Рішення

від 29.05.2022 по справі 148/470/21

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/470/21

Провадження №2/148/43/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 травня 2022 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В., при секретарі Мрочко Т.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки, мотивуючи свої вимоги тим, що йому на праві власності належать земельні ділянки: кадастровий номер 0524384800:02:000:0005, загальною площою 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівль і споруд та кадастровий номер 0524384800:02:000:0006, загальною площою 0,2448 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Дані земельні ділянки самовільно зайняли подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , проживаючі в АДРЕСА_1 , та перешкоджають йому у доступі до них, а на земельній ділянці кадастровий номер 0524384800:02:000:0005 вони здійснили самовільне будівництво споруд, чим завдали йому значної шкоди.

Так, відповідачі постійно перешкоджають обробляти земельну ділянку, так як коли за його розпорядженням неодноразово приїздили працівники виконувати різного роду роботи, то останні лягали перед трактором на землю, щоб не допустити обробляти її та викликали поліцію з повідомленням про неправомірне використання земельної ділянки, що підтверджується відповіддю Тульчинського ВП від 30.12.2020 №9148/230/01-2020. В результаті чого ним земля так і не обробляється.

Він звертався до Михайлівської сільської ради з проханням прийняти міри і Михайлівською сільською радою винесено розпорядження від 03.08.2020 №24 про розгляд заяви ОСОБА_3 за результатом якого складено акт від 07.08.2020, яким підтверджено факт самовільного зайняття земельної ділянки та факт самовільного будівництва, і надано строк 10 днів для звільнення самовільної зайнятої земельної ділянки.

Проте, станом на сьогодні відповідачі земельну ділянку, належну позивачу на праві власності, не звільнили.

Вважає їх дії незаконними, оскільки тільки йому, як власнику земельної ділянки, згідно з ч.1 ст.78 ЗК України належить право на її володіння, користуванння та розпорядження.

Відповідачі звертались раніше до суду з позовом про скасування рішень 20 сесії 5 скликання від 15.05.2009 та 21 сесії 5 скликання від 20.07.2009 Михайлівської сільської ради, якими передані спірні земельні ділянки у власність, однак постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 19.07.2011 у справі №2-а-15/11, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 у справі №а-15/11/0226 в задоволені позову було відмовлено.

Так як відповідачі здійснили будівництво без відповідного документа на право власності чи користування земельною ділянкою, а він заперечує проти визнання за останніми права власності на ці споруди, збудовані на його земельній ділянці без його згоди, і це порушує його права щодо користування та розпорядження земельною ділянкою на власний розсуд - така споруда підлягає знесенню відповідачами за їх рахунок.

Посилаючись на ч.1, 4 ст.376, ст.391 ЦК України, ст.90, 95, 212 ЗК України просить усунути перешкоди у користуванні майном, належного йому на праві власності, шляхом зобов`язання відповідачів звільнити самовільно зайняті ними земельні ділянки кадастровий номер 0524384800:02:000:0005 та кадастровий номер 0524384800:02:000:0006 і не чинити перешкод у доступі до них, та знести за власний рахунок споруду, побудовану ними на земельній ділянці кадастровий номер 0524384800:02:000:0005.

В судове засідання 30.05.2022 позивач та його представник не з`явилися, від представника позивача надійшла заява, згідно якої вона просить розгляд справи провести за відсутності позивача та його представника. В судовому засіданні 13.10.2021 представник позивача підтримала позовні вимоги, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просила позов задовольнити.

В судове засідання 30.05.2022 відповідач ОСОБА_4 та її представник не з`явилися, від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, відповідно до якого вона просить розгляд справи провести без участі відповідачів та їх представника, а також просить зменшити розмір заявлених судових витрат до 1000 грн, оскільки вказані адвокатом позивача 6000 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим нею часом на надання таких послуг. Окрім того, стягнення витрат у такому розмірі становить для відповідачів надмірний тягар та надмірне фінансове навантаження, що суперечить принципу розподілу таких витрат. В судовому засіданні 21.02.2022 представник відповідача надала пояснення, аналогічні письмовим поясненням, наявних в матерілах справи, які суд розцінив як відзив на позов. Відповідно до даних письмових пояснень остання просить відмовити в задоволенні позову та вказала, що у позовній заяві відсутні належні докази щодо того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 використовують саме земельну ділянку, належну позивачу. Спірні земельні ділянки позивач обробляє та збирає з них урожай, відтак доводи позивача щодо того, що відповідачі чинять перешкоди у доступі до них - спростовуються.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно копій свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 13.12.2013 (а.с.6, 8) та копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.12.2013 №15698116 (а.с.7) та №15692721 (а.с.9) позивачу на праві приватної власності належать земельна ділянка, площою 0,25 га, кадастровий номер 0524384800:02:000:0005, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівль і споруд та земельна ділянка, площою 0,2448 га, кадастровий номер 0524384800:02:000:0006, га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_1 .

30.07.2020 позивач звернувся до голови Михайлівської сільської ради із заявою, про що свідчить її копія (а.с.10), та просив провести обстеження двох земельних ділянок, які належать йому та прийняти міри до його сусідки ОСОБА_4 , яка перешкоджає йому використовувати земельну ділянку за призначенням.

Розглянувши вищевказану заяву, 03.08.2020 голова Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області виніс розпорядження №24, про що свідчить його копія (а.с.11), відповідно до якого доручив створити комісію в складі: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Комісії провести обстеження ділянки ОСОБА_3 , яку самовільно зайняв ОСОБА_5 , за адресою: вул.Шевченка та про результати проведення обстеження комісії скласти акт.

Згідно копії акту від 07.08.2020 (а.с.12) комісією при обстеженні встановлено, що ОСОБА_5 самовільно зайняв земельну ділянку, побудував на ній тимчасові споруду, складує сіно, солому, гній, обгородив парканом. ОСОБА_5 надано десять календарних днів, щоб звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Згідно копії акту обстеження земельної ділянки в с.Михайлівка, Тульчинського району, Вінницької області, кадастровий номер 0524384800:02:000:0005 від 03.12.2021 (а.с.87) та доданих до нього копій фото (а.с.88) вбачається, що комісія у присутності зацікавлених сторін - ОСОБА_3 та власників суміжної земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 провела обстеження земельної ділянки шляхом огляду. При огляді земельної ділянки в с.Михайлівка, Тульчинського району, Вінницької області, кадастровий номер 0524384800:02:000:0005 після встановлення меж ділянки ПП ОСОБА_9 було встановлено наявність на даній земельній ділянці тимчасових споруд складених із дерев`яного каркасу, шиферу, жесті (фото 1) та рами із залишками вантажного автомобіля.

Відповідно до усної інформації власника земельної ділянки кадастровий номер 0524384800:02:000:0005 зазначені споруди ним не встанавлювались та залишки вантажівки належать ОСОБА_4 .

Окрім розташування тимчасових споруд, належність яких їй ОСОБА_4 усно заперечувала, було встановлено, що доступ до вищевказаної земельної ділянки з боку АДРЕСА_1 заблоковано суцільною огорожею (фото 2), яку встановила ОСОБА_4 та була категорично проти проходу комісією з боку належної їй прилеглої земельної ділянки для потрапляння на належну ОСОБА_3 ділянку.

Комісією підтверджено наявність на земельній ділянці, що обстежувалась тимчасових споруд та майна неналежних власнику цією ділянки ОСОБА_3 та відсутність вільного доступу до ділянки.

Згідно повідомлення Тульчинського ВП Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області від 30.12.2020 Вих№9148/230/01-2020 (а.с.16), за період останніх трьох місяців 2020 року від жительки с.Михайлівка, Тульчинського району ОСОБА_4 неодноразово надходили повідомлення по спецлінії "102" стосовно неправомірного використання земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

24.12.2020 надійшла заява від ОСОБА_3 , жителя м.Ладижин, Вінницької області про те, що гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 самовільно зайняли земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_2 . За даним фактом відомості внесені до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020025310000106 та на даний час триває перевірка в рамках кримінального провадження. Також данні факти підтверджується копіями витягів з ЄРДР від 28.12.2020 (а.с.17), від 11.12.2020 (а.с.35), від 24.12.2020 (а.с.36) та від 04.02.2021 (а.с.37).

Також судом встановлено, що постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 19.07.2011 у справі №2-а-15/11, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 у справі №а-15/11/022, ОСОБА_5 в позові до Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області про скасування рішення 20 сесії 5 скликання Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 15.05.2009 в частині приватизації земельної ділянки загальною площею 0,4949 га ОСОБА_10 та 21 сесії 5 скликання Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 20.07.2009 про затвердження технічної документації і видачі державного актв на земельну ділянку загальною площею 0,4949 га ОСОБА_10 було відмовлено, про що свідчать копії даної постанови (а.с.18-19) та ухвали (а.с.20-21).

Посилаючись на перешкоджання відповідачами обробляти належні позивачу земельні ділянки, останній звернувся до суду з даним позовом.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з п.г ч.1 ст.91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Згідно ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Одним із способів захисту прав на земельну ділянку, визначених ч.3 ст. 152 ЗК України, є відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, а також застосовування інших, передбачених законом, способів.

В свою чергу, згідно з абз.15 ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до вимог ст.212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до абз.3 п.7 постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст. 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст.16 ЦК України).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

В свою чергу представник відповідача хоч і заперечила позовні вимоги, однак будь-яких доказів на спростування позиції позивача суду не надала.

В той же час, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що відповідачі самовільно зайняли земельну ділянку, кадастровий номер 0524384800:02:000:0005, належну позивачу, на якій наявні тимчасові споруди складені із дерев`яного каркасу, шиферу, жесті та рами із залишками вантажного автомобіля, які позивачу не належить, а також доступ до даної земельної ділянки заблоковано суцільною огорожею, яку встановила відповідач ОСОБА_4 .

Належних та допустимих доказів самовільного зайняття відповідачами земельної ділянки, кадастровий номер 0524384800:02:000:0006 позивачем не надано, а відтак позовні вимоги в цій частині є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що позивачем та його представником доведено факт порушення прав позивача щодо користування земельною ділянкою, кадастровий номер 0524384800:02:000:0005 з боку відповідачів, тому його порушене право підлягає захисту у вигляді усунення перешкоди останньому у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 0524384800:02:000:0005, шляхом зобов`язання відповідачів звільнити самовільно зайняту ними земельну ділянку та не чинити перешкод у доступі до неї, а також знести за власний рахунок тимчасові споруди, наявні на даній земельній ділянці.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх часткового задоволення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України гарантується кожному право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При розподілі судових витрат на професійну правничу допомогу, судом враховується положення ст. 137 ЦПК України, відповідно до якої, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому судом враховано, що представник відповідача подала до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Згідно матеріалів справи представником позивача є адвокат Кравець В.А., яка на підтвердження своїх повноважень надала: копію ордера на надання правової допомоги ОСОБА_3 від 28.12.2020 серія ВН №066589 (а.с.22); копію договору №б/н про надання правової допомоги від 28.12.2020 (а.с.119-120), у п.3.1 якого зазначено, що фіксована сума вартості послуг за даним договором становить 6000 грн; копію квітанції до прибуткового касового ордера від 29.12.2020 на суму 6000 грн (а.с.120); копію акту наданих послуг від 23.05.2022 (а.с.121).

У пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

В свою чергу, оцінивши співмірність витрат зі складністю справи, зокрема тим, що фактично правнича допомога адвоката Кравець В.А. полягала у поданні до суду позовної заяви, клопотання про долучення доказів, заяви про стягнення судових витрат, участі у двох судовх засіданнях 13.10.2021 та 21.02.2022, складанні запитів, суд дійшов висновку, що критерію реальності витрат на правову допомогу, розумності їхнього розміру та витраченому адвокатом часу відповідає сума витрат на професійну правничу допомогу, яка була надана позивачу у розмірі 6000 грн.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 2) у разі задоволення позову - на відповідача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з врахуванням вимог ст.141 ЦПК України, з відповідачів в рівних частках підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 908 грн (а.с.1) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн, а всього 6908 грн, по 3454 грн з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.14, 41 Конституції України, абз.15 ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст. 15,16, 321, 391 ЦК України, ст. 90, 91, 152, 212 ЗК України, ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 223, 247, 263- 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 0524384800:02:000:0005, розташованою по АДРЕСА_1 , належної останньому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.12.2013, шляхом зобов`язання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту ними земельну ділянку, кадастровий номер 0524384800:02:000:0005 та не чинити перешкод у доступі до неї, а також знести за власний рахунок тимчасові споруди, наявні на даній земельній ділянці.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , судові витрати з оплати судового збору в розмірі 908 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн, а разом 6908 грн (шість тисяч дев`ятсот вісім гривень), по 3454 грн (три тисячі чотириста п`ятдесят чотири гривні) з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: