Постанова

від 14.11.2022 по справі 926/46/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2022 р. Справа №926/46/22

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді МАТУЩАКА О.І.

суддів: СКРИПЧУК О.С.

КРАВЧУК Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд Віта Груп» б/н і дати (вх.ЗАГС №0105/1481/22 від 29.06.2022)

на рішенняГосподарського суду Чернівецької області від 31.05.2022, повний текст 03.06.2022

(суддя М.І. Ніколаєв)

у справі № 926/46/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Міжрегіональні ресурси», м.Ківерці Волинської області

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд Віта Груп», м. Одеса в особі філії «Алкотрейд-Чернівці», м.Чернівці

про стягнення 128 424,57 грн

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

В січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Міжрегіональні ресурси» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд Віта Груп» в особі Філії «Алкотрейд-Чернівці» про стягнення заборгованості за договором поставки №01/04/21 від 01.04.2021 в сумі 128 424,57 грн, в тому числі 100 545,18 грн основного боргу; 4 958,40 грн 30% річних; 2 811,96 грн пені; 20 109,03 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 31.05.2022 у справі №926/46/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Рекорд Віта Груп» на користь ТОВ "ТД Міжрегіональні ресурси" 100 545, 18 грн основного боргу, 2 811, 96 грн пені, 4958, 40 грн 30% річних, 20 109, 03 грн штрафу та 2 270 грн судового збору.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, зазначає наступні обставини:

- відповідач частково вносив кошти за поставлений товар та намагався виконувати свої обов`язки відповідно до укладеного між сторонами договору;

- вважає незаконним та безпідставним нарахування пені та штрафу починаючи з 12.03.2020 відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19»;

- просить зменшити розмір річних відсотків на 3%, оскільки, вважає стягнення встановлених договором процентів нерозумним з огляду на непропорційність наслідкам правопорушення, адже позивач не надав жодних доказів про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання йому збитків в результаті дій відповідача.

Позивач заперечуючи доводи апеляційної скарги у відзиві на неї зазначає, що апелянт в поданій апеляційній скарзі не заперечує факт укладення між сторонами договору та наявність заборгованості щодо оплати отриманого товару. З метою спростування доводів апелянта про безпідставність нарахування пені та штрафу зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» передбачені цим Законом зміни до законодавства щодо недопущення нарахування штрафних санкцій у період дії карантину не поширюються на відносини, які виникли між сторонами у даній справі на підставі договору поставки. Окрім цього, зазначає, що відповідно до ст.233 Господарського кодексу України відсутні підстави для зменшення розміру відсотків річних передбачених договором, оскільки сума нарахованих відсотків річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями та такі погоджені сторонами в договорі.

14.09.2022 на адресу Західного апеляційного господарського суду від апелянта надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Зазначені положення стосуються також і подання апелянтом додаткових пояснень.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення зазначених додаткових пояснень без розгляду.

Інших клопотання та заяв в порядку ст. 207 ГПК України сторонами заявлено не було.

Відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що предметом розгляду даної справи є стягнення 128424,57 грн, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 справу №926/46/22 призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Водночас апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Фактичні обставини справи та оцінка суду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.04.2021 між філією «Алкотрейд-Чернівці» ТОВ «Рекорд Віта Груп» та ТОВ «ТД Міжрегіональні ресурси» укладено договір поставки №01/04/21.

Відповідно п.1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, діючою у постачальника на час поставки, згідно видаткових накладних, що є додатками та невід`ємними частинами даного договору.

Пунктами 2.1. та 2.2. договору передбачено, що ціна одиниці товару та сума поставки партії товару визначаються у видатковій накладній, а загальна ціна даного договору становить суму всіх видаткових накладних.

Покупець, відповідно до п.2.3 даного договору, зобов`язаний здійснити оплату за товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання цього товару.

Відповідно до п.2.4. договору розрахунок за поставлений товар здійснюється в національній валюті України готівкою або в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з п.6.2. договору у разі порушення покупцем грошового зобов`язання, передбаченого п.2.3, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.6.4. договору у випадку прострочення оплати товару більше тридцяти календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Пунктом 11.5. договору передбачено, що у разі прострочення виконання покупцем грошових зобов`язань за даним договором покупець сплачує постачальнику 30% річних від суми заборгованості (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України) від суми заборгованості.

Договір поставки діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що на виконання умов даного договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на суму 189 915,00 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №МР00067305 від 11.08.2021.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідно до положень п. 2.3 договору кінцевий строк оплати товару за вищевказаною накладною становив 11.10.2021.

Проте, відповідач, частково оплатив вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей в загальній сумі 89 369, 82 грн, що підтверджується банківськими виписками від 09.09.2021 на суму 16 189, 12 грн, 15.09.2021 на суму 40 000 грн, від 16.09.2021 на суму 30 000 грн та від 17.09.2021 на суму 3 180, 70 грн.

Станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становила 100 545, 18 грн, докази здійснення повної оплати поставленого товару в матеріалах справи відсутні. Наведені обставини вірно встановлені судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення та скаржником в суді апеляційної інстанції не спростовані.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з нормами ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві, товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1,2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 189 915 грн, проте останній неналежним чином виконав свій обов`язок щодо оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 100 545,18 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Враховуючи наведені норми законодавства та з огляду на порушення умов договору в частині оплати товару відповідачем, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення суми 2 811,96 грн пені, 20 109, 03 грн штрафу, 4 958, 40 грн 30% річних.

Перевіркою правильності нарахування позивачем пені, штрафу та вітсотків річних, колегією суддів встановлено, що такі вимоги обгрунтовано задоволені місцевим господарським судом.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову у даній справі, оскільки обставини, покладені в основу заявлених позовних вимог підтверджуються належними та допустимими доказами у справі та скаржником в суді апеляційної інстанції не спростовано.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про безпідставне стягнення з відповідача штрафу та пені відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 вказаного Закону внесено зміни до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, якими передбачено зокрема:

- у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Враховуючи те, що відносини між сторонами у даній справі виникли на підставі договору поставки, що не заперечується апелянтом та підтверджується документальними доказами, підстави для застосування вищевказаних норм законодавства, у даній справі відсутні.

Окрім цього, необґрунтованою є заява скаржника в апеляційній скарзі про зменшення розміру відсотків річних (30%), встановлених у договорі до 3%, оскільки, відповідно до ст.626 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріалами справи підтверджується факт порушення взятих зобов`язань відповідачем щодо оплати позивачу вартості отриманого товару, що апелянтом не заперечується.

Розмір відсотків річних погоджено сторонами в п.11.5 укладеного між сторонами договору, яким передбачено, у разі прострочення виконання покупцем грошових зобов`язань за даним договором покупець сплачує постачальнику 30 (тридцять) % річних (відповідно до ст.625 ЦК України) від суми заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, необхідною і достатньою умовою для стягнення відсотків річних у розмірі, який погоджено сторонами в укладеному договорі, є факт прострочення відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару, що не суперечить нормам чинного законодавства, а тому, підстави для зменшення вказаного розміру відсотків річних відсутні.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, заява №4909/04 від 10 лютого 2010 року).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 31.05.2022 у справі №926/46/22 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає.

Судові витрати.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється в силу ч. 14 ст. 129 ГПК України. Відтак, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд Віта Груп» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Чернівецької області від 31.05.2022 у справі №926/46/22 без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області.

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

СуддіО.С. СКРИПЧУК

Н.М. КРАВЧУК