Постанова

від 06.06.2022 по справі 757/24145/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/24145/19

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Бисага Т.Ю.

суддів: Кожух О.А., Собослой Г.Г.,

за участі секретаря: Микуляк Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 31 травня 2021 року, головуюча суддя Ганчак Л.Ф., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. Позов мотивує тим, що 18.02.2016 р. у м. Києві між позивачем та відповідачем було укладено договір позики грошових коштів в простій письмовій формі із зазначенням всіх умов надання позики та її повернення. В зв`язку з невиконанням умов договору позивач звернулася за захистом свого права до суду та просить стягнути з відповідача на її користь 32 500 доларів США, 72 133 грн. 3% річних, 3209718,75 грн. пені за прострочення виконання зобов`язання, 305993,60 грн. інфляційного збільшення боргу та сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 9605грн.

В ході розгляду справи представник позивача зменшив позовні вимоги, а саме просив стягнути з відповідача 32 500 доларів США основного боргу та 11 8625 доларів США пені, що становить всього 15 1125 доларів США. Крім цього, надав суду ще один розрахунок, згідно якого не заперечує проти стягнення 27 500 доларів США основного боргу та 10 375 доларів США пені.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 31 травня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за невиконаних зобов`язань відповідно до договору від 18.02.2016р.:

32 500 (тридцять дві тисячі п`ятсот доларів США) доларів США основного боргу,

72 133(сімдесят дві тисячі сто тридцять три)грн. - 3% річних за несвоєчасні розрахунки,

305 993,60 (триста п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто три грн. 60коп.) грн. інфляційних витрати.

Вирішено питання судового збору.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення в частині стягнення 305 993,60 грн. інфляційних витрат скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 305 993,60 грн. інфляційних витрат, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про розгляд справи були повідомленні належним чином.

Відповідно до ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які не з`явились до судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині стягнення інфляційних витрат, то колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат з огляду на наступне.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України

від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків

в іноземній валюті».

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, то норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у гривні.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях із визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Схожий за змістом правовий висновок викладено Верховним Судом України

у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19), постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 587/2372/19 (провадження № 61-8837св20).

Відповідно до умов договору позики, укладеного 18 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 позивач передала у власність відповідачу грошові кошти у сумі 32 500, 00 доларів США, що еквівалентно 868,400 гривень за курсом НБУ, а позичальник зобов`язувався повернути позикодавцеві таку ж суму без нарахування відсотків.

Тобто, у цьому випадку предметом грошового зобов`язання є грошові кошти, виражені в гривнях із визначенням еквівалента в іноземній валюті, у зв`язку з чим витрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Зазначене залишилося поза увагою суду першої інстанції, а тому висновок суду першої інстанцій про стягнення інфляційних витрат не узгоджуються із нормами цивільного законодавства України, які судом застосовано неправильно, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення у зазначеній частині підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 31 травня 2021 року в частині стягнення 305 993,60 грн. інфляційних витрат скасувати, ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат у розмірі 305 993,60 грн. відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 9 червня 2022 року.

Головуючий

Судді