16 ЦК України.

Щодо інших доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 26 жовтня 2017 року перебувала у комунальній власності територіальної громади м. Полтави і не була власністю ОСОБА_2 , а тому ніяк не могла об`єднуватися з іншими земельними ділянками.

Вищевказане спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що рішенням Шевченківської районної у м. Полтаві ради сімнадцятої сесії VII скликання від 25 травня 2017 року «Про передачу у власність земельних ділянок» затверджено технічну документацію та передано у власність ОСОБА_10 із земель комунальної власності земельну ділянку по АДРЕСА_6 , площа якої відповідно до технічної документації становить 1000 кв.м. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5310137000:15:008:0451. Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 16 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гризуновою О.В. та зареєстрованого в реєстрі №1624, ОСОБА_10 (дарувальник) безоплатно передає у власність ОСОБА_2 (обдаровувана) земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5310137000:15:008:0451. Згідно з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 16 червня 2017 року на підставі договору дарування земельної ділянки від 16 червня 2017 року зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Що ж стосується рішення Полтавської міської ради від 22 грудня 2017 року, яким надано дозвіл на зняття з балансу комунального підприємства «ЖЕО №2» Полтавської міської ради одноповерхового, одноквартирного житлового будинку по АДРЕСА_6 , площею 144,6 кв.м., то колегія суддів зауважує, що дане рішення стосується виключно будівлі та не свідчить про перебування земельної ділянки у комунальній формі власності.

Що ж стосується твердження позивача про відсутність узгодження з нею меж земельної ділянки, то Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 28 березня 2018 року прийнято постанову у справі № 681/1039/15-ц, у якій суд зазначив, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовлення землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Позивач до суду апеляційної інстанції не подала доказів щодо неправомірності дій відповідача у частині непогодження меж. Окрім того, у матеріалах справи міститься список межових знаків, переданих на зберігання (т.1, а.с. 183-184), з якого вбачається, що межові знаки із земельною ділянкою, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , були раніше встановлені, а також акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 06 липня 2014 року щодо встановлення та погодження меж земельної ділянки, яка належала ОСОБА_8 із землекористувачами земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 234-235).

Що ж стосується інших доводів позивача, викладених нею в апеляційній скарзі, то вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який дослідивши матеріали справи та врахувавши вимоги позовної заяви, застосувавши правильно норми матеріального та процесуального права, обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 травня 2021 року - без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 травня 2021 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 червня 2022 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді П.С. Абрамов

Л.І. Пилипчук