Рішення

від 05.06.2022 по справі 451/1156/16-ц

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

06 червня 2022 рокуСправа №451/1156/16-ц Провадження № 2/451/6/22

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого - судді Семенишин О.З.,

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «Українська залізниця» до Радехівської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 , третя особа Радехівський районний виробничий відділ Львівської філії Центру ДЗК про визнання недійсним рішення Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 21.11.2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд», договору дарування земельної ділянки від 31.03.2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Комарницькою Н.І. та зареєстрованого за №374 та стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат, -

в с т а н о в и в:

30 вересня 2016 року ПАТ «Українська залізниця» звернулася до суду з позовом до Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 21.11.2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» та видані на його підставі Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.12.2014 №513150 та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.12.2014 №31457106.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з метою оформлення правовстановлюючих документів на право користування земельними ділянками, на замовлення ДТГО «Львівська залізниця» (правонаступником якого є ПАТ «Українська залізниця») була розроблена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки, загальною площею 25,0174 га Державному територіально-галузевому об`єднанню «Львівська залізниця» під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком «Львів-Ківерці» від 84 км + 382 м до 87 км + 265 м в адміністративних межах с. Стоянів Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області. Роботи щодо розроблення даної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель виконувались в 2015 році КТ НВФ «Нові технології», яка має Ліцензію Державного комітету України із земельних ресурсів, серії АГ №583593 від 01 вересня 2011 року та сертифікованого інженера - землевпорядника (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника ОСОБА_4 від 26 березня 2013 року №003095).

В результаті виконаних робіт встановлено, що площа земельних ділянок ДТГО «Львівська залізниця» на ділянці «Львів-Ківерці» від 84 км + 382 м до 87 км + 265 м в адміністративних межах с. Стоянів Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області становить 25,0174 га.

Проте в результаті польового обстеження та при аналізі наданої інформації з електронної бази Державного земельного кадастру, наданої відділом Держземагентства у Радехівському районі Львівської області виявлено, що на земельній ділянці смуги відведення залізниці частково розташовані суміжні земельні ділянки, які знаходяться в приватній власності громадян або постійному користуванні юридичних осіб.

Так, згідно робочого інвентаризаційного плану земельної ділянки смуги відведення ДТГО «Львівська залізниця» на ділянці «Львів-Ківерці» від 84 км + 382 м до 87 км + 265 м в адміністративних межах с. Стоянів Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області, листів Стоянівської сільської ради від 11.02.2015 року №22 та Відділу держземагентства у Радехівському районі від 09.02.2015 року встановлено, що на підставі рішення Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 21.11.2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» громадянину ОСОБА_3 було передано у власність земельну ділянку площею 0,1018 га (кадастровий номер 4623985800:01:007:0224) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 . Частина зазначеної земельної ділянки площею 0,0852 га перетинається з земельною ділянкою смуги відведення Залізниці. Вважають рішення Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 21.11.2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» таким, що суперечить чинному законодавству, порушує права позивача на користування наданою йому відповідно до норм чинного законодавства земельною ділянкою, а відтак таким, що підлягає визнанню недійсним.

Просить суд визнати недійсним рішення Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 21.11.2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» та видані на його підставі Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.12.2014 №513150 та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.12.2014 №31457106, а також стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати (т.1, а.с.3-8).

30 вересня 2016 року автоматизованою системою документообігу суду Д-3 судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (т.1, а.с.42).

Ухвалою судді Радехівського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2016 року було відкрито провадження у справі (т.1, а.с.1).

29 листопада 2016 року представник позивача подав заяву про зміну предмета позову. В обґрунтування заяви зазначає, що в судовому засіданні 13.10.2016 позивачу на підставі наданих відповідачем ОСОБА_3 доказів, доданих до заяви від 11.10.2016 стало відомо, що відповідно до договору дарування земельної ділянки від 31.03.2015, посвідченого приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Львівської області Комарницькою Н.І. та зареєстрованого в реєстрі за №374, спірна земельна ділянка була подарована ОСОБА_2 , у зв`язку з чим позивачем подана заява про залучення ОСОБА_2 до справи як співвідповідача. Тому представник позивача просить ухвалити рішення, яким визнати недійсним рішення Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 21.11.2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» та договір дарування земельної ділянки від 31.03.2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Львівської області Комарницькою Н.І. та зареєстрований в реєстрі за №374, а також стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати (т.1, а.с.76-77).

Ухвалою попереднього судового засідання від 31 січня 2017 року було прийнято заяву позивача про зміну предмету позову та залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_2 (т.1, а.с.85-86).

В судовому засіданні 09 лютого 2017 року протокольною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог Радехівський районний виробничий відділ Львівської філії Центру ДЗК (т.1, а.с.91-92,95).

31 травня 2017 року автоматизованою системою документообігу суду Д-3 судді Мулявка О.В. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (т.1, а.с.125).

В судовому засіданні 22 березня 2018 року вирішено здійснювати судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (т.1, а.с.180-181).

15 листопада 2018 року автоматизованою системою документообігу суду Д-3 судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (т.1, а.с.191).

Ухвалою судового засідання від 20 березня 2019 року задоволено клопотання представника позивача та вирішено витребувати від Радехівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області актовий запис про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в разі надходження актового запису про смерть відповідача - витребувати з Радехівської державної нотаріальної контори спадкову справу після смерті ОСОБА_3 (т.1, а.с.207-208).

22 березня 2019 року за вх.№1647 надійшла відповідь Радехівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, з якої встановлено, що відповідно до актового запису про смерть №27 від 05 червня 2018 року, складеного виконавчим комітетом Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області, громадянин ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1, а.с.211).

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №55702680 від 02.04.2019 видно, що дані щодо спадкової справи чи виданих свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у Спадковому реєстрі відсутні (т.1, а.с.214).

Ухвалою судового засідання від 30 вересня 2019 року задоволено клопотання представника позивача та вирішено витребувати від Радехівської державної нотаріальної контори Львівської області копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1, а.с.226).

08 жовтня 2019 року за вх.№5736 надійшла відповідь Радехівської державної нотаріальної контори Львівської області, з якої констатовано, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , Радехівською державною нотаріальною конторою не заводилася (т.1, а.с.231а).

Ухвалою судового засідання від 17 травня 2021 року задоволено клопотання представника позивача про заміну відповідача - Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області на належного відповідача - Радехівську міську раду Львівської області та про судовий розгляд справи за правилами загального позовного провадження (т.2, а.с.43-44).

22 вересня 2021 року за вх.№7148 від представника позивача надійшли пояснення по справі. В поясненнях представник позивача щодо підтвердження своїх позовних вимог, додатково звертає увагу на те, що згідно з частиною першою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Відповідно до пункту б частини четвертої статті 84 Земельного Кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі під державними залізницями, об`єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту. Наявність чи відсутність у АТ «Українська залізниця» документів, які засвідчують право на користування земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту. За таких обставин, АТ «Українська залізниця» є належним користувачем зазначеної у Плані відведення земельної ділянки і цей документ є належним доказом в підтвердження права позивача на користування земельною ділянкою, розташованою в межах смуги відведення лінії Львів-Ківерці Львівської залізниці в адміністративних межах Радехівського району Львівської області від 58 км до 90 км, яка відноситься до земель державної власності. Таким чином, земельна ділянка передана у власність відповідачу на підставі рішення Стоянівської сільської ради належить до складу земель залізничного транспорту. І ця обставина не спростовується жодними доказами наданими відповідачами. За твердженням представника позивача, наведене об`єктивно свідчить про незаконність оскаржуваного рішення, а тому заявлена позивачем позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 21.11.2014 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» та видані на його підставі Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.12.2014 №513150 та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обмежень від 23.12.2014 №31457106.

Щодо строків позовної давності представник позивача зазначає, що АТ «Укрзалізниця» стало відомо про порушення свого права 28 липня 2015 року з технічної документації, переданої Залізниці виконавцем робіт згідно акту №82 здачі-приймання виконаних робіт із землеустрою з інвентаризації земельних ділянок ДТГО «Львівська залізниця» на території Радехівського району Львівської області згідно договору № Л/П-142774-НЮ, який було підписано сторонами 28.07.2015. Лише з технічної документації, переданої Залізниці виконавцем робіт, позивачу стало відомо про факт та площу накладення земельної ділянки відповідача на земельну ділянку смуги відведення залізниці. Зважаючи на предмет позову та виходячи із правила, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, випливає, що позивачем строк позовної давності не порушено.

Враховуючи наведене вище, керуючись статтею 182 ЦПК України, представник позивача просить врахувати подане пояснення під час розгляду та прийняття рішення по цій справі (т.2, а.с.53-57).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з врахуванням змінених вимог в повному обсязі. Наголосила, що позивачем вчинено усі дії на захист порушеного права. Звертала увагу суду, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , інформація по спадковому реєстрі відносно нього відсутня. Просила задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, проте подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Проти вимог позивача заперечує повністю (а.с.101).

Представник відповідача Радехівської міської ради подав суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника за наявними в матеріалах справи документами, просив ухвалити рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.100).

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином (а.с.96).

Вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що 11 лютого 1994 року сесія Стоянівської сільської ради народних депутатів, розглянувши заяви громадян, вирішила передати у приватну власність ділянку житлового будівництва гр. ОСОБА_3 площею 0,16 га по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Витягу з рішення Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 11 лютого 1994 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування» (т.1, а.с.53).

Рішенням Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 21 листопада 2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» сесія Стоянівської сільської ради, розглянувши заяву громадянина ОСОБА_3 , вирішила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1018 га в АДРЕСА_1 , громадянину ОСОБА_3 жителю АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер 4623985800:01:007:0224, та передати громадянину ОСОБА_3 у власність вищевказану земельну ділянку (т.1, а.с.9).

Право власності на земельну ділянку площею 0,1018 га, що розташована в АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 4623985800:01:007:0224, ОСОБА_3 зареєстрував у встановленому законом порядку, що підтверджує копія Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.12.2014 та копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №31457106 від 23.12.2014 (т.1, а.с.10,11-11 зворот).

Також ОСОБА_3 на праві приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 та господарські будівлі і споруди, що до нього відносяться, що підтверджується копією Свідоцтва про право особистої власності на будівлі від 21.04.1989, копією Справи №42 відведення в натурі земельної ділянки і погодження проектної документації на будівництво «сарая» по АДРЕСА_2 від 1972 року на забудовника ОСОБА_3 , копією Технічного паспорта на будинок індивідуального житлового фонду АДРЕСА_1 , виготовленого на замовлення ОСОБА_5 станом на 17.01.1989, та копією рішення виконавчого комітету Радехівської районної ради народних депутатів Львівської області від 20.04.1989 №69 (т.1, а.с.46-46 зворот, 47-48, 49,50-52).

Відповідно до Акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 02.02.2014 встановлено, виконавець робіт Окіс І.В., представник Радехівського районного виробничого відділу Львівської філії Центру ДЗК, в присутності ОСОБА_3 та власників суміжних земельних ділянок склав цей акт про те, що межі земельної ділянки в АДРЕСА_1 , площею 0,1018 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) виділені в натурі (на місцевості) межовими знаками, які пред`явлені та передані на зберігання ОСОБА_3 (т.1, а.с.54).

Згідно із планом розташування земельної ділянки, яка є додатком до Акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 02.02.2014, будинок, що збудований на спірній земельній ділянці в АДРЕСА_1 , розташований на відстані 71,97 м від залізничної колії, а спірна земельна ділянка має такий опис меж: від А до Б - землі Стоянівської сільської ради, від Б до В - землі гр. ОСОБА_6 , від В до Г - землі гр. ОСОБА_7 , від Г до А - землі ОСОБА_8 (т.1, а.с.54 зворот, 55-57).

31 березня 2015 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу будинку, посвідчений Комарницькою Н.І., приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Львівської області, та зареєстрований в реєстрі за №373, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив житловий будинок АДРЕСА_2 та господарські будівлі і споруди, що до нього відносяться. Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1018 га, що є власністю продавця та має кадастровий номер 4623985800:01:007:0224 (т.1, а.с.58-58 зворот).

Також 31 березня 2015 року між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровуваний) укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений Комарницькою Н.І., приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Львівської області, та зареєстрований в реєстрі за №374, відповідно до якого дарувальник подарував, а обдаровуваний прийняв в дар земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1018 га в АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельної ділянки - 4623985800:01:007:0224 (т.1, а.с.59-59 зворот).

Право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 та господарські будівлі і споруди, що до нього відносяться, та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1018 га в АДРЕСА_2 з кадастровим номером 4623985800:01:007:0224 ОСОБА_2 зареєстрував у встановленому законом порядку, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №35700078 від 31.03.2015 (т.1, а.с.60-61).

ПАТ «Українська залізниця» подана технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки, загальною площею 25,0174 га Державному територіально-галузевому об`єднанню «Львівська залізниця» під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком «Львів-Ківерці» від 84 км + 382 м до 87 км + 265 м в адміністративних межах с.Стоянів Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області, з якої вбачається, що в результаті виконаних робіт встановлено, що площа земельних ділянок ДТГО «Львівська залізниця» на ділянці «Львів-Ківерці» від 84 км + 382 м до 87 км + 265 м в адміністративних межах с.Стоянів Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області становить 25,0174 га, проте в результаті польового обстеження та при аналізі наданої інформації з електронної бази Державного земельного кадастру, наданої відділом Держземагентства у Радехівському районі Львівської області виявлено, що на земельній ділянці смуги відведення залізниці частково розташовані суміжні земельні ділянки, які знаходяться в приватній власності громадян або постійному користуванні юридичних осіб, зокрема, відповідача у справі ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_3 ) (т.1, а.с.12-25).

Згідно з Актом №82 здачі-приймання виконаних робіт із землеустрою з інвентаризації земельних ділянок ДТГО «Львівська залізниця» на території Радехівського району Львівської області згідно договору №Л/П - 142774/НЮ від 15 грудня 2014 року констатовано, що підрядник передав технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок ДТГО «Львівська залізниця» в адміністративних межах Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області площею 25,0174 га замовнику - Державному територіально-галузевому об`єднанню «Львівська залізниця» - 28 липня 2015 року (т.2, а.с.58).

На підтвердження права постійного користування землями смуги відведення АТ «Українська залізниця» надало «План границ полосы отвода линии Львов-Киверцы Львовской ж.д. в административных границах Радеховського района Львовськой области от 58 км до 90 км», який був розроблений проєктною організацією «Дорпроект» Південно-Західної залізниці у 1956 році (т.1, а.с.26-28).

Також для підтвердження оплати АТ «Українська залізниця» земельного податку представник позивача подала суду копію податкової декларації з плати за землю за 2020 рік (т.2, а.с.26-29).

Згідно з частиною першою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Пунктом «б» частини четвертої статті 84 ЗК України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об`єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту.

Відповідно до статті 6 Закону України № 273/96-ВР від 04 липня 1996 року «Про залізничний транспорт» (далі - Закон № 273/96-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - передачі у власність спірної земельної ділянки) землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону України № 273/96-ВР від 10 листопада 1994 року «Про транспорт» (далі - Закон № 232/94-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - передачі у власність спірної земельної ділянки).

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно з частиною першою та другої статті 11 Закону № 232/94-ВР землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із ЗК України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації.

Частиною першою статті 23 Закону № 232/94-ВР, яка кореспондується з положеннями статті 68 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом.

Подібні висновки викладено в постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 3-305гс15, у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 909/277/16, від 14 березня 2019 року у справі № 918/1373/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 466/413/15-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 466/1058/15-ц та підтвердженні у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 466/6682/14-ц, від 13 січня 2021 року у справі № 715/2402/18, від 19 травня 2021 року у справі № 715/2081/18.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому, позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Предметом спору в цій справі є визнання недійсним рішення Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 21.11.2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд», договору дарування земельної ділянки від 31.03.2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Комарницькою Н.І. та зареєстрованого за №374, щодо земельної ділянки площею 0,1018 га.

На думку позивача, земельна ділянка, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , частково належить до земель залізничного транспорту.

Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2021 року в подібних справах №450/2352/18 та № 450/2410/18 за позовом за позовом АТ «Українська залізниця» до власників земельних ділянках про визнання рішення сільської ради незаконним та його скасування, визнання державного акта недійсним вже вказував на те, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення цих вимог не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки.

Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акта на право власності не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 94), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 01 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункти 42-43, 47, 49).

Отже, задоволення вказаних вимог не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки.

Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року по справі №444/2315/18 (провадження № 61-13828св20).

Зважаючи на те, що за твердженням представника позивача лише частина земельної ділянки відповідача накладається на землі смуги відведення Укрзалізниці, а інша частина земельної ділянки площею 0,1018 га з кадастровим номером 4623985800:01:007:0224 належить відповідачу на законних підставах (на підставі договору дарування земельної ділянки), жодним чином не порушує права та законні інтереси позивача, а визнання недійсним рішення Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 21.11.2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд», договору дарування земельної ділянки від 31.03.2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Комарницькою Н.І. та зареєстрованого за №374, в цілому навпаки може спричинити порушення права власності відповідача на належну йому земельну ділянку, що в даному випадку не є виправданим та жодним чином не призведе до захисту та відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності).

Виходячи із встановлених обставин справи належним способом захисту позивача може бути звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, за умови доведеності, що позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, у разі доведеності, що позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.

Інші доводи учасників справи на висновки суду не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку із обранням позивачем неналежного способу захисту своїх прав.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, тому відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.4,10,12,13,19,81,82,89,141,258-259,263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

у задоволенні позову ПАТ «Українська залізниця» до Радехівської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 , третя особа Радехівський районний виробничий відділ Львівської філії Центру ДЗК про визнання недійсним рішення Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 21.11.2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд», договору дарування земельної ділянки від 31.03.2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Комарницькою Н.І. та зареєстрованого за №374 та стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяСеменишин О. З.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 червня 2022 року.