Рішення

від 06.06.2022 по справі 464/8336/21

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/8336/21

пр.№ 2/464/465/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.06.2022 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

суддя Тімченко О.В.

справа № 464/8336/21

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , від імені якого діє його законний представник ОСОБА_2

позивач ОСОБА_2

позивач ОСОБА_3

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС ВОДНИХ ВИДІВ СПОРТУ»

вимоги: захист прав споживачів та відшкодування майнової і моральної шкоди

Обставини справи

Позивачі звернулися до Сихівського районного суду м.Львова із даним позовом, в якому просять стягнути з відповідача: на користь позивача ОСОБА_1 165 000,00 грн моральної шкоди; на користь позивача ОСОБА_2 18 168,93 грн майнової шкоди та 15 000,00 грн моральної шкоди; на користь позивача ОСОБА_3 15 000,00 грн моральної шкоди, покликаючись на завдання такої відповідачем.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано на розгляд судді Тімченко О.В.

Ухвалою суду від 02 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 17 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивачами заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

За приписами ч.6 ст.279 ЦПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч.4 ст.10 ЦПК України).

Суд ураховує практику Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру проваджень у судових органах у контексті п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право керуватися міркуваннями ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про проведення публічного розгляду справи

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Наведене викладено в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц, від 14 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц.

Характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи, а тому, зважаючи на відсутності необхідності виклику сторін для надання пояснень з огляду на обставини справи, у клопотанні про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін слід відмовити. Клопотання не обґрунтовано необхідністю учасників справи бути присутніми у судовому засіданні з розгляду справи щодо стягнення майнової та моральної шкоди, адже всі доводи та заперечення вправі викласти у письмовому вигляді, що ними і зроблено. Сторонами реалізовано права на висловлення своїх аргументів щодо доводів/заперечень іншої сторони.

Розглядаючи заяву відповідача щодо переходу до загального позовного провадження, суд дійшов наступного висновку.

У п.2 ч.6 ст.19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 277 ЦПК України визначено, що питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

При цьому, відповідно до ч.7 ст.277 ЦПК України частини 2-6 цієї статті (щодо переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження) не застосовується, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Судом встановлено, що заявлені позовні вимоги стосуються вимог, які розглядаються тільки в порядку спрощеного позовного провадження, а тому клопотання представника відповідача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідачем позов не визнано та просить у такому відмовити, покликаючись, що не підтверджено усі витрати на лікування ОСОБА_1 , який окрім цього, міг отримати усю необхідну медичну допомогу безоплатно в межах програми медичних гарантій, що фінансується з коштів державного бюджету. Висновок судово-психологічної експертизи та електронні докази не є належними та допустимими, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підтверджено факту наявності у них моральних страждань. Указане викладено у відзиві на позов, наявному у матеріалах справи, з наданням підтвердження надіслання іншим учасникам справи відповідно до вимог цивільного судочинства.

Ухвалою суду від 05 травня 2022 року витребувано у позивачів докази.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Мотиви та висновки суду

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України). Згідно із ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та є малолітнім, його батьками є позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які перебувають у шлюбі (свідоцтва про народження від 27 лютого 2014 року та про шлюбу від 23 грудня 2010 року). Позивачі здійснили купівлю абонементу у відповідача 01 березня 2021 року (чек № 135491 від 01 березня 2021 року), що відповідачем не заперечується.

У процесі розгляду справи судом установлено, що позивач ОСОБА_1 10 березня 2021 року о 19.05 год у спортивно-розважальному комплексі ТОВ «КОМПЛЕКС ВОДНИХ ВИДІВ СПОРТУ» (аквапарк «Пляж», атракціон «Скеля») (відповідач) отримав травму - рвану рану лівої стопи від металевого штиря.

Наявні у справі письмові докази, зокрема акт відповідача щодо підтвердження факту настання страхового випадку «АРСЕНАЛ страхование», в якому зазначено про чек № 170591 щодо перебування відвідувача на території комплексу, акт відповідача про прийняття-передачу виконання робіт від 10 березня 2021 року та електронний доказ (флеш-карта з відповідною інформацією) у своїй сукупності та взаємозв`язку безсумнівно підтверджують наведені вище обставини події.

Заперечення відповідачем належності і допустимості фотографій та інформації на флеш- карті, які узгоджуються з іншими доказами, є безпідставним з огляду на неоспорення у відзиві як самого факту отримання травми позивачем, так і акта про випадок самого відповідача. Суд розцінює таку правову позицію відповідача як намагання уникнути цивільної відповідальності.

За наявності обґрунтованого сумніву у добросовісному здійсненні стороною процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, з метою захисту прав малолітньої дитини судом витребувано у позивача необхідні для вирішення спору докази в підтвердження/спростування виплати страхового відшкодування унаслідок страхового випадку, який мав місце 10 березня 2021 року.

На виконання ухвали суду позивачами надано письмові пояснення, які направлені відповідачу, з вказанням, що працівниками відповідача не повідомлено їх про будь-які укладені договори страхування на користь третіх осіб та можливості отримати виплату від страхової компанії, повідомлень про розслідування страхового випадку та отримання страхових виплат. Зазначає, що за таких обставин саме на відповідача покладено обов`язок щодо повідомлення страховика про настання страхового випадку. Такі твердження відповідачем не спростовано.

Оскільки обставини травмування малолітнього позивача встановлено письмовими доказами, а тому заява позивачів у порядку ст.ст.91, 92 ЦПК України про виклик свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та допит як свідків позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про підтвердження того ж факту показаннями свідків є недоцільним та таку слід залишити без задоволення.

За положеннями ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроьб за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.

Вирішуючи питання про характер правовідносин, які склались між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, суд виходить як з норм Закону України «Про захист прав споживачів», так і з відповідних норм Цивільного кодексу України.

Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовано відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У ст.ст.4, 10, 14, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров`ю або майну споживача, що виникла у зв`язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.

Споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров`я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну.

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Водночас ч.ч.1, 2 ст.22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Як передбачено ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пацієнт ОСОБА_1 звертався до лікарів (відповідно із законними представниками, адже являється малолітнім), отримував призначення лікування, за яким придбавалися відповідні ліки, про що свідчить медична документація та чеки. Відповідно до матеріалів справи сума завданих матеріальних збитків складає 6168,93 грн, що документально підтверджується. Указаний розмір відповідачем не заперечується.

Водночас безпідставними є покликання відповідача на можливість отримання позивачами медичної допомоги безоплатно в межах програми медичних гарантій, що фінансується з коштів державного бюджету, адже таке обмежуватиме гарантованому Основами законодавства України про охорону здоров`я право на вільний вибір закладу охорони здоров`я, лікаря та методів лікування відповідно до рекомендацій.

Суд зауважує, що наведений розмір коштів, витрачений на лікування унаслідок отриманої травми, не є очевидно необґрунтованим чи надмірно завищеним.

Утім суд погоджується із доводами відповідача щодо призначення пацієнту проходження психотерапії за рекомендацією лікаря-психотерапевта ОСОБА_6 .

Так, з виписка з карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 видана лікарем ОСОБА_6 15 квітня 2021 року, натомість у ній вказано отримання лікарем ліцензії згідно наказу МОЗ від 16.07.2021 № 1461. Отже виписка видана ще до отримання лікарем ліцензії на медичну практику. Медична практика відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» без отримання відповідної ліцензії не допускається, а отже консультація та призначення лікування лікарем здійснюватися не можуть.

Відомості щодо часу проходження сеансів психотерапії - до чи після отримання медичної ліцензії лікарем у суді відсутні.

Зважаючи на таке, суд не приймає до уваги докази матеріальної шкоди унаслідок проходження сеансів психотерапії у розмірі 12 000 грн.

Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди, суд дійшов наступного висновку.

Європейський суд з прав людини, практика якого в силу положень ч.4 ст.10 ЦПК України є джерелом права, вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Під власне моральною шкодою маються на увазі душевні страждання, пов`язанні із заподіянням як фізичної, так і майнової шкоди, а також душевні страждання, не пов`язані ні з тією, ні з іншою. Моральну шкоду, на відміну від майнової, не можна вимірювати у грошах, але це не означає, що вона не може бути компенсованою в будь-якій формі. Людина, в котрої через чужу провину відібрали життєві радощі, задоволення, духовні блага, бажає компенсації грошима. Можливою є грошова компенсація, розмір якої визначений не за принципом еквівалентності, а виходячи з обставин конкретної справи, ступеня й характеру моральної шкоди, майнового стану потерпілих. Компенсацією за заподіяну моральну шкоду призначають для пом`якшення якоюсь мірою тяжких для потерпілих наслідків. Відшкодування - монетизація уявлення потерпілого про заподіяні йому збитки.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Саме такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 639/2981/19.

За умовами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Суд вважає, що сам факт отримання ОСОБА_1 забійно-різаної рани лівої стопи, лікування та реабілітація для нього та його батьків, позивачів по справі, під час надання послуг відповідачем, який не забезпечив безпечні умови для життя та здоров`я, є безумовним свідченням глибини фізичних та душевних страждань. Ураховуючи конкретні обставини у даній справі, характер тілесних ушкоджень та наявність психотравмуючих факторів відповідно до висновку судово-психологічної експертизи, для компенсації таких немайнових втрат адекватний розмір сатисфакції становитиме для позивача ОСОБА_1 5000 грн моральної шкоди, а для позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - по 3000 грн моральної шкоди кожному. Такий висновок відповідатиме таким загальним засадам цивільного судочинства як справедливість, добросовісність та розумність. Розмір 165 000 грн та 15 000 грн відповідно є завищеним та жодним чином не доведений.

Наданий суду висновок експерта № 484/21 Науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 25 жовтня 2021 року не є безумовною та беззастережною підставою для стягнення моральної шкоди у розмірі 165 000 грн, адже за правилами ст.110 ЦПК України не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється разом з іншими доказами.

Слушним є покликання відповідача, що наданий висновок судово-психологічної експертизи усупереч вимогам ч.5 ст.106 ЦПК України не містить інформації про те, що підготовлений для подання до суду. Водночас таке єдине порушення не є істотним та не вплинуло на його правильність. З цих же мотивів суд відхиляє клопотання відповідача про проведення повторної судово-психологічної експертизи, оскільки підставних доводів необґрунтованості первісного висновку, суперечності іншим матеріалам чи сумніву в його правильності не наведено (ст.113 ЦПК України).

З огляду на встановлене вище позов в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 6168,93 грн, моральної шкоди: позивачу ОСОБА_1 - 5000 грн, позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - по 3000 грн кожному є підставним та підлягає до задоволення. У іншій частині позовні вимоги не знайшли свого підтвердження, що має наслідком відмови у задоволенні таких. Порушене відповідачем цивільне право позивачіва підлягає захисту в судовому порядку. У матеріалах справи відсутні відомості, що б спростовували даний висновок суду, а інші доводи не впливають на таке вирішення справи.

Розподіл судових витрат

При ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат у порядку ст.141 ЦПК України.

Оскільки позивачі при зверненні до суду з даним позовом звільнені від сплати судового збору, то з відповідача на користь держави підлягає до стягнення 171,60 грн судового збору та на користь позивача ОСОБА_2 1616,28 грн витрат, пов`язаних із залученням експерта, що розраховується пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС ВОДНИХ ВИДІВ СПОРТУ» на користь ОСОБА_1 , від імені якого діє його законний представник ОСОБА_2 , 5 000 моральної шкоди.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС ВОДНИХ ВИДІВ СПОРТУ» на користь ОСОБА_2 6168,93 грн матеріальної шкоди та 3 000 грн моральної шкоди.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС ВОДНИХ ВИДІВ СПОРТУ» на користь ОСОБА_3 3 000 грн моральної шкоди.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС ВОДНИХ ВИДІВ СПОРТУ» на користь держави 171,60 грн судового збору.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС ВОДНИХ ВИДІВ СПОРТУ» на користь ОСОБА_2 1616,28 грн витрат, пов`язаних із залученням експерта.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , від імені якого діє його законий представник ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2

позивач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2

позивач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС ВОДНИХ ВИДІВ СПОРТУ», код за ЄДРПОУ 03564269, м.Львів, вул.Княгині Ольги, 114

Повне судове рішення складено 07 червня 2022 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО