П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 червня 2022 р.м. ОдесаСправа № 420/14547/21
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:
м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
25.11.2021 року;
Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.
П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді Єщенка О.В.
суддів Крусяна А.В.
Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія Юніон Груп" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,-
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія Юніон Груп" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 11.05.2021 року №UA500500/2021/000146/2;
визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.05.2021 року №UA500500/2021/00288.
В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем митної вартості товару та неможливість її визначення за ціною контракту зроблені в результаті неналежного аналізу поданих до митного оформлення документів. Під час митного оформлення товару на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення позивачем подано, у тому числі, зовнішньоекономічний контракт, рахунки на оплату товару (інвойси), транспортні (перевізні) документи, пакувальні листи. Представлені матеріалами підтверджують як умови постачання товару на митну територію України так і його кількісні та вартісні характеристики. Проте, митним органом не надано вірної правової оцінки представленим до митного оформлення документам, фактично вказані матеріали не досліджувались належним чином, що призвело до помилкових висновків про наявність у них розбіжностей, відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Зазначене у сукупності свідчить про те, що рішення про коригування митної вартості та відмову у митному оформленні товару є необґрунтованими, прийняті без достатніх правових підстав, що є безумовною підставою для їх скасування в судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено.
Суд визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці Державної митної служби про коригування митної вартості товарів №UA500500/2021/200019/2 від 23.07.2021 року.
Визнав протиправною та скасував картку відмови Одеської митниці Державної митної служби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2021/00481 від 23.07.2021 року.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» судовий збір у розмірі 4540 грн. та витрати пов`язані із розглядом справи у розмірі 5938 грн.
Проаналізувавши положення ст.ст. 49, 53, 54, 55, 57, 58 Митного кодексу України, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок доведення митної вартості товару покладається на імпортера. Митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що під час митного оформлення товару позивачем подано відповідачу повний та достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, а отже визначена позивачем митна вартість товарів відповідає вимогам митного законодавства. В свою чергу, відповідачем не доведено, що подані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності спростовують достовірність представленої документації, не обґрунтовано сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості товару.
З огляду на те, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, не спростовано правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивну можливість застосування першого методу митної вартості товару, суд першої інстанції визначив неправомірними оспорювані рішення митниці та наявними підстави для їх скасування.
В апеляційній скарзі Одеська митниця Держмитслужби, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням ст.ст. 52, 53, 54, 55, 58, 254, 256 Митного кодексу України; податковому законодавству та законодавству про страхування, стандартним правилам Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур; Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю і помилково не враховано, що декларант при заявлені митної вартості товару зобов`язаний подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом, у тому числі, шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками); перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, порівняння рівня заявленої митної вартості товару з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такий товар, перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товару, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Судом першої інстанції необґрунтовано не враховано, що у наданих до митного оформлення товару документах відсутні відомості про вартість упаковки товару або вартість пакувальних матеріалів; у документах відсутні відомості стосовно умов оплати товару; містяться розбіжності в умовах поставки товару.
З огляду на те, що представлені до митного оформлення документи містили розбіжності та не включали відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на вимогу митного органу додаткові матеріали декларант не представив, у відповідача були всі правові підстави, передбачені положеннями ст.ст. 54, 256 Митного кодексу України, для прийняття рішень про коригування митної вартості товару та відмову у його митному оформленні. Отже, під час прийняття своїх рішень відповідач діяв мотивовано, з дотриманням чинного законодавства та на виконання своїх повноважень, а тому правових обставин для задоволення позову і відшкодування за рахунок його бюджетних асигнувань судових витрат позивача у суду першої інстанції не виникло.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія Юніон Груп" посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.
Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 06.07.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Юніон Груп» та Компанією «YIWU JIAYU IMPORT AND EXPORT CO. LIMITED» (Китай) укладено Договір поставки товару №0607/1, за яким в порядку на умовах, визначених цим Договором, Компанія «YIWU JIAYU IMPORT AND EXPORT CO. LIMITED» зобов`язується поставити (передати у власність), а Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Юніон Груп» зобов`язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у інвойсах, що складають невід`ємну частину Договору.
У п. 2 Контракту сторони передбачили, що ціни на товари, їх кількість та асортимент, що поставляються за цим Договором, зазначені у інвойсі на кожну окрему поставку.
Валюта контракту долар США.
Сума Контракту складається з суми інвойсів.
Згідно із п.п. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5, 3.6 Контракту продавець зобов`язується поставити покупцеві товари, що поставляються за цим Договором, у строки, зазначені у інвойсах, але не пізніше ніж 120 календарних днів від дати оплати покупцем партії товару на умовах передплати.
Продавцеві надається, за погодженням з покупцем, право дострокової поставки товарів, причому покупець зобов`язаний прийняти товар і своєчасно оплатити його вартість на умовах цього договору.
Поставка товарів буде виконуватись на умовах CFR, Одеса, «Чорноморськ», Южний (Інкотермс 2010).
Упаковка товару має відповідати встановленим стандартам та забезпечувати збереження вантажу за час транспортування. На кожне місце має бути нанесено маркування:
-найменування товару;
-номер місця;
-вага нетто;
-вага брутто.
Продавець має здійснити страхування товару від звичайних ризиків у незалежних страхових компаній у відповідності з їх правилами транспортного страхування на суму партії товару, яка поставляється.
Пунктом 5.1 Контракту передбачено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюється в безготівковій формі на умовах оплати за фактично поставлений товар. Можливе здійснення передплати за партію товару на умовах, що зазначені у відповідному інвойсі.
Підпунктами 9.1, 9.2, 9.4, 9.5 визначено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками.
Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 Договору та закінчується 12.09.2020 року, але у будь-якому випадку договір діє до виконання сторонами своїх зобов`язань.
Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього Договору.
Зміни у цей Договір набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному в Україні законодавстві.
У додатковій угоді №1 до Договору поставки товару №06.07/1 від 06.07.2019 року Сторони домовились, що страхування вантажу за Договором поставки №0607/1 від 06.07.2019 року є правом, а не обов`язком Сторін Договору.
Сторони домовились визнати не чинними п.п. 3.6, 3.7 Договору №0607/1 від 06.07.2019 року.
10.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Юніон Груп» та Компанією «YIWU JIAYU IMPORT AND EXPORT CO. LIMITED» (Китай) укладено Додаткову угоду №4 до Договору поставки товару №0607/1 від 10.08.2020 року, в якій Сторони контракту вирішили викласти його положення у наступній редакції:
Зокрема, у п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.5 Договору передбачили, що в порядку та на умовах, визначених цим Контрактом, Компанія «YIWU JIAYU IMPORT AND EXPORT CO. LIMITED» (Китай) зобов`язується поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Юніон Груп», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Юніон Груп» зобов`язується купити товари, кількість, асортимент і технічні характеристики яких вказані в інвойсах (Специфікаціях) на кожну поставку, що становлять невід`ємну частину цього Контракту.
Умови цього Контракту викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс-2010».
Товар відвантажується партіями. Під партією мається на увазі товар, оформлений однією Специфікацією (інвойсом).
Продавець поставляє товар, а покупець приймає його:
а) за кількістю відповідно до кількості, вказаної в інвойсі і підтвердженої Коносаментом.
б) за якістю відповідно до системи стандарту якості для даного виду товару.
Згідно із п.п. 2.1 Договору кількість і асортимент товару, що поставляється за цим Контрактом, вказується в інвойсах (Специфікаціях) на кожну окрему поставку, які є невід`ємною частиною Контракту.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.3 Договору поставка товару продавцем покупцеві повинна здійснюватися під час морського перевезення на умовах, визначених для кожної поставки в Специфікації та/або інвойсі, відповідно до «Інкотермс 2010».
Продавець зобов`язується надати покупцю наступні документи:
-оригінал комерційного рахунку (інвойсу) 3 прим.;
-оригінал Коносамента;
-пакувальний лист;
-інші документи, узгоджені сторонами.
Згідно із п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору загальна вартість Товару, що поставляється за цим Контрактом, становить 500 000 доларів США.
Вартість кожної партії товару визначається відповідно до Специфікації (інвойсу), що складається на кожну партію окремо і є невід`ємною частиною цього Контракту.
Оплата може здійснюватися як на умовах переоплати, так і на умовах відстрочення платежу.
Оплата може проводитися частинами.
Передоплата партії товару проводиться на підставі інвойсу-проформи до прибуття вантажу.
Сплачену партія товару повинна прибути на митну територію України не пізніше 300 днів з моменту списання грошових коштів з рахунку покупця.
Можлива оплата протягом 300 днів з моменту надходження товару на митну територію України.
У п. 5.1 Договору передбачено, що продавець вживає всіх заходів для надійної і належної упаковки товару, що захищає від пошкоджень при завантаженні-розвантаженні, транспортуванні та зберіганні.
Підпунктом 10.1 передбачено, що Контракт набуває чинності з моменту його підписання і діє до 10 серпня 2023 року.
З метою митного оформлення імпортованого товару (іграшки на колесах самокат дитячий) ТОВ «Торгівельна компанія Юніон Груп» подано до митного органу митну декларацію від 11.05.2021 року №UA500500/2021/020991.
Митна вартість товару визначена за першим методом: за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
На підтвердження митної вартості товару позивачем до митного оформлення подано: зовнішньоекономічний договір (контракт) №06.07/1 від 06.07.2019 року з додатковими угодами від 06.07.2019 року №1, від 10.08.2020 року №4; пакувальні листи від 11.03.2021 року J25421-02-PL, J25421-03-PL, J25421-04-PL, J25421-05-PL, J25421-06-PL; рахунки-фактури (інвойс) від 11.03.2021 року J25421-02, J25421-03, J25421-04, J25421-05, J25421-06; Коносамент 177XNENEN32321A; автотранспортні накладні від 10.05.2021 року 1400, 1630, 2859, 3520, 7927; Сертифікати про походження товару від 07.04.2021 року С217996495390040, С217996495390041, С217996495390042, С217996495390043, С217996495390044; Декларації про походження товару від 11.03.2021 року J25421-02, J25421-03, J25421-04, J25421-05, J25421-06, J25421-17; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів від 10.05.2021 року UA500110/2021/000788; Акти зважування товарів від 09.05.2021 року №135046, №135057, від 10.05.2021 року №135057, №135059, №135084; митні декларації країни відправлення від 12.03.2021 року310120210519205805, 310120210519205938, 310120210519206034, 310120210519206985, 310120210519207118.
Під час митного оформлення товару митний орган дійшов висновку про те, що задекларовану митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку із тим, що подані документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1. у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;
2. підпунктом 4.3 доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.08.2020 року №4 передбачено, що оплата за товар може бути здійснена, як у вигляді передоплати, так і на умовах відстрочення платежу. Підпунктом 5.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 06.04.2019 року №0607/1 також передбачено, що оплата за товар здійснюється за фактично поставлений товар або можливе здійснення передоплати на умовах, що зазначені в інвойсі. Проте, в наданих до митного оформлення рахунках-фактури (інвойсах) відсутні умови оплати;
3. підпунктом 3.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 06.04.2019 року №0607/1 передбачено, що поставка товару буде здійснюватись на умовах CFR Одеса, Чорноморська, Южний (Інкотермс 2010). Підпунктом 3.1 доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.08.2020 року №4 передбачено, що поставка товару повинна здійснюватись на умовах, визначених для кожної поставки в Специфікаціях та/або інвойсі, відповідно до «Інкотермс 2010». Згідно представлених до митного оформлення рахунків-фактури (інвойсів) поставка здійснюється на умовах CFR ODESSA, але в копіях митних декларацій країни відправлення зазначено інші умови поставки;
4. прайс-листи не містять згідно загальноприйнятної світової практики відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: термін дії, умови платежу, передбачені системи знижок, терміни поставки товарів, характер тари та упаковки тощо.
Враховуючи викладене та, з огляду на спрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, не надання в порядку консультації на вимогу митниці виписки з бухгалтерської документації; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями; каталогів, специфікацій фірми виробника товару; і не усунення виявлених розбіжностей, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11.05.2021 року №U500500/2021/000146/2 за резервним методом відповідно до приписів ст. 64 Митного кодексу України.
Коригування митної вартості товарів відбулось з урахуванням наявної в митниці інформації, а саме: МД від 04.05.2021 року №UA100300/2021/10928, а саме: 5,52 дол. США/кг ваги нетто.
Разом з цим, митним органом зазначено, що попередні методи не застосовуються з наступних причин:
за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів через відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів;
на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) через відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.
Карткою від 11.05.2021 року №UA500500/2021/00288 Одеською митницею Держмитслужби відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів.
Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість рішень відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Таким чином, митна вартість товарів має підтверджуватись вищезазначеними та можуть підтверджуватись іншими документами, з яких вбачається ціна товару, фактично сплачена або яка підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість визначається самостійно декларантом, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.
У разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).
Згідно із ч.ч. 1, 2, 3, 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Частинами 1, 2 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Разом з цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
За змістом ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Аналіз наведених норм показав, що обов`язок доведення митної вартості товару покладається на позивача, а митний орган, у випадку наявності сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, може витребувати додаткові документи. При цьому, такі сумніви мають бути обґрунтованими, а дискреційні функції митних органів піддаються законодавчим обмеженням у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості товару. Лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган має право витребувати, а позивач зобов`язаний надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.
Апеляційний суд враховує, що під час митного оформлення товару позивачем подано митниці, у тому числі, митну декларацію; зовнішньоекономічний договір та додаткові угоди до нього; інвойси; пакувальні листи та транспортні документи, в яких містяться відомості про оцінюваний товар, його характеристики, кількість та вартість.
Отже, під час митного оформлення товару позивачем подано документи, обумовлені у п.п. 3.3 Контракту з урахуванням додаткової угоди від 10.08.2020 року, та за якими відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України має підтверджуватись заявлена митна вартість.
Відомості про вартість кожної партії відповідно до умов Контракту, передбаченому у п. 4.2 з урахуванням додаткової угоди від 10.08.2020 року, у тому числі про товар, який підлягає оплаті, його кількість, містяться в рахунках (інвойсах), виставлених продавцем на постановлений товар.
Представлені до митного оформлення пакувальні листи містять дані та складові вартості пакування, перераховані упаковані предмети, їх кількість та тип, вагу брутто і нетто. Покладення згідно п.п. 5.1 Контракту з урахуванням додаткової угоди від 10.08.2020 року на продавця обов`язку щодо забезпечення заходів для надійної і належної упаковки товару і застереження у п.п. 5.6 Контракту з урахуванням додаткової угоди від 10.08.2020 року стосовно поставки товару у безповоротній упаковці підтверджує включення у ціну товару вартості тари, упаковки та маркування.
Обумовлення у вказаний спосіб учасниками зовнішньоекономічного контракту угоди щодо пакування товару свідчить про віднесення цих витрат до основної складової митної вартості товару.
Дані про незворотність тари та включення її вартості у ціну товару задекларовано і в митній декларації у графі 37 «ZZ00», що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару чи спеціальних умов щодо пакування товару.
Таким чином, при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару), а зауваження митного органу стосовно відсутності у наданих до митного оформлення документах відомостей щодо даної складової митної вартості товару та неможливість перевірити правильність визначення митної вартості самого товару не знаходять свого обґрунтованого підтвердження.
Вірно надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та наявним у матеріалах справи доказам, судом першої інстанції правильно враховано, що інвойс є розрахунковим документом, який використовується під час міжнародної торгівлі та містить перелік поставлених товарів, їхню кількість і ціну, за якою вони були поставлені, формальні особливості товару тощо.
Одночасному врахуванню підлягає також і те, що у п. 4.3 Контракту з урахуванням додаткової угоди від 10.08.2020 року учасники зовнішньоекономічного договору домовились про можливість розрахунків як на умовах передоплати так і на умовах відстрочення платежу.
Аналіз ст. 53 Митного кодексу України дає підстави вважати, що чинне законодавство не встановлює обов`язкової вимоги щодо зазначення в інвойсі умов платежу. При цьому, представлені декларантом документи в сукупності підтверджують всі складові митної вартості, зазначені в них відомості не викликають об`єктивних сумнівів.
У тому числі, умови поставки товару на виконання вимог п.п. 3.1 Контракту з урахуванням додаткової угоди від 10.08.2020 року сторонами в інвойсах узгоджено поставку товару на умовах, визначених для кожної поставки на умовах CFR - CHORNOMORSK (Інкотермс 2010).
Разом з цим, акцентуючи увагу на необґрунтованості висновків митниці щодо неможливості врахування задекларованої митної вартості позивачем з огляду на розбіжність у визначеннях умов поставки в деклараціях покупця та продавця, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення є додатковим документом для підтвердження заявленої митної вартості та згідно із ч. 2 вказаної статті митного законодавства не є документом, який підтверджує заявлену митну вартість товару.
Митна декларація країни відправлення не є первинним документом підтвердження митної вартості та декларант не несе відповідальності за її заповнення.
Необґрунтованість висновків митниці у рішенні про коригування митної вартості товару полягає і у тому, що прайс-лист це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований безпосередньо конкретному покупцю.
Оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
При цьому, зазначені відомості наявні у прайс-листах, які були надані до митного оформлення, є достатніми для отримання інформації щодо умов продажу товару.
Відомості, які містяться у прайс-листах відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, є такою, що не викликає сумнівів у достатності інформації щодо умов продажу товару.
Необґрунтованими залишаються дії митного органу при порівнянні цін щодо аналогічного товару та використання митним органом товару вартісних показників товару на рівні задекларованого за МД від 04.05.2021 року №UA100300/2021/10928, з огляду на не підтвердження ідентичності товару як за якісними і вартісними характеристиками так і за умовами поставки.
Слід також зазначити, що посилання митного органу на наявність інформації про іншу вартість подібного товару не можуть вважатись обґрунтованими, оскільки у спірному випадку позивач діяв на підставі Контракту, визначених в ньому умов та цін, що підтверджується наданими до митної декларації документами. Відповідні умови контракту належним чином узгоджені між сторонами, тобто випливають із господарської діяльності позивача та його контрагента.
Діюче законодавство надає право сторонам угоди визначати умови господарських операцій за певною домовленістю у цих операціях, що і було дотримано підприємствами.
Отже, самостійне визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов`язки сторін Договору за умови їх підтвердження належними документами. Таким правом чинним законодавством відповідача не наділено.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не обґрунтовано ті обставини, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, у тому числі причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено за ціною договору та які призвели до виникнення у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товару.
Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару є беззаперечною підставою для скасування рішень, що прийнятих на підставі неправомірних висновків митного органу.
Враховуючи викладене, оскільки відповідачем необґрунтовано не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено підстави для задоволення позову та скасування оспорюваних рішень митниці.
З огляду на те, що адміністративний позов обґрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі, судом першої інстанції під час розподілу понесених позивачем судових витрат за рахунок суб`єкта владних повноважень, який виступав стороною у справі, дотримано положення ч. 1 ст. 139 КАС України.
Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий суддя: О.В. Єщенко
судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв
Суд | П'ятий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 02.06.2022 |
Оприлюднено | 25.06.2022 |
Номер документу | 104631911 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо |
Адміністративне
П'ятий апеляційний адміністративний суд
Єщенко О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні