Постанова

від 03.07.2022 по справі 914/2247/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2022 р. Справа №914/2247/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Марка Р.І.,

Суддів:Матущака О.І.,

Скрипчук О.С.,

секретар судового засіданняБагряк Ю.А.,

розглянувши матеріали клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Термо-Ізол» від 27.05.2022 (вх. № 01-05/1156/22 від 30.05.2022) про стягнення судових витрат

за результатами розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» від 13.01.2022 (вх. № 01-05/262/22 від 19.01.2022)

у справі № 914/2247/21 (суддя Н.Є.Березняк)

за позовом: Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», м. Чорноморськ Одеської області,

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Термо-Ізол» , м. Городок Львівської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Салфит», м. Дніпро,

про: стягнення заборгованості за угодою про надання факторингового обслуговування в сумі 648 369,42 грн,

за участі представників сторін:

від позивача : не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (далі ПАТ «МТБ Банк») звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термо-Ізол» (далі ТзОВ «Термо-Ізол») про стягнення заборгованості за угодою про надання факторингового обслуговування в сумі 648369,42 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.12.2021 у справі № 914/2247/21 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись зі прийнятим судовим рішенням, ПАТ «МТБ Банк» оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги банку.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 апеляційну скаргу ПАТ «МТБ Банк» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2021 у справі № 914/2247/21 залишено без змін.

27.05.2022 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТзОВ «Термо-Ізол» (вх. № 01-05/1156/22) про стягнення судових витрат (щодо наданих послуг професійної правничої допомоги) в сумі 12 000,00 грн. До клопотання про стягнення витрат на правову допомогу долучено також докази його направлення позивачу та третій особі (а. с. 181-184, т. 3).

Окрім того, про витрати на правову допомогу представник ТОВ «Термо-Ізол» зазначав також у запереченні на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/1172/22 від 21.02.2022). До відзиву представником відповідача додано докази його надсилання позивачу у справі (а. с. 86-89, т. 3).

В обгрунтування підстав стягнення з ТОВ «МТБ Банк» на користь ТзОВ «Термо-Ізол» 12 000, 00 грн витрат на правову допомогу обґрунтоване тим, що відповідачем попередньо (у запереченні на апеляційну скаргу) заявлено вимогу щодо стягнення 12 000, 00 грн витрат на правничу допомогу пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, окрім того, про стягнення таких судових витрат відповідач заявив у судових дебатах.

Посилаючись на те, що 23.05.2022 Західним апеляційним господарським судом винесено рішення, яким у задоволенні апеляційної скарги відмовлено повністю, відповідачем 27.05.2022 подано до суду апеляційної інстанції клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу в сумі 12 000, 00 грн і в підтвердження понесених ним витрат до клопотання долучено копію договору від 19.02.2022 та акт наданих послуг від 27.05.2022.

Пунктом 3.1. договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 19.02.2022 визначено, що за надання юридичних послуг, передбачених предметом цього договору, замовник оплачує виконавцю грошові кошти в сумі не менш як 12 000, 00 грн, але в будь-кому випадку сума наданих послуг повинна визначатись актом виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до п. 3.3. договору оплата послуг виконавця здійснюється замовником на підставі підписаного сторонами акту наданих послуг.

Згідно п. 3.6 договору вартість послуг та порядок розрахунків може змінюватись за взаємним погодженням сторін за умови суттєвої зміни об`єму послуг, які надаватимуться замовнику за цим договором

Згідно акту про наданих послуг від 27.05.2022 загальна вартість наданих адвокатом послуг, передбачених п.3.1. договору у справі в Західному апеляційному господарському суді становить 12 000,00 грн.

28.06.2022 ПАТ «МТБ Банк» подано заперечення на клопотання ТзОВ «Термо-Ізол» про відшкодування розміру судових витрат, в якій банк заперечує доводи заявника і просить в задоволенні заяви про відшкодування розміру судових витрат відповідача відмовити.

Позивач стверджує, що оскільки відповідач не направляв на адресу представника відповідача копію клопотання про стягнення судових витрат, ним не дотримано порядку звернення до суду із вказаним клопотанням. Також представник банку стверджує, що відповідач не заґявляв клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів. Також, на думку позивача, відповідачем документально не підтверджено заявлені ним витрати на правову допомогу, а наданий ним акт прийому не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, оскільки факт оплати наданих послуг (квитанція, платіжне доручення, касові чеки, тощо) у матеріалах клопотання відсутній.

Разом з тим, характер та обсяг виконаних робіт (наданих послуг), на думку позивача , не відповідає критерію розумності, оскільки адвокат Козій І.Ю. був представником ТОВ «Термо-Ізол» та приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, тому є обізнаний з матеріалами справи, відтак повторно ознайомлюватися із матеріалами справи, відповідачу не було підстав. Також позивач стверджує, що відзив на апеляційну скаргу за своїм текстом не є відмінним від відзиву на позов. З врахуванням наведеного, представник банку вважає, що розмір витрат на правову допомогу є необгрунтованим.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що у прохальній частині заперечення позивач не просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу, а просить відмовити у задоволенні такого клопотання.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 року призначено судове засідання на 04.07.2022 року.

Сторони участі уповноважених представників у судове засідання 04.07.2022 незабезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши клопотання ТзОВ «Термо-Ізол» про стягнення 12 000, 00 грн судових витрат на правничу допомогу (01-05/1156/22) та заперечення до заяви щодо розподілу судових витрат (вх. № 01-04/3435/22), судова колегія вважає, що клопотання відповідача про стягнення судових витрат підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З наведеного вбачається, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст.129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач перед зверненням з основною заявою про стягнення правничих витрат на правову допомогу заявив про намір їх стягнення ще у запереченні на апеляційну скаргу.

Саме клопотання про стягнення судових витрат з доказами в його обгрунтування подане ТзОВ «Термо-Ізол» 27.05.2022 (постанова судом апеляційної інстанції прийнято 23.05.2022), тобто в строки визначені ст. 129 ГПК України про звернення з таким клопотанням.

Разом з тим, матеріалами справи спростовуються твердження позивача про те, що відповідач належним чином не повідомив опонента про наявність клопотання щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, оскільки, як встановлено вище (а. с. 86-89 та а. с. 178-184, т. 3 містять докази направлення копії і заперечень на апеляційну скаргу (в яких зазначено про намір відповідача заявити про стягнення витрат на правову допомогу) та самого клопотання про стягнення судових витрат і відповідачу і третій особі у справі.

Щодо тверджень адвоката Мовчан. О.С. про необхідність його повідомлення про наявність клопотання щодо стягнення правничих витрат, судова колегія зазначає, що ГПК України не містить вимоги повідомлення про наявність клопотань у справі окремо адвоката та сторони у справі, відтак такі твердження не можна вважати обгрунтованими.

Станом на день прийняття рішення (23.05.2022), суд апеляційної інстанції не розглядав та не вирішував питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, оскільки представником відповідача було зроблено заяву, що докази стосовно судових витрат будуть надані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі відповідно до приписів ч.8 ст. 129 ГПК України, відтак це питання має бути вирішено судом шляхом ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до приписів ч.ч. 1-3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення у тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У запереченні щодо стягнення витрат на правничу допомогу, позивач стверджує, що клопотання відповідача не містить належних доказів понесених витрат на правову допомогу, оскільки у клопотанні відсутні додатки, які би підтверджували факт сплати замовником (ТзОВ «Термо-Ізол») виконавцю (адвокатське об`єднання «Де Лекс») 12 000, 00 грн.

З цього приводу судова колегія зазначає, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, та постанові Верховного суду від 11.11.2022 у справі №910/7520/20.

Таким чином, заявлений до стягнення ТзОВ «Термо-Ізол» розмір судових витрат на правничу допомогу в сумі 12 000, 00 грн підтверджується доданими до клопотання про їх стягнення доказами, а саме: договором про надання юридичних послуг від 19.02.2022 та актом наданих послуг від 27.05.2022.

Разом з тим, ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Верховного Суду від 01.12.2021 по справі № 910/20852/20 при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження наведеної позиції Верховний Суд звертається до критеріїв, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проаналізувавши акт прийняття наданих послуг, дослідивши обсяг виконаних робіт представником відповідача з надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції, останній з`ясував, що витрати на правову допомогу є дещо завищеними та неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт) саме в суді апеляційної інстанції і не відповідають критерію розумності їх розміру. До таких висновків суд апеляційної інстанції приходить з огляду на те, що правова позиція викладена у відзиві на апеляційну скаргу суттєвим чином не відрізняється від правової позиції, викладеної відповідачем у відзиві на позовну заяву. З врахуванням наведеного судова колегія вважає за можливе задоволити клопотання відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу частково в сумі 8 000, 00 грн.

Таким чином, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, беручи до уваги складність справи та виконані роботи та з огляду на те, що суд апеляційної інстанції вважає завищеним заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу, сума витрат за надання правничої допомоги, визначена відповідачем у клопотання підлягає зменшенню з заявлених 12 000, 00 грн до 8 000,00 грн.

Керуючись ст. 126, 129, 244, 282, 283, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Термо-Ізол» про ухвалення додаткового рішення у справі - задоволити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» (код ЄДРПОУ 21650966, пр. Миру, 28, м. Чорноморськ, Одеська області, 65003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термо-Ізол» (код ЄДРПОУ 35009379, вул. Заводська, 4, м. Городок, Львівська область, 81500) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок). В задоволенні клопотання що стягнення решти суми витрат на правничу допомогу відмовити.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4.Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.07.2022

Головуючий -суддяМарко Р.І.

СуддяМатущак О.І.

СуддяСкрипчук О.С.

.