Рішення

від 16.05.2022 по справі 911/3076/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2022 р.

м. Київ

Справа № 911/3076/21

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Фурсівської сільської ради (09150, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Ярослава Мудрого, буд. 48, ЄДРПОУ 04363225)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" (09030, Київська обл., Сквирський р-н, с. Великополовецьке, вул. Жовтнева, буд. 174, код ЄДРПОУ 25295152)

про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання повернути земельну ділянку,

та зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп"

до Фурсівської сільської ради

про визнання права постійного користування земельною ділянкою,

за участю представників:

позивача (відповідача за зустрічним позовом): Бобрик О. В.;

відповідача (позивача за зустрічним позовом): Войцеховський М. Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №1170/02-14 від 18.10.2021 Фурсівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що рішенням Господарського суду Київської області від 24.03.2010 року у справі №22/045-10 визнано за Відкртим акціонерним товариством «Сквирасільрибгосп» право користування, зокрема, на земельну ділянку площею 12.15 га, кадастровий номер 3224081201:01:014:0002 для риборозведення в межах Великополовецької сільської ради. 04.06.2010 Управлінням Держкомзему у сквирському районі та Великополовецькою сільською радою видано Відкритому акціонерному товариству «Сквирасільрибгосп» державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №394787 на підставі рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 року у справі №22/045-10, водночас, вказане рішення Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 у справі №22/045-10 було скасовано, а отже, видача державного акту на право постійного користування земельною ділянкою здійснена з порушенням закону, стверджує позивач. Таким чином позивач просить суд визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, скасувати державну реєстрацію речових прав та зобов`язати повернути земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання призначено на 15.11.2021, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

15.11.2021 до суду від відповідача надійшов відзив б/н від 12.11.2021, в якому останній зазначив, що він є правонаступником Сквирського сільськогосподарського риболовного господарства, право користування спірною земельною ділянкою припинено не було, а отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають. Також відповідач просить суд застосувати строки позовної давності, у зв`язку з їх пропуском під час подання позовної заяви.

Разом з відзивом відповідачем подано до суду б/н від 12.11.2021 зустрічний позов в якому зокрема, просить суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» право постійного користування земельною ділянкою водного фонду площею 12.1540 га, за кадастровим номером 3224081201:01:014:002, яка знаходиться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області, позаяк, дане право перейшло від Сквирського сільськогосподарського риболовного господарства до ТОВ «Сквираплемрибгосп», у зв`язку із правонаступництвом.

У підготовчому судовому засіданні 15.11.2021 судом встановлено строк для надання відповіді на відзив до наступного судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 29.11.2021.

29.11.2021 до суду від Фурсівської сульської ради надійшла відповідь на відзив, в якій остання, зокрема, зазначила, що після припинення діяльності ВАТ «Сквираплемрибгосп» правонаступник ТОВ «Сквираплемрибгосп» мав переоформити право постійного користування, тоді як з припиненням ВАТ «Сквираплемрибгосп» припинилось і його право на користування спірною земельною ділянкою.

До суду 07.12.2021 від ТОВ «Сквирараплемрибгосп» надійшло заперечення на відповідь на відзив в якому відповідач, зокрема, зазначив, що на момент видачі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №394787 від 04.06.2010 рішення у справі №22/045-10 від 24.03.2010 набрало законної сили. Також відповідач наголосив на тому, що факт перетворення відповідача не припиняє права користування земельною ділянкою.

Ухвалою від 07.12.2021 судом повідомлено учасників справи, що призначене судове засідання на 29.11.2021, не відбулося з огляду на перебування судді Черногуза А. Ф. у вимушеній відпустці, у зв`язку із самоізоляцією, пов`язаною з короновірусною хворобою. У зв`язку з цим, судом визначено нову дату та час проведення судового засідання - 20.12.2021.

Ухвалою від 08.12.2021 зустрічну позовну заяву б/н від 12.11.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" до Фурсівської сільської ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою, що подана в межах справи № 911/3076/21 залишено без руху та запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" у п`ятиденний строк усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до зустрічного позову всіх наявних в нього доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

20.12.2021 від відповідача до суду надійшла заява б/н від 20.12.2021 про усунення недоліків до якої заявником додано докази, які не були додані до зустрічного позову.

У судовому засіданні 20.12.2021 на прохання відповідача судом відкладено розгляд справи до 10.01.2022.

22.12.2021 до суду від Фурсівської сільської ради надійшли додаткові пояснення, в яких остання, зокрема, зазначила, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №394787 від 04.06.2010 року на земельну ділянку площею 12,1540 га, з цільовим призначенням для рибосподарських потреб, кадастровий номер 3224081201:01:014:0002 є недійсним та підлягає скасуванню та не може бути підставою для реєстрації права постійного користування.

Ухвалою суду від 24.12.2021 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву б/н від 12.11.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" до Фурсівської сільської ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою. Також судом: об`єднано позовні вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом; встановлено Фурсівській сільській раді строк для подання відзиву на зустрічну позовну заяву до 04.01.2022; встановилено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" строк для подання відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву до 13.01.2022 (у разі отримання відзиву); встановлено Фурсівській сільській раді строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 24.01.2022.

04.01.2022 до суду від Фурсівської сільської ради надійшов відзив на зустрічну позовну заяву №1805/02-14 від 31.12.2021 у якому між іншим зазначається, що позивач за зустрічним позовом не надав жодних доказів, на підтвердження обставин, які на думку позивача, слугують підставою для визнання права постійного користування земельною ділянкою Фурсівською сільською радою.

У судовому засіданні 10.01.2022 ТОВ "Сквираплемрибгосп" подано до суду відповідь на відзив на зустрічний позов. Судом встановлено відповідачу за зустрічним позовом строк для подання заперечень на відповідь на відзив до наступного судового засідання. Також, суд в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.01.2022.

14.01.2022 Фурсівською сільською радою подано до суду заперечення на відповідь на відзив позивача за зустрічним позовом в яких заявник здебільшого наголошує на тому, що за рішеннями у справах №22/045-10, №911/2646/17, набрали законної сили та у яких судами встановлено, що після реорганізації Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства ВАТ «Сквирасільрибгосп» не набув у встановленому законом порядку права користування спірною земельною ділянкою.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 25.01.2022 судом витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" відомості щодо факту проведення реструктуризації Білоцерківського рибокомбінату згідно наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області № 5-25-6/483 від 25.11.1998 на окремі структурні підрозділи, серед яких і Сквирське сільськогосподарсько-рибоводне господарства. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" строк для надання документів до наступного судового засідання. У разі неможливості надати вказані докази, суд зобов`язує товариство надати письмові пояснення з цього приводу у той самий строк. У зв`язку з цим, у судовому засіданні оголошено перерву до 08.02.2022.

08.02.2022 від ТОВ "Сквираплемрибгосп" до суду надійшли письмові пояснення в яких відповідач між іншим зазначив, що проведення реструктуризації Білоцерківського рибокомбінату на окремі структурні підрозділи для цілей приватизації не змінювало правового статусу створеного раніше не його базі Сквирського сільськогосподарського-рибоводного господарства, як відокремленого підрозділу, не вплинуло на обсяг його прав та обов`язків, які перейшли до ТОВ "Сквираплемрибгосп", як до правонаступника.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті суд оголосив перерву на стадії судових дебатів до 01.03.2022 до 15:00, з огляду на надходження пакету документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" на виконання ухвали суду безпосередньо перед судовим засіданням.

21.02.2022 від ТОВ "Сквираплемрибгосп" надійшли письмові пояснення з клопотанням про приєднання доказів до матеріалів справи, в яких відповідач зауважує, що подані докази підтверджують те, що право користування земельною ділянкою площею 222,6 га на території Великополовецької сільської ради (державний акт ІІ-КВ №000980 від 16.04.1998) було включено план приватизації Сквирського СРГ, а отже, у процесі перетворення господарства у ВАТ «Сквирасільрибгосп» таке право перейшло до останнього, як до правонаступника та не було в подальшому припинене у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Ухвалою від 29.04.2022 судом повідомлено учасників справи, що судове засідання, яке призначалося судом на 01.03.2022 не відбулося, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану із 24.02.2022 року строком на 30 діб (Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні). Судомвизначено нову дату та час проведення судового засідання, як 17.05.2022, проінформовано учасників справи, що явка в судове засідання не є обов`язковою та доведено до відома, що сторони не позбавлені права подати до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 17.05.2022 судом заслухано пояснення учасників справи, проведено судові дебати та ухвалено рішення у справі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення №38 від 30.01.1998 року Великополовецької сільської ради народних депутатів 14 сесії 22 скликання, Сквирському сільськогосподарському рибоводному господарству, зокрема, оформлено право постійного користування землею загальною площею 222,59 га, в тому числі: ріллі: 0,35 га, багаторічних насаджень 0,06 га, забудованих земель 10,05 га, боліт 21,74 га під водою 190,39 га в межах Великополовецької сільської ради.

На підставі даного рішення Великополовецькою сільською радою народних депутатів Сквирському сільськогосподарському рибоводному господарству видано державний Акт на право постійного користування землею №ІІ-КВ №000980 від 16.04.1998, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №52.

Відповідно до наказу №5-25-7/15 від 12.08.1999 Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській області: Сквирське сільськогосподарське рибоводне господарство перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Сквирасільрибгосп» та затверджено його Статут.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10, зокрема, вирішено визнати за Відкритим акціонерним товариством «Сквирасільрибгосп» право користування на земельну ділянку загальною площею 222,59 га в межах Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ КВ №000981, яка складається з: земельної ділянки площею 12,15 га, кадастровий номер 3224081201:01:014:001 для риборозведення в межах Великополовецької сільської ради, земельної ділянки площею 208,43 га, кадастровий номер 3224081200:05:012:001 для риборозведення в межах Великополовецької сільської ради, земельної ділянки площею 2,01 га, кадастровий номер 3224081201:01:015:0007 для риборозведення в межах Великополовецької сільської ради.

04.06.2010 року Укправлінням Держкомзему у Сквирському районі та Великополовецькою сільською радою на підставі Рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10 видано Відкритому акціонерному товариству «Сквирасільрибгосп» державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 3224081201:014:0002, площею 12,1540 га) серії ЯЯ №394787 на підставі рішення Господарського суду Київської області №22/045-10 від 24.03.2010.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 у справі №22/045-10 апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено, рішення 24.03.2010 у справі №22/045-10 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Земельна біржа України» про зобов`язання Відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп» повернути земельні ділянки разом із водними об`єктами загальною площею 402 га. Також даною постановою відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп».

Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2011 у справі №22/045-10 постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 у справі №22/045-10 залишено без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань у 2012 році за рішенням засновників припинена діяльність Відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп», правонаступником якого стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Сквирасільрибгосп».

Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна Товариством з обмеженою відповідальністю «Сквирасільрибгосп» 07.06.2016 зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою 3224081201:01:014:0002 на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №394787 від 04.06.2010.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.10.2017 у справі №911/2646/17 судом відмовлено Першому заступнику керівника Білоцерківської місцевої прокуратури про визнання, зокрема, недійсним державного акту на право постійного користування земельної ділянки площею 208,4322 га з кадастровим номером 3224081201:05:012:0001, яка знаходиться на території Великополовецької сільської ради серії ЯЯ №394789, до складу якої входить спірна земельна ділянка площею 12,15 га з кадастровим номером 3224081201:01:014:0002.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі №911/2646/17 рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2017 залишено без змін.

Касаційним господарським судом у складі Верховного суду постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2017 залишено без змін.

Звертаючись з позовом позивач просить суд визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №394787 від 04.06.2010, скасувати державну реєстрацію речових прав та зобов`язати повернути земельну ділянку (кадастровий номер 3224081201:01:014:0002).

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає (стисло):

-акт на право постійного користування земельною ділянкою підлягає скасуванню, позаяк виданий на підставі рішення яке скасоване, а отже є таким, що виданий безпідставно, а тому суперечить закону;

-державну реєстрацію речових прав було проведено на підставі акту, який не має юридичної сили;

-у зв`язку з тим, що ТОВ «Сквирасільрибгосп» безпідставно користується земельною ділянкою водного фонду Фурсівська сільська рада має право витребувати земельну ділянку з кадастровим номером 3224081201:01:014:0002.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає (стисло):

-станом на момент видачі акту на право постійного користування земельною ділянкою, судове рішення у справі №22/045-10 набуло законної сили;

-Великополовецькою сільською радою народних депутатів Сквирського району Київської області не було прийнято рішення про припинення права користування спірною земельною ділянкою, у зв`язку з припиненням діяльності державного підприємства, таке право не припинялось та перейшло до ВАТ «Сквирасільрибгосп» ;

-Відповідач є правонаступником як Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства так і ВАТ «Сквирасільрибгосп», а отже, законним користувачем спірної земельної ділянки;

-позивачем пропущено строки позовної давності.

Разом з запереченнями на позовну заяву відповідачем також подано до суду зустрічну позовну заяву в якій просить суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» право постійного користування земельною ділянкою водного фонду площею 12.1540 га, за кадастровим номером 3224081201:01:014:002, яка знаходиться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області, позаяк, дане право перейшло від Сквирського сільськогосподарського риболовного господарства до ТОВ «Сквираплемрибгосп», у зв`язку із правонаступництвом.

Суд, дослідивши подані сторонами докази вважає за необхідне наголосити на наступному.

Правовідносини, що виникли у даній справі регулюються Земельним, Водним, Цивільним кодексами, а також іншими нормативно-правовивими актами, які регулюють обіг земель України.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). (ст. 2 Земельного кодексу України).

Частиною 2 ст. 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

До повноважень районних рад у галузі земельних відносин, зокрема, належить розпорядження землями на праві спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст району. До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить:розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад. (ч. «а» ст. 10, 12 Земельного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 3224081201:01:014:002 (далі також спірна земельна ділянка) відноситься до земель водного фонду для рибогосподарських потреб, площею 12,1540 га.

Води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. (ст. 6 Водного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Частиною 4 цієї статті встановлено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону. (ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України (станом на видачу спірного акту) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 1, 3 ст. 126 Земельного кодексу України (станом на видачу спірного акту) Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (з кадастровим номером 3224081201:01:014:002, площею 12,1540 га) серії ЯЯ №394787 від 04.06.2010 виданий на підставі рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10.

Водночас, постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 рішення 24.03.2010 у справі №22/045-10 скасовано та прийнято нове рішення. Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2011 у справі №22/045-10 постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 у справі №22/045-10 залишено без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

До того ж, частиною 4 ст. 75 ГПК встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином з наведеного вбачається, що рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10, на підставі якого видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, скасоване та є таким, що не набрало законної сили.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Отже, рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10 не може бути належною підставою для видачі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (з кадастровим номером 3224081201:01:014:002, площею 12,1540 га) серії ЯЯ №394787 від 04.06.2010.

За приписами ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

При цьому суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відтак, з тих підстав, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (з кадастровим номером 3224081201:01:014:002, площею 12,1540 га) серії ЯЯ №394787 від 04.06.2010 виданий на підставі судового рішення, яке не набрало законної сили, оскільки було скасовано судом апеляційної інстанції суд вважає за необхідне визнати вказаний акт недійсним, оскільки його існування порушує правову природу права користування землею.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Сквирасільрибгосп» 07.06.2016 зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою 3224081201:01:014:0002 на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №394787 від 04.06.2010.

Отже, подальша реєстрація спірної земельної ділянки здійснена на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, який не має юридичної сили та є таким, що не породжує правових наслідків, а сам факт існування вказаної реєстраційної дії порушує правовий порядок.

З цих підстав суд також вважає за необхідне скасувати державну реєстрацію речових прав (номер запису про інше речове право: 14930624) права постійного користування земельною ділянкою площею 12,1540 га, з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, кадастровим номером 3224081201:01:014:0002, яка знаходиться в с. Великополовецьке Сквирського району, Київської області, зареєстрованого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» (код 25295152).

При цьому, відповідно до ч. 3, 4 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним скасуванням цим рішенням заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій чи відповідного судового рішення, зареєстрованих у базі даних заяв.

Як вже зазначалось вище, рішенням №38 від 30.01.1998 року Великополицької сільської ради народних депутатів 14 сесії 22 скликання, Сквирському сільськогосподарському рибоводному господарству, зокрема, оформлено право постійного користування землею загальною площею 222,59 га, в тому числі: ріллі: 0,35 га, багаторічних насаджень 0,06 га, забудованих земель 10,05 га, боліт 21,74 га під водою 190,39 га в межах Великополовецької сільської ради. На підставі чого, видано Державний акт на право постійного користування землею №ІІ-КВ №000980 від 16.04.1998, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №52.

Судом встановлено, що Сквирське сільськогосподарське рибоводне господарство у 1999 році перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Сквирасільрибгосп».

До того ж, у зв`язку даним перетворенням підприємства Регіональним відділенням фонду державного майна України по Київській області ВАТ «Сквирасільрибгосп» видано Свідоцтво про власність від 22.02.2000 №2, яким засвідчено, що ВАТ «Сквирасільрибгосп» є правонаступником Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства та те, що майно зазначеного товариства є колективною власністю акціонерів товариства, які придбали акції відповідно до Закону України «Про приватизацію майна.

Як встановлено з даних з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в подальшому (з 2012 року) правонаступником ВАТ «Сквирасільрибгосп» стало ТОВ «Сквирасільрибгосп».

Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи. (ст. 108 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

При цьому, варто зауважити, що Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 року у справі №908/845/19 зазначав про те, що право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку, не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за змістом чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача. Також вказану правову позицію також викладено у постановах ВС від 26.09.2011 у справі №6-14цс11, від 22.05.2019 у справі №914/1104/18, від 15.01.2020 у справі №925/361/19.

Окремо також необхідно наголосити на тому, що Велика Палата Верховного Суду, досліджуючи питання застосування норм Земельного кодексу України, у постанові від 05.11.2019 у справі №906/392/18 дійшла висновків, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні, тоді як громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в встановлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Вказана позиція відповідає висновку, викладеному у рішенні Конституційного суду України від 22.09.2005 у справі №5рп/2005. На вказану судову практику також посилається відповідач за первісним позовом.

Крім того у постанові від 15.11.2021 у справі №906/620/19 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, посилаючись на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №914/839/18, від 10.10.2018 у справі №907/916/17, від 02.04.2019 у справі №921/710/17-г/6, дійшов висновку, що право постійного користування землею, яке виникло в суб`єкта до набрання чинності Земельним кодексом України (01.01.2002) продовжує зберігатися у подальшому.

Також суд зауважує, що при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент.

Таким чином, враховуючи вказану судову практику ТОВ «Сквирасільрибгосп» є належним та законним набувачем титулу права постійного користування земельною ділянкою площею 222,59 га, до якої входить спірна земельна площею 12,1540 га, як правонаступник усіх прав Сквирського сільськогосподарського рибоводного господарства.

Між тим необхідно підкреслити і те, що позивачем за первісним позовом не надано доказів прийняття Великополовецькою сільською радою народних депутатів Сквирського району рішень про припинення права користування спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 3224081201:01:014:0002 у відповідності до положень 141, 144 ЗК України (в редакції на момент правонаступництва), що була надана Сквирському сільськогосподарському рибоводному господарству (в подальшому таке право перейшло до ВАТ «Сквирасільрибгосп» та ТОВ «Сквирасільрибгосп», як до правонаступників), а отже, право користування даною земельною ділянкою у останнього не припинялось.

Отже, зважаючи на наведе, не підлягає задоволенню позовна вимога за первісним позовом щодо зобов`язання ТОВ «Сквирасільрибгосп» повернення Фурсівській сільській раді Білоцерківського району Київської області спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).

Таким чином, на підставі викладеного суд доходить висновків, про часткове задоволення позовних вимог за первісним позовом, я саме про визнатння недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №394787 від 04 червня 2010 року на земельну ділянку площею 12,1540 га, з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, кадастровим номером 3224081201:01:014:0002, яка знаходиться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області та скасування державної реєстрації речових прав (номер запису про інше речове право: 14930624), права постійного користування земельною ділянкою площею 12,1540 га, з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, кадастровим номером 3224081201:01:014:0002, яка знаходиться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області, зареєстрованого за товариством з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп»(код 25295152). В решті вимог суд відмовляє.

При цьому суд задовольняє зустрічний позов та визнає за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» (код 25295152) право постійного користування земельною ділянкою водного фонду площею 12,1540 га, з кадастровим номером 3224081201:01:014:0002, яка знаходиться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області, у зв`язку з тим, що вказане право наявне у останнього як у правонаступника внаслідок універсального правонаступництва.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Принагідно, суд зазначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд бере до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Стосовно строків позовної давності суд зазначає наступне.

ТОВ «Сквираплемрибгосп» подано заяву б/н від 12.11.2021 про застосування строків позовної давності, у які останній просить суд застосувати строки позовної давності обґрунтовуючи це тим, що позивач знав знати про потенційне порушення його прав ще з 2010 року, тобто з моменту скасування рішення Господарського суду Київської області №22/045-10 від 24.03.2021.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Між тим суд зазначає, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційни позов) (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (негаторний розов) (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Вказані вище приписи про застосування строку позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N 653/1096/16-ц.

Предметом первісного позову є, зокрема, визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації речових прав, що по суті є усуненням перешкод у користуванні майном, а отже є негаторними вимогами до яких, в розумінні наведеної судової практики позовна давність не застосовується.

Що стосується вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку, до неї також не підлягає застосування строків позовної давності, оскільки судом відмовлено у задоволенні вказаної позовної вимоги, позаяк за змістом ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише у випадку встановлення судом наявності порушення відповідачем права особи, яка звернулась до суду з позовом; у разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, а отже, в силу положень даної норми позовна давність судом у даному випадку не застосовується.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, у зв`язку з частковим задоволенням двох позовних вимог первісного позову та задоволенням однієї позовної вимоги за зустрічним позовом, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" у розмірі 2270,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №394787 від 04 червня 2010 року на земельну ділянку площею 12,1540 га, з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, кадастровим номером 3224081201:01:014:0002, яка знаходиться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області.

Скасувати державну реєстрацію речових прав (номер запису про інше речове право: 14930624), права постійного користування земельною ділянкою площею 12,1540 га, з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, кадастровим номером 3224081201:01:014:0002, яка знаходиться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області, зареєстрованого за товариством з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» (код 25295152).

Врешті вимог первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» (код 25295152) право постійного користування земельною ділянкою водного фонду площею 12,1540 га, з кадастровим номером 3224081201:01:014:0002, яка знаходиться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" (09030, Київська обл., Сквирський р-н, с. Великополовецьке, вул. Жовтнева, буд. 174, код ЄДРПОУ 25295152) на користь Фурсівської сільської ради (09150, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Ярослава Мудрого, буд. 48, ЄДРПОУ 04363225) 2270 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2022.

Суддя А.Ф. Черногуз