Ухвала

від 01.06.2022 по справі 465/11748/13-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/11748/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Ванівський О.М.

Провадження № 22-ц/811/1305/20 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

У Х В А Л А

судового засідання

02 червня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Копняк С.М.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представника Львівської міської ради -Павлової З.П., представника ТОВ «Західуніверсал плюс» - Алексеєнка А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської міської ради на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західуніверсал плюс» про стягнення 214 795 гривень боргу,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Львівського апеляційного суду знаходиться цивільна справа за апеляційною скаргою Львівської міської ради на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західуніверсал плюс» про стягнення 214 795 гривень боргу.

Представник ТОВ «Західуніверсал плюс» - Алексеєнко А.А. подав до суду письмове клопотання про зупинення провадження у вказаній справі до закінчення перегляду у касаційному порядку справи № 2-3887/2009 (провадження №14-36цс21) Великою Палатою Верховного Суду, оскільки правовідносини та правове регулювання, спір з приводу яких вирішується апеляційним судом у даній справі, є подібними до правовідносин та правового регулювання, які є предметом розгляду у справі № 2-3887/2009.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ТОВ «Західуніверсал плюс» - Алексеєнко А.А. просив його клопотання задовольнити, представник Львівської міської ради -Павлова З.П. не заперечила проти вказаного клопотання.

Відповідно до частини другої статті 381 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2021 року передав справу № 2-3887/2009 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала мотивована тим, що:

- необхідно відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 листопада 2020 року у справі № 13/197-10, та конкретизувати висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 2-1678/05;

- існують різні підходи щодо застосування норм ЦПК України та Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у відповідній редакції, у яких визначені строки апеляційного оскарження судових рішень. Зокрема, в одних випадках суди застосовують процесуальні норми, які були чинними станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, в інших - норми у редакції, які діяли на підставі Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» (далі - Закон № 4176-VI):

1) у справі № 2-1678/05 орган місцевого самоврядування у серпні 2016 року оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції від 21 березня 2015 року. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року вказала, що обґрунтованим є застосування апеляційним судом при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою), згідно з яким установлений преклюзивний річний строк на апеляційне оскарження судових рішень органом місцевого самоврядування;

2) у справі № 908/1141/15-г орган державної влади у вересні 2018 року оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції від 4 березня 2015 року. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21 лютого 2019 року зазначив, що обґрунтованим є застосування апеляційним судом для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції), згідно з яким установлений преклюзивний річний строк на апеляційне оскарження судових рішень органом державної влади;

3) у справі № 2-2761/09 прокурор у жовтні 2018 року оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції від 26 серпня 2009 року. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 травня 2020 року вказав, що сплив на час подання апеляційної скарги передбаченого абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) строку на апеляційне оскарження судового рішення унеможливлює його поновлення. Подібно виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 11 червня 2020 року у справі № 2-о-192/2008, від 9 вересня 2020 року у справі № 2-о-72/08, а також Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 2-2761/09;

4) у справі № 13/197-10 орган місцевого самоврядування у червні 2020 року оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції від 25 серпня 2010 року. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11 червня 2020 року зазначив, що необґрунтованим є висновок апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі. Мотивував тим, що стаття 93 ГПК України (у редакції, чинній на час прийняття рішення суду першої інстанції та подання апеляційної скарги) не передбачала преклюзивного річного строку для органу місцевого самоврядування на апеляційне оскарження. Тому касаційний суд скасував ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження та передав справу на новий розгляд до цього ж суду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

- відповідно до пункту 13 Перехідних положень ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу;

- відповідно до частин першої, другої статті 294 ЦПК України у редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції можна було подати протягом десяти днів з дня проголошення рішення; апеляційна скарга на рішення суду подавалася протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження; заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишалися без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знаходив підстав для поновлення строку, про що постановляв ухвалу;

- частина перша статті 294 ЦПК України у редакції, чинній станом на 14 грудня 2017 року визначала, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення; особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, могли подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення;

- згідно з частиною першою статті 72 ЦПК України у редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, та частиною першою статті 126 чинної редакції ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом;

- ЦПК України (зокрема стаття 297) у редакції, чинній на момент ухвалення судом першої інстанції рішення, не встановлював преклюзивного строкудля подання прокурором, органом державної влади чи органом місцевого самоврядування апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції;

- однак абзац третій частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції Закону № 4176-VIпередбачав, що незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляв у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення. Вказаний припис набрав чинності 15 січня 2012 року і діяв до 14 грудня 2017 року. Його метою було створення механізму, який мав гарантувати незмінюваність судових рішень, усунення можливостей зловживань правом на поновлення строків для звернення до суду щодо перегляду судових рішень, а також уникнення ситуацій, коли судове рішення переглядається через значний проміжок часу з моменту набрання ним законної сили. Близькі за змістом зміни на підставі Закону № 4176-VI були внесені до частини другої статті 93 ГПК України (щодо повернення апеляційної скарги, поданої прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення);

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24 березня 2021 року прийнято до розгляду справу № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського відділу Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, Львівського міського управління земельних ресурсів про визнання права власності на спадщину за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 липня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, з огляду на те, що принцип верховенства права вимагає юридичної визначеності стосовно застосування процесуальних норм, які визначають строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та наслідки його пропуску.

Розгляд вказаної справи судом касаційної інстанції, станом на сьогодні не завершено.

Правовідносини та правове регулювання, спір з приводу яких вирішується апеляційним судом у даній справі, є подібними до правовідносин та правового регулювання, які є предметом розгляду у справі № 2-3887/2009.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі.

Керуючись п.6 ч.1 ст. 251, п.10 ч.1 252 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Провадження у справі за апеляційною скаргою Львівської міської ради на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західуніверсал плюс» про стягнення 214 795 гривень боргу зупинити до закінчення перегляду у касаційному порядку справи № 2-3887/2009 (провадження №14-36цс21) Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної ухвали.

Повний текст ухвали складено:07.06.2022.

Головуючий

Судді