Ухвала

від 31.05.2022 по справі 5015/4934/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.06.2022Справа № 5015/4934/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О. М., розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс за вх. № 1145/22 від 27.04.2022 року, м. Київ

на бездіяльність: Державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м.Київ) у виконавчому проваджені № 46194492 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року у справі № 5015/4934/11, м. Київ,

про: визнання за період із 12 грудня 2020 року по 23 лютого 2022 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні №46194492 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року у справі №5015/4934/11, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №46194492 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року по справі №5015/4934/11 із врахуванням норм та положень Закону України Про виконавче провадження;

-зобов`язання державного виконавця або іншої посадової особи Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м.Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №46194492 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року у справі №5015/4934/11 із врахуванням норм та положень Закону України Про виконавче провадження.

у справі: № 5015/4934/11

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Галич-Агро, с. Переволочна, Львівської області,

про: стягнення 15594,48 грн.

За участю представників сторін:

від стягувача: Грищенко О.М. адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.10.2009 р.; довіреність від 12.08.2021 р.

від боржника: не з`явився

ДВС: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

27.04.2022 р. за вх. № 1145/22 на адресу Господарського суду Львівської області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс надійшла скарга на бездіяльність Державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м.Київ) у виконавчому проваджені № 46194492 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року у справі № 5015/4934/11.

У відповідності до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 27.04.2022 р., скаргу передано для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.04.2022 р. скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.05.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.05.2022 р. розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс призначено на 01.06.2022 р.

Представником ТзОВ Компанія Ніко-Тайс долучено до матеріалів скарги клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке зареєстроване відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації Господарського суду Львівської області за вх. № 8600/22 від 27.04.2022 р.

Протокольною ухвалою суду від 09.05.2022 р. судом постановлено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс за вх. № 8600/22 від 27.04.2022 р. про проведення судового засідання 01.06.2022 р. у справі № 5015/4934/11 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволити; проведення судового засідання 01.06.2022 р. здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon (https:/easycon.com.ua/).

01.06.2022 року представник скаржника в судове засідання, яке проводилось в режимі відеоконференції, з`явився, вимоги скарги на бездіяльність Державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м.Київ) у виконавчому проваджені № 46194492 підтримав повністю з підстав, наведених у скарзі та поясненнях, наданих в судовому засіданні, просив суд задоволити скаргу ТзОВ Компанія Ніко-Тайс на бездіяльність державного виконавця.

В судове засідання 01.06.2022 року представник боржника не з`явився, причин неприбуття не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, місце та дату розгляду скарги (докази містяться в матеріалах справи), письмових пояснень по суті скарги не подав.

В судове засідання 01.06.2022 року державний виконавець не з`явився, причин неприбуття не повідомив, хоча був належним чином та завчасно повідомлений про час, місце та дату розгляду скарги (докази містяться в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.2022 р. від Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м.Київ) на електронну адресу суду надійшов відзив на скаргу ТзОВ Компанія Ніко-Тайс з додатками за вх. № 10564/22, відповідно до якого орган ДВС просить суд відмовити у задоволенні скарги ТзОВ Компанія Ніко-Тайс повністю з підстав, викладених у поданому відзиві.

Крім того, головним державним виконавцем Данилюк О.Б. Дарницького ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) направлено на адресу суду аналогічний відзив на скаргу ТзОВ Компанія Ніко-Тайс з додатками, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації Господарського суду Львівської області за вх. № 10564/22 від 02.06.2022 р.

В обґрунтування вищезазначеної скарги за вх. № 1145/22 від 27.04.2022 року, скаржник посилається на те, що наказ Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року у справі №5015/4934/11 не виконаний. Відповідно до офіційних та достовірних відомостей, котрі містяться на офіційному веб-сайті Автоматизованої системи виконавчих проваджень, за період із 12 грудня 2020 року по 23 лютого 2022 року, в силу дії обов`язкових норм Закону України Про виконавче провадження, всіх можливих та необхідних своєчасних, належних, допустимих та об`єктивних виконавчих дій Дарницьким ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) не вчинялось. Зокрема, скаржник вказує на те, що згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець повинен періодично, неодноразово та/або систематично проводити перевірки майнового стану Боржника із метою належного виконання рішення суду із врахуванням всього періоду перебування виконавчого документу на примусовому виконанні в органі примусового виконання. Дарницьким ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) виявлення рахунків Боржника як в загальному, так і на предмет відкриття Боржником нових рахунків із метою уникнення від виконання рішення суду у даній справі, за період із 12 грудня 2020 року по 23 лютого 2022 року взагалі не проводилась. Відповідно до відкритих джерел/баз даних, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» встановлено та під час попередніх оскаржень бездіяльності органу ДВС було надано відповідні докази до суду, що ТОВ „ГАЛИЧ-АГРО (код ЄДРПОУ 34107388) є учасником та/або засновником ТОВ «РОСЛИННИЙ ВСЕСВІТ» (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б; код ЄДРПОУ 36046825). Наявність у власності боржника корпоративних прав передбачає та зумовлює участь у діяльності іншої юридичної особи, що передбачає можливість отримання доходу у вигляді розподілу відповідного прибутку від діяльності суб`єкта господарювання ТОВ «РОСЛИННИЙ ВСЕСВІТ» (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б; код ЄДРПОУ 36046825). Натомість, відсутні будь-які докази вжиття будь-яких/жодних передбачених чинним законодавством України заходів примусового виконання у виконавчому провадженні №46194492 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року у справі №5015/4934/11 на виконання та дотримання положень статті 53-1 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Скаржник наголошує на тому, що матеріалами справи встановлено та підтверджено, що у Боржника перебуває у власності нерухоме майно, котре знаходиться в межах села Переволочна Буського району Львівської області, а також в межах даного району на визначених площах земельних ділянках Боржник здійснює свою господарську діяльність щодо вирощування сільськогосподарських культур. Державним виконавцем не було здійснено арешту посівів сільськогосподарських культур, не було здійснено опису та вилучення у боржника його майна.

Крім того, Дарницьким ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ), на думку скаржника, не вжито заходів щодо підготовки до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Боржника.

Також скаржник вказує на таке: наявні на сьогодні матеріали щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року у справі №5015/4934/11 обгрунтовуються нібито на відсутності у Боржника майна та активів, необхідних для задоволення вимог даного виконавчого документу. При цьому висновок щодо «безрезультатності» та/або «неможливості» розшуку майна чи встановлення/з`ясування певних обставин буде обгрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату. Натомість, зазначено «сухе» посилання - «іншого майна не виявлено». Проте, на його думку, існує пряма різниця між «майна немає», при цьому коли виконавцем вжито всі необхідні та обов`язкові дії під час такого розшуку та встановлення, та «майна не виявлено», коли виконавцем не вжито всі необхідні та обов`язкові дії під час такого розшуку та встановлення майна Боржника, що надавало б можливість стверджувати про повну відсутність майна у Боржника.

ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звертає увагу та просить врахувати, шо вказана правова позиція законодавця повністю узгоджена та відповідає (підтримана) також позицією Верховного Суду із даного питання, яка викладена, зокрема, у Постанові від 07 серпня 2018 року у справі №910/25970/14.

ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»», за результатами аналізу норм та положень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, котре затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року за №2432/5, зазначає та просить врахувати, що Дарницький ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) за період із 12 грудня 2020 року по 23 лютого 2022 року не був позбавлений здійснити такі виконавчі заходи в рамках виконавчого провадження №46194492 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року у справі №5015/4934/11 на предмет перевірки та встановлення джерел доходів, та іншого майна/активів Боржника.

На підставі наведеного, скаржник просить суд, визнати за період із 12 грудня 2020 року по 23 лютого 2022 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №46194492 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року у справі №5015/4934/11, яка виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №46194492 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року у справі №5015/4934/11 та зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №46194492 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року у справі №5015/4934/11.

Крім того, у поданій скарзі ТзОВ Компанія Ніко-Тайс за вх. № 1145/22 від 27.04.2022 р., зазначив про те, що ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС», в порядку, передбаченому ст. 42, 46, 123, 126, 129, 344 ГПК України, повідомляє про те, що у майбутньому із врахуванням умов та на підставі договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) змушений бути понести витрати, пов`язані із розглядом відповідної даної скарги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №46194492 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року по справі №5015/4934/11, об`єм, розмір та обсяг котрих на сьогодні визначити неможливо, адже невідомо коли спір за даною скаргою остаточно буде вирішено та котрий розмір витрат змушений буде додатково понести ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС». Скаржник в порядку статті 124 ГПК України зазначає та просить врахувати те, що орієнтовний розмір понесених судових витрат у зв`язку із оскарженням бездіяльності державного виконавця Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №46194492 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року у справі №5015/4934/11, не буде перевищувати розумного, обґрунтованого та середнього ринкового розміру вартості правових послуг та робіт в регіонах України, в котрих відповідно знаходяться сторони даного спору, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону. При цьому, сторона керуються тим, що вартість однієї години роботи Виконавця складає від 800,00 грн. до 900,00 грн. (в залежності від різного роду умов та чинників, де орієнтовна загальна кількість годин визначається на рівні в цілому не більше 6-8 годин), вартість участі у судовому засіданні складає від 1 200,00 грн. до 1 400,00 грн./судове засідання у суді відповідної судової інстанції (в залежності від різного роду умов та чинників), а також розмір додаткової оплати (гонорару) за прийняття позитивного для Скаржника рішення (повне або часткове задоволення скарги), котрий не перевищуватиме одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС», зобов`язується, із врахуванням пункту 8 статті 129 ГПК України, у випадку настання існування/понесення судових витрат у даній справі, повідомити суд про витрати на професійну (правничу) допомогу.

Оцінивши доводи, що наведені скаржником в обґрунтування поданої ним скарги та доводи, що наведені державним виконавцем у його відзиві на скаргу, заслухавши пояснення скаржника, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковими до виконання.

Згідно ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції (абз. 1 ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 22.09.2011 у справі №5015/4934/11 позов ФОП ОСОБА_1 до ТзОВ Галич-Агро про стягнення 15.594,48 грн. задоволено повністю.

07 жовтня 2011 року, на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 22.09.2011 у справі №5015/4934/11, видано наказ про стягнення з ТзОВ Галич-Агро (с. Переволочна Буського району Львівської області, код ЄДРПОУ 34107388) на користь ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 12911,52 грн. курсової різниці, 1299,30 грн. пені, 162,54 грн. три відсотки річних, 1221,12 грн. індексу інфляції, 155,94 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.06.2013 у справі №5015/4934/11 замінено сторону у виконавчому провадженні № 36446638 ВДВС Буського районного управління юстиції з виконання наказу Господарського суду Львівської області № 5015/4934/11 від 07.10.2011, а саме: стягувача з ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, оф. 23, ідентифікаційний код 38039872).

Відповідно до Постанови ВДВС Шевченківського РУЮ міста Києва від 27.01.2015 відкрито виконавче провадження № 46194492 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року по справі №5015/4934/11.

Постановою про передачу виконавчого провадження ВДВС Шевченківського РУЮ міста Києва від 11.05.2017 року, виконавчий документ передано (виконавче провадження № 46194492) до Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві за місцезнаходження боржника.

03 липня 2017 року постановою про прийняття виконавчого провадження Дарницького РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, виконавче провадження № 46194492 прийнято. Крім того, 03.07.2017 державним виконавцем повідомлено стягувача та боржника про винесену постанову від 03.07.2017.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.07.2020 р. у справі №5015/4934/11, яка набрала законної сили, постановлено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс за вих. № 09-2/06 від 09.06.2020 року (за вх. № 1365/20 від 15.06.2020 р.) на дії Державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому проваджені № 46194492 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року у справі № 5015/4934/11 задоволити; визнати неправомірними дії Державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 46194492 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року у справі № 5015/4934/11, які виразились у винесені Постанови Дарницьким РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ) від 14 травня 2020 року про повернення наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року по справі №5015/4934/11 стягувачеві на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження. Визнати незаконною (скасувати) постанову Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м.Київ)від 14.05.2020 року про повернення наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року по справі №5015/4934/11 стягувачеві на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження.

21.09.2020 р. у зв`язку із скасуванням ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.07.2020 р. у справі №5015/4934/11 постанови про повернення виконавчого документа, державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони (стягувач і боржник), представники сторін.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та аналогічна норма міститься у ст. 339 ГПК України).

Так, обґрунтовуючи свою скаргу, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» посилається на те, що у період із 12 грудня 2020 року по 23 лютого 2022 року ВДВС: не дотримано порядок та строки вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №46194492; не вжиті заходи, зокрема, щодо направлення відповідних запитів до ряду державних органів та установ з метою перевірки майнового стану боржника; не було здійснено арешту посівів сільсьгосподарських культур на земельних ділянках, на яких боржник здійснює свою діяльність; не було здійснено опису та вилучення у боржника його майна; виявлення рахунків у боржника за оскаржуваний період взагалі не проводилось; не звернувся до правоохоронних органів із заявою про ухилення ТОВ «Галич-агро» від виконання судового рішення; не вчинено дій щодо обмеження у виїзді за кордон керівника ТОВ «Галич-агро». Зазначене, на думку скаржника, свідчить про бездіяльність державного виконавця. Відсутні будь-які докази вжиття заходів примусового виконання виконавчого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, зі змісту наведених норм убачається, що здійснення виконавчих дій у межах відповідного виконавчого провадження, як завершальної стадії судового розгляду справи, полягає у реалізації судових рішень на підставі, в межах та у спосіб, передбачених положеннями чинного законодавства. Одночасно при проведенні таких дій, державний виконавець, за результатами послідовного застосування норм Закону України «Про виконавче провадження», повинен забезпечити прийняття правомірних і неупереджених рішень, оформлених належним чином, а інші учасники виконавчого провадження зобов`язані не перешкоджати вчиненню виконавчих дій та не зловживати наданими їм правами. При цьому, чинним законодавством гарантована можливість оскарження дій чи бездіяльності державних виконавців, як один із механізмів контролю за належним виконанням судових рішень (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.10.2020 у справі №902/731/17, від 15.10.2020 у справі №910/11366/17).

У свою чергу, права та обов`язки державного виконавця у межах виконавчого провадження визначені, зокрема та не виключно, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Отже, періодичність проведення таких перевірок чітко визначено Законом України «Про виконавче провадження», і такі перевірки мають вчинятися державним виконавцем систематично, а не одноразово. При цьому сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин того, що державним виконавцем проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою ч. 8 ст. 48 означеного Закону, не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення. У свою чергу, відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника, дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника (подібний за змістом правовий висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №915/1294/13, від 23.08.2018 у справі №911/167/17, від 19.08.2019 у справі №913/438/16, від 17.02.2021 у справі №904/3525/18).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, боржник є користувачем земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а також виробником сільськогосподарської продукції, із використанням земельних ділянок, належних йому на праві власності та/або використанні. Проте, як вбачається із матеріалів виконавчого провадження №46194492, Дарницьким ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) не було здійснено арешту посівів сільськогосподарських культур, не було здійснено опису та вилучення у Боржника відповідного майна.

З урахуванням викладеного, наведені заперечення Дарницького ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) у поданому відзиві на скаргу за вх. № 10564/22 від 02.06.2022 р., суд визнає такими, що не знайшли підтвердження в матеріалах справи № 5015/4934/11.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третій статті 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї.

Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов`язковими ознаками, як: належність, допустимість, та достовірність.

Так, відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначене поняття допустимість доказів, яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вказано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд у постанові від 16.04.2018 у справі №12/57 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява N 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява N 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява N 71186/01, п. 84).

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010 року №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року у справі Проніна проти України за заявою №63566/00, суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Водночас, ВДВС не спростовано у встановленому порядку того, що ними вчинилися відповідні виконавчі дії у період із 12 грудня 2020 року по 23 лютого 2022 року із дотриманням строків та порядку вчинення виконавчих дій, визначених Законом України «Про виконавче провадження» щодо виконання виконавчого документу у даній справі.

З врахуванням викладеного та встановлених судом фактичних обставин справи, суд вважає за необхідне, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс за вх. № 1145/22 від 27.04.2022 року на бездіяльність Державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м.Київ) у виконавчому проваджені № 46194492 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року у справі № 5015/4934/11 задоволити. Визнати за період із 12 грудня 2020 року по 23 лютого 2022 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №46194492 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року у справі №5015/4934/11, яка виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №46194492 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року у справі №5015/4934/11 та зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №46194492 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року у справі №5015/4934/11 із врахуванням норм та положень Закону України Про виконавче провадження.

Статтею 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

В судовому засіданні 01.06.2022 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Керуючись статтями 234, 235, 339, 342-343, 345 Господарського процесуального кодексу України та Законом України Про виконавче провадження, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс за вх. № 1145/22 від 27.04.2022 року на бездіяльність Державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м.Київ) у виконавчому проваджені № 46194492 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року у справі № 5015/4934/11 задоволити.

2. Визнати за період із 12 грудня 2020 року по 23 лютого 2022 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №46194492 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року у справі №5015/4934/11, яка виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №46194492 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року у справі №5015/4934/11

3. Зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №46194492 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 07 жовтня 2011 року у справі №5015/4934/11 із врахуванням норм та положень Закону України Про виконавче провадження.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 06.06.2022 р.

Суддя Долінська О.З.