Рішення

від 30.05.2022 по справі 926/46/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року Справа № 926/46/22

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча,

при секретарі судового засідання Голіней Я.І.,

за участі представників:

позивача не з`явився

відповідача не з`явився

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Міжрегіональні ресурси» (45200, Волинська обл., м. Ківерці, вул. Шевченка,35 код 35184264);

до Товариства з обмеженною відповідальністю «Рекорд Віта Груп» (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 1-А, код 43814351) в особі філії «Алкотрейд-Чернівці» Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд Віта Груп» (58018, м. Чернівці, вул. Валерія Чкалова, 13, код 44115217);

про стягнення у сумі 128 424,57 грн.

І. Стислий виклад позовних вимог та відзиву на позов.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Міжрегіональні ресурси» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд Віта Груп» в особі Філії «Алкотрейд-Чернівці» про стягнення заборгованості за договором поставки №01/04/21 від 01.04.2021 в сумі 128 424,57 грн, в тому числі 100 545,18 грн основного боргу; 4 958,40 грн 30% річних; 2 811,96 грн пені; 20 109,03 грн штрафу.

На виконання умов вищевказаного договору позивач поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності на суму 189 915 грн, проте останній за отриманий товар у повному обсязі не розрахувався, що призвело до виникнення боргу в сумі 100 545, 18 грн, який позивач просить стягнути з відповідача.

Позивач також просить стягнути з відповідача за період 2 811, 96 грн пені та 4958, 40 грн 30% річних з 12.10.2021 по 10.12.2021 та штраф за прострочення оплати товару на 60 днів в сумі 20 109, 03 грн.

Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 05.01.2022 позовну заяву передано судді Ніколаєву М.І.

Ухвалою суду від 05.01.2022 відкрито спрощене провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 27.01.2022.

Ухвалами суду від 27.01.2022, 16.02.2022, 03.03.2022, 24.03.2022 та 14.04.2022 судові засідання неодноразово відкладалися у зв`язку із відсутністю доказів повідомлення відповідача про дату час та місце судового засідання.

Ухвалою суду від 11.05.2022 відкладено розгляд справи на 31.05.2022.

18.05.2022 на адресу суду повернулися рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.03.2022, 24.03.2022 та 19.04.2022.

19.05.2022 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі за наявними в матеріалах справи документами.

26.05.2022 до суду повернулися рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.02.2022 та 11.05.2022.

Відтак, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 статті 251 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався своїми процесуальними правами, суд вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

ІІІ. Фактичні обставини справи встановлені судом.

01.04.2021 між філією «Алкотрейд-Чернівці» Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд Віта Груп» (далі філія «Алкотрейд-Чернівці ТОВ «Рекорд Віта Груп») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Міжрегіональні ресурси» (далі-ТОВ «ТД Міжрегіональні ресурси») укладено договір поставки №01/04/21 (далі- договір).

Відповідно п.1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, діючою у постачальника на час поставки, згідно видаткових накладних, що є додатками та невід`ємними частинами даного договору.

Пунктом 2.1. та 2.2. передбачено, що ціна одиниці товару та сума поставки партії товару визначаються у видатковій накладній, а загальна ціна даного договору становить суму всіх видаткових накладних.

Покупець, відповідно до п.2.3 даного договору, зобов`язаний здійснити оплату за товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання цього товару.

Розрахунок за поставлений товар здійснюється в національній валюті України готівкою або в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. (п.2.4.) .

Згідно пункту 6.2. договору, у разі порушення покупцем грошового зобов`язання, передбаченого п.2.3, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

У випадку прострочення оплати товару більше тридцяти календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми заборгованості (п.6.4.)

Пунктом 11.5 визначено, що у разі прострочення виконання покупцем грошових зобов`язань за даним договором покупець сплачує постачальнику 30% річних від суми заборгованості. (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України)

Договір поставки діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов даного договору позивач поставив, а відповідач отримав товарно-матеріальні цінності на суму 189 915 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №МР00067305 від 11.08.2021.

Відповідно до п. 2.3 договору кінцевий строк оплати товару за вищевказаною накладною становив 11.10.2021.

Відповідач, частково оплатив вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей в загальній сумі 89 369, 82 грн, що підтверджується банківськими виписками від 09.09.2021 на суму 16 189, 12 грн, 15.09.2021 на суму 40 000 грн, від 16.09.2021 на суму 30 000 грн та від 17.09.2021 на суму 3 180, 70 грн.

Станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 100 545, 18 грн.

Докази здійснення оплати поставленого товару в матеріалах справи відсутні.

IV. Висновки суду по суті спору.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.(ч.1 , 2 ст 2 ГПК України)

Згідно ч. 1, 2 ст 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За правилами ч. 3 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Враховуючи, що спір виник з договору поставки, що укладений філією «Алкотрейд-Чернівці», дана справа підсудна Господарському суду Чернівецької області.

Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено (далі ГК України), що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У відповідності до статей 173-174 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві, товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 189 915 грн, проте останній неналежним чином виконав свій обов`язок щодо оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 100 545, 18 грн, яку слід стягнути з відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до п. 6.2 договору, у разі порушення грошового зобов`язання, передбаченого у п. 2.3 цього договору, Покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми платежу за кожен день прострочення.

Сторони, керуючись п. 6 ст. 232 ГК України, встановили період нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання 3 роки (п. 6.6 договору).

Пунктом 11.4. договору передбачено, що термін позовної давності за вимогами щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), відсотків за неправомірне користування чужими коштами становить три роки.

Відтак, нараховану позивачем пеню за період з 12.10.2021 по 10.12.2021в сумі 2 811,96 грн слід стягнути з відповідача.

Відповідно до п. 6.4 договору у випадку прострочення оплати товару більше тридцяти календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 08.10.2018 у справі № 927/490/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19.

Оскільки відповідач прострочив оплату товару на 60 днів, з нього слід стягнути 20 109, 03 грн штрафу, нарахованого згідно п. 6.4 договору.

Відповідно до п. 11.5. договору, у разі прострочення виконання покупцем грошових зобов`язань він сплачує постачальнику за неправомірне користування чужими коштами 30 (тридцять) % річних від суми заборгованості.

Частиною 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що за неправомірне користування чужими коштами з відповідача слід стягнути на користь позивача за період з 12.10.2021 по 10.12.2021 30% річних в сумі 4 958, 40 грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами у господарському процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У ході розгляду справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів, досліджених та оцінених судом у сукупності за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

VІ. Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «ТД Міжрегіональні ресурси» при зверненні з позовною заявою до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 270 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5341 від 22 грудня 2021 року.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається у повному обсязі на відповідача, з вини якого виник спір.

Інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи сторонами понесено не було.

Керуючись статтями ст.ст. 2,4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 86, 123, 129,174, 185, 193, п.4 ч.1. ст.231, ст. 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд Віта Груп» (65007, вуд. Водопровідна, 1А, м. Одеса, код 43814351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" (45200, вул. Шевченка 35, м. Ківерці, Волинська область, код 35184264) 100 545, 18 грн основного боргу, 2 811, 96 грн пені, 4958, 40 грн 30% річних, 20 109, 03 грн штрафу та 2 270 грн судового збору.

3. Після набрання судовим рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2022

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя М.І. Ніколаєв