Рішення

від 27.07.2021 по справі 333/3531/13-ц

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №333/3531/13

Провадження №2/333/231/21

рішення

Іменем України

27 липня 2021 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Бобко О.В., представника АТ «УКРСИББАНК» Турчинського М.І., представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» (61050, м. Харків, пр. Московський, 60, ідентифікаційний код 09807750), до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , приватного підприємства «Владіма» (69104, м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд.8, кв.44, ідентифікаційний код 35345297) про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11377344000 від 15.08.2008 року та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» (61050, м. Харків, пр. Московський, 60, ідентифікаційний код 09807750), треті особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , приватне підприємство «Владіма» (69104, м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд.8, кв.44, ідентифікаційний код 35345297) про визнання поруки припиненою, -

встановив:

30.04.2013 року ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСИББАНК», звернулося до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ПП «Владіма», в якому просить стягнути з відповідачів заборгованість за договором споживчого кредиту в сумі 48828,55 доларів США та судові витрати, посилаючись на те, що відповідно до укладеного 15.08.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УКРСИББАНК», та ОСОБА_3 договору про надання споживчого кредиту №11377344000 (кредитний договір), останній отримав кредит у розмірі 41378 доларів США, строком погашення не пізніше 14.08.2015 року зі сплатою 14,5% річних за користування кредитом.

В якості забезпечення зазначеного кредитного договору між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УКРСИББАНК», та ОСОБА_1 і ПП « ОСОБА_4 » 15.08.2008 року були укладені договори поруки №220465 та №220462, відповідно, на підставі яких поручителі взяли на себе зобов`язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_3 своїх зобов`язань перед позикодавцем та нести солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору. ОСОБА_3 порушує вимоги кредитного договору, а саме: не виконує в обумовлені строки зобов`язання щодо сплати кредиту та відсотків, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Станом на 11.03.2013 року заборгованість складає 48828,55 доларів США, що становить 390286,60 грн. та пеню у розмірі 26801, 88 грн., яку і просить стягнути ПАТ «УКРСИББАНК» з відповідачів, а також судові витрати по справі у розмірі 3441 грн.

03.09.2013року увказаній справісуд прийнявзаочне рішення,яким позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» задовольнив, при цьому:

- солідарно стягнув з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» 52 181 долар 72 цента США;

- стягнув з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» 3 441 грн. судового збору.

Ухвалою суду від 09.12.2013 року було виправлено описку і арифметичну помилку, тому визначено:

- солідарно стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Владіма» на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» 48 828,55 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.03.2013 року становить 390 286,60 грн. та пеню у розмірі 26 801,88 грн.;

- стягнув з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Владіма» на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» 3 441 грн. судового збору.

19.02.2020 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 надала суду заяву про перегляд заочного рішення, яка ухвалою суду від 05.06.2020 року була задоволена: заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.09.2013 року по справі за позовом ПАТ «УКРСИББАНК» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Владіма» про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту скасовано, вирішено справу розглядати у загальному провадженні.

05.08.2020 року до суду надійшов зустрічний позов від ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою, в якому відповідач вказала, що

Про своє порушене право дізналась, коли її представник ОСОБА_2 ознайомилась з матеріалами цивільної справи, а саме: 05.02.2020 року. Дійсно між нею та АКІБ «УкрСиббанк» 15 серпня 2008 року був укладений договір поруки № 220465, предметом якого є зобов`язання відповідати за виконання ОСОБА_3 усіх зобов`язань перед Кредитором, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту № 1137734400 від 15 серпня 2008 року.

Згідно п. 3.1 підписаного нею договору поруки, він набирав чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до повного припинення всіх зобов`язань Боржника за Основним договором або до погашення Поручителем зобов`язань Боржника за рахунок виконання зобов`язань за Основним договором в сумі та в межах якої Поручитель відповідає перед кредитором, тобто до першої із перерахованих подій, яка настане раніше.

30.04.2013 року ПАТ «УКРСИББАНК» звернулось до Комунарського районного суду м. Запоріжжя позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та приватного підприємства «Владіма» про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

За змістом ч.4 ст.559 ЦК України (в редакції на час звернення до суду з позовом ПАТ «УКРСИББАНК» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та приватного підприємства «Владіма») порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно п.5.5 Договору про надання споживчого кредиту №11377344000 у випадку не сплати Позичальником чергового ануiтетного платежу в установлений цим Договором день сплати ануiтетного платежу більше ніж на один місяць Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахування процентів у порядку встановленому розділом 12 цього Договору.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

У відповідності до умов договору кредиту, а саме п.п. 2.3 Банк надає кредит позичальнику строком до 14.08.2015 року.

Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст.251, ч.4 ст.559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Порушення п.5.5. Договору про надання споживчого кредиту відбулось 16 квітня 2010 року.

30 квітня 2013 року ПАТ «УКРСИББАНК» звернулось до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №11377344000 від 15.08.2008 року. За таких обставин, позивач повинен був звернутися із позовом про стягнення суми заборгованості протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто до 16 жовтня 2013 року. Крім того, оскільки договором поруки було встановлено його дію до повного погашення зобов`язання за кредитним договором, в забезпечення якого надано поруку, відповідно, зобов`язання за договором поруки від 15.08.2008 року припинилося.

21.09.2020 року до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , в якому представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» Олонова Я.В. зазначила, що 15.08.2008 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту в іноземній валюті в сумі 41 378,00 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 14.08.2015 року. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Владiма» були укладені договори поруки, за якими поручителі зобов`язалися відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_3 усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору.

На спростування доводів представника відповідача, що пропущений строк звернення із позовною заявою ОСОБА_5 вказала, що банк направив вимогу як боржнику за №31-11/1820 від 04.04.2013 так і поручителю ОСОБА_1 31-11/1818 від 04.04.2013 року, в яких зокрема було зазначено, що при невиконані цих вимог, а саме: погашення простроченого зобов`язання, банк визнає термін повернення кредиту таким, що настав та вимагає від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит. Оскільки дані вимоги залишились без відповідного реагування боржником та поручителем, Банк скористався своїм правом на дострокове повернення частини позики, що залишилася, процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій за невиконання умов договору, шляхом пред`явлення позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Владiма» про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором - 24.04.2013 року. Тобто банк використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 12.1 Кредитного договору право на односторонню зміну строку виконання основного зобов`язання, тому саме із зміненого банком дня виконання основного зобов`язання починається відлік трирічного строку для пред`явлення вимоги до боржника та відлік шести місячного строку для поручителя.

Таким чином, в розумінні норми ч.4 ст.559 ЦК України, банком строку для дострокового повернення кредиту пропущено не було, оскільки з дати направлення вимоги (04.04.2013 року) до моменту пред`явлення позову (24.04.2013 року) минуло лише менше місяця, тому у суду відсутні правові підстави вважати, що банком було пропущено строк пред`явлення позову до поручителя в межах 6-ти місячного строку.

Також, на думку ОСОБА_5 ОСОБА_1 та її представник помилково застосовує положення ч.4 ст.559 ЦК України в частині припинення договору поруки за №220465 від 15.08.2008 року в повному обсязі. За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. При цьому, поряд з установленням строку дії договору сторони встановлено й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати кожного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя. У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом iз тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги щодо виконання відповідної частини зобов`язань.

Кредитним договором передбачено виконання грошових зобов`язань шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком платежів), а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором. ОСОБА_1 дійшла передчасного висновку про припинення поруки у повному обсязі та не правильно застосовує до спірних відносин ч.4 ст.559 ЦК України, як підставу для визнання поруки такою, що припинена у повному обсязі.

Також, представник банку звертає увагу суду, що зміст спірних зобов`язань передбачає сплату наступних платежів: основний борг (відповідно до графіку платежів); відсотки, які нараховуються щомісячно; пеня за прострочення сплати основного боргу та пеня прострочення сплати відсотків (нараховуються за кожен день). Натомість, ОСОБА_1 обмежилася лише встановленням дати зміни терміну виконання зобов`язання по сплаті основного боргу, та не надала оцінку існуванню інших щомісячних платежів, що призвело до помилкового висновку про припинення поруки в повному обсязі та як наслідок безпідставно просить визнати договір поруки припиненим в повному обсязі з підстав ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Враховуючи, що банк пред`явив позов щодо солідарного стягнення 24.04.2013 року (вимога про дострокове повернення кредиту 04.04.2013 року), тобто порука не є припиненою. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 у зустрічному позові не є обґрунтованими належним чином та належними доказами не підтверджені, а відтак задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 15.10.2020 року первісний позов та зустрічний позов були об`єднані в одне провадження та закрите підготовче провадження у справі.

25.03.2021 року від представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 до суду надійшла заява про поновлення строку пред`явлення доказів та долучення доказів до матеріалів справи. У цій заяві остання вказала, що на цей час вона отримала оригінал доказу, а саме: листа позивача від 02.02.2011 року ім`я ОСОБА_3 , в якому банк у зв`язку з тривалим невиконання зобов`язань за договором надання споживчого кредиту № 11377344000 та використовуючи своє право, передбачене Кредитним договором заявляє про зміну термінів повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами в сторону їх зменшення. Позивач у листі вимагає негайного виконання позичальником порушеного зобов`язання та сплати заборгованості протягом 31 календарного дня від дати отримання цього повідомлення. Повідомляє ОСОБА_3 , що на 31 календарний день з дати одержання ним заяви термін повернення всієї суми кредиту та процентів буде вважатись таким, що настав, а кредитна заборгованість - обов`язковою до повернення в повному обсязі, якщо порушене зобов`язання на той момент не буде виконане.

У зв`язку з тим, що оригінал вказаного листа був отриманий лише у березні 2021 року, а позивач проявив недобросовісність не повідомивши суд про наявність вказаного доказу, тому просить суд поновити строки для його долучення у справу.

Враховуючи, що на час отримання вказаної заяви судом фактично не було розпочато судовий розгляд по справі, відсутні дані щодо отримання ОСОБА_2 листа позивача раніше, ніж у березні 2021 року, тому суд прийняв рішення про поновлення строку для пред`явлення доказу та долучення його да матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав первісний позов у повному обсязі та послався на обставини, зазначені у ньому та відзиві на зустрічну позовну заяву. Просив суд задовольнити вимоги банку та відмовити у зустрічній позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 послалася на обставини та факти, викладені у зустрічній позовній заяві, просила суд задовольнити позов ОСОБА_1 та відмовити у задоволенні позову банку відносно останньої, зазначаючи, що порука припинила свою дію, враховуючи реалізацію права банка на дострокове повернення кредиту. Додатково пояснила, що оригінал листа банку від 02.02.2011 року на ім`я ОСОБА_3 був у останнього отриманий ОСОБА_1 лише у березні 2021 року, враховуючи відносини, які склалися на цей час між відповідачами.

Відповідача ОСОБА_3 та представник приватного підприємства «Владіма» до суду не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, дійшов до такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст.55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст.ст. 76,81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

15.08.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого стало ПАТ «УКРСИББАНК» та у подальшому АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСИББАНК», та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11377344000 (т.1 а.с. 6-19).

Відповідно до змісту п.п. 1.1, 1.2. вказаного кредитного договору, банк зобов`язаний надати ОСОБА_3 однією сумою грошові кошти у сумі 41 378 доларів США, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати, повернути позивачу кредит та сплатити 14,5 % процентів річних за його користування шляхом внесення щомісячно до 15-го числа ануїтентних платежів у розмірі 790 доларів США в порядку і на умовах, визначених кредитним договором, терміном не пізніше 14.08.2015 року. Кредит надається позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника).

Факт видачі 15.08.2008 року ОСОБА_3 кредитних коштів у розмірі 41 378 доларів США підтверджується випискою про рух коштів по рахунку № НОМЕР_3 ( т.1 а.с. 42).

Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором у повному обсязі.

В свою чергу, ОСОБА_3 зобов`язався відповідно до змісту п. 4.1 кредитного договору № 11377344000 від 15.08.2008 року використати кредит, повернути одержаний кредит та сплатити нараховані позивачем проценти та інші платежі у порядку та терміни, встановлені кредитним договором.

Відповідно до п.5.5 зазначеного кредитного договору у випадку несплати позичальником чергового ануїтетного платежу в установлений кредитним договором день сплати ануїтетного платежу більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку, встановленим розділом 12 кредитного договору.

Згідно п.8.1. кредитного договору № 11377344000 від 15.08.2008 року за порушення ОСОБА_3 термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або її частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісії, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в наступному порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті; пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

В якості забезпечення наданого кредитного договору № 11377344000 від 15.08.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» правонаступником якого стало ПАТ «УКРСИББАНК» та у подальшому АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 і ПП « ОСОБА_4 » були укладені договори поруки № 220465 від 15.08.2008 року та № 220462 від 15.08.2008 року, відповідно, на підставі яких поручителі взяли на себе зобов`язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_3 (боржник) його зобов`язань перед позикодавцем та нести солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору (т.1 а.с.20-25).

Відповідно до п.1.3 вказаних договорів поруки ОСОБА_1 і ПП « ОСОБА_4 » відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основним (кредитним) договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами кредитного договору.

Згідно п.1.4. договорів поруки № 220465 від 15.08.2008 року та № 220462 від 15.08.2008 року відповідальність поручителя та боржника є солідарною.

Однак, ОСОБА_3 вимоги кредитного договору № 11377344000 від 15.08.2008 року не виконує, в обумовлені строки кредит та відповідну платню по ньому не сплачує.

Станом на 11.03.2013 року у ОСОБА_3 виникла заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 48828,55 доларів США, з яких: 34 856,77 доларів США заборгованість за кредитом; 13 971,78 долар США заборгованість по процентам; 26801, 88 грн. пеня (14481 грн. 64 коп. пеня за прострочення сплати кредиту + 12320 грн. 24 коп. пеня за прострочення сплати процентів) (т.1 а.с. 27-32).

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема, з договорів.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі змістом ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

На підставі ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, згідно ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позичку частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідач ОСОБА_3 порушив умови кредитного договору № 11377344000 від 15.08.2008 року (не виконав вимог зазначеного кредитного договору в частині повернення суми кредиту та сплати 14,5 % процентів річних за його користування), тому є підстави для стягнення з останнього на користь позивача суми основного боргу по несплаченому кредиту, процентів та пені відповідно до приведеного позивачем розрахунку, який суд визнає належним доказом по справі. Пеня банком розрахована у період з березня 2012 року по лютий 2013 року, тобто в межах річного строку.

Відповідно до ч. 1ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), Велика Палата Верховного Суду дійшлаправового висновку про те, що з огляду на положення частини першоїстатті 1046 ЦК України, а також частини першоїстатті 1049 ЦК України, належним виконання зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі і саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не безумовно в національній валюті, відступившивід правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, а також у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 308/3824/16-ц, про неможливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті.

Наведене дає підстави для висновку, що у разі укладення сторонами кредитного договору, предметом якого є іноземна валюта, суд має ухвалити рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті. Визначення у рішенні еквівалента суми боргу за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами в національній валюті не відповідає вимогам законодавства, є зайвим і неправильним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18)).

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що згідно кредитного договору № 11377344000 від 15.08.2008 року ОСОБА_3 видався кредиту в іноземній валюті у доларах США, умови погашення кредиту також зазначені в іноземній валюті (щомісячно по 790 доларів США), а отже є усі підстави для стягнення суми боргу (заборгованості за кредитом та процентами) саме в іноземній валюті.

Стосовно стягнення заборгованості з поручителів ОСОБА_1 та ПП «Владіма», суд дійшов до такого.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, порука це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв`язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття «пред`явлення вимоги» та «пред`явлення позову», як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов`язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Судом встановлено, що договорами поруки №220465 та №220462 від 15.08.2008 року (п.1.3.), укладеними позивачем з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 як представником ПП «Владіма», поручителі відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за кредитним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісії, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. У пункті 3.2 вказаних договорів поруки зазначено, договір поруки набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором. Боржник (а отже і поручитель) узяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами (основне зобов`язання) до 14.08.2015 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумiннi ст. 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Судом приймається як належний доказ вимога позивача до ОСОБА_3 від 02.02.2011 року, в якій банк використав своє право, передбачене Кредитним договором та заявив про зміну термінів повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами в сторону їх зменшення. Позивач вимагає негайного виконання Позичальником порушеного зобов`язання та сплатити заборгованість протягом 31 календарного дня від дати отримання повідомлення та повідомляє, що 32 календарний день з дати одержання вимоги буде вважатись таким, що настав, а кредитна заборгованість обов`язковою до повернення в повному обсязі, якщо порушене зобов`язання на той момент не буде виконане.

Представник ОСОБА_2 повідомила, що ОСОБА_3 не пам`ятає, коли саме було ним отримано вказану вимогу, але у 2011 році.

Таким чином, суд вважає, що АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСИББАНК» змінило дату основного зобов`язання, а саме березень 2011 року, та у подальшому протягом 6 місяців не звернулося до поручителя із відповідним позовом у судовому порядку, а подав позов лише у квітні 2013 року.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.559 ЦК України, на думку суду, строк дії поруки припинився ще у 2011 році, тобто після спливу 6 місяців протягом якого позивач міг звернутися до поручителів у судовому порядку, тому у задоволенні позовної заяви банку стосовно відповідачів ОСОБА_1 та ПП «Владіма» необхідно відмовити на цій підставі, тобто за припиненням дії договору поруки. Відповідно, необхідно задовольнити і зустрічний позов ОСОБА_1 .

Згідно звимогами ст.141ЦПК Україниз відповідача ОСОБА_3 на користьАКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА«УКРСИББАНК» слід такожстягнути судовийзбір уповному обсязіу сумі3441грн.,а звідповідача позустрічній позовнійзаяві накористь ОСОБА_1 судовий збіру сумі 840грн.80коп.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 251-255, 256, 259, 261, 267, 553, 554, 559, 598, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-214, 224 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» (61050, м. Харків, пр. Московський, 60, ідентифікаційний код 09807750), до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , приватного підприємства «Владіма» (69104, м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд.8, кв.44, ідентифікаційний код 35345297) про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11377344000 від 15.08.2008 року задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» (61050, м. Харків, пр. Московський, 60, ідентифікаційний код 09807750) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11377344000 від 15.08.2008 року у розмірі 48828 (сорок вісім тисяч вісімсот двадцять вісім) доларів 55 центів США та пеню у розмірі 26801 (двадцять шість тисяч вісімсот одну) грн. 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ,проживає заадресою: АДРЕСА_2 на користьАКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА«УКРСИББАНК» (61050,м.Харків,пр.Московський,60,ідентифікаційний код09807750)судові витратиу розмірі3441(тритисячі чотиристасорок одну)грн.

У задоволенні інших позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» - відмовити.

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» (61050, м. Харків, пр. Московський, 60, ідентифікаційний код 09807750), треті особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , приватне підприємство «Владіма» (69104, м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд.8, кв.44, ідентифікаційний код 35345297) про визнання поруки припиненою задовольнити.

Визнати припиненою поруку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 за Договором поруки №220465 від 15.08.2008 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УКРСИББАНК» (61050, м. Харків, пр. Московський, 60, ідентифікаційний код 09807750) «Надра» та ОСОБА_1 .

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА«УКРСИББАНК» (61050,м.Харків,пр.Московський,60,ідентифікаційний код09807750)на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ,проживає заадресою: АДРЕСА_3 ,судові витратиу розмірі840(вісімсотсорока)грн.80коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.08.2021 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод