Ухвала

від 01.06.2022 по справі 48/378

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

02.06.2022Справа №48/378

За скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"на бездіяльністьДарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)у справі№48/378за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Філіалу "Завод "Енергія"доКомунального підприємства "Господар" Дарницького району м. Києвапростягнення 474 922,20 грн. Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники учасників господарського процесу:від заявника:Грищенко О.М.від боржника:не з`явивсявід відділу ДВС:Білан Ю.С.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №48/378 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (змінено найменування на Акціонерне товариство "К.Енерго") в особі Філіалу "Завод "Енергія" до Комунального підприємства "Господар" Дарницького району м. Києва про стягнення 474 922,20 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2011 у справі №48/378 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Філіалу "Завод "Енергія" задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Господар" Дарницького району м. Києва на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Філіалу "Завод "Енергія" заборгованість у розмірі 440 269,37 грн., пеню у розмірі 9 826,46 грн., індекс інфляції у розмірі 3 081,89 грн., 3% річних у розмірі 4 831,98 грн., державне мито у розмірі 4 580,10 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 227,60 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

26.10.2011 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 у справі №48/378 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про заміну сторони її правонаступником задоволено частково; здійснено на стадії виконання судового рішення у справі №48/378 заміну сторони (стягувача) - Акціонерного товариства "К.Енерго" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" в частині стягнення заборгованості у розмірі 440 269,37 грн., пені у розмірі 9 826,46 грн., індексу інфляції у розмірі 3 081,89 грн. та 3% річних у розмірі 4 831,98 грн.; в іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

14.02.2022 через відділ діловодства суду надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій скаржник просить суд визнати неправомірною бездіяльність органу виконавчої служби впродовж періоду з 28.09.2016 по 13.02.2022 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №48/378 від 26.10.2011. Так, скаржник вказує, що державним виконавцем порушено порядок та періодичність здійснення заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження №52403203. Також скаржник зазначає, що з 28.09.2016 по 13.02.2022 державний виконавець не здійснював перевірку та виявлення рахунків боржника, джерел доходів боржника; не направляв запитів до реєстраційних органів, підприємств, установ щодо наявності у власності боржника належного йому майна, тварин; не звертався до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника; не звернувся до правоохоронних органів із поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду. У зв`язку з наведеним скаржник просить суд визнати за період з 28.09.2016 по 13.02.2022 неправомірною бездіяльність державного виконавця та зобов`язати його усунути допущене порушення шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №52403203. Крім того, у змісті скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" зазначило, що звернулось за професійною правничою допомогою, відшкодування якої просить покласти на відділ державної виконавчої служби.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" призначено у судовому засіданні на 01.03.2022.

Судове засідання, призначене на 01.03.2022, не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві.

27.04.2022 засобами електронного зв`язку та 04.05.2022 засобами поштового зв`язку від Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив на скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", який за своєю суттю є поясненнями, в яких орган виконавчої служби зазначає, що на державного виконавця не покладається обов`язок стягнути суму заборгованості в разі наявності об`єктивних умов (відсутність у боржника майна тощо), що перешкоджають такому. При цьому, орган виконавчої служби зазначає, що в межах зведеного виконавчого провадження №52043190 державним виконавцем було накладено арешти на майно та кошти боржника; оголошено розшук транспортних засобів боржника; періодично направлялись платіжні вимоги (зокрема, 07.08.2017, 15.03.2018, 04.02.2019, 15.11.2021, 07.12.2021); направлялись запити щодо наявності відкритих рахунків у боржника (13.01.2017, 06.10.2020, 27.08.2021); здійснювались виходи державного виконавця за адресою боржника (29.09.2020, 15.12.2021); направлялись керівнику боржника вимоги щодо надання пояснень з приводу невиконання рішення суду (06.10.2020, 07.12.2021); направлялись запити до реєстраційних органів, підприємств, установ щодо наявності у власності боржника належного йому майна (07.12.2021). З огляду на наведене, орган виконавчої служби просить суд відмовити в задоволенні скарги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2022 прийнято пояснення Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до розгляду; призначено розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" у судовому засіданні на 19.05.2022.

19.05.2022 засобами електронного зв`язку та засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" надійшли пояснення, в яких скаржник зазначає, що із наданих органом виконавчої служби пояснень вбачається вибіркове та часткове вжиття тих чи інших заходів на виконання рішення суду, в той час як керівником Комунального підприємства "Господар" Дарницького району м. Києва з метою ухилення від виконання рішення суду постійно відкриваються нові рахунки з метою отримання/надходження коштів від споживачів послуг - населення та приховується значний перелік рухомого майна. Разом із поясненнями від скаржника надійшло клопотання про розгляд скарги за відсутності його представника.

В судове засідання 19.05.2022 стягувач, боржник та Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) своїх повноважних представників не направили, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2022 відкладено судове засідання з розгляду скарги на бездіяльність органу виконавчої служби на 02.06.2022; запропоновано стягувачу, боржнику та Дарницькому відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою системи "EasyCon".

В судове засідання 02.06.2022 з`явились представники скаржника та відділу державної виконавчої служби, надали пояснення по суті скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", за змістом яких представник скаржника скаргу підтримав та просив її задовольнити, а представник Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) проти скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Боржник явку свого представника в судове засідання 02.06.2022 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Керуючись наведеною нормою господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розглянути скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" без участі представника Комунального підприємства "Господар" Дарницького району м. Києва.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2022 долучено до матеріалів справи подані скаржником із супровідним листом докази.

Суд, розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників скаржника та органу державної виконавчої служби, прийшов до висновку про її необґрунтованість з огляду на наступне.

Як вбачається із наданих Дарницьким відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) матеріалів зведеного виконавчого провадження №52043190, наказ Господарського суду міста Києва №48/378 від 26.10.2011 перебуває на виконанні відділу державної виконавчої служби з вересня 2016 року.

Скаржник стверджує, що виконавцем порушуються строки та періодичність вжиття заходів, спрямованих на виконання наказу Господарського суду міста Києва №48/378 від 26.10.2011, а також не вжито всіх можливих заходів для виконання остаточного судового рішення.

Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" зазначає, що державним виконавцем не здійснювались заходи для виявлення рахунків боржника один раз на два тижні та заходи для виявлення рухомого та нерухомого майна один раз на три місяці; державний виконавець не звертав стягнення на дебіторську заборгованість боржника; не звертався до суду із поданням про обмеження керівника боржника у виїзді за кордон; не ініціював притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання (ухилення від виконання) рішення суду.

Щодо періодичності моніторингу державним виконавцем майнового стану боржника, то частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець при здійсненні заходів у зведеному виконавчому провадженні №52043190 не дотримувався визначених частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" строків.

Однак, слід відзначити, що на кошти, які знаходяться на всіх виявлених рахунках боржника, державним виконавцем було накладено арешт, в той час як впродовж 2016-2022 років державним виконавцем принаймні один раз на рік направлялись платіжні вимоги до банківських установ. При цьому, враховуючи накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках боржника, не виставлення державним виконавцем кожних два тижні платіжних вимог жодним чином не впливало на виконання рішення суду, оскільки у разі надходження таких коштів на арештований рахунок, боржник не міг ними розпорядитись на власний розсуд.

Тобто, за наявності арешту коштів на рахунках боржника виставлення платіжних вимог з іншою періодичністю, ніж визначено частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", не зумовило невиконання наказу Господарського суду міста Києва №48/378 від 26.10.2011, а відтак і не порушило право стягувача на отримання виконання рішення суду.

До того ж, висновок щодо порушення державним виконавцем прав стягувача у разі недотримання періодичності виставлення платіжних вимог обумовлений надходженням/наявністю на рахунку боржника коштів, оскільки в такому разі порушення державним виконавцем періодичності виставлення платіжних вимог безпосередньо впливає на швидкість одержання стягувачем коштів (якщо вони є). Натомість у разі блокування державним виконавцем рахунків боржника неодержання стягувачем коштів не знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із періодичністю виставлення державним виконавцем платіжних вимог. Судом встановлено накладення державним виконавцем арештів на рахунки боржника ще у 2016 році та відсутність коштів за вставленими платіжними вимогами.

Крім того, судом враховано, що у грудні 2021 року державним виконавцем за клопотанням стягувача було направлено запити до організацій, підприємств, державних органів, установ, на які посилався скаржник у своєму клопотанні.

Як вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Комунальне підприємство "Господар" Дарницького району м. Києва за поширеною на той час практикою (до розповсюдження практики створення ОСББ) було створене Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією для забезпечення комунальними послугами населення, а відтак очевидно, що боржник наврядчи міг володіти тваринами (худобою), аграрними розписками, цивільними повітряними суднами, морськими та річковими суднами, контейнерами електровозами, тепловозами, вагонами, контрольними марками для примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп`ютерних програм, баз даних, здійснювати операції з тваринами.

Попри наведене, державним виконавцем було вжито запропоновані стягувачем заходи для виявлення майна боржника.

До того ж, судом враховано, що Комунальне підприємство "Господар" Дарницького району м. Києва з 31.08.2018 перебуває в стані припинення, а відтак впродовж останніх чотирьох років не могло набувати у власність майно (земельні ділянки, транспортні засоби, цінні папери, корпоративні права тощо) та відповідно відкривати нові рахунки у банківських установах у звичайному порядку, що нівелює доцільність витрати державним виконавцем як часу, так і матеріальних ресурсів для направлення кожних три місяці запитів щодо розшуку майна боржника та виявлення рахунків.

В свою чергу, державним виконавцем було встановлено наявність у боржника транспортних засобів, накладено на них арешт та подано відповідні транспортні засоби у розшук ще у серпні 2016 року. Суд вважає, що відсутність результатів розшуку вказаного майна жодним чином не свідчать про бездіяльність державного виконавця та тим більше не залежать від вжиття ним будь-яких інших заходів (зокрема, суд не вбачає необхідності у повторних чи періодичних зверненнях до правоохоронних органів із запитами щодо розшуку відповідних транспортних засобів).

Скаржник посилається на зарахування на рахунок боржника коштів від фізичних осіб (тобто, на наявність у боржника дебіторської заборгованості), однак судом встановлено, що спірні незначні суми коштів (до 1 тис. грн.) надходили на арештований рахунок боржника. При цьому, суд відзначає, що на арештований рахунок боржника можуть надходити кошти, однак боржник не може ними розпорядитися. За поясненнями державного виконавця, відповідні кошти списувались з рахунку Комунального підприємства "Господар" Дарницького району м. Києва та направлялись на погашення, зокрема, виконавчого збору. Крім того, судом враховано, що в межах зведеного виконавчого провадження №52043190 перебував на виконанні виконавчий лист, виданий місцевим загальним судом, однак станом на дату подання скарги за вказаним виконавчим документом завершене виконавче провадження, що дає суду підстави для висновку, що частина списаних із рахунків боржника коштів спрямовується на виконання зобов`язань за іншими виконавчими документами або відшкодування виконавчого збору.

Частина 1 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" унормовує, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів (ч. 1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження").

Суд відзначає, що фактично дебіторська заборгованість боржника полягає у наявності боргу у фізичних осіб із оплати комунальних послуг. Відповідно дебіторська заборгованість Комунального підприємства "Господар" Дарницького району м. Києва характеризується великою кількістю боржників (фізичних осіб) та незначними сумами боргу у таких осіб.

Натомість звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, може відбуватись лише шляхом звернення до суду із відповідною заявою (ст. 440 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 336 Господарського процесуального кодексу України). Тобто, для реалізації такого заходу державний виконавець повинен був би звернутись із великою кількістю заяв до суду та з огляду на темпи провадження у місцевих загальних судах витратити значну кількість часу та матеріальних ресурсів. Проте, жодного реального (дієвого) результату для стягувача у виді виконання наказу суду такі дії не мали б, оскільки кошти в будь-якому разі розподілялись не безпосередньо на користь стягувача, а в порядку черговості в межах зведеного виконавчого провадження №52043190.

Таким чином, суд не вбачає жодної доцільності у витраті державним виконавцем значного часу для звернення стягнення на кошти боржника в судовому порядку з огляду на те, що при надходженні коштів на арештований рахунок боржника останні все одно списуються та розподіляються в порядку черговості в межах виконавчого провадження №52043190. В свою чергу, скаржник не міг пояснити яким чином вжиття відповідних заходів пришвидшило б виконання рішення суду на його користь.

Скаржник також посилається на те, що державним виконавцем не було вжито заходів для обмеження у виїзді керівника боржника за кордон.

Відповідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

При цьому, поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Разом з цим, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, державний виконавець, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України, повинен довести факт ухилення боржника (його керівника) від виконання зобов`язання, що на практиці є досить складно.

Крім того, судом враховано неоднозначну практику господарських судів з приводу трактування статті 337 Господарського процесуального кодексу України та можливості її застосування до керівника боржника, оскільки в останній використовується словосполучення "тимчасове обмеження фізичної особи - боржника", що дає підстави для висновку, що дані приписи можуть бути застосовані виключно у разі якщо боржником є фізична особа.

Попри наведене, з огляду на перебування боржника впродовж 4 років у стані припинення та відповідно введення у Комунальному підприємстві "Господар" Дарницького району м. Києва комісії з припинення (яка безпосередньо впливає на розпорядження майном боржника) імовірність доведення ухилення керівника боржника від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, є напрочуд низькою, в той час як навіть у разі обмеження керівника Комунального підприємства "Господар" Дарницького району м. Києва у праві виїзду за межі України цілком очевидно, що даний захід не буде мати своїм наслідком спонукання боржника до виконання рішення суду.

Саме у зв`язку з наведеним, суд вважає, що законодавцем в наведених приписах Закону України "Про виконавче провадження" було використано словосполучення "має право" для надання державному виконавцю певної дискреції у розсуді необхідності та доцільності вжиття відповідних заходів для виконання рішення суду.

Отже, з огляду на перебування Комунального підприємства "Господар" Дарницького району м. Києва у стані припинення останніх 4 роки, відсутність у боржника коштів та майна (в той час як транспортні засоби перебувають у розшуку), суд приходить до висновку, що скаржником не доведено, що застосування безпосередньо до керівника боржника персональних заходів призвело б до реального виконання наказу Господарського суду міста Києва №48/378 від 26.10.2011, а відтак не вжиття державним виконавцем відповідних заходів не свідчить про порушення прав стягувача.

Суд обізнаний із приписами Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практикою Європейського суду з прав людини, за якими невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

Однак, в даному випадку суд вважає, що державним виконавцем було вжито та вживаються заходи для реального стягнення коштів з боржника на користь стягувача, в той час як формальне виконання державним виконавцем приписів Закону України "Про виконавче провадження" не лише не призведене до виконання рішення суду, а навпроти - значно ускладнить виконання даного наказу суду та унеможливить здійснення державним виконавцем заходів для виконання інших виконавчих документів в межах інших виконавчих проваджень.

Крім того, суд констатує, що на виконанні у Дарницькому відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувають десятки тисяч інших виконавчих документів, а тому формальне додержання приписів Закону України "Про виконавче провадження" є фізично неможливим та потребує витрати непомірних людських та матеріальних ресурсів.

Основною ціллю здійснення виконавчого провадження за виконавчим документом є отримання реального (фактичного) виконання рішення суду. В свою чергу, стягувач має право та інтерес саме у виконанні рішення суду, а не у формальному дотриманні приписів Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, забезпечення права Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на отримання виконання рішення суду не може мати своїм наслідком порушення прав інших стягувачів.

У даному випадку, суд приходить до висновку, що державним виконавцем було вжито доцільних та необхідних заходів для виконання наказу на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва №48/378 від 26.10.2011 та дотримано балансу між вжитими заходами для забезпечення прав позивача та витратою людських і матеріальних ресурсів ресурсів, дотриманням прав інших стягувачів (учасників виконавчих проваджень, які перебувають на виконанні у відділі державної виконавчої служби).

Водночас, судом враховано, що стягувач просить суд визнати неправомірною бездіяльність органу державної служби з 2016 року, проте звернувся до суду лише у лютому 2022 року. На питання суду чи влаштовували стягувача дії/бездіяльність державного виконавця впродовж 6 років, представник стягувача повідомив суд, що він лише у вересні 2021 року вступив у правовідносини як правонаступник стягувача, а також, що якби державний виконавець належним чином виконував свої обов`язки з виконання наказу суду, то останній вже підлягав би поверненню стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна та стягувач між вжити інших заходів для забезпечення своїх прав (наприклад, міг пред`явити наказ до виконання приватному виконавцю).

Однак, суд вважає такі твердження представника стягувача необґрунтованими оскільки, по-перше, наказ про стягнення з Комунального підприємства "Господар" Дарницького району м. Києва коштів не може бути пред`явлений до виконання приватному виконавцю в силу приписів п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, повернення державним виконавцем виконавчого документу стягувачу з підстав відсутності у боржника майна жодним чином не створить варіацій для пришвидшення виконання рішення суду.

По-друге, особа може бути замінена судом у порядку процесуального правонаступництва за статтею 52 Господарського процесуального кодексу України на будь-якій стадії процесу, якщо здійснюється провадження у справі за участі її правопопередника щодо майна чи активів (немайнових прав), набутих цією особою в порядку матеріального правонаступництва.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Тотожної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2022 у справі №34/425.

Тобто, заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю (правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/3411/14).

Відтак, посилання скаржника на те, що він не був стягувачем за наказом суду №48/378 від 26.10.2011 до заміни Акціонерного товариства "К.Енерго" правонаступником, суд вважає необґрунтованими та приходить до висновку, що протягом 2016-2021 років стягувач був обізнаний із діями державного виконавця в межах зведеного виконавчого провадження №52043190, а відсутність скарг на дії та бездіяльність державного виконавця свідчать про те, що стягувача влаштовували як обсяги вживаних виконавцем заходів для виконання наказу суду №48/378 від 26.10.2011, так і періодичність вжиття таких заходів.

В свою чергу, скаржник також просить суд зобов`язати державного виконавця усунути допущене порушення шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій в виконавчому провадженні №52401203 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №48/378 від 26.10.2011 (яке приєднане до зведеного виконавчого провадження №52043190) із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".

Положеннями ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, а за результатами розгляду скарги суд може лише зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Проте, скаржником не визначено які саме дії він просить суд зобов`язати вчинити державного виконавця, як і не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, що державний виконавець ухиляється від вчинення таких дій. Навпроти - матеріали виконавчого провадження свідчать про вжиття державним виконавцем за клопотанням стягувача заходів, які, за переконанням суду, були очевидно недоцільними (не привели б до виявлення майна боржника): наприклад, звернення до Акціонерного товариства "Українська залізниця", Державної служби морського та річкового транспорту України, Державного агентства рибного господарства, Державної служби інтелектуальної власності України, Державної авіаційної служби України, Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин".

Тобто, вимога скаржника про зобов`язання державного виконавця усунути допущене порушення шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій в виконавчому провадженні №52401203 є абстрактною та полягає у зобов`язанні державного виконавця вчиняти виконавчі дії, обов`язок із вчинення яких на нього покладений нормами Закону України "Про виконавче провадження".

Окрім того, суд здійснював розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про заміну Акціонерного товариства "К.Енерго" правонаступником та встановив, що стягувач, будучи обізнаним (принаймні міг бути обізнаний) про перебування боржника у стані припинення з жовтня 2018 року та відсутність будь-яких реальних результатів з виконання наказу №48/378 від 26.10.2011 (в тому числі, про безрезультатність розшуку майна боржника), залучив для вчинення заміни стягувача правонаступником адвоката, вартість послуг якого склала 10 670,00 грн., відшкодування яких заявник просив покласти на боржника.

Водночас, як вбачається із Єдиного державного реєструюридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" є діяльність у сфері права, в той час суду відомо із багаторічної практики, що реалізація такого права як заміна стягувача правонаступником не потребує значних знань у сфері права. З огляду на наведене, суд не вбачає доцільності і економічної обґрунтованості залучення суб`єктом, основним видом якого є діяльність у сфері права, додатково адвоката для надання послуг із заміни стягувача правонаступником.

Прикметно, що на час проведення електронного аукціону 27.07.2021 та укладення 02.08.2021 договору купівлі-продажу прав вимоги наказ суду №48/378 від 26.10.2011 перебував на виконанні вже майже 5 років та за цей час рішення суду не було виконане, а майно боржника не було виявлене, в той час як у зведеному виконавчому провадженні №52043190 більше 10 стягувачів, про що добросовісний набувач майнових прав міг знати на момент придбання таких прав вимоги. Отже, законні очікування набувача таких прав (скаржника) були обтяжені безрезультативним знаходженням виконавчого документу на виконанні протягом 5 років та перебуванням боржника (Комунального підприємства "Господар" Дарницького району м. Києва) у стані припинення, що значно зменшує вірогідність позитивного виконання рішення суду.

З огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" було залучено для надання правової допомоги адвоката, гонорар якого у кілька разів перевищує середньостатистичний, для представництва своїх інтересів в межах виконавчого провадження щодо стягнення з боржника, який впродовж 4 років перебуває в стані припинення та майно якого не було розшукане впродовж 6 років, в той час як у даному випадку державним виконавцем дійсно вчинялись необхідні та доцільні заходи для виконання рішення суду (на відміну від інших випадків, які траплялись у практиці суду), у стороннього спостерігача може скластись враження, що подання даної скарги в першу чергу було спрямоване на стягнення коштів із органу державної виконавчої служби в якості відшкодування послуг на професійну правничу допомогу.

Також судом враховано, що стягувач жодним чином не міг пояснити яким чином буде відновлене його порушене право на виконання судового рішення у разі визнання судом неправомірною бездіяльності державного виконавця з 28.09.2016 по 13.02.2022 з виконання спірного наказу суду, в той час як зобов`язання державного виконавця формально дотримуватись визначених Законом України "Про виконавче провадження" порядку та періодичності вжиття заходів для розшуку майна боржника є 1) фізично неможливим; 2) є дорого вартісним та потребує надмірних витрат людських та матеріальних ресурсів; 3) не матиме реальних результатів з огляду на перебування боржника в стані припинення впродовж останніх 4 років.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

З конструкції частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим відповідно до частини 3 статі 16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема відмовити у захисті права, яким особа зловжила.

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).

Отже, у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод важливе значення має добросовісна поведінка учасників справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №9901/11/19).

Суд відзначає, що інститут відшкодування витрат учасника справи на оплату професійної правничої допомоги не повинен та не може використовуватись з метою завдання матеріальних збитків іншій особі по справі або з метою збагачення за рахунок іншої особи.

Щодо практики Верховного Суду, на яку посилається Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" у своїй скарзі, то суд відзначає, правові висновки касаційного суду були сформовані за інших обставин справи - в жодній справі не йшлося про стягнення коштів з боржника-комунального підприємства, який чотири роки перебуває у стані припинення, у виконавчому провадженні, що триває понад 6 років та в якому більше 10 стягувачів, на користь стягувача (скражника), який набув прав вимоги на п`ятому році примусового виконання наказу суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що державним виконавцем в певній мірі порушено приписи Закону України "Про виконавче провадження" в частині порядку та періодичності вжиття всіх заходів для виконання наказу №48/378 від 26.10.2011, однак такі порушення обумовлені необхідністю дотримання балансу між інтересами Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" та десятками тисяч інших стягувачів, необхідністю забезпечення раціональності використання людських та матеріальних ресурсів, а також відсутній будь-який причиново-наслідковий зв`язок між даними порушеннями та фактичним невиконанням наказу суду №48/378 від 26.10.2011, в той час як матеріали зведеного виконавчого провадження №52043190 свідчать про вжиття державним виконавцем необхідних, доцільних та достатніх заходів, спрямованих на виконання наказу Господарського суду міста Києва №48/378 від 26.10.2011, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про неможливість визнання протиправною бездіяльність державного виконавця з 28.09.2016 по 13.02.2022.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судом відмолено в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", то судові витрати стягувача, понесені у зв`язку з поданням даної скарги, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс".

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 74, 124, 129, 233, 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовити.

2. Судові витрати стягувача, понесені у зв`язку з поданням даної скарги, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс".

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (02.06.2022) та у відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскарження протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено 13.06.2022.

Суддя Р.В. Бойко