Постанова

від 26.05.2021 по справі 757/24145/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/24145/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 травня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кондора Р.Ю., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Балаж Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2020 року про вжиття заходів забезпечення позову, постановлену суддею Ганчак Л.Ф., за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Одночасно ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову в якій просила вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на 70% частки в статутному капіталі ТОВ Беукс (40113792), на 100% частки в статутному капіталі ТОВ ГІПЕР-ІНВЕСТ (31624737) та заборонити Страхову ОСОБА_4 виїзд за межі митної території України, оскільки існує реальна можливість невиконання рішення суду в майбутньому.

Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2020 року заяву ОСОБА_2 , задоволено.

Накладено арешт на 70% частки в статутному капіталі ТзОВ Беукс (ідент.код юридичної особи 40113792) та на 100% частки в статутному капіталі ТзОВ ГІПЕР-ІНВЕСТ (ідент.код юридичної особи 31624737), що належать ОСОБА_5 , громадянину Словакії.

Встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі ОСОБА_6 , громадянину ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 20.06.2014року в Пезінок Республіка Словакія.

ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та відмовити у забезпеченні позову. Посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги того, що позивачем не надано належних доказів, які б вказували на необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а посилання позивача на потенційну можливість невиконання в майбутньому судового рішення, на його думку, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Судом не перевірено доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, не з`ясовано розмірності виду забезпечення позову позовним вимогам, не надано оцінки рівноцінності заходів забезпечення позу заявленим позовним вимогам, а також не обґрунтовано необхідність вжиття таких заходів.

Вказує, що він на момент постановлення оскаржуваної ухвали не являвся власником та засновником ТОВ Беукс , а тому накладення арешту на 70 % частки в статутному капіталі товариства є помилковим.

Щодо застосування судом першої інстанції такого виду забезпечення позову, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, то зазначає, що нормами ЦПК України не передбачено такого виду забезпечення позову на стадії судового розгляду справи, що свідчить про вихід суду за межі своїх процесуальних повноважень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Частиною 3 цієї ж статті визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до роз`яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики. Отже, предметом позову в даній справі є стягнення грошових коштів з відповідача у сумі 4 467220,35 гривень.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивачка вказувала, що на підставі укладеного між нею та відповідачем договору позики, вона передала останньому 32 500 доларів США. Однак в порушення умов договору ОСОБА_8 не повернув суму позики у визначений строк. Оскільки існує реальна загроза невиконання відповідачем чи утруднення виконання можливого рішення суду в майбутньому, вважала, що накладення арешту на майнові права позивача та заборона виїзду за межі митної території України, забезпечить виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, яким позивач обґрунтовує свої права.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваною ухвалою суду забезпечено даний позов та накладено арешт на належні Страхову С. 70% частки в статутному капіталі ТОВ Беукс (40113792) та на 100% частки у статутному капіталі ТОВ ГІПЕР-ІНВЕСТ .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який є в загальному доступі в мережі інтернет, відповідач ОСОБА_8 є власником часток у статутному капіталі юридичної особи ТОВ ГІПЕР-ІНВЕСТ (31624737) вартістю 1000 грн.

Та засновниками ТОВ Беукс (40113792) є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а С.Страхов є лише керівником цього товариства.

Задовольняючи заяву в частині накладення арешту на майнові права ОСОБА_3 , суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам заяви про забезпечення позову, не перевірив відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивачка в такій заяві, позовним вимогам і дійшов до помилкового висновку про можливість накладення арешту на неналежні Страхову С. 70% частки в статутному капіталі ТОВ Беукс (40113792). Оскільки ОСОБА_8 є лише керівником ТОВ Беукс та у такого відсутня частка в статутному капіталі даного товариства, а тому немає правових підстав для накладення арешту на майнові праві ОСОБА_3 в цій частині розглядаємого питання.

Згідно статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв`язання спорів у цій сфері визначаються Законом України від 21 січня 1994 року № 3857-XII Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України (далі - Закон № 3857-XII).

Даним Законом встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасового обмеження громадян України у праві виїзду за кордон.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.

Згідно з пунктом п`ятим частини 1 статті 6 Закону № 3857-XII громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов`язань.

Як випливає з аналізу наведених положень закону підставою обмеження особи у праві виїзду за межі України є не лише наявність невиконаних зобов`язань, покладених на фізичну особу судовим рішенням, а винна поведінка боржника, яка полягає в ухиленні останнього від виконання таких зобов`язань.

Таким чином, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Відповідно до змісту ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства від 22 вересня 2011 року № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, мають право у встановленому порядку вільно залишити територію України, крім випадків, встановлених законом. Виїзд з України іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, якщо:

йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або кримінальна справа розглядається судом - до закінчення кримінального провадження;

його засуджено за вчинення кримінального правопорушення - до відбування покарання або звільнення від покарання;

його виїзд суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України - до припинення обставин, що перешкоджають виїзду.

А частиною 3 даної статті Закону України передбачено, що виїзд з України іноземця або особи без громадянства може бути за рішенням суду тимчасово відкладено до виконання ним майнових зобов`язань перед фізичними та юридичними особами в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Зазначена норма свідчить про те, що така підстава як забезпечення позову в цивільній справі відсутня в даному Законі України з якою б пов`язувалась заборона іноземцю на виїзд з України. Також і в статті 150 ЦПК України відсутній такий вид забезпечення позову як тимчасове обмеження у праві виїзду з України під час розгляду позову.

Виходячи з цього, обираючи такий вид забезпечення позову як тимчасове обмеження іноземцю у праві виїзду з України на стадії судового розгляду заявленого позову, суд першої інстанції вийшов за межі своїх процесуальних повноважень передбачених статтями 151 - 153 ЦПК України, що свідчить про хибність такого висновку.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині накладення арешту на 70% частки в статутному капіталі ТзОВ Беукс та встановлення тимчасового обмеження іноземцю у праві виїзду за межі України з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні поданої заяви з даного питання. А звідси, заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню як і сама апеляційна скарга.

Зважуючи на встановлене та керуючись нормами статей 149, 150, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .

Ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2020 року в частині накладення арешту на 70% частки в статутному капіталі ТзОВ Беукс (ідент. код юридичної особи 40113792) та встановлення тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Страхову ОСОБА_4 , громадянину ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 20.06.2014року в Пезінок Республіка Словакія, скасувати та постановити в цій частині нову постанову суду, якою відмовити в задоволенні зазначених вимог.

В решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 28 травня 2021 року.

Суддя-доповідач:

Судді: