Постанова

від 30.05.2022 по справі 362/6494/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

31 травня 2022 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/5796/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О.В., Кравець В.А.,

при секретаріРатушному А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області про відмову в забезпеченні позову

від 05 січня 2022 року

в складі судді Кравченко Л.М.

у цивільній справі №362/6494/20 Васильківського міськрайонного суду Київської області

за позовом ОСОБА_1

до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Київській області, державний реєстратор Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області Кияниця Наталія Миколаївна, державний реєстратор Калинівської селищної ради Васильківського району Київської області Кострубіцька Альона Миколаївна, державний реєстратор Васильківської районної державної адміністрації Київської області Садикова Ірина Ігорівна,

про скасування рішення органу місцевого самоврядування,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

визнати недійсним рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 08.09.2015 в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки (кадастровий номер: 3221455300:01:058:0132), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на цю земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі України даної земельної ділянки;

визнати недійсним рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 12.09.2011 в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки (кадастровий номер: 3221455300:016058:0118), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на цю земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі України даної земельної ділянки;

визнати недійсним рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 12.09.2011 в частині передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки (кадастровий номер: 3221455300:016058:0116), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на цю земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі України даної земельної ділянки.

04 січня 2022 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на три спірні земельні ділянки та заборони відповідним уповноваженим органам та особам вчиняти дії щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, проводити реєстраційні дії відносно земельних ділянок; заборони здійснювати будь-які підготовчі та/або будівельні роботи на земельних ділянках; заборони уповноваженим органам здійснювати будь-які реєстраційні дії в сфері містобудівної діяльності на земельних ділянках.

Заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідачі здійснюють заходи пов`язані із ухиленням від можливого виконання рішення суду, а саме відповідачем ОСОБА_2 01.06.2021, тобто після відкриття провадження у даній справі, відчужено належну їй на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:01:058:0132, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Зазначила, що зв`язку з цим у неї є обґрунтовані побоювання, що набувачі земельної ділянки з кадастровим номером 3221455300:01:058:0132 та інші відповідачі відчужать належні їм земельні ділянки або використають їх за цільовим призначенням (проводитимуть будівельні роботи), що може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову та ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 січня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивачка, діючи через свого представника ОСОБА_7 , звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права та без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що суд першої інстанції, встановивши обставини відчуження одним із відповідачів земельної ділянки під час розгляду справи, дійшов помилкового висновку про не доведення позивачем намірів набувачів та відповідачів відчужити спірні земельні ділянки та як наслідок необґрунтовано відмовив у вжитті заходів забезпечення позову.

Вважала, що за відсутності заходів забезпечення позову в обраний нею спосіб, відповідачі як власники матимуть змогу вчиняти будь-які дії щодо предмету спору, що унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.

За вказаних обставин просила скасувати ухвалу Васильківського районного суду Київської області від 05.01.2022 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача - ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в ній.

Відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Відповідач - Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області та треті особи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України та зважаючи на положення ч. 1 ст. 153 ЦПК України, якою визначено порядок вирішення питання щодо забезпечення позову, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання та не направили своїх представників.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_8 , перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Зі змісту заяви вбачається, що позивачем зазначено декілька способів забезпечення, в тому числі і шляхом арешту нерухомого майна.

У п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним судове рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між Глевахівською селищною радою Васильківського району Київської області (далі - Глевахівська селищна рада) та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Васильківського РНО Пясецькою Л.М. 08.08.2008, реєстр №1453; довідки Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 31.10.2008 №2143, позивачка придбала земельну ділянку, площею 0,74888 га, із промислових земель, для обслуговування існуючих виробничих приміщень, що розташована в АДРЕСА_3 .

Рішенням Державного кадастрового реєстратора №РВ-3201299082018 від 04.07.2018 відмовлено ОСОБА_1 в державній реєстрації земельної ділянки у зв`язку з перетином земельних ділянок із спірними земельними ділянками відповідачів.

Згідно даних Публічної кадастрової карти вищевказані спірні земельні ділянки належать наступним особам, а саме: земельна ділянка з кадастровим №3221455300:01:058:0116 (0,08 га за адресою: АДРЕСА_2 ), належить ОСОБА_4 ; земельна ділянка з кадастровим №3221455300:01:058:0118 (0,1 га за адресою: АДРЕСА_2 ), належить ОСОБА_3 , а земельна ділянка з кадастровим №3221455300:01:058:0132 (0,15 га за адресою: АДРЕСА_1 ), належить ОСОБА_2 .

Вказані вище земельні ділянки передані у власність відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 12.09.2011 на підставі рішення Глевахівської селищної ради, а відповідачу ОСОБА_2 на підставі рішення Глевахівської селищної ради від 08.09.2015.

На вищевказані обставини ОСОБА_1 посилалася у своїй позовній заяві, на підтвердження чого долучила належні докази.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач ОСОБА_2 01.06.2021 відчужила належну їй земельну ділянку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується долученим до заяви витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З наведеного слідує, що нерухоме майно - земельна ділянка з кадастровим номером №3221455300:01:058:0132, площею 0,15 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), та на яку позивачка просить накласти арешт в якості забезпечення позову, не належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , а належить іншим особам, які не залучені до участі у справі в якості відповідачів.А як вказувалося вище, за приписами статті 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві.

Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявником не доведено наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером №3221455300:01:058:0132, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачка звернулася до суду із заявою про збільшення позовних і залучення нових власників земельної ділянки у якості співвідповідачів колегія суддів не приймає до уваги, оскільки як вбачається з долучених до апеляційної скарги матеріалів, із заявою про залучення нових власників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в якості співвідповідачів позивачка звернулася 13.01.2022, тобто після постановлення оскаржуваної ухвали про відмову в забезпеченні позову. А суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення з урахуванням тих обставин, які мали місце на час ухвалення такого судового рішення, тобто станом на 05.01.2022.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачці у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером №3221455300:01:058:0132, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що судом неповно з`ясовано обставини справи щодо вирішення питання про забезпечення позову в частині вимог заяви про накладення арешту на земельні ділянки, які належать на праві власності відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також в частині вимог заяви про заборону відповідним органам вчиняти реєстраційні дії щодо всіх трьох земельних ділянок, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Верховний Суд в постанові від 19.11.2020 у справі №334/6521/19 навів наступний правовий висновок.

Забезпеченням позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як вже неодноразово вказувалося вище, позивачка 08.08.2008 набула у власність земельну ділянку, площею 0,74888 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Земельна ділянка з кадастровим №3221455300:01:058:0116 (площа 0,08 га, за адресою: АДРЕСА_2 ), належить ОСОБА_4 , земельна ділянка з кадастровим №3221455300:01:058:0118 (площа 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_2 ), належить ОСОБА_3 , а земельна ділянка з кадастровим №3221455300:01:058:0132 (площа 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 ) належить ОСОБА_2 .

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 , посилаючись на те, в реєстрації права власності на придбану нею земельну ділянку було відмовлено, у зв`язку з перетином її земельної ділянки із земельними ділянками з наступними кадастровими номерами: 3221455300:01:058:0132 - площа співпадає на 16,562%; 3221455300:01:058:0116 - площа співпадає на 4,9107%; 3221455300:01:058:0118 - площа співпадає на 11,9517%, звернулася до суду з даним позовом про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, якими передано у власність відповідачам спірні земельні ділянки та скасування державної реєстрації права власності.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивачка вказувала на те, що відповідач ОСОБА_2 під час розгляду справи відчужила спірну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , третім особам, а тому в неї є обґрунтовані побоювання, що інші відповідачі: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яким належать земельні ділянки в АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , теж можуть відчужити належні їм земельні ділянки задля уникнення виконання рішення суду про задоволення позову.

З наведеного слідує, що між сторонами виник спір з приводу земельних ділянок з кадастровим №3221455300:01:058:0116, з кадастровим №3221455300:01:058:0118 та з кадастровим №3221455300:01:058:0132.

Крім того, слід враховувати, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як власники спірних земельних ділянок, в будь-який час можуть розпорядитися спірним майном, оскільки не задоволення заяви про забезпечення позову може призвести до того, що власники, які дійсно не позбавлені права розпорядження земельними ділянками, мають змогу реалізувати предмет спору і як наслідок з`явиться інший новий власник, що може істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Однак, постановляючи ухвалу, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не здійснив належну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, внаслідок чого вищевказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не наведено обставин того, що невжиття заходів забезпечення позову заборони відповідних органів вчиняти відповідні реєстраційні дії щодо трьох земельних ділянок може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Колегія суддів також враховує, що не надання позивачем доказів, які б свідчили про вчинення відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дій, спрямованих на відчуження спірного нерухомого майна, не є підставою для відмови в забезпеченні позову, оскільки згідно процесуального закону умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, необхідні для вирішення процесуального питання про забезпечення позову, неправильно застосував положення ст. 149-150 ЦПК України, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову шляхом заборони відповідним органам вчиняти реєстраційні дії, знайшли своє підтвердження.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що питання забезпечення позову в частині вимог заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідним органам вчиняти реєстраційні дії судом першої інстанції вирішено з порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин справи, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду в цій частині з ухваленням нового судового рішення.

Ураховуючи викладене, колегія суддів, виходячи з розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову, приходить до висновку про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, щодо трьох земельних ділянок з кадастровими номерами 3221455300:016058:0118, 3221455300:016058:0116 та 3221455300:01:058:0132.

При цьому, визначаючи такий вид забезпечення позову, як заборона відповідним органам вчиняти реєстраційні дії щодо трьох спірних земельних ділянок, колегія суддів враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Глевахівської селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень селищної ради про передачу у власність земельних ділянок, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та скасування запису про право власності.

Як вже вказувалося вище, предметом спору є спірні земельні ділянки та невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, якщо позов буде задоволено; відчуження вказаного майна призведе до ускладнення захисту прав позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 просила забезпечити позов наступним чином:

1) накласти арешт на спірні земельні ділянки;

2) заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно проводити реєстраційні дії відносно земельних ділянок; відповідним уповноваженим органам та особам вчиняти дії щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, проводити реєстраційні дії відносно земельних ділянок;

3) заборонити здійснювати будь-які підготовчі та/або будівельні роботи на земельних ділянках;

4) заборонити Державній архітектурно-будівельній інспекції України, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області їх територіальним органам, а також іншим органам, яким передано повноваження в сфері містобудівної діяльності здійснювати будь-які реєстраційні дії в сфері містобудівної діяльності на земельних ділянках.

Верховний Суд в постанові від 19.02.2021 у справі №643/12369/1 розмежував арешт майна та заборону відчуження майна як заходів забезпечення позову та дійшов наступного висновку.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Також, Верховний Суд звернув увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Беручи до уваги викладене, а також враховуючи підстави та предмет позову, колегія суддів приходить до висновку про вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом заборони відповідним органам здійснювати реєстраційні дії щодо спірних земельних ділянок.

До того ж, колегія суддів враховує, що та обставина, що спірна земельна ділянка з кадастровим №3221455300:01:058:0132 вже не належить відповідачу ОСОБА_2 не є перешкодою для забезпечення позову шляхом заборони відповідним органам здійснювати реєстраційні дії щодо спірних земельних ділянок, оскільки такий вид забезпечення позову фактично стосується обов`язків цих певних органів, які вчиняють реєстраційні дії. А згідно ст. 150 ЦПК України суд не може забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, яке не належить відповідачеві.

Також, колегія суддів вважає, що вимога про забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будь-які підготовчі та/або будівельні роботи на вищевказаних двох земельних ділянках, а також шляхом заборони уповноваженим органам, яким передано повноваження в сфері містобудівної діяльності, здійснювати будь-які реєстраційні дії в сфері містобудівної діяльності на спірних земельних ділянках, не підлягає задоволенню, оскільки предметом позову є визнання недійсними рішень про виділ земельних ділянок, а не вимоги про порушення права володіння чи користування земельними ділянками.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Також, колегія суддів звертає увагу, що за приписами ч. 7, 9 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суду у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України ухвала суду підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення в скасованій частині.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 січня 2022 року в частині відмовлених вимог заяви про забезпечення позову щодо зобов`язання відповідних органів вчиняти реєстраційні дії щодо трьох земельних ділянок - скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову в цій частині.

Заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно проводити реєстраційні дії відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3221455300:016058:0118, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , земельної ділянки з кадастровим номером 3221455300:016058:0116, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та земельної ділянки з кадастровим номером 3221455300:016058:0132, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині ухвалу суду Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 02 червня 2022 року.

Головуючий О.Ф. Мазурик

Судді О.В. Желепа

В.А. Кравець