Постанова

від 22.05.2022 по справі 914/2247/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2022 р. Справа № 914/2247/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Марка Р.І.,

суддів: Матущака О.І.,

Скрипчук О.С.,

при секретарі судового засідання Лагутін В.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» б/н від 13.01.2022 (вх. № 01-05/262/22 від 19.01.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2021 (повний текст рішення складено 16.12.2021, м. Львів, суддя Н.Є. Березяк)

у справі № 914/2247/21

за позовом: Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», м. Чорноморськ Одеської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Термо-Ізол», м. Городок Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Салфит», м. Дніпро

про стягнення заборгованості за угодою про надання факторингового обслуговування в сумі 648369,42 грн,

за участі представників сторін:

від позивача: Мовчан О.С.;

від відповідача: Козій І.Ю.;

від третьої особи: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (далі Банк) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термо-Ізол» (далі ТзОВ «Термо-Ізол») про стягнення заборгованості за угодою про надання факторингового обслуговування в сумі 648369,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, всупереч умовам договору поставки, не сплачено вартість поставленого товару Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Салфит», право вимоги якого перейшло до Банку на підставі договору про надання факторингового обслуговування.

Ухвалою суду від 28.07.2021 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Салфит» (далі ТзОВ «Салфит») до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.12.2021 у справі № 914/2247/21 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване ст. ст. 655, 666, 1077 Цивільного кодексу України.

Місцевий суд дійшов висновку, що позивачем не доведено виникнення у ТзОВ «ВКФ «Салфит» права вимоги до ТзОВ «Термо-Ізол» на отримання коштів за накладною № 170602 від 17.06.2020, так, як товар було повернуто останнім, через відсутність документів про якість поставленого товару, що і не заперечує ТзОВ «ВКФ «Салфит» та підтверджується накладними на повернення товару: № 33 від 26.11.2020 року, № 32 від 06.11.2020, № 13 від 01.03.2021, № 9 від 16.02.2021, № 13 від 01.03.2021, які містять інформацію щодо договору, рахунку на оплату покупцю, кількість товару та асортимент.

Не погоджуючись зі прийнятим судовим рішенням, ПАТ «МТБ Банк» оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги банку.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував п. п. 4.2, 4.3 договору купівлі-продажу № 060801 від 06.08.2015, якими підтверджується відповідність та якість товару та набуття покупцем права власності на дане майно, таким чином, твердження відповідача про те, що товар не був прийнятий або мав якісь недоліки не відповідають дійсності.

Скаржник звертає увагу на те, що суд першої інстанції дійшов висновку що нібито повернення товару від дебітора клієнту звільняє дебітора від обов`язку здійснення оплати на користь фактора, при цьому судом залишено поза увагою той факт, що повернення товару здійснено з листопада 2020 року по березень 2021 року, тобто поза межами строку (17.06.2020 - 15.10.2020) протягом якого у дебітора виник обов`язок здійснити оплату на користь фактора. Таким чином висновки суду про відсутність у фактора підстав вимагати погашення наявної заборгованості є помилковими.

Разом з тим, на думку скаржника, співставляючи та порівнюючи накладні про поставку товару та накладні про повернення товару вбачається, що ТзОВ «Термо-Ізол» повернуто ТзОВ «ВКФ «Салфит» труби, які за асортиментом не відповідають видатковій накладній № 170602 від 17.06.2020, а саме труби за ГОСТом: 10705-80, 325x8, 159x4,5 код УКТ ЗЕД 7306 в загалі не поставлялись відповідно до вказаної накладної. Кількість повернутого товару відповідно зворотнім накладним становить 29,856 т, що на 10.125 т є меншим від поставленого товару по видатковій накладній № 170602 від 17.06.2020. Поряд з цим слід зазначити, що накладні про повернення товару не містять відомостей за якою саме видатковою накладною здійснюється повернення товару. Враховуючи вищезазначене, висновок суду що дані документи підтверджують повернення товару від дебітора до клієнта не відповідають дійсності.

Також в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що акт взаємних розрахунків не є належним доказом про наявність чи відсутність заборгованості, так як останній не є первинним бухгалтерським документом.

Щодо листа державної податкової служби, в якому зазначено, що в системі співставлення АІС «Податковий блок» за ТзОВ «Термо-Ізол» не встановлено факт реєстрації накладної № 170602 від 17.06.2020 апелянт стверджує, що такий лист не може братись до уваги та є неналежним та допустимим доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні діючого законодавства та покликається на правову позицію Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 805/5017/15-а.

Щодо пред`явленої претензії щодо якості товару та листів переписки між товариствами, які були подані суду першої інстанції скаржник вважає такими, що не могли бути прийняті судом першої інстанції, так як були подані з порушенням строку встановленого ст. 80 ГПК України.

Відповідачем на апеляційну скаргу подано заперечення, в яких відповідач заперечує доводи позивача зазначивши, що останній в своїй апеляційній скарзі не зазначає, яку норму матеріального права судом порушено, чи не правильно застосовано.

Відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ст. 268 ГК України визначає, що постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. Разом з тим, неможливо пред`явити претензію до виробника товару, чи постачальника цього товару в частині якості продукції без наявності документа - сертифіката, протоколу, свідоцтва чи іншого документа про критерії якості товару, відтак, відповідач з`ясувавши те, що товар передано без документів про його якість, негайно повідомив продавця про відсутність документів про якість, на що отримав відповідь що такі документи у продавця відсутні.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що позивач, в супереч процесуального закону, не додав до матеріалів справи доказів прийняття товару по якості та відповідного сертифікату про якість товару згідно накладної №170602 від 17.06.2020 року. Також, із матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що останній при укладенні договору факторингу взагалі не з`ясовував, чи відповідачем прийнято товар по якості, а тому вважає, що рішення суду першої інтенції є законним та відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Також в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, скаржником подано клопотання про долучення доказів, а саме копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022046030000242 від 28.04.2022 про внесення відомостей про кримінальне правопорушення ТзОВ «ВКФ «Салфит» на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (справа № 932/550/22 провадження № 1-кс/932/218/22).

Скаржником на заперечення відповідача подано пояснення, в яких позивач звертає увагу суду на те, що враховуючи положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення, та п.п. 4.2, 4.3. 6.3. договору купівлі-продажу № 060801 від 06.08.2015 слідує, що до підписання видаткової накладної покупець зобов`язаний належним чином здійснити перевірку кількісних, якісних характеристик товару, в тому числі і наявності відповідних сертифікатів якості. Відтак, на думку скаржника, з моменту підписанням видаткової накладної № 170602 від 17.06.2020 сторони підтвердили відповідність кількісних, якісних характеристик товару, його сертифікацію, та набуття покупцем права власності на дане майно.

Крім того, відповідно до вимог Інструкції та умов договору купівлі-продажу акт про відсутність сертифікатів до товару, або доказів виявлення будь-яких скритих дефектів труб за вищевказаною накладною відповідачем суду надано не було, відтак, на думку скаржника, враховуючи раніше наведені в апеляційній скарзі обставини, твердження відповідача про те, що товар не був прийнятий, або мав якісь недоліки не відповідають дійсності, і наявна в матеріалах справи видаткова накладна підтверджує факт поставки товару.

Також скаржник стверджує, що доводи відповідача про порушення позивачем при здійсненні претензійно-позовної роботи порушено норми процесуального законодавства, вважає не спроможними, так як відповідно до умов угоди про надання факторингового обслуговування № 0058/DFF від 27.02.2020 оплата за відступлення клієнтом права вимоги відповідно до умов угоди здійснюється на підставі реєстру прав вимог (ТТН), прийнятих до факторингу, та оригіналу видаткової накладної, і фактично банк не має жодного відношення до перевірки якості, кількості товару, так як відносини щодо поставки товару знаходяться виключно в площині договору купівлі-продажу № 060801 від 06.08.2015, що укладений ТОВ «ВКФ САЛФИТ» з ТОВ «ТЕРМО-ІЗОЛ» як покупцем та продавцем.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2022 вказану справу розподілено до розгляду колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Скрипчук О.Л. та Матущака О.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 року скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» б/н від 13.01.2022 (вх. № 01-05/262/22 від 19.01.2022) на рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2021 у справі № 914/2247/21. Даною ухвалою також розгляд справи призначено на 21.02.2022.

З підстав зазначених в ухвалах суду апеляційної інстанції від 21.02.2022 та від 21.03.2022 розгляд справи було відкладено, зокрема ухвалою суду від 21.03.2022 розгляд справи було відкладено на 23.05.2022.

Представник позивача підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі та поясненнях, також просив долучити до матеріалів справи як доказ - копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022046030000242 від 28.04.2022 про внесення відомостей про кримінальне правопорушення ТзОВ «ВКФ «Салфит» на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (справа № 932/550/22 провадження № 1-кс/932/218/22).

Представник відповідача підтримав доводи наведені у запереченні на апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Від третьої особи, представник не прибув.

Частиною1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.

З врахуванням того, що участь представників сторін обов`язковою у судове засідання не визнавалась, та беручи до уваги ст. 273 ГПК України, яка визначає строк розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Заслухавши доводи сторін, зокрема апелянта про долучення до матеріалів справи, як доказ витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022046030000242 від 28.04.2022 про внесення відомостей про кримінальне правопорушення ТзОВ «ВКФ «Салфит» на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (справа № 932/550/22 провадження № 1-кс/932/218/22), судова колегія Західного апеляційного господарського суду вважає, що дане клопотання слід відхилити за безпідставністю, оскільки ст. 62 Конституції України чітко зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

В даному випадку вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 932/550/22 провадження № 1-кс/932/218/22 відсутній, а внесення відомостей про кримінальне правопорушення ТзОВ «ВКФ «Салфит» на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська не є вироком.

Окрім того, такі обставини були відсутні на час ухвалення рішення місцевим господарським судом.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, 27.02.2020 ПАТ «МТБ Банк» та ТзОВ «ВКФ «Салфит» укладено угоду про надання факторингового обслуговування № 0058Л/DFF (далі за текстом - угода) (том І, а.с. 46-54).

Відповідно до умов угоди фактор: - придбав за визначену плату та у продовж строку, визначеному у п. 7.9 цієї угоди (до 26.02.2021), право грошової вимоги (дебіторської заборгованості), надалі за текстом - «Право вимоги», Клієнта по відношенню до третіх осіб, надалі за тексом - дебітори, перелік яких наведений в додатку № 1 до цієї угоди, за договорами, які прийняті до факторингового обслуговування (надалі за текстом - договори);

- адміністрував дебіторську заборгованість клієнта, у т.ч. інкасував платежі за цими договорами, відповідно до строків погашення дебіторської заборгованості (п. 1.1 угоди).

Суми та строки виконання зобов`язань за правами вимоги, зазначені в реєстрах прав вимог, що складаються з рахунків-фактур, товаротранспортних накладних та інших документів, прийнятих до факторингу, надалі за текстом - реєстр до цієї угоди. Зразок форми, за якою мають складатися реєстри, наведена у додатку № 2 до цієї угоди (п. 1.2 угоди).

Права вимоги вважаються переданими фактору з моменту підписання сторонами реєстрів, в яких зазначені документи, що засвідчують та підтверджують виникнення цих прав вимог (до таких документів можуть відноситись: витратні накладні, акти виконаних робіт/послуг та ін.) та передачу клієнтом всіх необхідних документів фактору. Реєстри є додатками до цієї угоди за умови належного оформлення та підписання уповноваженими представниками сторін (п. 1.3. угоди).

Фактор придбає права вимоги, у межах ліміту угоди, тобто загальної суми фінансування клієнта, яка складає 4 000 000,00 грн (чотири мільйони гривень 00 копійок) (п. 1.4 угоди).

За здійснення факторингу за цією угодою фактор отримує винагороду в порядку та розмірі визначеному статтею 2 цієї угоди (п. 1.7 угоди).

Факторинг здійснюється шляхом відступлення клієнтом фактору прав вимоги до дебіторів, відповідно до розрахункових документів внесених до реєстрів (п. 2.1 угоди).

Згідно з п. 2.2 угоди в якості оплати за відступлення клієнтом права вимоги фактор сплачує на поточний рахунок клієнта № НОМЕР_1 в ПАТ «МТБ Банк», код банку 328168, кошти у наступному порядку:

2.2.1. 70,0 % (сімдесят процентів) від розміру грошового зобов`язання, права вимоги щодо якого відступлені фактору (авансовий платіж), не пізніше наступного робочого дня від дати підписання фактором відповідного реєстру та надання Фактору рахунків фактур, товаротранспортних накладних, що посвідчують право вимоги.

2.2.2. 30,0 % від розміру грошового зобов`язання, Права вимоги щодо якого відступлені Фактору, не пізніше наступного робочого дня від дати повного виконання дебітором перед Фактором зобов`язання, що випливає з Права вимоги (визначається за ізгою надходження повної суми грошового зобов`язання, зазначеного в Реєстрі, на відповідний рахунок Фактора).

Строк у продовж якого фактор придбає права вимоги за цією угодою, діє до 26.02.2021 включно, проте зобов`язання сторін що виникли за цією угодою, в тому числі зобов`язання сторін по розрахункам діють до моменту їх повного виконання (п. 7.9. угоди).

Відповідно до додатку № 1 до угоди № 0058/DFF про надання факторингового обслуговування від 27.02.2020 дебітором визначено - ТОВ «Термо-Ізол», за договором купівлі-продажу № 060801 від 06.08.2015 укладеним ТОВ «ВКФ «Салфит» з ТОВ «Термо-Ізол», строк відстрочки платежу за яким - 120 днів (том І, а, с. 55).

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі продажу № 060801 від 06.08.2015 ТОВ «ВКФ «Салфит» зобов`язується передати у власність ТОВ «Термо-Ізол» металопродукцію найменування, кількість, асортимент, і ціна якої встановлюється у відповідності з рахунком, що додаються до даного договору та є невід`ємною його частиною, а покупець зобов`язується прийняти товар оплатити товар у строки та розміри, визначених даним договором (том І, а.с.58-60).

Пунктом 5.3. додаткової угоди від 27.02.2020 до договору купівлі продажу № 060801 від 06.08.2015 передбачено, що покупець зобов`язується провести оплату товару протягом 120 (сто двадцяти) календарних днів з моменту відвантаження товару (том І, а.с.62).

З наявного в справі повідомлення від 27.02.2020 № 2702/01 ТОВ «ВКФ «Салфит» вбачається, що останній повідомив ТОВ «Термо-Ізол» про те, що між ТОВ «ВКФ «Салфит» та ПАТ «МТБ банк» 27.02.2020 було укладено угоду про надання факторингового обслуговування № 0058/DFF від 27.02.2020 про надання факторного обслуговування на умовах якого відбувається відступлення фактору прав грошової вимоги, щодо платежів за відвантажену покупцю продукції за договором купівлі-продажу № 060801 від 06.08.2015 (том І, а.с.63).

ТОВ «Термо-Ізол» листом від 27.02.2020 підтвердив факт ознайомлення з вказаним повідомленням, визнав грошові зобов`язання перед фактором та прийняв на себе відповідальність виконати зобов`язання на користь Фактора, за поставками, що відбулися або відбудуться за договором купівлі-продажу № 060801 від 06.08.2015, який був укладений між постачальником та дебітором (том І, а.с.64).

Між позивачем та третьою особою 25.06.2020 укладено додаток № 2/2 до договору згідно якого, ТзОВ «ВКФ «Салфит» із Банком погодили обсяг прав і обов`язків, які можуть бути відступленні за договором купівлі-продажу №060801 від 06.08.2015 року, а саме - накладна про поставку товару за накладною №170602 від 17.06.2020 (том І, а.с.65)

У відповідності до накладної № 170602 від 17.06.2020 року ТзОВ «ВКФ «Салфит» передало ТзОВ «Термо-Ізол» наступний Товар - труби сталеві електрозварні прямошовні 159x4 ГОСТ 10704-91, 10705-80 (том І, а.с. 66).

Так, відповідно до умов угоди між фактором та клієнтом було підписано реєстри прав вимог (ТТН), прийнятих до факторингу, отримано фактором від клієнта оригінали видаткової накладної до вказаного реєстру та здійснено фактором оплату за відступлення клієнтом права вимоги відповідно до умов угоди.

Як зазначає позивач, фактор свої зобов`язання за угодою виконав в повному обсязі, що підтверджується виписками по рахункам клієнта (том І, а.с.67-152), та копією меморіального ордеру № 25722698 від 25.06.2020 (том І, а.с. 153) про перерахування ТОВ «ВКФ «Салфит» коштів в сумі 713664,00 грн, тоді як дебітор свої зобов`язання щодо оплати вартості товару відповідно видаткової накладної № 170602 від 17.06.2020 у строк визначений договором не виконав.

З метою врегулювання питання погашення заборгованості Банк в лютому 2021 року звертався до дебітора з письмовою вимогою про усунення порушення та погашення заборгованості, однак вказана вимоги залишилася без задоволення (том І, а.с.154), що і стало підставою для звернення з позовом до суду з матеріально - правовою вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у сумі - 648396,42 грн.

Разом з тим, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ТзОВ «Термо-Ізол» 18.06.2020 надало ТзОВ «ВКФ «Салфит» вимогу (том ІІ, а.с. 44) про надання документів, які підтверджують якість переданого Товару згідно накладної № 170602 від 17.06.2020 року.

ТзОВ «ВКФ «Салфит» 22.06.2020 направило ТзОВ «Термо-Ізол» лист № 2206/11, яким повідомило, що не може надати документи що підтверджують якість труби вимогам ГОСТ 10704-91, 10705-80 (том ІІ, а.с. 45).

Відповідач на підставі накладних про повернення Товару № 9 від 16.02.2021, № 13 від 01.03.2021, № 32 від 06.11.2020, № 33 від 26.11.2020 здійснив повернення отриманого за накладною № №170602 від 17.06.2020 товару, а саме труби.

Слід зазначити, що ТзОВ «ВКФ «Салфит» не заперечує факт повернення товару від ТзОВ «Термо-Ізол».

Разом з тим, ТзОВ «Термо-Ізол» подало лист ДПС України про те, що за період з червня по липень 2020 не встановлено факту реєстрації податкової накладної від 17.06.2020 на загальну суму 1019520,00 грн, в т.ч. ПДВ 169920,0 грн.

Враховуючи вищенаведене, слідує, що предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення коштів з відповідача на підставі договору (угоди) про надання факторингового обслуговування, за поставлений клієнтом (ТзОВ «ВКФ «Салфит») товар, який, як зазначає ТзОВ «Термо-Ізол» було повернуто у зв`язку із відсутністю сертифіката якості на даний товар, що і не заперечує ТзОВ «ВКФ «Салфит».

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В даному випадку, за своєю правовою природою між сторонами склалися правовідносини, пов`язані з виконанням умов договору купівлі - продажу, право вимоги за яким було передано позивачу на підставі умов укладеного з продавцем договору про надання факторингового обслуговування.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення зазначені ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 зазначеної статті).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За положеннями частин 1, 2 статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту (частина 1 статті 679 ЦК України).

Покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару (частина 1 статті 688 ЦК України).

Як уже було зазначено вище, ТзОВ «ВКФ «Салфит» на виконання умов договору поставки передав відповідачу товар, що підтверджується копією видаткової накладної № 170602 від 17.06.2020, долученої до матеріалів справи.

Слід зазначити, що відповідач не заперечував факт отримання товару, однак, з долученої до матеріалів справи копії вимоги про надання документів від 18.06.2020, вбачається, що останній звернувся до ТзОВ «ВКФ «Салфит» з проханням надати документи про відповідність отриманої труби до ГОСТ 10704-91 та ГОСТ 10705-80, а саме: сертифікат якості на даний товар. Як зазначено у вимозі, без документів, які підтверджують відповідність даної труби ГОСТ 10704-91 та ГОСТ 10705-80, ТОВ «Термо-Ізол» не має права використовувати цей товар в своїй господарській діяльності, оскільки не матиме змогу підтвердити якість цієї продукції.

Матеріали справи містять лист ТОВ «ВКФ «Салфит» від 22.06.2020 № 2206/01 адресований директору ТзОВ «Термо-Ізол», з повідомленням про те, що ТОВ «ВКФ «Салфит» не може надати документи про якість даного товару, оскільки такі документи не передано постачальником, який продав цю трубу ТОВ «ВКФ «Салфит», також, зазначено про готовність забрати даний Товар зі складу ТзОВ «Термо-Ізол».

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

В даному випадку відповідач скористався своїм правом та на підставі накладних про повернення Товару № 9 від 16.02.2021, № 13 від 01.03.2021, № 32 від 06.11.2020 року, № 33 від 26.11.2020 здійснив повне повернення товару яке отримав за накладною № №170602 від 17.06.2020.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний лист ДПС України про те, що за період з червня по липень 2020 не встановлено факту реєстрації податкової накладної від 17.06.2020 на загальну суму 1019520,00 грн, в т.ч. ПДВ 169920,0 грн.

Слід зазначити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, аналогічну правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази про наявність у ТзОВ «Термо-Ізол» заборгованості перед ТзОВ «ВКФ «Салфит» за поставлений Товар згідно накладної № 170602 від 17.06.2020.

Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

У відповідності до п. п. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відтак, необхідною умовою відступлення права вимоги до Боржника є набуття первинним кредитором цієї вимоги до Боржника.

Однак, як встановлено судом вище, позивачем не доведено суду виникнення у ТзОВ «ВКФ «Салфит» права вимоги до ТзОВ «Термо-Ізол» на отримання коштів за накладною 170602 від 17.06.2020.

Щодо тверджень скаржника, що суд першої інстанції не врахував п. п. 4.2, 4.3 договору купівлі-продажу № 060801 від 06.08.2015, якими підтверджується відповідність та якість товару та набуття покупцем права власності на дане майно, судова колегія вважає безпідставним, оскільки відповідно до положень закону, які були вищезазначені у цій постанові, відповідач вправі вимагати документи, що стосуються товару.

Також не заслуговують на увагу суду твердження скаржника, що ТзОВ «Термо-Ізол» повернуто ТзОВ «ВКФ «Салфит» труби, які за асортиментом не відповідають видатковій накладній № 170602 від 17.06.2020, а саме труби за ГОСТом: 10705-80, 325x8, 159x4,5 код УКТ ЗЕД 7306, оскільки в накладних на повернення товару є покликання на спірний договір поставки. Будь-яких інших операції за договором поставки в матеріалах справи немає.

Крім того, з долученого до матеріалів справи листування між продавцем та покупцем та поданого до суду пояснення третьої особи від 29.09.2021 б/н, таке повернення підтверджується самим продавцем.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі та поясненнях, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржниками не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення та для задоволення апеляційної скарги. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2021 у справі № 914/2247/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.06.2022.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Скрипчук О.С.