Постанова

від 01.06.2022 по справі 826/25648/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2022 року

м. Київ

справа № 826/25648/15

адміністративне провадження № К/9901/29158/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року (головуючий суддя: Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя Федотов І.В., судді - Оксенеко О.М., Сорочкою Є.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Крокус Трейд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Макролоджик», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кросс-Сервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Маккон», Товариство з обмеженою відповідальністю «КМ ДІСТІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Глад», Товариство з обмеженою відповідальністю «КМНВП «Тріада-В», Приватне підприємство «Вітос Принт», Іноземне підприємство «Логін» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ в Оболонському районі), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Крокус Трейд» (далі - ТОВ «Крокус Трейд»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Макролоджик» (далі - ТОВ «Макролоджик»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Кросс-Сервіс» (далі - ТОВ «Кросс-Сервіс»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Маккон» (далі - ТОВ «Маккон»), Товариство з обмеженою відповідальністю «КМ ДІСТІ» (далі - ТОВ «КМ ДІСТІ»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Глад» (далі - ТОВ «Глад»), Товариство з обмеженою відповідальністю «КМНВП «Тріада-В» (далі - ТОВ «КМНВП «Тріада-В»), Приватне підприємство «Вітос Принт» (далі - ПП «Вітос Принт»), Іноземне підприємство «Логін» (далі - ІП «Логін») про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про безпідставність висновків контролюючого органу про порушення Товриством вимог податкового законодавства за результатами господарських відносин із ТОВ «Крокус Трейд», ТОВ «Макролоджик», ТОВ «Кросс-Сервіс», ТОВ «Маккон», ТОВ «КМ ДІСТІ», ТОВ «Глад», ТОВ «КМНВП «Тріада-В», ПП «Вітос Принт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Чіп і Зіп» (далі - ТОВ «Чіп і Зіп»), ІП «Логін» у періоді, що перевірявся.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі від 01 липня 2015 року №0004022202 та №0004032202; присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 43215,17 грн за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ в Оболонському районі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи визначають правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарських відносин із ТОВ «Крокус Трейд», ТОВ «Макролоджик», ТОВ «Кросс-Сервіс», ТОВ «Маккон», ТОВ «КМ ДІСТІ», ТОВ «Глад», ТОВ «КМНВП «Тріада-В», ПП «Вітос Принт», ТОВ «Чіп і Зіп» та ІП «Логін» у спірному періоді. Вказали, що Товариством до матеріалів справи додано докази наявності у нього власних транспортних засобів, подорожні листи, акти списання пального та товарно-транспортні накладні, що у своїй сукупності підтверджують фактичне здійснення поставки позивачем товару власними силами. Також суди зазначили, що придбаний позивачем товар у подальшому був реалізований ним іншим суб`єктам господарювання. Надані платником документи свідчать про пов`язаність спірних операцій із його господарською діяльністю та підтверджують їх реальний характер. Крім того, суди відзначили, що у матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо можливого протиправного характеру діяльності суб`єктів господарювання у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності Товариства до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а тому правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операцій позивача та його контрагентів. Водночас, зауважили, що протокол допиту свідка не є достатнім та беззаперечним доказом фіктивної діяльності контрагентів та посилались на наявний у матеріалах справи висновок експерта №1568 від 15 січня 2016 року, яким не підтверджено викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про протиправність формування Товариством податкового кредиту та витрат за результатами господарських операцій із ТОВ «Крокус Трейд», ТОВ «Макролоджик», ТОВ «Кросс-Сервіс», ТОВ «Маккон», ТОВ «КМ ДІСТІ», ТОВ «Глад», ТОВ «КМНВП «Тріада-В», ПП «Вітос Принт», ТОВ «Чіп і Зіп» та ІП «Логін» у періоді, що перевірявся. Зазначає про відсутність у контрагентів необхідних основних засобів та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності. Посилається на те, що з наданих позивачем документів неможливо встановити яким чином здійснювалося транспортування товару та його зберігання. Вказує на невідповідність придбаного (імпортованого) контрагентами та у подальшому реалізованого на користь позивача товару по ланцюгу постачання. Також контролюючий орган звертає увагу на протокол допиту свідка, директора ТОВ «Компанія Аурумінвест» (один з постачальників контрагента позивача - ТОВ «Глад» у грудні 2014) - ОСОБА_1 , який зазначив, що немає жодного відношення до діяльності зазначеного суб`єкта господарювання.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ; в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII «Перехідні положення» КАСУ.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Крокус трейд» за липень 2014 року, ТОВ «Макролоджик» за липень 2014 року, ТОВ «Кросс-сервіс», за серпень 2014 року, січень 2015 року, ТОВ «Маккон» за серпень-жовтень 2014 року, ТОВ «КМ ДІСТІ» за вересень 2014 року, ТОВ «Глад» за вересень 2014 року, ТОВ «КМНВП «Тріада-В» за жовтень-листопад 2014 року, ПП «Вітос Принт» за жовтень-листопад 2014 року, ІП «Логін» за січень 2014 року, та по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 15 червня 2015 року № 540/26-54-22-02-10/20028213 (далі - Акт перевірки), в якому, в свою чергу, зазначено про порушення позивачем вимог:

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 1097528,00 грн, у тому числі: за липень 2014 року - 76116,73 грн, за серпень 2014 року - 82676,57 грн, за вересень 2014 року - 75232,09 грн, за жовтень 2014 року - 270008,24 грн, за листопад 2014 року - 186306,47 грн, за грудень 2014 року - 337856,20 грн, за січень 2015 року - 69331,93 грн;

- пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим платником занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 987775,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 01 липня 2015 року:

- №0004022202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1646292,00 грн, з яких за основним платежем - 1097528,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 548764,00 грн;

- №0004032202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1234719,00 грн, з яких за основним платежем - 987775,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 246944,00 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Крокус трейд», ТОВ «Макролоджик», ТОВ «Кросс-сервіс», ТОВ «Маккон», ТОВ «КМ ДІСТІ», ТОВ «Глад», ТОВ «КМНВП «Тріада-В», ПП «Вітос Принт», ТОВ «Чіп і Зіп», ІП «Логін» у періоді, що перевірявся, та безпідставність формування Товариством податкового кредиту і витрат за результатами господарських відносин із зазначеними контрагентами.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, Суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту/витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судами, між позивачем (Покупець) і ТОВ «Крокус Трейд» (Продавець) укладено договір поставки №07/03-п від 07 березня 2014 року, за умовами якого Продавець зобов`язується продати та поставити Покупцю товар, асортимент, номенклатура, кількість і вартість якого зазначається в товарних накладних на передачу конкретної партії товару. Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 договору поставка здійснюється на склад покупця або за побажанням покупця на адресу третіх осіб.

На виконання умов цього договору Продавець протягом липня 2014 року поставив на адресу Покупця товарно-матеріальні цінності (фотобарабани для лазерних принтерів) на загальну суму 267705,00 грн.

Також позивачем (Покупець) укладено з ТОВ "Кросс-Сервіс" (Продавець) договір купівлі-продажу №215 від 15 квітня 2014 року, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товари, кількість та часткове співвідношення яких за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються в рахунку, який складається на підставі замовлення покупця. Згідно з пунктом 3.2 договору самовивіз Покупцем товару зі складу Постачальника здійснюється своїм транспортом та за свій рахунок.

Відповідно до договору ТОВ "Кросс-Сервіс" протягом серпня 2014 року-січня 2015 року поставило на адресу позивача товарно-матеріальні цінності (тонер, фільтр для тонера, стисне повітря, очисний шкребок тощо) на загальну суму 680401,16 грн. Товар, який був предметом поставок за спірними операціями, імпортувався ТОВ «Крокус Трейд».

Між позивачем (Покупець) та ТОВ «КМНВП ТРІАДА-В» (Постачальник) укладено договір поставки продукції №9/01 від 08 січня 2014 року, за умовами якого Постачальник бере на себе зобов`язання поставити та передати у власність, а Покупець бере на себе зобов`язання прийняти та оплатити витратні матеріали, офісну техніку та аксесуари до неї (товар) відповідно до товарно-супроводжувальних документів, оформлених у встановленому порядку. Поставка товару здійснюється зі складів Постачальника безоплатно до складів Покупця (пункт 3.1 договору).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «КМНВП ТРІАДА-В» протягом жовтня-грудня 2014 року поставило на адресу позивача товарно-матеріальні цінності (картридж, тонер, драмоніт, вал гумовий, девелопер тощо) на загальну суму 2710899,31 грн.

03 січня 2013 року ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» (Покупець) уклало із ПП «Вітос Принт» (Продавець) договір поставки продукції №71, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця витратні матеріали, офісну техніку та аксесуари до неї. Пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється зі складу постачальника, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Клименко, 4; умова поставки - самовивіз зі складу постачальника.

За вказаним договором ПП «Вітос Принт» протягом жовтня-листопада 2014 року поставило на адресу позивача товарно-матеріальні цінності (тонер, вал нагріву, підшипник гумового валу, оболонка магнітного валу, гальмівний майданчик в зборі тощо) на загальну суму 840056,81 грн.

Також між ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» (Покупець) та ТОВ «Чіп і Зіп» (Продавець) укладено договір поставки продукції №33 від 02 січня 2013 року, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця витратні матеріали, офісну техніку та аксесуари до неї. Поставка товару здійснюється зі складу постачальника на умовах EXW «Франко-завод», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Академіка Білецького, 9-В.

Згідно умов цього договору ТОВ «Чіп і Зіп» у грудні 2014 року поставило на адресу позивача товарно-матеріальні цінності (змазка, вал, термоплівка, заправочний комплекс тощо) на загальну суму 975423,70 грн.

Крім того, ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» (Покупець) та ІП «Логін» (Продавець) уклали договір поставки №60/В-1885-2013 від 20 листопада 2012 року, за умовами якого Продавець зобов`язується продати та поставити Покупцю товар, асортимент, номенклатура, кількість і вартість якого зазначається в накладних на товар, що є невід`ємними частинами договору. Поставка товару здійснюється зі складу постачальника на умовах EXW «Франко-завод», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Марка Вовчка, 18-а, шляхом самовивозу транспортом покупця.

На виконання умов вказаного договору ІП «Логін» протягом січня 2015 року поставило на адресу позивача товарно-матеріальні цінності (багатофункціональний пристрій A4, фотобарабан, чорнильниця, ноутбук, картридж, монітор, батарейки тощо) на загальну суму 686820,60 грн.

Також у спірному періоді позивач мав господарські відносини з ТОВ «Макролоджик», ТОВ «Маккон», ТОВ «КМ ДІСТІ», ТОВ «Глад».

Так, ТОВ «Макролоджик» у липні 2014 року поставило позивачу товар (картриджі, папір, друкуюча головка тощо) на загальну суму 188995,38 грн.

У серпні-жовтні 2014 року ТОВ «Маккон» поставило на адресу позивача товар (тонер, оболонка магнітного валу, дозуюче лезо, чіп, втулка магнітного валу, вал первинного заряду тощо) на загальну суму 795146,64 грн,

Також ТОВ «КМ ДІСТІ» у вересні 2014 року поставило позивачу товар (картриджи) на загальну суму 137624,70 грн.

У вересні 2014 року ТОВ «Глад» поставило на адресу позивача товар на загальну суму 124746,00 грн.

На підтвердження здійснення зазначених господарських операцій позивач надав копії податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, специфікацій, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, розрахункових документів.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем документи оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій позивача з вказаними контрагентами.

Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанції та зазначає наступне.

Так, у справі, що розглядається, контролюючим органом, всупереч вимог КАСУ, не було доведено та надано належних і допустимих доказів відносно того, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси, матеріально-технічне забезпечення тощо були недостатніми для здійснення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними з позивачем договорами, або які б свідчили про протиправну поведінку контрагентів, про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріально-технічних ресурсів, як і неподання такими контрагентами звітності, контролюючим органом зроблено на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію як критерій оцінки реальності господарських операцій є безпідставними, оскільки фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, що не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може беззаперечно свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що придбаний позивачем у зазначених контрагентів товар у подальшому був реалізований іншим суб`єктам господарювання, зокрема, Підприємству ВГО «УСІ «Інвасервіс», ПП «Лібра-Лайн», ТОВ «ВМК», ТОВ «СІНТ», ТОВ «Скайлайн Електронікс Лтд», ТОВ «АІР», ТОВ «Айріка», ТОВ «Біос-Тернопіль», ТОВ «Фірма «Бест Електронікс» тощо.

Згідно з наявним у матеріалах справи висновком експерта №1568 від 15 січня 2016 року, викладені відповідачем в Акті перевірки доводи (висновки) про донарахування позивачу податку на додану вартість на загальну суму 1097528,00 грн та податку на прибуток на загальну суму 987775,00 грн документально та нормативно не підтверджуються. Експерт зазначив, що придбаний Товариством у вказаних вище контрагентів товар був оприбуткований позивачем по бухгалтерському рахунку 281 «Товари на складі» в повному обсязі, що також підтверджується даними інвентаризації товарів на складі №WWM10 від 31 грудня 2014 року, та в подальшому реалізований Товариством іншим суб`єктам господарювання. Також за результатами проведеного дослідження експерт вказав, що позивач мав у розпорядженні необхідну кількість трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей та автомобілів для здійснення господарської діяльності.

Водночас суди обґрунтовано не визнали прийнятними й посилання відповідача на протокол допиту свідка, директора ТОВ «Компанія Аурумінвест» (один з постачальників контрагента позивача - ТОВ «Глад» у грудні 2014) - ОСОБА_1 , який зазначив, що немає жодного відношення до діяльності зазначеного суб`єкта господарювання, оскільки вищевикладене жодним чином не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Глад» у спірному періоді.

Також слід зазначити, що відсутність інформації в ЄРПН щодо походження товарів по ланцюгу постачання, реалізованих контрагентами на адресу позивача, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган. Крім того, контролюючим органом жодних доказів на підтвердження зазначеного судам надано не було.

Доводи контролюючого органу про нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентами судами обґрунтовано не взято до уваги, оскільки вони не підтверджені доказами, які б відповідали критеріям належності, допустимості та достовірності.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суди дійшли обґрунтованого висновку, що останні складені за результатом фактично проведених господарських операцій, містять достатні дані про їх зміст, учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій, що спростовує вказівки контролюючого органу на неправомірність формування Товариством податкового кредиту та витрат.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, вважає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАСУ суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 КАСУ).

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАСУ, Суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а останову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.А. Васильєва