Рішення

від 16.05.2022 по справі 161/5528/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/5528/19

Провадження № 2/161/48/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2022 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Олексюка А.В.,

при секретарі судових засідань - Міліщук Н.С.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя при розірванні шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

03.04.2019 до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя при розірванні шлюбу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 08.06.1996 між сторонами укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області за №485. У шлюбі народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вказує, що шлюбні відносини між нею та відповідачем припинилися, спільного господарства сторони не ведуть, через істотну відмінність бачень щодо суті та змісту сімейних відносин, подальше сімейне життя і збереження сім`ї не є можливим, у зв`язку із чим просила шлюб розірвати.

Одночасно із цим, позивач вказала, що у зв`язку із припиненням фактичних шлюбних відносин, виникла необхідність у здійсненні поділу майна, нажитого за час перебування у шлюбі з ОСОБА_4 . Так, ОСОБА_3 зазначено, що в період шлюбу сторонами набуто:

-квартиру АДРЕСА_1 площею 42,9 кв.м.;

-автомобіль марки Mitsubishi Pajero 3.2 DID, 2008 р.в., н.з. НОМЕР_1 ;

-автомобіль марки Volkswagen Transporter, 1998 р.в., н.з. НОМЕР_2 ;

-земельну ділянку площею 0,25 га к.н. 0722880700:03:001:6260, розташовану у с.Новостав Луцького р-ну для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

-кафе /літер А-2/, загальною площею 579 кв. м.; літня площадка а1; вхідні сходи, а6, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

-корпус допоміжних виробництв з навісом Є-1, площею 996,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;

-цех первинної обробки сировини Г-1, площею 603,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;

-адмінбудинок, площею 383,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;

-прохідну З-1, площею 20,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;

-земельну ділянку площею 0,13 га к.н. 0722881600:01:001:3735 в с.Гірка Полонка Луцького р-ну Волинської області для ведення особистого селянського господарства;

-тимчасову споруду на території Центрального парку культури та відпочинку імені Лесі Українки у м.Луцьк - дитячий майданчик та кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Крім того, позивачем зазначено, що за час перебування у шлюбі ОСОБА_4 виступив засновником (учасником) кількох юридичних осіб, які, на переконання позивача, також підлягають поділу, а саме:

-ПП «ІНФОРМАЦІЯ_7» (код ЄДРПОУ НОМЕР_11).

-ПП «ІНФОРМАЦІЯ_6» (код ЄДРПОУ НОМЕР_10);

-ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5» (код ЄДРПОУ НОМЕР_9);

-ТОВ «Маквуд» (код ЄДРПОУ 36112211).

Як стверджує позивач, на початку травня 2016 року відповідач попросив її видати на його ім`я довіреність на вчинення юридично значимих дій, оскільки мав намір придбати майно та зареєструвати його за позивачем. 04.05.2016 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Гловацькою А.В. було посвідчено довіреність від імені позивача на ОСОБА_4 . В подальшому, у січні-березні 2019 року, відповідач з використанням вказаної вище довіреності вчинив ряд правочинів щодо відчуження спільного майна подружжя. Після того, як позивачу стало про це відомо, остання анулювала дану довіреність.

Так, відповідач відступив без згоди позивача частки у корпоративних правах у таких юридичних особах:

-16.02.2019 вчинено реєстраційну дію за №11981050011005411 щодо зміни складу (інформації) про засновників у ПП «ІНФОРМАЦІЯ_7», частка у статутному капіталі в розмірі 350 000 грн. перейшла до ОСОБА_7 , яка доводиться матір`ю відповідачу;

-16.02.2019 вчинено реєстраційну дію за №11871050007001489 щодо зміни складу (інформації) про засновників у ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5», частка у статутному капіталі в розмірі 9 139 376 грн. перейшла до ОСОБА_7 ;

-у період з 14.02.2019 по 16.02.2019 відповідач вчинив правочини , спрямовані на зміну складу засновників ПП «МВ Груп», а саме відступлено на користь ОСОБА_7 частку у статутному капіталі в розмірі 8 886 560,97 грн.;

-06.03.2018 вчинено ряд змін до відомостей про ТОВ «Маквуд», після яких учасником товариства став ОСОБА_8 з часткою у статутному капітал в розмірі 350 000 грн.

Окрім того, відповідачем 01.02.2019 відчужено кафе /літер А-2/, загальною площею 579 кв.м., літню площадку а1; вхідні сходи, а6, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ПП «ІНФОРМАЦІЯ_6».

Транспортні засоби марки Mitsubishi Pajero 3.2 DID, 2008 р.в., н.з. НОМЕР_1 , та марки Volkswagen Transporter, 1998 р.в., н.з. НОМЕР_2 , також були відчужені на користь ОСОБА_7 27.02.2019 та 13.03.2019 відповідно.

Квартира АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,25 га к.н. 0722880700:03:001:6260 також відчужені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 14.02.2019 та 14.02.2019 відповідно, хоча, як стверджує позивач, їй не було відомо про відчуження такого спільного майна, наміру вчиняти такі дії у позивача не було, жодної компенсації з відчуження такого майна позивачем не отримано.

На переконання позивача, у зв`язку із тим, що відповідач відчужив спільне майно під час шлюбу без її згоди та відому після фактичного припинення шлюбних відносин, вартість такого майна повинна бути врахованою при вирішенні питання про поділ спільної сумісної власності подружжя.

Одночасно з цим, відповідачем станом на день звернення позивача з позовною заявою не було відчужено таке майно, що було набуте у власність у період шлюбу:

-корпус допоміжних виробництв з навісом Є-1, площею 996,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;

-цех первинної обробки сировини Г-1, площею 603,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;

-адмінбудинок, площею 383,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;

-прохідну З-1, площею 20,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;

-земельну ділянку площею 0,13 га к.н. 0722881600:01:001:3735 в с.Гірка Полонка Луцького р-ну Волинської області для ведення особистого селянського господарства.

Зважаючи на те, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, що знаходиться у третіх осіб, а також враховуючи те, що вклади одного з подружжя до статутних капіталів юридичних осіб є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і також підлягають поділу, позивач просила:

а) Розірвати шлюб між сторонами, зареєстрований 08.06.1996 зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області за №485;

б) Визнати спільною сумісною власністю подружжя таке майно:

-квартиру АДРЕСА_1 площею 42,9 кв.м.;

-автомобіль марки Mitsubishi Pajero 3.2 DID, 2008 р.в., н.з. НОМЕР_1 ;

-автомобіль марки Volkswagen Transporter, 1998 р.в., н.з. НОМЕР_2 ;

-земельну ділянку площею 0,25 га к.н. 0722880700:03:001:6260, розташовану у с.Новостав Луцького р-ну для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

-кафе /літер А-2/, загальною площею 579 кв. м.; літня площадка а1; вхідні сходи, а6, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

-корпус допоміжних виробництв з навісом Є-1, площею 996,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;

-цех первинної обробки сировини Г-1, площею 603,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;

-адмінбудинок, площею 383,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;

-прохідну З-1, площею 20,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;

-земельну ділянку площею 0,13 га к.н. 0722881600:01:001:3735 в с.Гірка Полонка Луцького р-ну Волинської області для ведення особистого селянського господарства;

-тимчасову споруду на території Центрального парку культури та відпочинку імені Лесі Українки у м.Луцьк - дитячий майданчик та кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3».;

-належне відповідачу до відчуження ПП «ІНФОРМАЦІЯ_6» (код ЄДРПОУ НОМЕР_10);

-належну відповідачу до відчуження частину ПП «Західзовнішторг» (код ЄДРПОУ НОМЕР_11);

-належну відповідачу до відчуження частина ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5» (код ЄДРПОУ НОМЕР_9);

-належні відповідачу до відчуження корпоративні права ТОВ «Маквуд» (код ЄДРПОУ 36112211).

в) Визнати за ОСОБА_3 право власності на:

-Ѕ корпусу допоміжних виробництв з з навісом Є-1, площею 996,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;

-Ѕ цеху первинної обробки сировини Г-1, площею 603,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;

-Ѕ адмінбудинку, площею 383,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;

-Ѕ прохідної З-1, площею 20,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;

-Ѕ земельної ділянки площею 0,13 га к.н. 0722881600:01:001:3735 в с.Гірка Полонка Луцького р-ну Волинської області для ведення особистого селянського господарства;

-Ѕ тимчасової споруди на території Центрального парку культури та відпочинку імені Лесі Українки у м.Луцьк - дитячий майданчик та кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3».

г) Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості:

-- Ѕ квартири АДРЕСА_1 площею 42,9 кв.м.;

-Ѕ автомобіля марки Mitsubishi Pajero 3.2 DID, 2008 р.в., н.з. НОМЕР_1 ;

-Ѕ автомобіля марки Volkswagen Transporter, 1998 р.в., н.з. НОМЕР_2 ;

-Ѕ земельної ділянки площею 0,25 га к.н. 0722880700:03:001:6260, розташованої у с.Новостав Луцького р-ну для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

-Ѕ кафе /літер А-2/, загальною площею 579 кв. м.; літня площадка а1; вхідні сходи, а6, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

-Ѕ належного відповідачу до відчуження ПП «ІНФОРМАЦІЯ_6» (код ЄДРПОУ НОМЕР_10);

-Ѕ належної відповідачу до відчуження частини ПП «Західзовнішторг» (код ЄДРПОУ НОМЕР_11);

-Ѕ належної відповідачу до відчуження частини ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5» (код ЄДРПОУ НОМЕР_9);

-Ѕ належних відповідачу до відчуження корпоративних прав ТОВ «Маквуд» (код ЄДРПОУ 36112211).

ґ) Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору та оплатою професійної правничої допомоги.

Ухвалою суду від 08.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

03.05.2019 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя при розірванні шлюбу, в якій ОСОБА_4 просив визнати за ним право власності на 1\2 частину квартири, гаража та підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , та право власності на Ѕ частину автомобіля марки KIA Ceed, н.з. НОМЕР_3 .

Зустрічний позов обгрунтований тим, що у період шлюбу, а саме 20.02.2009, ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на квартиру, гараж та підвальне приміщення у АДРЕСА_3 , загальною площею 148,3 кв.м. Окрім того, у шлюбі ОСОБА_3 набуто у власність автомобіль марки KIA Ceed, н.з. НОМЕР_3 .

Зважаючи на вищенаведене, позивач за зустрічним позовом просив визнати за ним право власності на Ѕ вказаного майна.

Одночасно із зустрічним позовом, до суду надійшов відзив ОСОБА_4 на первісну позовну заяву ОСОБА_3 , відповідно до змісту якого останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі в частині вимог про визнання майна спільною сумісною власності та визнання права власності на частку у майні. В частині вимог про розірвання шлюбу відповідач позовну заяву визнав, просив шлюб розірвати.

Протокольною ухвалою суду від 20.05.2019 зустрічний позов прийнято до провадження та ухвалено розглядати спільно з первісним позовом.

Ухвалою суду від 27.11.2019 задоволено заяву представника позивача, адвоката Матвіїва В.М., позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 в частині вимог щодо визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належних відповідачу ОСОБА_4 до відчуження корпоративних прав ТОВ «Маквуд», стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації вартості: 1/2 квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 42,9 кв. м.; 1/2 земельної ділянки площею 0,25 га кадастровий номер 0722880700:03:001:6260, яка розташована в с. Новостав, Луцького р-ну для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 1/2 належних відповідачу до відчуження корпоративних прав ТОВ «Маквуд» - залишено без розгляду.

Окрім того, 14.01.2020 до суду надійшла заява представника позивача, адвоката Матвіїва В.М., про залишення первісного позову в частині вимог без розгляду, а саме щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя належні відповідачу ОСОБА_4 : 1) кафе /літер А-2/, загальною площею 579 кв. м.; літня площадка а1; вхідні сходи, а6, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 2) корпусу допоміжних виробництв з навісом Є-1, площею 996,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ; 3) цеху первинної обробки сировини Г-1, площею 603,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ; 4) адмінбудинку, площею 383,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ; 5) прохідної З-1, площею 20,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ; 6) належного відповідачу до відчуження ПП «ІНФОРМАЦІЯ_6» (код ЄДРПОУ НОМЕР_10); 7) належного відповідачу до відчуження частини ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5» (код ЄДРПОУ НОМЕР_9), а також позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на: 1) 1/2 корпусу допоміжних виробництв з навісом Є-1, площею 996,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ; 2) 1/2 цеху первинної обробки сировини Г-1, площею 603,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ; 4) Ѕ адмінбудинку, площею 383,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ; 5) Ѕ прохідної З-1, площею 20,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ; а також позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації вартості: 1) кафе /літер А-2/, загальною площею 579 кв. м.; літня площадка а1; вхідні сходи, а6, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 2) належного відповідачу до відчуження ПП «ІНФОРМАЦІЯ_6» (код ЄДРПОУ НОМЕР_10); 3) належного відповідачу до відчуження частини ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5» (код ЄДРПОУ НОМЕР_9). Ухвалою суду від 30.08.2021 вищевказану заяву представника позивача задоволено.

Протокольною ухвалою суду від 23.07.2020 підготовче засідання у справі завершено, справу призначено до судового розгляду на 24.09.2020.

Допитана в судовому засіданні 14.07.2021 свідок ОСОБА_9 , яка доводиться троюрідною сестрою ОСОБА_3 , повідомила, що їй відомо про те, що у червні 2019 року зі слів ОСОБА_10 їй стало відомо про те, що ОСОБА_4 проживає з іншою жінкою (котюк І.) вже близько трьох років по АДРЕСА_4 . З осені 2018 року фактичні шлюбні відносини між сторонами припинено. ОСОБА_4 проживає з осені 2018 року окремо від ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні 14.07.2021 повідомив про те, що є двоюрідним братом ОСОБА_3 , з літа 2018 року йому відомо про те, що ОСОБА_4 мав стосунки з ОСОБА_11 . Згодом йому стало відомо про те, що ОСОБА_4 перереєстрував транспортний засіб на іншу особу, ймовірно, користуючись довіреністю, яку ОСОБА_3 видала чоловіку в цілях вирішення питань у сфері бізнесу. Повідомив також, що бував у гостях в ОСОБА_4 та ОСОБА_10 по АДРЕСА_4 , яку винаймав ОСОБА_4 . З осені 2018 року ОСОБА_4 не проживав з ОСОБА_3 .

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Мартинюк О.І., підтримала позовні вимоги первісного позову у повному обсязі, просила задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, одночасно із цим просила відмовити в задоволенні вимог зустрічного позову.

Представник відповідача, адвокат Кушнірук А.В., підтримав позовні вимоги зустрічного позову, просив відмовити в задоволенні вимог первісного позову, однак не заперечував щодо задоволення вимоги про розірвання шлюбу між сторонами.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі з 08.06.1996, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області здійснено відповідний актовий запис №485, що стверджується повторним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 (Т.І а.с.14).

У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 (а.с.15-16).

З позовної заяви вбачається, що сторони спільного господарства не ведуть, подружніх відносин не підтримують, проживають окремо. Причини розірвання шлюбу носять тривалий характер, що також стверджується поясненнями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , допитаних в судовому засіданні.

З врахуванням засад добровільності шлюбу, які установлені статтею 24 СК України, статтею 16 Загальної декларації прав людини та статтею 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, а, також, того, що позивач настоює на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує щодо його розірвання, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача, а тому шлюб необхідно розірвати.

Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з частинами 1, 3 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ст. 22 КпШС України (який був чинний до 2004 року) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

З врахуванням заяв представника позивача, адвоката Матвіїва В.М., про залишення позовних вимог без розгляду від 27.11.2019 та 14.01.2020, та ухвал суду від 27.11.2019 та 30.08.2021 відповідно, суд вирішує вимоги первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 в частині:

а) визнання спільною сумісною власністю подружжя: квартири АДРЕСА_1 площею 42,9 кв.м.; автомобіля марки Mitsubishi Pajero 3.2 DID, 2008 р.в., н.з. НОМЕР_1 ; автомобіль марки Volkswagen Transporter, 1998 р.в., н.з. НОМЕР_2 ; земельної ділянки площею 0,25 га к.н. 0722880700:03:001:6260, розташовану у с.Новостав Луцького р-ну для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельної ділянки площею 0,13 га к.н. 0722881600:01:001:3735 в с.Гірка Полонка Луцького р-ну Волинської області для ведення особистого селянського господарства; тимчасової споруди на території Центрального парку культури та відпочинку імені Лесі Українки у м.Луцьк - дитячий майданчик та кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 »; належної ОСОБА_4 до відчуження частини ПП «ІНФОРМАЦІЯ_7» (код ЄДРПОУ НОМЕР_11);

б) стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації вартості 1/2: автомобіля марки Mitsubishi Pajero 3.2 DID, 2008 р.в., н.з. НОМЕР_1 ; автомобіля марки Volkswagen Transporter, 1998 р.в., н.з. НОМЕР_2 ; належної ОСОБА_4 до відчуження частини ПП «ІНФОРМАЦІЯ_7» (код ЄДРПОУ НОМЕР_11);

в) визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2: земельної ділянки площею 0,13 га к.н. 0722881600:01:001:3735 в с.Гірка Полонка Луцького р-ну Волинської області для ведення особистого селянського господарства тимчасової споруди на території Центрального парку культури та відпочинку імені Лесі Українки у м.Луцьк - дитячий майданчик та кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Згідно копії договору купівлі-продажу від 22.01.2001, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Зубенко Т.І. р.№194, ОСОБА_3 набула у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,9 кв.м., житловою 27,2 кв.м. (Т.І а.с.47-48).

Окрім того, згідно копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.06.2018, ОСОБА_3 набула у приватну власність земельну ділянку площею 0,2500 га, к.н. 0722880700:03:001:6260, що розташована за адресою: с.Новостав Луцького району Волинської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (Т. ІІ а.с. 32-33, 45).

04.05.2016 ОСОБА_3 видано ОСОБА_4 нотаріально посвідчену довіреність р.№891 на представництво інтересів з усіма необхідними повноваженнями у будь-яких органах, з усіх без винятку питань, що стосуватимуться розпорядження будь-яким належним їй нерухомим майном та/або рухомим, в тому числі, але не виключно корпоративними правами строком до 03.05.2019 (Т. ІІ а.с.52-54).

Діючи на підставі вищевказаної довіреності, ОСОБА_4 , як представником ОСОБА_3 , 14.02.2019 укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_5 , яким продано квартиру ОСОБА_7 та договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,25 га, що розташована в с.Новостав Луцького р-ну Волинської обл. з ОСОБА_7 (Т. ІІ а.с.59-60, 93-96).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №161/20878/16 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевська М.В., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та квартири, застосування наслідків недійсності цих договорів, в задоволенні позову відмовлено.

В подальшому, постановою Волинського апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 на вищевказане рішення суду, таке рішення залишено судом апеляційної інстанції без змін (Т.VI а.с. 73-76).

Судами обох інстанцій було встановлено, що довіреність ОСОБА_3 не оспорювалась, ОСОБА_4 в результаті вчинення правочинів нерухомого майна не набув, квартира за адресою: АДРЕСА_5 , не використовувалась у якості житла, а фактично слугувала офісом для відповідача, усіма питаннями фінансово-господарської підприємницької діяльності займався ОСОБА_4 , зловмисної домовленості між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 судом не встановлено.

Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що подані в апеляційний суд декларації про майновий стан та доходи ОСОБА_3 за 2019 та 2020 роки не свідчать про здійснення купівлі-продажу майна без отримання коштів, оскільки кошти у власність набуває продавець, яким є ОСОБА_3 , а не її представник. Жодного доказу, який би підтверджував, що не відбулося реальної передачі коштів від ОСОБА_7 і її неспроможність придбати майно суду позивачем надано не було. Відтак, судом не було встановлено жодних несприятливих наслідків для особи, яку представляють - ОСОБА_3 (Т. VI а.с. 75-76).

Відповідно до положень ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11, від 21 грудня 2007 року - рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які були б достатніми для ствердження факту того, що один з подружжя відчужив чи використав майно на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї, або приховав таке майно, тому таке майно не може враховуватися при поділі.

Зважаючи на вищенаведене, а також беручи до уваги той факт, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована в с.Новостав Луцького р-ну Волинської обл., к.н. 0722880700:03:001:6260, станом на день розгляду справи є зареєстрованим за ОСОБА_7 (з 14.02.2019) (Т. І а.с.53,58), а остання не є учасником справи, суд позбавлений можливості станом на день розгляду справи вирішувати питання про визнання майна, що належить такій особі станом на день розгляду справи, спільною сумісною власністю позивача та відповідача.

Аналогічного висновку суд приходить щодо позовної вимоги про визнання спільною сумісною власністю та стягнення з відповідача на користь позивача Ѕ вартості транспортного засобу марки Mitsubishi Pajero 3.2 DID, 2008 р.в., н.з. НОМЕР_1 , оскільки такий транспортний засіб належав ОСОБА_3 та був відчужений нею через свого представника за довіреністю від 04.05.2016, як про те стверджує відповідач та що не заперечується позивачем, на користь ОСОБА_7 під час шлюбу (Т. І а.с.216-221).

Щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності за ОСОБА_3 на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,13 га к.н. 0722881600:01:001:3735 у с.Гірка Полонка Луцького району Волинської області для ведення особистого селянського господарства суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першою статті 81, частини третьої статті 116 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно до положень п.5 ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.

Окрім того, відповідно п. 18-2Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», відповідно до положень статей 81,116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Гіркополонківської сільської ради Луцького району Волинської області №26/19 від 14.11.2014, ОСОБА_4 в порядку, передбаченому ст.ст. 116, 117, 118 ЗК України, надано у власність зі зміненим цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільської ради не наданих у власність та користування громадянам земельну ділянку площею 0,1300 га, яка знаходиться в с.Гірка Полонка, к.н. 0722881600:01:001:3735. Право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_4 29.12.2014, що стверджується копією свідоцтва про право власності № НОМЕР_7 та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №31853904 від 29.12.2014 (Т. І а.с.109, 128-129).

Таким чином, суд не вбачає належних підстав для задоволення позовної вимоги про визнання даної земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на Ѕ частки у такому майні за ОСОБА_3 , у зв`язку із тим, що вказане майно є особистою власністю ОСОБА_4 .

Судом також встановлено, що тимчасова споруда на території Центрального парку культури та відпочинку імені Лесі Українки в м.Луцьку - дитячий майданчик та кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3» не перебуває у власності ОСОБА_4 , а використовується ним у підприємницькій діяльності та є встановлена на підставі паспорту прив`язки, що виданий управлінням містобудування та архітектури №82-б/н -1 (тс) від 15.03.2019, за ним закріплено територію для комплексного благоустрою дитячого містечка « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та групи малих архітектурних форм площею 9400.0 кв.м. із встановленою платою за користування строком на 10 (десять) років (сервітут) (Т. І а.с.183-208).

Зважаючи на те, що вказане майно не є особистою приватною власністю відповідача, а перебуває в оренді для здійснення підприємницької діяльності, воно не може бути визнано спільною сумісною власністю подружжя та бути об`єктом поділу.

Належна ОСОБА_4 частка корпоративних прав у ПП «ІНФОРМАЦІЯ_7» (код ЄДРПОУ НОМЕР_11) становила 50% статутного капіталу підприємства, що стверджується копією статуту приватного підприємства в редакції від 30.06.2010 (Т.V а.с. 83-92).

Згідно копії протоколу засновників (учасників) ПП «ІНФОРМАЦІЯ_7» №1 від 13.02.2014, за договором купівлі-продажу від 13.02.2019 ОСОБА_4 відчужив належну йому частку засновника (учасника) приватного підприємства ОСОБА_7 , внаслідок чого ОСОБА_7 було включено до складу засновників (учасників) ПП «ІНФОРМАЦІЯ_7» з часткою в статутному капіталі в розмірі 350 000 грн., що становить 50% статутного капіталу. Окрім того, в матеріалах справи відсутня оцінка розміру частки ОСОБА_7 в статутному капіталі ПП «ІНФОРМАЦІЯ_7» станом на 2022 рік (Т.V а.с. 143-144).

Одночасно з цим, державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи відбулась 16.02.2019 за №11981050011005411 (зміна складу або інформації про засновників), внаслідок чого корпоративні права було зареєстровано за ОСОБА_7 (Т. І а.с.19-24).

Відносини стосовно майна фізичної особи-підприємця регулюються нормами ЦК України та ГК України.

У ч. 1 ст. 42 ГК України розкривається поняття "підприємництва" як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Проголошена в ст. 43 ГК України свобода підприємницької діяльності, згідно з якою підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, розкривається через принципи підприємницької діяльності, зазначені в ст. 44 цього Кодексу.

Зокрема, принципами підприємництва є вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд тощо.

Підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи), є приватним підприємством (ст. 63 ГК України).

Підприємство є юридичною особою, йому належить право власності на майно, у тому числі і яке передане засновником до статутного фонду як внесок (ст.ст. 62, 66 ГК України).

Отже, реалізація майнових прав підприємства здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законодавчими актами України (ч. 4 ст. 66 ГК України).

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Таким чином, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що відповідачем вносилися під час шлюбу кошти до статутного капіталу приватного підприємства, для здійснення підприємницької діяльності за спільні кошти подружжя, а не за особисті кошти, а тому в матеріалах справи відсутні достатні докази для спростування факту того, що відповідач діяв виключно як суб`єкт господарювання в процесі здійснення ним господарської діяльності.

Одночасно з цим, у період відчуження відповідачем частки у статутному капіталі підприємства діяла довіреність ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_4 від 04.05.2016 на представництво її інтересів з усіма необхідними повноваженнями у будь-яких органах, з усіх без винятку питань, що стосуватимуться розпорядження будь-яким належним їй нерухомим майном та/або рухомим, в тому числі, але не виключно корпоративними правами. Така довіренсть не була оспорена, визнана недійсною, так само як і не було оспорено, визнано недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав.

Окрім того, вищевказана частка у статутному капіталі була відчужена відповідачем на користь третьої особи, яка не є учасником справи, а тому вирішення судом питання про майнові права останньої неможливим без її безпосередньої участі у справі.

Щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 Ѕ вартості транспортного засобу марки Volkswagen Transporter, 1998 р.в., н.з. НОМЕР_2 , суд зазначає наступне.

Право власності за ОСОБА_4 на вищевказаний транспортний засіб було зареєстровано 19.01.2011, що стверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 (Т. І а.с. 222).

Як стверджує сам відповідач, даний транспортний засіб був придбаний ним для використання при здійсненні підприємницької діяльності. Доказів, які б спростовували зворотній факт чи обставини, стороною позивача не надано.

В подальшому такий транспортний засіб також було відчужено на користь третьої особи, ОСОБА_7 , що стверджується копією договору купівлі-продажу від 27.02.2019 (Т.І а.с.223-224), що, зокрема, унеможливлює вирішення вищевказаної позовної вимоги без участі такої особи у розгляді справі.

Таким чином, вирішуючи позовні вимоги первісного позову, суд задовольняє його частково, а саме в частині вимоги щодо розірвання шлюбу, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Розглядаючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя при розірванні шлюбу, суд дійшов наступного висновку.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на Ѕ частину автомобіля марки Kia Ceed, н.з. НОМЕР_3 , що зареєстрований за ОСОБА_3 , суд зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не було враховано вимог ст.70 СК України в частині, що стосується поділу майна подружжя, що є неподільним.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Аналіз зазначених норм дає суду підстави зробити висновок, що поділ неподільної речі, яка відноситься до спільної сумісної власності подружжя можливий двома способами - або визначенням ідеальної частки, або присудженням цієї речі одному з подружжя з компенсацією частини вартості іншому з подружжя за його згодою.

Одночасно з цим, визнання права власності на Ѕ частину транспортного засобу є неможливим, оскільки в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на неподільну річ визнається за одним із подружжя, а з іншого з подружжя постановляється до стягнення компенсація Ѕ вартості такого майна.

Згідно ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зважаючи на вищевказане, в задоволенні позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на Ѕ частину автомобіля марки Kia Ceed, н.з. НОМЕР_3 , слід відмовити.

Щодо позовної вимоги за зустрічним позовом про визнання за ОСОБА_4 права власності на Ѕ частину квартири, гаража та підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , суд зазначає таке.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60,69 СК України, ч. 3ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3ст.325 ЦК Україниможуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом (п. 23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

Частиною 1 ст.63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ч.1ст.70 СК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно роз`яснень, наданих у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Судом встановлено, що право власності на нерухоме майно, а саме квартиру, гараж та підвальне приміщення за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею -148,3 кв.м., житловою площею - 79,2 кв.м., зареєстровано за ОСОБА_3 у період шлюбу, а саме 20.02.2009 , що стверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №165122877 від 26.04.2019 (Т.І а.с. 92-93).

Будь-яких доказів, на підтвердження того, що вказане майно придбано відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 за власні кошти зі згоди іншого з подружжя тощо суду надано не було. Майнові права й обов`язки подружжя в договірному порядку визначені не були.

Зважаючи на вищевказане, в порядку поділу майна подружжя за позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 необхідно визнати право власності на 1/2 частину квартири, гаража та підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_6 , виходячи із принципу рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності.

Таким чином, зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення в частині визнання права власності на Ѕ частину квартири, гаража та підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_6 , в задоволенні решти вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя при розірванні шлюбу - задовольнити частково.

Шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області 08 червня 1996 року, актовий запис №485 - розірвати.

В порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири, гаражу та підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_6 .

В задоволенні решти вимог первісного та зустрічного позовів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.05.2022.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк