Рішення

від 23.05.2022 по справі 910/16640/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2022Справа № 910/16640/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Сабалдаш О. В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Київхімпостач»

до Київської міської ради

про розірвання договору оренди земельної ділянки

за участю представників:

від позивача: від відповідача:Андишула А. М. Зеленчук В. О.

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Приватне акціонерне товариство «Київхімпостач» (далі - ПрАТ «Київхімпостач», позивач) до Київської міської ради (далі - Київради, відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки.

У обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що на підставі договору оренди земельної ділянки від 29.12.2016 (в редакції договору від 30.05.2019 про внесення змін до договору оренди), укладеного з Київрадою зі строком дії до 30.12.2026, ПрАТ «Київхімпостач» є орендарем земельної ділянки площею 0,1612 га (кадастровий номер 8000000000:78:194:0150) та земельної ділянки площею 0,0501 га (кадастровий номер 8000000000:78:194:0151), розташованих на перетині проспекту Степана Бандери з проспектом Героїв Сталінграда в Оболонському районі міста Києва, з цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної, енергетичної інфраструктури (трансформаторних підстанцій) та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу). На виконання вказаного договору позивачем була завершена забудова вказаних земельних ділянок, а збудовані об`єкти були передані у комунальну власність територіальної громади міста Києва та власність інвестора (ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі»), отже, право користування орендаря земельними ділянками фактично припинилось. За таких обставин ПрАТ «Київхімпостач» у листопаді 2020 звернулося до відповідача з клопотанням про розірвання договору оренди земельних ділянок, однак, останній відмовив у розірванні вказаного договору, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Посилаючись на ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", п. а) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, ПрАТ «Київхімпостач» у позові просить розірвати договір оренди земельної ділянки від 29.12.2016 (в редакції договору від 30.05.2019 про внесення змін до договору оренди), укладений сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач (Київрада) у строк, визначений законом, надав суду відзив на позов, у якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що сам факт завершення будівництва на земельних ділянках не свідчить про припинення користування орендарем цими земельними ділянками та не є підставою для розірвання договору оренди землі. Вказав, що факт припинення користування земельною ділянкою може бути підтверджений, зокрема, доказами передачі права власності на новозбудований об`єкт нерухомості іншій особі, оформлення права власності, оренди чи постійного користування на земельну ділянку в порядку, встановленому ст. 41, 42 Земельного Кодексу України. Отже, на думку відповідача, дострокове розірвання укладеного із позивачем договору оренди за згодою сторін можливе при виникненні відповідного права на земельні ділянки у нових власників розташованої на цих земельних ділянках нерухомості, а тому за зазначеними позивачем підставами розірвання договору оренди є неможливим.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача свої вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Установлено, що 29.12.2016 між ПрАТ «Київхімпостач» (орендар) та Київрадою (орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки, посвідчений 29.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. за № 1409 (далі - договір оренди). Відповідно до умов цього договору орендодавець на підставі рішення Київради від 06.10.2016 № 234/1238 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором (п. 1.1).

Об`єктом оренди відповідно до договору є земельна ділянка розміром 0,2113 га, розташована на перетині проспекту Московського та проспекту Героїв Сталінграда в Оболонському районі міста Києва, із цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної, енергетичної інфраструктури (трансформаторних підстанцій) та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу), кадастровий номер: 8000000000:78:194:0054 (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 8.4 договору орендар зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, після державної реєстрації права оренди даної земельної ділянки; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Договір укладено на 10 років (п. 3.1).

У подальшому, Київрада рішенням № 139/6190 від 20.11.2018 «Про поділ земельної ділянки, що перебуває в оренді ПрАТ «Київхімпостач» на перетині проспекту Степана Бандери з проспектом Героїв Сталінграда в Оболонському районі міста Києва вирішила:

- погодити поділ земельної ділянки комунальної власності розміром 0,2113 га, розташованої на перетині проспекту Московського та проспекту Героїв Сталінграда в Оболонському районі міста Києва, із цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної, енергетичної інфраструктури (трансформаторних підстанцій) та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу), кадастровий номер: 8000000000:78:194:0054, а саме: на земельну ділянку площею 0,1612 га (кадастровий номер: 8000000000:78:194:0150) та на земельну ділянку площею 0,0501 га (кадастровий номер: 8000000000:78:194:0151), із залишенням без змін місця розташування зазначених земельних ділянок та їх цільового призначення;

- внести зміни до договору оренди земельної ділянки № 1409 від 29.12.2016, залишивши в оренді ПрАТ «Київхімпостач» до 29.12.2026 земельну ділянку площею 0,1612 га (кадастровий номер: 8000000000:78:194:0150) та земельну ділянку площею 0,0501 га (кадастровий номер: 8000000000:78:194:0151).

На виконання вказаного рішення Київради, згідно з договором від 30.05.2019, сторони внесли зміни до договору оренди земельної ділянки від 29.12.2016, за якими у ПрАТ «Київхімпостач» до 29.12.2026 залишено в оренді земельну ділянку площею 0,1612 га (кадастровий номер: 8000000000:78:194:0150) та земельну ділянку площею 0,0501 га (кадастровий номер: 8000000000:78:194:0151), що розташовані на перетині проспекту Степана Бандери та проспекту Героїв Сталінграда в Оболонському районі міста Києва, із цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної, енергетичної інфраструктури (трансформаторних підстанцій) та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Отже, судом встановлено, що зазначені земельні ділянки були надані відповідачем ПрАТ «Київхімпостач» у строкове платне користування з метою будівництва, об`єктами якого відповідно до проектної документації є об`єкти енергетичної інфраструктури (трансформаторні підстанції).

Також судом встановлено, що 27.05.2016 позивач завершив будівництво трансформаторної підстанції № 66 (ТП-371) на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:78:194:0150, а 20.11.2019 - завершив будівництво трансформаторної підстанції № 3987 (номер якої було змінено на № 8456 згідно з листом ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» (інвестора будівництва даної підстанції) № 01/1/10/15744 від 18.06.2020) на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:78:194:0151. Зазначені обставини підтверджуються деклараціями про готовність до експлуатації об`єктів (трансформаторних підстанцій), що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), зареєстрованими у Департаменті Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві за № КВ № 143161480619 від 27.05.2016 та КВ № 141193240435 від 20.11.2019 (відповідно), та технічними паспортами Київського міського бюро технічної інвентаризації від 26.05.2016 та ТОВ «Техінвестбюро» від 23.06.2020, виконаними на замовлення позивача.

Тобто станом на 20.11.2019 позивач завершив забудову (будівництво) на вказаних земельних ділянках, при цьому реєстрацією зазначених декларацій підтверджується відповідність закінчених будівництвом об`єктів (трансформаторних підстанцій) проектній документації та їх готовність до експлуатації.

29.11.2016 розпорядженням виконавчого органу Київради № 1194 було вирішено безоплатно прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріпити на праві господарського відання за КП «Київпастранс» трансформаторну підстанцію № 66 (ТП-371). А 24.03.2017 ПрАТ «Київхімпостач» здійснило факт передачі вказаної підстанції у комунальну власність, що підтверджується актом приймання-передачі від 24.03.2017, підписаним між ПрАТ «Київхімпостач», Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київради та КП «Київпастранс».

Також 26.06.2020 ПрАТ «Київхімпостач» передало ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» (інвестору будівництва) у власність будівлю трансформаторної станції № 8456 та проектно-технічну документацію на об`єкт, що підтверджується актом приймання-передачі від 26.06.2020. При цьому інвестор підтвердив, що будь-яких претензій до замовника стосовно стану об`єкта будівництва, а також стосовно повноти переданих замовником документів на об`єкт, що підлягають передачі разом із ним, він не має. Набуття ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» у власність вказаного об`єкту нерухомого майна підтверджується наявною у справі копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацією права власності № 214710990 від 02.07.2020.

У подальшому, враховуючи закінчене будівництво зазначених об`єктів (трансформаторних підстанцій № 66 (ТП-371) і № 8456) та передачу їх у власність третіх осіб, 06.11.2020 позивач звернувся до Київради з листом № 18 про припинення права користування земельними ділянками та дострокове розірвання договору оренди землі від 29.12.2019 у зв`язку із закінченням користування вказаними земельними ділянками. Цим же листом відповідачу були направлені зазначені вище розпорядження виконавчого органу Київради № 1194 від 29.11.2016, декларації про готовність до експлуатації об`єктів, акти приймання-передачі у власність трансформаторних підстанцій та їхні технічні паспорти.

У відповідь на вказаний лист Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради відмовив позивачу у достроковому розірванні договору оренди (лист № 05716-23332 від 14.12.2020), посилаючись на те, що таке розірвання за згодою сторін можливе при виникненні відповідного права на земельні ділянки у нових власників розташованої на земельних ділянках нерухомості.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач просить розірвати договір оренди земельної ділянки № 1409 від 29.12.2016 (в редакції договору від 30.05.2019 про внесення змін до договору оренди) у судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", п. а) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України.

Перевіряючи наведені доводи позивача та вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України, ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на час спірних правовідносин) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" закріплено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, іншою особою, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною ч. 1 ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частин 2-4 статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Так само ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Крім того, у п. 11.4 договору оренди сторони погодили умову про припинення договору оренди шляхом його розірвання за рішенням суду у порядку, встановленому законом.

Отже, виходячи із наведеного, припинення земельних орендних правовідносин може відбуватися як у добровільному порядку за згодою сторін, за їх волевиявленням, так і у встановлених законодавством випадках на вимогу однієї з сторін за рішенням суду незалежно від волевиявлення іншої сторони, в тому числі й органу місцевого самоврядування, як органу розпорядження землею.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об`єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що завершення будівництва та прийняття до експлуатації об`єкта будівництва є підставою для припинення на вимогу орендаря договору оренди земельної ділянки, на якій здійснювалось будівництво, що може бути вчинено також шляхом розірвання договору оренди в судовому порядку, у тому числі в разі відсутності згоди на припинення договору з боку орендодавця. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.06.2018 по справі № 910/178941/17, від 19.05.2020 по справі № 910/10752/19.

Разом з тим, Верховний Суд у постановах від 27.03.2019 по справі № 925/315/18, від 04.03.2020 по справі № 910/7294/19 зазначив, що сам факт завершення будівництва не свідчить про факт припинення користування орендарем наданою йому для будівництва земельною ділянкою, що є підставою для розірвання договору оренди землі на підставі закону та ці події, як правило, не співпадають в часі. Факт припинення користування земельною ділянкою може бути підтверджений, зокрема, доказами передачі права власності на новозбудований об`єкт нерухомості іншій особі, передачі новозбудованого багатоквартирного будинку на баланс ОСББ чи іншої експлуатуючої організації, оформлення права власності, оренди чи постійного користування на земельну ділянку в порядку, встановленому ст. 41, 42 Земельного Кодексу України.

Так законом, що встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Також згідно з п. 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011, датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (п. 3 вказаного Порядку).

Як вже встановлено судом, договір оренди землі, відповідно до положень якого позивачу було надане право користування земельними ділянками для будівництва, діє до 29.12.2026.

Разом з тим, встановлено, що станом на 20.11.2019 ПрАТ «Київхімпостач» завершило будівництво об`єктів - трансформаторних підстанцій № 66 (ТП-371) та № 8456 на земельних ділянках площею 0,1612 га (кадастровий номер: 8000000000:78:194:0150) та площею 0,0501 (кадастровий номер: 8000000000:78:194:0151), що підтверджується зареєстрованими 27.05.2016 та 20.11.2019 у Департаменті Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві деклараціями про готовність до експлуатації об`єктів (трансформаторних підстанцій), що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1).

Крім того, судом встановлено, що у березні 2017 право власності на трансформаторну підстанцію № 66 (ТП-371) ПрАТ «Київхімпостач» передано територіальній громаді міста Києва, про що свідчить акт приймання-передачі від 24.03.2017, а у червні 2020 - відповідно до акту приймання-передачі від 26.06.2020 право власності на трансформаторну підстанції № 8456 передано ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі». Вказані обставини також підтверджуються наявними у матеріалах справи нотаріально посвідченими заявами генерального директора ПрАТ «Київхімпостач».

Отже, наявні в матеріалах справи докази свідчать про фактичне припинення з 26.06.2020 права користування орендарем (позивачем) земельними ділянками кадастровий номер: 8000000000:78:194:0150 та кадастровий номер: 8000000000:78:194:0151, що є об`єктами договору оренди від 29.12.2016 (в редакції договору від 30.05.2019 про внесення змін до договору оренди), за їх цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної, енергетичної інфраструктури (трансформаторних підстанцій).

На підставі викладеного суд вважає, що у ПрАТ «Київхімпостач» виникло право на одностороннє дострокове припинення указаного договору оренди земельної ділянки, на якій здійснювалось будівництво, шляхом його розірвання в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі".

Також суд приймає до уваги посилання позивача на норми п. а) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, якими передбачено припинення права користування земельною ділянкою у зв`язку із добровільною відмовою орендаря від такого права, що є окремою підставою для одностороннього розірвання договору оренди землі. Однак, оскільки судом вже були встановлені обставини припинення права користування ПрАТ «Київхімпостач» земельними ділянками (кадастровий номер: 8000000000:78:194:0150 та кадастровий номер: 8000000000:78:194:0151) у зв`язку із закінченням користування орендарем вказаними земельними ділянками за цільовим призначенням, суд вважає, що така підстава (ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі") є достатньою для розірвання спірного договору оренди землі. При цьому суд враховує, що у листі про розірвання договору, направленому відповідачу (№ 18 від 06.11.2020), позивач посилався саме на наявність цієї підстави, у той час, як в нотаріально завірених заявах ПрАТ «Київхімпостач» про надання згоди на припинення права користування земельними ділянками від 04.06.2020 не йдеться про пряму відмову позивача від такого права, відтак положення п. а) ст. 141 Земельного кодексу України до спірних правовідносин суд не застосовує.

Стосовно доводів відповідача про те, що договір оренди має бути розірваний лише за згодою сторін при виникненні відповідного права на земельні ділянки у нових власників розташованої на земельних ділянках нерухомості, то суд вважає їх безпідставними, оскільки такі доводи суперечать положенням ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", що передбачають можливість дострокового розірвання договору оренди у односторонньому порядку однією зі сторін (у тому числі орендарем) за рішенням суду у разі завершення будівництва об`єктів, введення їх в експлуатацію та передачу у власність іншій особі, і такий порядок був дотриманий позивачем.

Крім того, слід зазначити, що ні норми ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі", ні п. а) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України не передбачають підстав для розірвання договору оренди землі за рішенням суду у разі виникнення права на земельні ділянки нових власників нерухомості, розташованої на цих земельних ділянках.

Отже, доводи відповідача щодо заперечень проти розірвання договору оренди землі є безпідставними та недоведеними.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що позивачем надані належні докази факту припинення користування ПрАТ «Київхімпостач» земельними ділянками, що є об`єктами договору від 29.12.2016 (в редакції договору від 30.05.2019 про внесення змін до договору оренди), для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної, енергетичної інфраструктури (трансформаторних підстанцій), а отже, є законні підстави для розірвання цього договору оренди, укладеного сторонами.

Щодо визначення дати, з якої договір оренди земельної ділянки від 29.12.2016 підлягає розірванню, то суд враховує положення ч. 5 ст. 188 ГК України, відповідно до яких якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

У даному випадку позивач, покладаючись на дискреційні повноваження суду в цьому питанні, вказує, що однією із таких дат може бути 27.06.2020 (виходячи з дати передачі трансформаторної підстанції на користь ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»), однак, за висновком суду зазначена дата є передчасною, оскільки із заявою про припинення права користування земельними ділянками у зв`язку із закінченням будівництва на цих земельних ділянках позивач звернувся до відповідача лише 06.11.2020 (лист № 18), у якому просив останнього розірвати договір оренди від 29.12.2016. За таких обставин, враховуючи встановлену судом підставу для розірвання договору, суд вважає, що договір оренди має бути розірваним з дня набрання законної сили даним рішенням.

З урахуванням наведеного суд задовольняє позов ПрАТ «Київхімпостач» про розірвання договору оренди земельних ділянок від 29.12.2016 з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Київхімпостач» до Київської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 29.12.2016, посвідчений 29.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. за № 1409, в редакції договору від 30.05.2019 про внесення змін до договору оренди, укладений між Приватним акціонерним товариством «Київхімпостач» та Київською міською радою.

Стягнути з Київської міської ради (01044., м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Приватного акціонерного товариства «Київхімпостач» (02000, м.Київ, вул.. Марка Вовчка, 14; ідентифікаційний код 05539123) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 24 травня 2022 року.

Повне судове рішення складене 3 червня 2022 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.