Ухвала

від 02.06.2022 по справі 357/9184/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 червня 2022 року

місто Київ

справа № 357/9184/18

провадження № 61-4501ск22

Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. вивчив касаційну скаргуОСОБА_1

на постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Мироненко Юлії Юріївни про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 23 травня 2022 року звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2020 року залишити без змін.

Касаційну скаргу подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

І. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду апеляційноїі касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до змісту оскаржуваного рішення Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» у серпні 2018 року звернулося до суду із позовом з вимогами про:

- визнання недійсним договору оренди землі від 05 березня 2018 року;

- скасування рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Київської області Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди від 15 березня 2018 року, індексний номер 40137224, та припинення права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку, площею 2, 40 га, кадастровий номер 3220484400:01:004:0010, яке виникло на підставі договору оренди землі від 05 березня 2018 року.

Отже, позивачем подано позов із двома вимогами немайнового характеру.

Розмір судового збору за подання позовної заяви за вимогою немайнового характеру, з якою звернулася у 2018 році юридична особа у цій справі, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762, 00 грн).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Оскільки у справі пред`явлено дві вимоги немайнового характеру розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання такого позову, складав 3 524, 00 грн (1 762, 00 х 2), а тому за подання касаційної скарги має бути сплачено судовий збір у розмірі 7 048, 00 грн (3 524, 00 х 200 %).

У касаційній скарзі заявник просить звільнити її від сплати судового збору, посилаючись на те, що розмір її річного доходу за 2021 рік становив 14 906, 83 грн.

На підтвердження майнового стану заявник надала копію довідки про доходи за період починаючи з першого кварталу 2021 року до четвертого кварталу 2021 року.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, § 59).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, § 111).

Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною третьою статті 136 ЦПК України визначено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:

а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, ураховуючи відомості про майновий стан заявника за 2021 рік (14 906, 83 грн), Верховний Суд встановив підстави для зменшення заявникові розміру належного до сплати судового збору, проте відмовляє у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. У такому висновку Суд виходить з потреби у забезпеченні відповідального та добросовісного виконання учасниками розгляду справи своїх процесуальних обов`язків та реалізації наданих процесуальним законом повноважень.

Суд зменшує заявникові розмір судового збору за подання скарги до суду касаційної інстанції до 1 000, 00 грн, який вона повинна оплатити у строк, визначений у цій ухвалі суду касаційної інстанції. На підтвердження сплати судового збору суду потрібно надати документ, що підтверджує його оплату.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України

«Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору потрібно суду надати документ, що підтверджує його сплату або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

ІІ. Згідно з частиною третьою зазначеної статті строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, оскільки ухвалою від 24 вересня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 357/9440/20 та зупинив дії постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року. Заявник зазначає, що, враховуючи, що в обґрунтування висновків оспорюваного рішення суд апеляційної інстанції поклав саме постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, застосував її до спірних правовідносин у період, коли було зупинено її дію, тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин» звернулося до Київського апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою від 02 лютого 2022 року Київський апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року за нововиявленими обставинами.

Зазначені обставини, на переконання заявника, свідчать про поважність причини пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки саме наявність провадження у справі за заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами і зумовила порушення строків звернення до суду з касаційною скаргою.

Такі доводи заявника Верховний Суд визнає безпідставними, адже розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не зупиняє перебігу строків на касаційне оскарження і не позбавляє учасника справи права подати касаційну скаргу на судове рішення під час розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Наведені заявником причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення Верховний Суд не визнає поважними.

Тож заявникові потрібно подати належне обґрунтування причин пропуску строку касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції з моменту отримання копії постанови суду апеляційної інстанції та надати відповідні письмові докази в підтвердження таких виняткових обставин.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Суд роз`яснює, якщо заявник не усуне недоліки поданої касаційної скарги у строк, встановлений судом, така скарга вважатиметься неподаною і буде повернута цій особі (частина друга статті 393, частина третя статті 185 ЦПК України).

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Мироненко Юлії Юріївни про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди, залишити без руху.

Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.

У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаними та буде повернуто заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний