Постанова

від 03.04.2022 по справі 906/864/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2022 року Справа №906/864/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючий суддя Дужич С.П.,

суддя Павлюк І.Ю.,

суддя Миханюк М.В.

без виклику представників сторін;

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 16 грудня 2021 року, суддя Шніт А.В., м. Житомир, повний текст складено 23 грудня 2021 року, у справі

за позовом Житомирського комунального комерціалізованого підприємства "М`ясомолторг" Житомирської обласної ради

до Головного управління ДФС у Житомирській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області

про стягнення 128 557,29 грн.

Клопотання про проведення судового засідання не надходило, заяв про відвід суддів не заявлялось.

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2021 року, ЖККП "М`ясомолторг" Житомирської обласної ради звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до ГУ ДФС у Житомирській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ГУ ДКС України у Житомирській області, про стягнення з Державного бюджету 128 557,29 грн.

16 грудня 2021 року, рішенням Господарського суду Житомирської області даний позов було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 128 557,29 грн., 2 270,00 грн. - судового збору, а також 6 000,00 грн. - витрат на правову допомогу.

ГУ ДКС України у Житомирській області у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки шкода, завдана ЖКП "М`ясомолторг" Житомирської обласної ради, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань юридичної особи, діями якої таку шкоду завдано, а саме: ГУ ДФС у Житомирській області.

Держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави. Така юридична особа, тобто державна установа, відповідає за своїми зобов`язаннями коштами, які є в її розпорядженні. Проте, господарський суд, постановляючи оскаржуване рішення, необґрунтовано поклав зобов`язання по відшкодуванню шкоди на Державу Україна.

ЖКП "М`ясомолторг" Житомирської обласної ради, у своєму відзиві, вважає подану апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм матеріального і процесуального права, оскільки сума, заявлена до стягнення не являється шкодою, а оплатою послуг по зберіганню за період з січня 2019 року по червень 2021 року включно, яку відповідач зобов`язаний сплатити згідно умов Договору зберігання №20/02/18 від 20 лютого 2018 року (після припинення його дії, але в період фактичного продовження виконання позивачем послуг зберігання).

12 січня 2022 року, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду за скаргою ГУ ДКС України у Житомирській області було відкрито провадження та призначено її розгляд в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами, без виклику сторін.

28 січня 2022 року, ЖКП "М`ясомолторг" Житомирської обласної ради надіслало відзив на апеляційну скаргу.

Оскільки член колегії - суддя Миханюк М.В. з 28 лютого по 01 квітня 2022 року перебувала у відпустці, то колегія суддів визнала за можливе розглянути даний спір, враховуючи приписи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, в термін більший ніж передбачено ст. 248 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

20 лютого 2018 року, між ЖККП "М`ясомолторг" Житомирської обласної ради, як зберігачем, та ГУ ДФС у Житомирській області, як замовником, було укладено Договір зберігання №20/02/18, за умовами якого зберігач приймає від замовника на відповідальне зберігання м`ясну продукцію (далі - товар) в кількості та асортименті згідно Акту №1 прийому-передачі речових доказів від 30 січня 2018 року і Акту прийому-передачі товару на зберігання від 31 січня 2018 року, які є невід`ємними частинами даного Договору. (а.с.11-12)

Відповідно до п.2.1 Договору, зберігач забезпечує збереження прийнятого на зберігання товару при температурному режимі від -12 до -18 градусів за Цельсієм.

За змістом п.2.3 Договору, замовник оплачує послуги зберігання з розрахунку 3,78 грн. з ПДВ за добу за одну тону товару з врахуванням вантажних робіт. Вартість зберігання обчислюється, починаючи з 31 січня 2018 року. Загальна сума договору складає 30 221,51 грн. з ПДВ з розрахунку зберігання 23 865,6 кг.

Оплата за надані послуги зберігання перераховується замовником щомісячно у 100% розмірі на розрахунковий рахунок зберігача протягом 5-ти днів після отримання акту прийому-передачі наданих послуг та рахунків, наданих зберігачем (п.2.4. Договору).

Відповідно до п.3.2 Договору, результати приймання товару оформлюються приймальним актом, за наявності актів прийому-передачі речових доказів.

Згідно п.6.1 Договору останній набирає чинності з моменту підписання, але у плані взаємовідносин відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України договір діє з 31 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року включно.

Пунктом 5.9 Договору сторони погодили, якщо замовник після закінчення строку договору зберігання не забрав товар, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання зберігачем.

31 січня 2018 року, на виконання п.3.2 Договору сторони підписали Акт прийому-передачі, згідно якого ГУ ДФС у Житомирській області передає, а ЖККП "М`ясомолторг" Житомирської обласної ради приймає на зберігання товар відповідно до умов Договору зберігання м`ясну продукцію в асортименті в кількості 23 865,6 кг. (а.с.13)

Згідно п.4 даного Акту, при передачі товару на зберігання відповідачем надано Акт прийому-передачі речових доказів №1 від 20 січня 2018 року та Акт прийому-передачі речових доказів №2 від 20 січня 2018 року.

Наказами директора ЖККП "М`ясомолторг" Житомирської обласної ради №59 від 27 грудня 2018 року та №55 від 16 грудня 2019 року про встановлення тарифів було встановлено на підприємстві мінімальні тарифи на послуги зберігання з 01 січня 2019 року та з 01 січня 2020 року. (а.с.14-15)

За період 31 січня 2018 року - 30 червня 2021 року, позивачем було нараховано до сплати 172 784 грн. за надані послуги зі зберігання по Договору №20/02/18 від 20 лютого 2018 року.

Відповідачем сплачено позивачу 44 226,72 грн., у тому числі за період лютий-грудень 2018 року - 30 221,31 грн. (а.с.16, 91)

Таким чином, розрахунок за зберігання товару в межах дії Договору зберігання №20/02/18 від 20 лютого 2018 року здійснено відповідачем у повній мірі, що сторонами не заперечується. (а.с.53-56)

19 лютого 2021 року, листом №27, ЖККП "М`ясомолторг" Житомирської обласної ради звернулося до ГУ ДФС у Житомирській області, яким позивач направив відповідачу 2 примірники нового Договору зберігання, оскільки дія Договору зберігання №20/02/18 від 20 лютого 2018 року закінчилася, а продукція, передана за ним залишається на зберіганні в позивача (а.с.17).

14 липня 2021 року, ЖККП "М`ясомолторг" Житомирської обласної ради направило до ГУ ДФС у Житомирській області претензією №107 про стягнення 128 557,29 грн. - заборгованості заперіод з 31 січня 2018 року по 30 червня 2021 року (в тому числі після припинення дії Договору зберігання №20/02/18 від 20 лютого 2018 року, але в період фактичного продовження позивачем послуг зберігання товару) на загальну суму 172 784,01 грн., з якої сплачено в сумі 44 226,72 грн. (а.с.19-20)

27 липня 2021 року, ГУ ДФС у Житомирській області у відповіді №537/6/06-97-10 повідомило ЖККП "М`ясомолторг" Житомирської обласної ради, що вартість послуг зі зберігання м`ясної продукції в межах дії договору зберігання №20/02/18 від 20 лютого 2018 року сплачена в повному обсязі. Крім того, зазначає, що, оскільки предмет вказаного договору є речовим доказом у кримінальному провадженні №42017060000000127, згідно норм КПК України питання його повернення може бути вирішено лише суддею. Вважає, що вимога про сплату на користь ЖККП "М`ясомолторг" Житомирської обласної ради 128 557,29 грн. задоволенню не підлягає. (а.с.21)

09 серпня 2021 року, ЖККП "М`ясомолторг" Житомирської обласної ради звернулося до господарського суду з позовом до ГУ ДФС у Житомирській області про стягнення з Державного бюджету 128 557,29 грн. (а.с.1-4)

29 вересня 2021 року, ухвалою Господарського суду Житомирської області ГУ ДКС України у Житомирській області було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. (а.с.89-90)

16 грудня 2021 року, рішенням Господарського суду Житомирської області даний позов було задоволено та стягнуто з відповідача на користь 128 557,29 грн., 2 270,00 грн. - судового збору, а також 6 000,00 грн. - витрат на правову допомогу. (а.с.132-137)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

З положень ст. 509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст. 938 ЦК України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

За змістом ч.1 ст. 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Статею 948 ЦК України визначено, що поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Як встановлено з матеріалів справи, 20 лютого 2018 року, між ЖККП "М`ясомолторг" Житомирської обласної ради та ГУ ДФС у Житомирській області було укладено Договір зберігання №20/02/18, за умовами якого зберігач прийняв з 31 січня 2018 року від замовника на відповідальне зберігання 23 865,6 кг м`ясної продукції вартістю 30 221,51 грн., в кількості та асортименті згідно акту №1 прийому-передачі речових доказів від 30 січня 2018 року і акту прийому-передачі товару на зберігання від 31 січня 2018 року, які є невід`ємними частинами даного договору.

Згідно п.6.1 Договору останній набирає чинності з моменту підписання, але у плані взаємовідносин відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України договір діє з 31 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року включно.

Частиною 3 ст. 946 ЦК України передбачено, що якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Пунктом 5.9 Договору зберігання №20/02/18 сторони також, узгодили, що якщо замовник після закінчення строку договору зберігання не забрав товар, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання зберігачем.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано відповідачу послуги Договору зберігання №20/02/18 зі зберігання товару в період з 30 січня 2018 року по 30 червня 2021 року на суму 172 784, 01 грн., а відповідач свої зобов`язання виконав частково на суму 44 226,72 грн. за вказаний період, чим допустив заборгованість на суму 128 557,29 грн., яка підлягає задоволенню.

Також підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача 2 270,00 грн. - судового збору та 6 000,00 грн. - витрат на правову допомогу.

ГУ ДКС України у Житомирській області, у своїй апеляційній скарзі, просить рішення скасувати та покласти обов`язок оплати вартості наданих послуг на відповідача, як на особу, відповідальну за збереження та повернення речових доказів, а не на державу Україна.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що саме між позивачем та відповідачем був укладений Договір зберігання №20/02/18 на зберігання м`ясної продукції в кількості 23 865,6 кг.

Тому, господарським судом першої інстанції вірно встановлено, що правовідносини виникли між сторонами в сфері господарської діяльності, де позивач зобов`язується за плату зберігати товар, який переданий йому відповідачам і повернути його у схоронності, отримавши за це плату.

За п.2.3. даного Договору, саме відповідач брав на себе зобов`язання по оплаті послуг зберігання.

В силу приписів ч.1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ч.1 ст.176 ЦК України, держава не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб.

Конституційний суд України у рішенні №12-рп/2001 від 03 жовтня 2001 року вказує, що держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави. Така юридична особа, тобто державна установа, відповідає за своїми зобов`язаннями коштами, які є в її розпорядженні.

Згідно п.32 "Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19 листопада 2012 року, фінансування витрат, пов`язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання.

Даний порядок відповідає обставинам справи, оскільки між сторонами по справі виникли господарські правовідносини на підставі Договору зберігання №20/02/18. Відповідач брав на себе зобов`язання по оплаті цих послуг та частково їх оплачував.

Тому, колегія суддів вважає, що зобов`язання по сплаті заборгованості перед ЖККП "М`ясомолторг" за порушення умов Договору зберігання №20/02/18, лежить ГУ ДФС у Житомирській області, як замовника за даною угодою, який порушив її умови і відшкодування слід проводити за рахунок бюджетних коштів, передбачених для утримання ГУ ДФС у Житомирській області, а не з Державного бюджету України і, відповідно, апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Інші заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ГУ ДКС України в Житомирській області слід задоволити частково, а рішення Господарського суду Житомирської області від 16 грудня 2021 року скасувати в частині стягнення заборгованості з третьої особи та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути ці кошти з відповідача, а в решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 269-276, 281-284 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області - задоволити частково.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 16 грудня 2021 року у справі №906/864/21 в частині стягнення заборгованості за Договором зберігання №20/02/18 від 20 лютого 2018 року з Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області - скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 7, код ЄДРПОУ 39459195) на користь Житомирського комунального комерціалізованого підприємства "М`ясомолторг" Житомирської обласної ради (10025, м. Житомир, вул. Павла Сингаївського, 3, код ЄДРПОУ 01553557) 128 557,29 (сто двадцять вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят сім грн. 29 коп.) грн. - заборгованості."

В решті - рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до суду касаційної інстанції, на підставі п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

Справу №906/864/21 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Миханюк М.В.