Рішення

від 31.05.2022 по справі 211/728/20

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/728/20

Провадження № 2/211/290/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2022 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого суддіСарат Н.О.,

при секретарі Зоріній С.М.,

за участю сторін

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Ткаченка О.П.

представника відповідача ТОВ «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ» Рисіна О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кривому Розі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Криворізької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСНАБЕКС», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ», третя особа Департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, -

встановив:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Криворізької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСНАБЕКС» про визнання протиправним та скасування рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Позовна заява мотивована тим, що він є власником приміщення 1 (першого поверху та підвалу) двоповерхової нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . З 10 грудня 2018 року власником другого поверху вказаної будівлі є ТОВ «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ».

Рішенням №2582 від 28.03.2018 року Криворізькою міською радою надано дозвіл ТОВ «Кривбасметалстіл», який був попереднім власником другого поверху, на розробку проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та надання її в оренду лише одному з співвласників, а саме ТОВ «Кривбасметалстіл», без його відома, як співвласника. Проект землеустрою, без його відома, як співвласника будівлі, було розроблено ТОВ «Кривбасміталстіл» та надано до Державного земельного кадастру з метою реєстрації вказаної земельної ділянки. 15.06.2018 року державним кадастровим реєстратором, на підставі вищевказаного проекту, була здійснена державна реєстрація вказаної земельної ділянки. Крім того, вищевказаний проект 29.08.2018 року намагалися затвердити на сесії Криворізької міської ради, однак цього зроблено не було.

Посилаючись на порушення відповідачем його прав, як співвласника будівлі та співкористувача вищевказаної земельної ділянки, просив суд: скасувати та визнати протиправним Рішення Криворізької міської ради № 2582 від 28.03.2018 року в частині щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,2080 га, за адресою: АДРЕСА_2 , ТОВ «Кривбасметалстіл» та визнати скасованими усі договори та документи, які укладені або створені на підставі цього рішення (щодо вказаної земельної ділянки) та стягнути понесені позивачем судові витрати у справі.

Неодноразово уточнюючи позовні вимоги, в редакції позовної заяви від14.09.2020 року, позивач просив суд: скасувати та визнати недійсним Рішення Криворізької міської ради № 2582 від 28.03.2018 року в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,2080 га, за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ «Кривбасметалстіл», визнати скасованими всі затверджені та укладені документи, відомості та данні, які були створені з метою та внаслідок виконання цього рішення, визнати протиправним та скасувати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під адміністративну будівлю за адресою: АДРЕСА_2 , розробленої ТОВ «Кривбасметалстіл», як такий, що розроблений з порушенням законних його прав та інтересів, як співвласникапозивача, можливості реалізації його законного права на землекористування, та стягнути понесені позивачем судові витрати у справі.

04.06.2021 року ОСОБА_1 до суду надав заяву про збільшення позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване позивачем Рішення Криворізької міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте в умовах реального конфлікту інтересів.

Аналогічна правова позиція узгоджена Постановою Великої Палати ВСУ від 20.03.2019. по справі №442/730/17.

Так, оскаржуване рішення Криворізької міської ради №2582 від 28.03.2018. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Кривбасметалстіл під адміністративну будівлю за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,2080 га було прийнято по винесеному на голосування питанню №32 Порядку денного шляхом голосування депутатів Криворізької міської ради на пленарному засіданні XXXIIІ сесії Криворізької міської ради VII скликання, яка відбулась 28.03.2018. (витяг з Порядку денного пленарного засідання XXXIIІ сесії Криворізької міської ради VII скликання щодо питання №32, роздрукований з офіційного сайту Криворізької міської ради додається).

При цьому, депутат Криворізької міської ради ОСОБА_2 , будучи на той момент засновником, підписантом та директором ТОВ Кривбасметалстіл, в порушення вимог ст.28 ЗУ Про запобігання корупції, ст.59-1 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні, усвідомлюючи суперечність між приватним інтересом та його представницькими повноваженнями, з метою задоволення особистих інтересів щодо протиправного набуття в користування земельної ділянки по АДРЕСА_2 , вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, без повідомлення про існування конфлікту інтересів, а саме депутат ОСОБА_2 28.03.2018. особисто взяв участь у голосуванні на пленарному засіданні XXXIIІ сесії Криворізької міської ради VII скликання та прийнятті оскаржуваного рішення Криворізькою міською радою з питань порядку денного №32 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, яким зокрема було надано дозвіл ТОВ Кривбасметалстіл, у якому станом на 28.03.2018. ОСОБА_2 був засновником, директором та підписантом (в т ч заяви ТОВ Кривбасметалостіл) на прийняття вказаного рішення, на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої під власною нерухомістю позивача за адресою АДРЕСА_2 .

Просив суд визнати протиправним та скасувати Рішення ХХХІІІ сесії VII скликання Криворізької міської ради №2582 від 28.03.2018. про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в частині про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 ТОВ «Кривбасметалстіл» ЄДРПОУ 33873515, а також скасувати всі правочини, рішення, дії та документи, які були вчинені та укладені внаслідок вказаного оскаржуваного рішення.

Визнати протиправним та скасувати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під адміністративну будівлю за адресою АДРЕСА_2 , розроблений ТОВ Крікон-Гео (ЄДРПОУ: 33874519) на замовлення ТОВ Кривбасметалстіл (ЄДРПОУ 33873515) на підставі Рішення ХХХІІІ сесії VII скликання Криворізької міської ради №2582 від 28.03.2018.

Визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:208:0249 площею 0,2080 гектарів, зареєстровану за адресою АДРЕСА_2 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під адміністративну будівлю за адресою АДРЕСА_2 , розроблений ТОВ Крікон-Гео (ЄДРПОУ: 33874519) на замовлення ТОВ Кривбасметалстіл (ЄДРПОУ 33873515) на підставі Рішення Криворізької міської ради №2582 від 28.03.2018.

За інформацією про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі :

Кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:03:208:0249. Місцерозташування: АДРЕСА_2 . Цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам ачи юридичним особам). Категорія земель: Землі житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки: Землі запасу. Форма власності: Комунальна. Площа земельної ділянки 0.2080 гектарів. Інформація про документацію з землеустрою, на підставі якой здійснена державна реєстрація земельної ділянки: Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок. 15.05.2018.: Товариство з обмеженою відповідальністю Крікон-Гео. ОСОБА_3 . Орган який зареєстрував: Відділ у Криворізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Дата проведення державної реєстрації 15.06.2018.

Стягнути за рахунок відповідача - Криворізької міської ради Дніпропетровської області понесені судові витрати.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.02.2020 року позовна заява залишена без руху для усунення недоліків.

27.02.2020 року ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області провадження по справі відкрито, справу призначено до підготовчого судового розгляду.

Ухвалою Довгинцівськогорайонного судуміста КривогоРогу Дніпропетровської області від 16.04.2020 року залучено по вказаній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.09.2020 року залучено в справі правонаступника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСНАБЕКС»-Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ».

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2020 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСНАБЕКС», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ». Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСНАБЕКС», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ», третя особа Департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянкизакрито на підставі п.1 ч.1ст. 255 ЦПК України.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22.12.2020 року ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2020 року скасувати та направити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСНАБЕКС», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ», третя особа Департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.01.2022 року підготовче судове засідання по справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Через канцелярію суду надійшов відзив Криворізької міської ради на уточнену позовні заяву. Згідно відзиву позовні вимоги не визнають, вважають їх безпідставними та необґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач є співвласниками об`єкту нерухомого майна, а саме: нежитлової двоповерхової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначена будівля знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,2080 га, яка належить до комунальної власності міста, кадастровий номер 1211000000:03:208:0249 та обліковується як землі житлової та громадської забудови. Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач є власником нежитлового приміщення, розташованого в підвалі та на 1-му поверсі двоповерхового будинку, на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2009.

До позивача як нового власника придбаного ним нежитлового приміщення переходить право на земельну ділянку на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу), тобто на умовах користування, у зв`язку з чим позивач має право на укладення договору оренди землі з Криворізькою міською радою. Більше того, згідно норм чинного законодавства (стаття 206 ЗК України, відповідно до якої використання землі в Україні є платним; об`єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону), укладення договору з міською радою є і обов`язком позивача.

Відповідно до листа Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради від 13.04.2020 №7-23/02-08/1110 (копія додається) ОСОБА_1 , а також ТОВ «Кривбасметалстіл», як співвласникам нерухомого майна, неодноразово надавались роз`яснення з приводу оформлення правоустановчих документів на земельну ділянку під розміщення будівлі по АДРЕСА_2 , які ними не взяті до уваги.

Також, виходячи з інформації наданої виконкомом Довгинцівської районної у місті ради (лист від 16.01.2018, який був долучений заявником ТОВ «Кривбасметалстіл» до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою), в рамках самоврядного контролю за використанням та охороною земель в районі, напротязі 2009-2017 років складались акти та надавались письмові та усні попередження щодо усунення порушень земельного та містобудівного законодавства та необхідності оформлення право установчих документів на земельну ділянку спільно з іншим співвласником.

Варіанти вирішення спірного питання також розглядались на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування, комунальної власності міста (протокол від 24.09.2018 №45 копія додається), на якій заявник був присутній, відповідно до якого було рекомендовано ОСОБА_1 також виступити замовником проектної та землевпорядної документації щодо формування нової земельної ділянки за вказаною адресою, якщо він не погоджується з межами та площею запроектованої земельної ділянки. Проте, і ці рекомендації позивачем у справі не були взяті до уваги.

Проте, на сьогоднішній день заяви від ОСОБА_1 з приводу оформлення права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 не надходило, а отже вважають, що твердження позивача з приводу порушення його прав, як землекористувача є безпідставними з огляду на його бездіяльність та неправомірне ухилення від обов`язку укладення договору оренди земельної ділянки.

Оскаржуваним рішенням Криворізької міської ради від 28.03.2018 №2582 Товариству з обмеженою відповідальністю «Кривбасметалстіл» (нині ТОВ «ПРОМСНАБЕКС») було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення адміністративної будівні за адресою: АДРЕСА_2 .

Прийняте міською радою рішення повністю відповідає вимогам закону, не порушувало і не порушує законних прав позивача, більше того, вичерпало свою дію у зв`язку з його виконанням.

Твердження позивача щодо відсутності в пакеті документів до заяви, що слугувала підставою для надання дозволу на розробку проекту землеустрою письмової згоди землекористувача, засвідченої нотаріально, є порушенням вимог статті 123 ЗК України та його прав є безпідставними, оскільки така згода надається у разі вилучення земельної ділянки у землекористувача.

Таким чином, оскаржуване рішення було прийняте за наявності вільних земель та відсутності документів про конкретне місце розташування, конфігурацію та розміри спірної земельної ділянки, що приводить до переконливого висновку про те, що оскаржуваним рішенням жодним чином не може порушуватися право позивача.

При цьому, прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2080 га за адресою: АДРЕСА_2 і отримання такого дозволу ТОВ «Кривбасметалстіл» (нині ТОВ «Промснабекс») було вчинено відповідно з вимогами законодавства по процедурі передбаченій на даному етапі оформлення у власність або користування земельної ділянки.

Відповідно до частини 6 статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. Саме прийняття такого рішення є заключним етапом на шляху до оформлення земельної ділянки у власність або користування, що у даному випадку виходить за рамки обставин заявлених, як підстав позовних вимог.

Просили в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

ТОВ «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ» до суду надали відзив просили в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначили, що ні ТОВ «ПРОМСНАБЕКС» (колишня назва - ТОВ «КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ»), ні «ПРФУ», як правонаступник ТОВ «ПРОМСНАБЕКС», жодним чином не обмежує позивача володіти його нерухомістю та отримати земельну ділянку під нею у оренду.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23.05.2018 р, по справі : 29/4628/16-ц. дійшла наступного висновку (п. 79) за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розмішені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці споруда розташовані.

Як видно з даних наданих відповідачем-1, земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , ні до переходу права власності на нерухомість ОСОБА_1 , в 2009 р., ні при переході права власності до ТОВ «КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ» в 2008 р. до цього перебувала в оренді у колишніх власників даного приміщення, а отже право оренди на дану земельну ділянку, як ТОВ «КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ» так і ОСОБА_1 підлягало оформленню і відповідно до ст. 125 ЗК України виникне лише після державної реєстрації цього права.

Оскільки ОСОБА_1 всіляко ухилявся від участі у розробці проекту землеустрою, ТОВ «КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ» звернулося до Криворізької міської ради з відповідною

ЗАЯВОЮ про розроблення проекту землеустрою за вищезазначеною адресою.

Але прийняття Криворізькою міською радою вищезазначеного Рішення № 2582 від 25.03.2018 р. в частині щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою ні яким чином не свідчить, що вся земельна ділянка за вищезазначеною адресою повинна була бути відведена тільки ТОВ «КРИВСБАМЕТАЛСТІЛ».

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17.10.2018 р. по справі № 380/624/16-ц в п. 30 зазначила, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб -набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим документом.

ОСОБА_1 фактично намагається лише затягнути процедуру

оформлення земельної ділянки, на якій розташована його та ТОВ «ПРФУ» нерухомість і

не бажає укладати договір оренди даної земельної ділянки, адже

реального спору щодо його права на оренду даної земельної ділянки спільно з ТОВ «ПРФУ» відповідно до площі нерухомості, що знаходиться у їх приватній власності, на сьогодні не існує і позивач не наводить жодних доказів існування даного спору.

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_4 , кожен окремо, підтримали позовні вимоги, посилаючись на зміст уточненої позовної заяви.

Представник відповідача ТОВ «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ» Рисін О.О. проти позовних вимог заперечував, суду пояснив, що цивільне право ОСОБА_1 не порушено, договору оренди не було. Крім того, позивач мав право самостійно звернутися до Криворізької міської ради. Проект на даний момент не затверджений, не може бути укладено договору оренди. Позов не підлягає задоволенню.

Представник третьої особи Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради у судове засідання не зявились, надали письмові пояснення. Просили в задоаленні позовних вимог відмовити. Зазначили, що, із матеріалів справи, позивач і відповідач є співвласником об`єкта нерухомості майна, а саме: нежитлової двоповерхової будівлі, розташованої за адресою АДРЕСА_2 . Зазначена будівля знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,2080 га, яка належить до комунальної власності міста з кадастровим номером 1211000000:03:208:0249 та обліковується як землі житлової та громадської забудови. Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач є власником нежитлового приміщення, розташованого в підвалі та на 1- му поверсі двоповерхового будинку, на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2009р.

Таким чином, до позивача придбаного ним нежитлового приміщення переходить право на земельну ділянку на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу), тобто на умовах користування, у зв`язку з чим позивач має право на укладання договору оренди землі з Криворізькою міською радою. Згідно ст. 206 ЗКУ відповідно до якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка (в даному випадку на АДРЕСА_2 з кадастровим номером 1211000000:03:208:0249). Отже, укладання договору оренди земельної ділянки з міською радою є обов`язком позивача.

Щодо оскаржуваного рішення Криворізької міської від 28.03.2018 №2582 Товариством з обмеженою відповідальністю «Кривбасметалстіл» було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення адміністративної будівлі по вищезазначеної адреси.

Прийняте рішення Криворізькою міською радою повністю відповідає вимогам закону, не порушувало і не порушує законних прав позивача, більше того вичерпало свою дію у зв`язку з його виконанням.

Відповідно до ст. 123 ЗКУ надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або у користування такі земельні ділянки.

Щодо твердження позивача щодо відсутності в пакету документів до заяви, яка слугувала підставою для надання дозволу на розробку проекту землеустрою письмової згоди землекористувача, засвідченої нотаріально, є порушенням вимог ст. 123 ЗКУ та його прав є безпідставним, оскільки така згода надається у разі вилучення земельної ділянки у земелекористувача.

Оскаржуване рішення було прийняте за наявності вільних земель та відсутності документів про конкретне місце розташування, конфігурацію та розміри спірної земельної ділянки, що приводить переконливого висновку про те, що оскаржуваним рішенням жодним чином не може порушуватись право позивача.

Прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної дялнки площею 0,2080 га за адресою: АДРЕСА_2 і отримання такого дозволу ТОВ «Кривбасметалстіл» було надано згідно чинного законодавства та відповідно до процедури передбаченої з оформлення у власність або користування земельної ділянки.

Представник відповідача Криворізької міської ради у судове засідання не з`явився, до суду надали заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Вислухваши сторони, представників, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

У судовомузасіданні встановлено,що ОСОБА_1 22.07.2009р. на підставі договору купівлі-продажу набув права власності на нежитлове приміщення 1 (першого поверху та підвалу) двоповерхової нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 ( т. 1 а.с. 7а).

До 10 грудня 2018 року, власником другого поверху вказаної будівлі було ТОВ «Кривбасметалстіл» (ЄДРПОУ 33873515) - назву змінено на ТОВ «Промснабекс».

Починаючи з 10 грудня 2018 року, згідно даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власник другого поверху цієї будівлі змінився, та зараз його власником є ТОВ «Промфондустаткування» ( т. 1 а.с. 24).

За правилом частини другоїстатті 120 ЗК Україниякщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Аналогічну норму містила істаття 30 ЗК України1990 року.

При відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати наступне.

Частина четвертастатті 120 ЗК України(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.

Аналіз змісту нормстатті 120 ЗК Українидає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю та споруди, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Зацими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертійстатті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положеньстатті 120 ЗК Українив поєднанні з нормоюстатті 125 цього Кодексуслід виходити з того, що в разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Що узгоджується з Постановою Верховного суду України від 15.05.2017 року по справі № 705/6917/14-ц.

При переході права власності на будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти (правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 22.09.2015 р. у справі № 922/2257/14).

Таким чином, право власності на будівлі, з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості (в даному випадку будівлі), у власності або користуванні.

Згідно ч.1 ст.316, ст.317, ч.ч.1,2,3ст.319, ч.ч.1,2ст.321 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно дост. 179 ЦК Україниріччю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст. 179 ЦК України).

Частиною 3ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1ст. 181 ЦК України).

З викладеного слідує, що нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлового приміщення, неможливе без відповідної земельної ділянки. При цьому, право користування земельною ділянкою виникає одночасно з реєстрацією права власності на нерухомість, яка на ній знаходиться.

Таким чином, хоча право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомістю, належним чином не оформлено, зазначене не може бути підставою для обмеження права позивача як співвласника, нерухомого майна на користування земельною ділянкою на якій воно розташоване, оскільки, як зазначалося вище, користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою.

Рішенням Криворізької міської ради (КМР) № 2582 від 28.03.2018. було надано дозвіл підприємству ТОВ «Кривбасметалстіл» на розробку проекту землеустрою з метою відведення усієї площі спільної з позивачем земельної ділянки по АДРЕСА_2 для надання її в оренду ТОВ «Кривбасметалстіл» ( т. 1 а.с. 25).

Відповідно до вимог ч.6 ст.1861 Земельного кодексу невідповідність проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимогам законів та нормативно-правових актів є підставою для відмови у його погодженні.

В порушення вказаних вимог законодавства України Криворізька міська рада погодила оскаржуваний проект землеустрою, який розроблений з порушенням прав позивача та його майнових інтересів.

Розробленимна підставіоскаржуваного Рішенняміської радипроектом землеустрою,окрім протиправноговідведення одномувідповідачу-2спільної зпозивачем земельноїділянки,без згодипозивача встановленосуттєві дляпозивача зміни,а самезміни розміруплощі земельноїділянки,зміну їїмеж та змінуїї цільовогопризначення навкрай невигіднихдля позивачаумовах,а такожрозробленим проектомв порушеннявимог законодавтсваНЕ передбаченоправо позивачана землекористуванняпропорційно дойого часткиу спільнійчастковій власності.Окрім того,оскаржуваним проектомземлеустрою непередбачено навітьсервітуту дляпозивача,що фактичноунеможливлює доступпозивача дойого власногоприміщення у спільній з відповідачем (ТОВ Промфондустаткування) будівлі.

Згідновимог цивільногота земельногозаконодавства,в разінабуття кількомаособами праввласності наодин об`єктнерухомості,землеустрій щодоземельної ділянки,на якійрозташований такийоб`єктнерухомості здійснюєтьсявиключно зазгодою усіхспіввласників нерухомості.

Всупереч вказаних вимог Закону відповідачі здійснили землеустрій та державну реєстрацію спірної земельної ділянки без участі та згоди позивача - співвласника нерухомості, яка розташована на цій землі.

Визначені оскаржуваним проектом землеустрою межі земельної ділянки для відведення одноосібно тільки відповідачу 2 містять всю загальну площу під забудівлею власної нерухомості позивача та всю прибудинкову територію навколо спільної будівлі, не передбачають жодної можливості використання землі позивачем та вільного доступу до його приміщення, що порушує майнове право позивача на вільний доступ до його нерухомості та на вільне використання свого майна, чим відповідачами порушено вимоги цивільного та земельного законодавства.

При цьому встановлені проектом землеустрою суттєві для позивача зміни ознак та характеристик земельної ділянки, на якій розташована нерухомість позивача, з позивачем не узгоджувались.

Так,оскаржуваний проектземлеустрою передбачаєзміну цільовоговикористання земельноїділянки з(кодКВЦПЗ 16.00) Землізапасу категоріяземель Земліжитловоїта громадської забудови на (код КВЦПЗ 03.10) Землі для обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків та ін.).

Зміна оскаржуваним проектом землеустрою цільового використання земельної ділянки без згоди та відома позивача порушила вимоги ч.1 ст.377 ЦК та права позивача, оскільки відповідно до вказаних вимог Закону разом з набуттям позивачем прав власності на нерухомість до нього переходить право користування земельною ділянкою під цією нерухомістю без зміни її цільового використання.

Отже, оскаржуваний проект землеустрою зміненим без згоди позивача цільовим призначенням спільної земельної ділянки позбавляє позивача набутого ним в законному порядку права на вільне безперешкодне користування власною нерухомістю з метою, для якої нерухомість була ним набута.

Вказані вище факти протиправної зміни цільового призначення спірної земельної ділянки підтверджуються Пояснювальною запискою, яка міститься в оскаржуваному проекті землеустрою (арк 9-14 Проекту) в частині Проектні рішення, Довідкою Держгеокадастру від 04.04.2018. №97-4-0.22-793/165/18, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 .

Таким чином, прийняте Криворізькою міською радою вищевказане Рішення № 2582 від 28.03.2018. в частині щодо ТОВ «Кривбасметалстіл» та розроблений іншим співвласником позивача на підставі нього проект землеустрою для відведення земельної ділянки є протиправними, оскільки порушують основоположні права та свободи позивача як власника.

Ст.59 ЗУ Про землеустрій вимагає врахування приватних інтересів фізичних осіб при здійсненні землеустрою на місцевому рівні, що в тому числі полягає в захисті їхніх прав на землю.

Відповідно до вимог ст.120 ЗК та ст.377 ЦК, враховуючи принцип цілісності об`єкту нерухомості та землі під нею, власник нерухомості має законне право користування земельною ділянкою, на якій ця нерухомість збудована, а отже є зацікавленою особою щодо цієї земельної ділянки. Законом передбачено обов`язковість врахування інтересів такого власника під час здійснення землеустрою щодо земельної ділянки під його нерухомістю.

Відповідно до вимог частини першоїстатті 318 ЦК Україникожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на нерухоме майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).

Відтак право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними.

Аналогічна правова позиція узгоджена Постановою ВСУ по справі №705/69/17/14-ц від 15.05.2017.

Надалі, на підставі вищевказаного протиправно розробленого проекту землеустрою за заявою ТОВ Кривбасметалстіл без відома позивача державним кадастровим реєстратором було внесено змінені на власний розсуд другого співвласника будівлі без узгодження з позивачем відомості про земельну ділянку під його нерухомістю до Державного земельного кадастру та присвоєно їй кадастровий номер 1211000000:03:208:0249 ( т. 2 а.с. 207).

За інформацією, наданою позивачу листом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області №Б-915/1-1115/6-19 від 22.11.2019, на підставі розробленого у 2018 році ТОВ Крікон-Гео на замовлення ТОВ Кривбасметалстіл проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 під розміщення адміністративної будівлі, до Державного земельного кадастру були внесені відомості про земельну ділянку, на якій знаходиться вищевказана нежитлова будівля, власником приміщення 1 в котрій є позивач ОСОБА_1

15.06.2018. державним кадастровим реєстратором на підставі розробленого ТОВ Кривбасметалстіл проекту землеустрою була здійснена державна реєстрація вказаної земельної ділянки( т. 2 а.с. 207)..

Відповідно до вимог ч.ч.5-6 ст.24 ЗУ Про Державний земельний кадастр Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, перевіряє відповідністьнаданих дляпроведення реєстраціїземельної ділянкидокументів вимогамзаконодавства. Невідповідність поданих документів вимогам законодавства є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки.

Таким чином, хоча й за достовірність та повноту даних, зазначених у документах, поданих державному кадастровому реєстраторові, у тому числі й доказів відмови від участі в землеустрої іншого співвласника - позивача, несе заявник, однак це не звільняє державного кадастрового реєстратора від обов`язку перевірити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між ними.

Разом із тим, в порушення вимог законодавства України, державний кадастровий реєстратор при проведенні державної реєстрації спірної земельної ділянки, належним чином не перевірив наявність / відсутність згоди позивача на державну реєстрацію суттєвих змін характеристик земельної ділянки, на якій, як вбачається з наданих заявником для державної реєстрації документів, розташована спільна нерухомість позивача та заявника.

Так, для проведення державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, також як і розробникам проекту землеустрою, було надано заявником документи, з яких вбачалось, що на земельній ділянкі розташована будівля, яка окрім заявника має ще одного співвласника позивача. Отже, суб`єкту владних повноважень було відомо, що земельна ділянка, яку намагається зареєструвати один з двох існуючих співвласників, перебуває у фактичному спільному користуванні двох співвласників будівлі. Отже, реєстратор усвідомлював, що згідно вимог Закону проведена ним державна реєстрація без врахування інтересів позивача - другого співвласника, є протиправною та незаконною. При цьому відсутні будь-які справжні та належні докази-документи з підписом позивача, які б надавали законні підстави реєстратору зробити висновок про небажання позивача взяти участь в землеустрої або його згоду з оскаржуваним проектом землеустрою.

Реєстратор безумовно вбачав з проекту землеустрою, що в порушення вимог ст.28 ЗУ Про землеустрій в проекті відсутній документ про інформування позивача про здійснення землеустрою, в проекті відсутні належні докази того, що позивач або відмовився від участі в землеустрої або погодив передбачені проектом зміни.

Підкладені в проект будь-які копії документів, які не містять підпису позивача не є належними та допустимими доказами, які б надавали реєстратору законне право провести державну реєстрацію без участі та без врахування майнового приватного інтересу співвласника позивача.

Таким чином, державну реєстрацію спірної земельної ділянки проведено з порушенням вимог Закону та прав позивача на підставі документів, які не відповідають вимогам законодавства.

Щодо посилання позивача на конфлікт інтересів, то суд зазначає наступне.

Згідно протоколу першої сесії сьомого скликання Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 25 жовтня 2015 року визнано повноваження депутата Криворізької міської ради сьомого скликання ОСОБА_2 ( т. 2 а.с. 53-54).

Відповідно достатті 1 Закону України «Про запобігання корупції», приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Відповідно дост.1 Законом України «Про запобігання корупції»корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першійстатті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; корупція - використання особою, зазначеною у частині першійстатті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першійстатті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей; приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях; реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до частини 1статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першоїстатті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Відповідно до частини 2статті 29 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першоїстатті 3 цього Закону, у яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів, можуть самостійно вжити заходів щодо його врегулювання шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади.

Відповідно до частини 2статті 35 Закону України «Про запобігання корупції», у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом. Про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься в протокол засідання колегіального органу.

Зазначена норма є відсильною та у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування визначає модель поведінки такого суб`єкта. Разом з тим, у випадку втрати правомочності рішення органу за умови неучасті суб`єкта у прийнятті рішень колегіальним органом, участь такої особи у прийнятті рішень має здійснюватися під зовнішнім контролем. Рішення про здійснення зовнішнього контролю приймається відповідним колегіальним органом. У такому разі вказана норма відсилає також для застосуванняст.59-1 «Конфлікт інтересів» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка встановлює, що депутат міської ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.

Відповідно до ч.2 та ч.4ст.49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов`язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат зобов`язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.

Статтею 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.

Відповідно до ч.2ст.59-1 цього Закону, здійснення контролю за дотриманням вимог частини першої цієї статті, надання зазначеним у ній особам консультацій та роз`яснень щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, поводження з майном, що може бути неправомірною вигодою та подарунками, покладається на постійну комісію, визначену відповідною радою.

Згідно ч.2ст.18 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»депутат місцевої ради зобов`язаний: додержуватисяКонституціїта законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, регламенту ради та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів; брати участь у роботі ради, постійних комісій та інших її органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень; виконувати доручення ради, її органів, сільського, селищного, міського голови чи голови ради; інформувати їх про виконання доручень.

Статтею 19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»визначено, що депутат місцевої ради користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Депутат місцевої ради набуває права ухвального голосу з моменту визнання його повноважень.

Відповідно до ч.1 та ч.3ст.20 вказаного Законуна сесіях місцевої ради депутати місцевої ради на основі колективного і вільного обговорення розглядають і вирішують питання, віднесені до відання відповідної ради. Депутат місцевої ради зобов`язаний бути присутнім на пленарних засіданнях ради, засіданнях постійної комісії та інших органів ради, до складу яких він входить.

Відповідно достатті 39 Закону України «Про запобігання корупції»(Пріоритет інтересів) особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті З цьогоЗакону, представляючи державу чи територіальну громаді, діють виключно в їх інтересах.

Згідно листа Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції вих.. № 33-04/61496/18 від 12.12.2018, вжитими Національним агентством заходами встановлено, що депутат Криворізької міської ради ОСОБА_2 всупереч вимогам ст. 28, ст. 59-1 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», усвідомлюючи суперечність між приватним інтересом та його представницькими повноваженнями, з метою задоволення особистих інтересів 28.03.2018 вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме взяв участь у прийнятті рішення Криворізькою міською радою з питань порядку денного № 32 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким, зокрема, вирішено надати дозвіл ТОВ «Кривбасметалстіл», у якому ОСОБА_2 був засновником, керівником та підписантом, на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , чим порушив вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону.

28.11.2018 року стосовно ОСОБА_2 складено протоколи про адімінстартиві правопорушення, передбачені ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП ( т. 2 а.с. 52).

Згідно зіст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п.282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Предметом доказування у справі про притягнення особи до відповідальності застаттею 172-7 КУпАПє доведеність наявності ситуації, за якої особиста заінтересованість публічного службовця може вплинути на об`єктивність виконання ним своїх службових повноважень, за якої існує можливість виникнення протиріччя між його особистими інтересами і публічними, що може поставити під сумнів справедливість прийнятого рішення чи вчинення особою інших дій.

Докази щодо визнання винним ОСОБА_2 за ст. 172-7 КУпАП в матеріалах справи відсутні. Крім того, позивач сам в письмових поясненням посилається на те що провадження по справі відносно ОСОБА_2 закрито, за відсутності в діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 172-7 КУпАП.

Таким, чином твердження позивача щодо конфлікту інтересів суд вважає безпідставним.

Щодо посилання представника відповідача, що Криворізька міська рада є неналежним відповідачем, то суд відноситься критично.

Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності та територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Конституційний Суд України у Рішенні від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першоїстатті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г»статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першоїстатті 17 КАС Українивирішив, що: положення пунктів «а», «б», «в», «г»статті 12 ЗК Україниу частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цьогоКодексувирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини першоїстатті 17 КАС Українистосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно зістаттею 151-2 Конституції Українирішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Тобто, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права застаттею 16 ЦК Українита пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Аналогічні правові позиції неодноразово викладала Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом на захист свого цивільного інтересу щодо земельної ділянки, на якій розташована двоповерхова нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2 , співвласниками якої є позивач ОСОБА_1 (перший поверх) та з 10 грудня2018 року - ТОВ «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ» (другий поверх).

Оскільки у ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю на праві власності частини нежитлового будинку, який розташований на спірній земельній ділянці існує майнове право на цю ділянку та правомірні очікування відповідного оформлення цих прав, а дії Криворізької міської ради, які оскаржуються, - про надання дозволу на розробку проекту технічної документації щодо відведення земельної ділянки може призвести до порушення прав ОСОБА_1 .

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 912/2730/18 (провадження № 12-170гс19).

Щодо обов`язку позивача укласти договір оренди земельної ділянки, на який посилається представник Криворізької міської ради, то суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 03.03.2018р. по справі № 904/6296/17 був викладений правовий висновок, що положеннями ч.2статті 120 Земельного кодексу України(в редакції,чинній на момент укладення договору купівлі-продажу 22.07.2009 ) встановлено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно до ч.3ст.7 Закону України "Про оренду землі"(в редакції,чинній на момент укладення договору купівлі-продажу ) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов`язанні.

З огляду на викладену правову позицію, відповідач, як новий власник нерухомого майна ( приміщення 1), розташованого на спірній земельній ділянці, з 22.07.2009 р. набув право користування вказаною земельною ділянкою внаслідок заміни сторони у зобов`язанні.

Статтею 89 ЦПК Українивстановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першоїстатті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Положеннями частини першоїстатті 13 ЦПК Українивстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

У відповідності до п. 6 ч. 1ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

За нормамист. 141 ЦПК Українисудові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно із квитанціми позивач сплатив судовий збір в розмірі 2589,60 грн. ( т. 1 а.с. 1,98, т. 2 а.с. 113, т. 3 а.с. 908)

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6ст. 137 ЦПК України).

В позовній заяві позивач просив стягнути 5500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-шостоїстатті 137 ЦК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно акту виконаних робіт від 03.02.2022 року, квитанцій до прибуткових касових ордерів ОСОБА_1 сплатив адвокату Ткаченку О.П. 45000,00 грн.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплаченостороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт1частини 2статті 137ЦПК України).

Відповідачем ТОВ «Промфондустраткування» направлено заперечення проти стягнення витрат на правову допомогу, розмір яких вважають необґрунтованим та не підтвердженим належними доказами щодо їх оплати позивачем.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, в його рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою з урахуванням конкретних обставин справи, ціни позову.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У зв`язку з наведеним, суд може обмежити розмір судових витрат на професійну (правничу) допомогу з огляду на розумну необхідність таких судових витрат для конкретної справи.

З урахуванням вище викладеного, за наявності клопотання відповідача, а також враховуючи конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду; та вартість послуг адвоката у справі, визначених в розмірі 45000,00 грн., необхідність таких витрат для даної справи, суд вважає, що вартість послуг адвоката є завищеною та підлягає зменшенню до суми 30000 грн.

В стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу представнику позивача слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним продовжити дію заходів забезпечення позову згідно ухвали суду від 29.04.2020 протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України,суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Криворізької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСНАБЕКС», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ», третя особа Департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення ХХХІІІ сесії VII скликання Криворізької міської ради №2582 від 28.03.2018. про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в частині про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 ТОВ «Кривбасметалстіл» ЄДРПОУ 33873515, а також скасувати всі правочини, рішення, дії та документи, які були вчинені та укладені внаслідок вказаного оскаржуваного рішення.

Визнати протиправним та скасувати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під адміністративну будівлю за адресою АДРЕСА_2 , розроблений ТОВ Крікон-Гео» (ЄДРПОУ: 33874519) на замовлення ТОВ Кривбасметалстіл (ЄДРПОУ 33873515) на підставі Рішення ХХХІІІ сесії VII скликання Криворізької міської ради №2582 від 28.03.2018.

Визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:208:0249 площею 0,2080 гектарів, зареєстровану за адресою АДРЕСА_2 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під адміністративну будівлю за адресою АДРЕСА_2 , розроблений ТОВ Крікон-Гео (ЄДРПОУ: 33874519) на замовлення ТОВ Кривбасметалстіл (ЄДРПОУ 33873515) на підставі Рішення Криворізької міської ради №2582 від 28.03.2018.

За інформацією про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі :

Кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:03:208:0249. Місцерозташування: АДРЕСА_2 . Цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам ачи юридичним особам). Категорія земель: Землі житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки: Землі запасу. Форма власності: Комунальна. Площа земельної ділянки 0.2080 гектарів. Інформація про документацію з землеустрою, на підставі якой здійснена державна реєстрація земельної ділянки: Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок. 15.05.2018.: Товариство з обмеженою відповідальністю Крікон-Гео. ОСОБА_5 . Орган який зареєстрував: Відділ у Криворізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Дата проведення державної реєстрації 15.06.2018.

Стягнути в ріних частках з Криворізької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСНАБЕКС», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМФОНДУСТАТКУВАННЯ», сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2589 ( дві тисячі п`ятсот вісімдесят девять ) гривень 60 коп., а саме по 1294,80 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 30000 ( тридцять ) тисяч гривень, тобто по 15000,00 грн.

Продовжити дію заходів забезпечення позову згідно ухвали суду від 29 квітня 2020 року протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 червня 2022 року.

Суддя: Н. О. Сарат