Постанова

від 16.02.2022 по справі 922/3546/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року м. Харків Справа № 922/3546/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А. , суддя Шевель О.В.,

за участі секретаря судового засідання Ярітенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод молочних виробів" (вх.№3579Д) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2021 (рішення ухвалене суддею Новіковою Н.А 11.11.2021, у приміщенні Господарського суду Харківської області, повний текст рішення складено та підписано 11.11.2021) у справі №922/3546/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросет", Харківська область, Балаклійський район, с. Шебелинка,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод молочних виробів", Харківська область, м. Балаклія,

про стягнення заборгованості за договором поставки сирого молока №20201230 від 30.12.2020 у розмірі 853071,22грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.11.2021 у справі №922/3546/21 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод молочних виробів" на Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросет" заборгованість за договором поставки сирого молока №20201230 від 30.12.2020 у розмірі 853071,22грн., з яких 692668,06грн. боргу, 138533,61грн.- штрафу, 18192,24грн. пені, 3677,31грн. 3%річних, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 12796,07грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод молочних виробів" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2021 у справі №922/3546/21 та відмовити у задоволенні вимог ТОВ "Агросет" до ТОВ "Завод молочних виробів" у повному обсязі. У разі прийняття рішення про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Завод молочних виробів" основної заборгованості за договором поставки сирого молока №20201230, заявник просить змінити рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2021 у справі №922/3546/21 в частині зменшення розміру штрафу з 20% до 5%, що становить 34633,40 грн.

Звертаючись з апеляційною скаргою відповідач підтвердив, що станом на 03.08.2021 за поставлений за договором товар ним було сплачено 12042000,00 грн. на користь ТОВ "Агросет". Відтак, у нього існувала заборгованість у розмірі 692668,06 грн.

Водночас, ТОВ "Завод молочних виробів" зауважує, що прострочення із оплати товару за договором поставки №20201230 сталося не з його вини, а в силу форс-мажорних обставин, а саме введення постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-CоV-2» на території України карантину. Проте, не зважаючи на існування цих обставин, товариством в силу своїх фінансових можливостей здійснено проплати за договором, що свідчить про прагнення ТОВ "Завод молочних виробів" вжити заходів, з метою належного виконання взятих на себе зобов`язань.

Доказом доброчесності відповідача, за його твердженням, є той факт, що ним добровільно перераховано позивачу: 50000грн. платіжним дорученням №2860 від 13.09.2021; 50000грн. платіжним дорученням №2861 від 14.09.2021; 50000грн. платіжним дорученням №2938 від 21.09.2021; 54267грн. платіжним дорученням №3436 від 16.11.2021. А тому, розмір заборгованості становить 492678,06грн, а не 692668,06грн (які були стягнуті оскаржуваним рішенням суду).

Окрім того, заявник апеляційної скарги звертає увагу, що стягнуті судом суми штрафних санкцій є непомірно великими порівняно із сумою основного боргу та мають на меті не стимулювання боржника до виконання зобов`язань, а фактично виступають інструментом збагачення позивача. А тому, враховуючи фінансовий стан відповідача, вважає, що існують підстави для зменшення штрафних санкцій.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Завод молочних виробів" на рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2021 у справі №922/3546/21, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 08.02.2022.

28.12.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а рішення - без змін (вх.№15125).

У судовому засіданні 08.02.2022 представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, а також поставив під сумнів обставини укладення (підписання) з його сторони договору поставки сирого молока №20201230 від 30.12.2020 у редакції, на яку посилається позивач.

Враховуючи зазначене, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 оголошено в судовому засіданні перерву до 17.02.2022, зобов`язано ТОВ "Агросет" та ТОВ "Завод молочних виробів" надати для огляду в наступному судовому засіданні оригінали договору поставки сирого молока №20201230 від 30.12.2020, а також всіх інших документів, копії яких були подані до суду першої інстанції.

17.02.2022 від ТОВ "Завод молочних виробів" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки відповідач не має можливості виконати вимоги суду, оскільки оригінали договорів знаходяться в сейфі директора, проте останній з 08.02.2022 по 04.03.2022 перебуває у відпустці без збереження заробітної плати поза межами Харківської області.

У судовому засіданні 08.02.2022 представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, а також заявлене клопотання про відкладення розгляду справи.

У свою чергу, представник позивача надав витребувані оригінали документів (які були досліджені судом та повернуті йому), заперечував проти задоволення апеляційної скарги та клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання ТОВ "Завод молочних виробів" про відкладення розгляду справи, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення, враховуючи таке.

Відповідно ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Водночас, наявність зазначених у ч. 11 ст. 270 ГПК України обставин відповідачем не доведена, а судом не встановлена. Навпаки, матеріали справи свідчать, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, його представник з`явився у судове засідання, а повідомлені ним причини не визнані судом поважними.

Колегія суддів також зауважує, що за положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Окрім того, згідно ч. 4, 5 ст. 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 6 стаття 91 ГПК України передбачено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

За обставинами даної справи сумніви щодо відповідності поданої копії договору оригіналу були висловлені відповідачем, якого суд, зокрема, зобов`язав надати оригінал наявного у нього екземпляру договору. Проте, як було зазначено, відповідач вимоги суду не виконав. При цьому, надані ним пояснення щодо причин ненадання цього доказу не визнаються судом апеляційної інстанції як такі, що підтверджують обставини здійснення ним всіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання вказаного доказу.

Необхідно звернути увагу, що вказані сумніви виникли у відповідача лише в судовому засіданні на стадії апеляційного перегляду. При цьому, таких доводів ТОВ "Завод молочних виробів" не заявляло в установлений законом та судом строк ні в суді першої інстанції, ні навіть в апеляційній скарзі.

Водночас, позивачем на вимоги суду були надані всі оригінали документів, копії яких були предметом дослідження в суді першої інстанції, зокрема, і договору поставки сирого молока №20201230 від 30.12.2020.

Не може колегія суддів також не зауважити і на тій обставині, що встановлений ч. 1 ст. 273 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції майже закінчився, а відповідні дії відповідача щодо невиконання вимог суду у встановлений судом строк, подання необґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи, не свідчать про його наміри щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи у розумний строк, а також викликають у суду обґрунтовані сумніви у добросовісному здійсненні відповідачем своїх процесуальних прав та виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Між ТОВ «Агросет» (постачальник за договором, позивач) та ТОВ «Завод молочних виробів» (покупець за договором, відповідач) був укладений договір поставки сирого молока № 20201230 від 30.12.2020, згідно умов якого позивач зобов`язується поставляти (передавати у власність) покупцеві окремими партіями молоко сире від корів (надалі іменується «Товар»), а покупець зобов`язується приймати Товар та своєчасно сплачувати його вартість (п.1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2. договору ціна Товару встановлюються сторонами на підставі протоколів погодження ціни.

Відповідно до п. 2.1 договору поставка Товару здійснюється на умовах ЕХW склад постачальника відповідно до вимог Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» (в редакції 2010 року) за адресою: Харківська область, Балаклійський район, смт. Донець, вул. Журавлина, 3 (далі - місце поставки).

Відповідно до положень п. 3.1 договору, приймання Товару за кількісно та якістю провадиться згідно з «Инструкцией о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству» затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 №П-6. та «Инструкцией о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству», затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.06 №П-7, діючими стандартами, технічними умовами, та цим Договором.

Згідно п. 4.1, 4.2 договору, погоджена сторонами у порядку визначеному в п. 1.2. цього договору ціна за одиницю Товару, що поставляється за цим договором вказується постачальником у видатковій накладній та враховує податок на додану вартість у розмірі встановленому чинними нормами Податкового кодексу України для відповідної господарської операції. Ціна цього договору складається з загальної вартості всіх поставок Товару за цим договором, закріплених в видаткових накладних (та/або товарно-транспортних накладних), та враховує податок на додану вартість, у розмірі встановленому чинним нормами Податкового кодексу України для відповідної господарської операції.

Відповідно до п. 4.3 договору, покупець здійснює оплату фактично поставленого товару у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника з періодичністю один раз на десять днів (щодекади: 10, 20, 30 числа) та не пізніше семи банківських днів з моменту фактичної поставки товару. Якщо дата оплати припадає на вихідний або святковий день. Постачальник оплачує фактично поставлений товар останнім банківським днем, який передує визначеному дню оплати.

Згідно положень п. 8.1 договору, цей Договір набирає чинності з 01 січня 2021 року і діє по 31 грудня 2021 року включно.

ТОВ «Агросет» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Завод молочних виробів», в якому посилаючись на невиконання відповідачем умов договору щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар, просить стягнути з останнього заборгованість за договором поставки сирого молока №20201230 від 30.12.2020 у загальному розмірі 853071,22грн., з яких 692668,06грн. сума боргу, 138533,61грн. - штрафу, 18192,24грн. - пені, 3677,31грн. - 3% річних.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, тому задовольнив їх у повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до приписів ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Укладений сторонами договір поставки сирого молока № 20201230 від 30.12.2020 за своєю правовою природою є договором поставки, а тому на нього розповсюджуються також положення ст. 181, 265 ГК України, ст. 655, 712 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу товар загальною вартістю 12734668,06грн., який останнім (станом на 31.08.2021) було сплачено частково в сумі 12042000,00грн., у зв`язку з чим у відповідача мала місце заборгованість у розмірі 692668,06грн., яка була стягнута рішенням суду першої інстанції разом з нарахованими сумами штрафу, пені та 3% річних.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги, що ним добровільно перераховано позивачу: 50000грн. платіжним дорученням №2860 від 13.09.2021; 50000грн. платіжним дорученням №2861 від 14.09.2021; 50000грн. платіжним дорученням №2938 від 21.09.2021; 54267грн. платіжним дорученням №3436 від 16.11.2021, які не були враховані ні позивачем, ні судом та безпідставно стягнуті оскаржуваним рішенням, а тому, розмір заборгованості становить 492678,06грн, а не 692668,06грн, колегія суддів зазначає таке.

Необхідно зазначити, що сторони під час розгляду справи в суді першої інстанції не повідомляли про здійснення вказаних платежів та не надавали відповідних доказів, що не може бути розцінене апеляційним судом як належне виконання покладених на сторони процесуальних обов`язків, зокрема, передбачених п. 4 - 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України.

А тому, Господарським судом Харківської області цілком правомірно на підставі, зокрема, ст. 74, 86 ГПК України було оцінено докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та ухвалено відповідне рішення.

Окрім того, останній зазначений платіж у сумі 54267грн. згідно платіжного доручення №3436 від 16.11.2021 був взагалі здійснений після прийняття судом рішення.

Водночас, колегія суддів враховує, що позивачем направлено повідомлення до Балаклійського відділу ДВС в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про часткове погашення боржником (до відкриття виконавчого провадження) боргу в розмірі 204267грн. (лист від 10.12.2021).

Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, які він пов`язує із введенням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-CоV - 2» на території України карантину, не можуть бути прийняті до уваги судом, зокрема, з тих підстав, що вони існували станом на момент укладення договору № 20201230 від 30.12.2020, а відповідно мали враховуватися сторонами.

Відповідачем також не обґрунтовано, яким саме чином обставини введення карантину вплинули на можливість виконання з його боку зобов`язань за договором.

Не було додержано відповідачем і порядку повідомлення про настання непереборної сили відповідно до п. 7.2. - 7.4. договору. Не надано ним і відповідних допустимих доказів таких обставин, зокрема, довідок (документів), виданих компетентними органами України чи уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Окрім того, відповідно до положень розділу 7 договору обставини непереборної сили (форс-мажор) можуть бути підставою для звільнення сторони від відповідальності за невиконання зобов`язання, проте не звільняють її від самого обов`язку виконати це зобов`язання, а саме сплатити вартість поставленого товару.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу з 20% до 5%, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

За приписами статей 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ст. 551 ЦК України).

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України, ст. 233 ГК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад господарського судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача відповідно до п. 6.6. договору, зокрема, штраф у розмірі 20 відсотків від суми боргу (138533,61грн.), виходячи із прострочення платежу понад 30 календарних днів.

Надаючи оцінку доводам заявника апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, що порушив зобов`язання, оскільки судом не встановлено, що даний випадок є винятковим. Відповідачем не доведено жодними доказами ні обставин його важкого фінансового стану, ні значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків.

Як свідчать матеріали справи, прострочка оплати за поставлений товар з боку відповідача мала систематичний характер майже протягом усього періоду виконання договору. Здійснені відповідачем оплати після подання позову і прийняття судом оскаржуваного рішення, не призвели до повного погашення боргу навіть станом на час прийняття апеляційним господарським судом даної постанови.

А тому, в даному випадку штрафні санкції мають компенсаторний характер, а не виступають інструментом збагачення для позивача.

Колегія суддів також враховує, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер. Слід також враховувати, що сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, порядок розрахунків, строки поставки, відтак сторона, прийнявши на себе зобов`язання за спірним договором, погодилася із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань. Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умови договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч. 1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

А тому, апеляційний господарський суд відмовляє у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 11.11.2021 у справі №922/3546/21 - без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод молочних виробів" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2021 у справі №922/3546/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.06.2022.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.А. Пуль

Суддя О.В. Шевель