Постанова

від 31.05.2022 по справі 333/3531/13-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 01.06.2022 Справа № 333/3531/13-ц

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний № 333/3531/13 Головуючий у 1-й інстанції: Холод Р.С. Провадження №22-ц/807/470/22 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданніапеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2021 року, у справі за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Владіма» про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «УкрСиббанк», треті особи: ОСОБА_2 , Приватне підприємство «Владіма» про визнання поруки припиненою, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Владіма» про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11377344000 від 15 серпня 2008 року в сумі 48 828,55 доларів США та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до укладеного 15 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 договору про надання споживчого кредиту №11377344000 (кредитний договір), останній отримав кредит у розмірі 41378 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,5% річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 14 серпня 2015 року.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань за кредитним договором між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ІІАТ «Укрсббанк», та ОСОБА_1 і ПП « ОСОБА_3 » 15 серпня 2008 року були укладені договори поруки №220465 та №220462, на підставі яких поручителі взяли на себе зобов`язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_2 усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору та нести солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору.

ОСОБА_2 порушує вимоги кредитного договору, а саме не виконує в обумовлені строки зобов`язання щодо сплати кредиту та відсотків, станом на 11 березня 2013 року заборгованість складає 48 828,55 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11 березня 2013 року становить 390 286,60 грн з яких: 34856.77 дол. США, що за курсом НБУ станом на 11 березня 2013 року становить 278610,16 грн - кредитна заборгованість, 13971.78 дол США, що закурсом НБУ станом на 11 березня 2013 року становить 111676, 44 грн - заборгованістиь по процентам, пеня у розмірі у розмірі 26 801,88 грн.

На підставі зазначеного просить стягнути на користь ПАТ « УкрСиббанк» з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Приватне підприємство « Владіма» солідарно суму боргу за кредитним договором № 113773440000 від 15 серпня 2008 року в розмірі 48828.55 дол США, що за курсом НБУ станом на 11 березня 2013 року становить 390286,60 гривень, та пеню в розміріу розмірі 26801.88 грн, а також судові витрати по справі у розмірі 3 441 грн.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2013 року, позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 52 181 долар 72 цента США; стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 3 441 грн. судового збору.

Ухвалою суду від 09 грудня 2013 року було виправлено описку і арифметичну помилку, тому визначено:солідарно стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Владіма» на користь «УкрСиббанк» 48 828,55 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11 березня 2013 року становить 390 286,60 грн. пеню у розмірі 26801,88 грн; стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .. Приватного підприємства «Владіма» на користь ПАТ «УкрСиббанк» 3 441 грн судового збору.

19 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надала суду заяву про перегляд заочного рішення, яка ухвалою Комунарського суду м. Запоріжжя від 05 червня 2020 року була задоволена. Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2013 року по зазначеній справі скасоване, справу призначено до розгляду у загальному провадженні.

05серпня 2020 року до суду надійшов зустрічний позов від ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою, в якомуостання вказала, що дійсно між нею та АКІБ «УкрСиббанк» 15 серпня 2008 року був укладений договір поруки № 220465, предметом якого є зобов`язання відповідати за виконання ОСОБА_2 усіх зобов`язань перед Кредитором, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту № 1137734400 від 15 серпня 2008 року.

Згідно п. 3.1 підписаного нею договору поруки, він набирав чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до повного припинення всіх зобов`язань Боржника за Основним договором або до погашення Поручителем зобов`язань Боржника за рахунок виконання зобов`язань за Основним договором в сумі та в межах якої Поручитель відповідає перед кредитором, тобто до першої із перерахованих подій, яка настане раніше.

30 квітня 2013 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до Комунарського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та приватного підприємства «Владіма» простягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитеь відповідає перед кредитором за прушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручитель може бути одна або кілька осіб.

За змістом ч.4 ст.559 ЦК України (в редакції на час звернення до суду з позовом ПАТ«УКРСИББАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та приватного підприємства «Владіма») порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строкне встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше непередбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно п.5.5 Договору про надання споживчого кредиту №11377344000 у випадку не сплати Позичальником чергового ануїтетного платежу в установлений цим Договором день сплати ануїтетного платежу більше ніж на один місяць Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахування процентів у порядку встановленому розділом 12 цього Договору.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

У відповідності до умов договору кредиту, а саме п.п. 2.3 Банк надає кредит позичальнику строком до 14 серпня 2015 року.

Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника несвідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст.251, ч.4ст.559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Порушення п.5.5. Договору про надання споживчого кредиту відбулось 16 квітня 2010 року.

30 квітня 2013 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №11377344000 від 15 серпня 2008 року. За таких обставин, позивач повинен був звернутися із позовом про стягнення суми заборгованості протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто до 16 жовтня 2013 року. Крім того, оскільки договором поруки було встановлено його дію до повного погашення зобов`язання за кредитним договором, в забезпечення якого надано поруку, відповідно, зобов`язання за договором поруки від 15 серпня 2008 року припинилося.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2021 року позов Акціонерного товариства « Укрсиббанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11377344000 від 15 серпня 2008 року у розмірі 48828 доларів 55 центів США та пеню у розмірі 26801 грн 88 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерногог товариства «УкрСиббанк» судові витрати у розмірі 3441 грн. У задоволенні інших позовних вимог Акціонерного товариства « УкрСиббанк» відмовлено.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано припиненою поруку ОСОБА_1 за Договором поруки №220465 від 15 серпня 2008 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Стягнуто з Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840 грн 80 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову Банку про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 48828,55 доларів США та пеню у розмірі 26801,88 грн АТ «УкрСиббанк» просив в цій частині рішення суду скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, а в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 відмовити.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції необґрунтовано взяв до уваги надану представником ОСОБА_1 , адвокатом Жидковою Л.І. вимогу від 02 лютого 2011 року, в якій банк використав своє право, передбачене кредитним договором та заявив про зміну термінів повернення кредиту та прооцентів за користування кредитними коштами в сторону їх зменшення. В якому Банк вимагає негайного виконання позичальником порушеного зобов`язання та сплати заборгованості протягом 31 календарного дня від дати отримання повідомлення та повідолмляє, що 32 календарний день з дати одержання вимоги буде вважатись таким, що настав, а кредтна заборгованість обов`язковою до повернення в повному обсязі, якщо порушене зобов`язання на той момент не буде виконано, оскільки вважає, що зазначена вимога є недопустимим доказом. Суд в оскаржуваному рішенні не встановив, що вказана вимога була надана Банком та була виготовлена ним. Зазначає, що суд допустив порушення порядку дослідження та оцінки доказів на предмет їх достовірності. АТ «УкрСиббанк» не підтверджував направлення таких вимог на ім`я позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_1 у 2011 році. Банк вважає, що суд дійшов передчасного висновку про припинення поруки у повному обсязі та не правильно застосував до спірних правовідносин ч.4 ст.559 ЦК України, як підставу для визнання поруки такою, що припинена у повному обсязі.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 , адвокат Жидкова Л.І. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. У зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідачі ОСОБА_2 , представник ПП «Владіма», будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень, судових повісток (т.2 а.с. 201-205), до апеляційного суду не з`явились. Від ОСОБА_2 на адресу апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на вказане, колегія у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності відповідача ОСОБА_2 , представника ПП «Владіма».

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судове рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2021 року переглядається лише в частині відмовим у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договоролм № 11377344000 від 15 серпня 2008 року солідарно з поручителя ОСОБА_1 .. В іншій частині рішення суду не оскаржується та апеляційним судом не переглядається.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Задовольняюч зустрічний позов ОСОБА_1 про припинення поруки та відмови у задоволення позову АТ « УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , як поручителя про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором № 11377344000 від 15 серпня 2008 року, суд першої інстанції виходив з того, що банк використав своє прваво, передбачене Кредитним договором та заявив про зміну термінів повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами в сторону їх зменшення, направивши боржнику ОСОБА_2 вимогу про дострокове погашення кредиту від 02 лютого 2011 року, яка останнім отримана, у зв`язку з чим банк змінив дату основного зобов`язання, а саме в березні 2011 року, та у подальшому протягом шести місяців не звернувся до поручителя із відповідним позовом у судовому порядку, а подав позов лише у квітні 2013 року, тому у задоволенні позову Банку стосовно поручителя відповідачів ОСОБА_1 необхідно відмовити за припиненням дії договору поруки.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 15 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк», правонаступником якого стало Публічне акціонерне товариство « УкрСиббанк» ( далі ПАТ « УкрСиббанк» та у подальшому Акціонерне товариство « УкрСиббанк» ( далі - АТ « УкрСиббанк»), та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11377344000 (т.1 а.с. 6-19).

Відповідно до змісту п.п. 1,1, 1.2. вказаного кредитного договору, банк зобов`язаний надати ОСОБА_2 однією сумою грошові кошти у сумі 41 378 доларів США, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати, повернути позивачу кредит та сплатити 14.5 % процентів річних за його користування шляхом внесення щомісячно до 15-го числа ануїтентних платежів у розмірі 790 доларів США в порядку і на умовах, визначених кредитним договором, терміном не пізніше 14 серпня 2015 року. Кредит надається позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника).

Факт видачі 15 серпня 2008 року ОСОБА_2 кредитних коштів у розмірі 41 378 доларів США підтверджується випискою про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 (т.1 а.с. 42).

Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором у повному обсязі.

В свою чергу, ОСОБА_2 зобов`язався відповідно до змісту п, 4.1 кредитного договору №1377344000 від 15 серпня 2008 року використати кредит, повернути одержаний кредит та сплатити нараховані позивачем проценти та інші платежі у порядку та терміни, встановлені кредитним договором.

Відповідно до п.5.5 зазначеного кредитного договору у випадку несплати позичальником чергового ануїтетного платежу в установлений кредитним договором день сплати ануїтетного платежу більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку, встановленим розділом 12 кредитного договору.

Згідно п.8.1. кредитного договору № 11377344000 від 15 серпня 2008 року за порушення ОСОБА_2 термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або її частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісії, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в наступному порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті: пеня нараховується за кожен день прострочення,включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань за кредитним договором між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ІІАТ «Укрсббанк», та ОСОБА_1 і ПП « ОСОБА_3 » 15серпня 2008 року були укладені договори поруки №220465 та №220462, на підставі яких поручителі взяли на себе зобов`язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_2 усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору та нести солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору.

У зв`язку з виникненням заборгованості за Кредитним договором АКІБ «Укрсиббанк» 02 лютого 2011 року надіслав ОСОБА_2 вимогу за № 378/133-024, в якій повідомив про наявність заборгованості та необхідність дострокового виконання всіх боргових зобов`язань за кредитним договором протягом 31 календарного дня з дати одержання цієї вимоги та погасити кредитну заборгованість у повному обсязі ( т. 2 а.с. 63).

Однак, ОСОБА_2 умови кредитного договору № 11377344000 від 15серпня 2008 року не виконує, в обумовлені строки кредит та відповідну платню по ньому не сплачує.

Станом на 11 березня 2013 року у ОСОБА_2 виникла заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 48 828,55 доларів США, з яких: 34 856,77 доларів США - заборгованість закредитом; 13 971,78 долар США - заборгованість по процентам; 26 801, 88 грн. - пеня (14 481 грн 66 коп - пеня за прострочення сплати кредиту + 12 320 грн 24 коп - пеня за прострочення сплати процентів) (т.1 а.с. 27-32).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). Правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, визначені у статті 554 цього Кодексу.

За умовами договору поруки, укладеного 15 серпня 2008 року, між банком та ОСОБА_1 , договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов`язання позичальника за кредитним договором (пункт 3.2 договору поруки).

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Отже, умови договору поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором або до виконання поручителем зобов`язань боржника за основним договором, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України.

Зазначене узгоджується з правовими висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 1411/3467/12 (провадження № 14-594цс18).

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (частина четверта статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати.

З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (постанова Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).

Отже, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов`язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Проте, якщо кредитор змінює строк виконання основного зобов`язання, позовна давність обчислюється від цієї дати. У такому разі кредитор зобов`язаний пред`явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

У справі, яка переглядається, установлено, що вимогу про дострокове погашення заборгованості банк направив ОСОБА_2 02 лютого 2011 року, яку останній отримав в березні 2011 року, а з позовом до суду звернувся - в квітні 2013 року. Тобто, пред`явивши вимогу до боржника про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору, кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому мав пред`явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову в частині вирішення позовних вимог щодо поручителя, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що банк звернувся з позовом у цій справі після спливу шестимісячного строку, що свідчить про припинення поруки та відсутність підстав для покладення на поручителя солідарної відповідальності за кредитною заборгованістю.

Доводи апелянта з приводу неналежності та недопустимості доказу листа Банку від 02 лютого 2011 року № 378и/133-24 на ім`я ОСОБА_2 , який позивачем не визнається, оскільки такий лист Банком не направлявся, колегія суддів відхиляє, оскільки дана вимога Банку складена на бланку, містить підпис посадової особи, а саме Запорізького ЦУКЗ КРБ ДРД АТ «УкрСиббанк» Халтобіна О.Л., містить печатку банку.

Відповідно до частини шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належних та беззаперечних доказів, які б свідчили про те, що зазначена вимога банку не належить та боржнику не направлялась, банк суду не надав.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Випадки для звільнення від доказування, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на наведене вбачається, що судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремо доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних щодо стягнення заборгованості у солідарному порядку за кредитним договором з поручителя ОСОБА_1 та задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про припинення договору поруки.

Інші доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до незгоди з висновками суду, докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, рішення суду не може бути скасоване з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл між сторонами судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

Згідно з ч.ч. 1, 13, ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розпоодіо судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» - залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2021 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

В іншій частині рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2021 року у цій справі в апеляційному порядку не оскаржувалося та не переглядалося.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 06 червня 2022 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.