Постанова

від 12.06.2022 по справі 466/4411/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/4411/17 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.

Провадження № 22-ц/811/3895/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів: Ванівського О.М., Крайник Н.П.,

при секретарі Ждан К.О.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суд м. Львова від 23 вересня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Фідобанк», ТзОВ «ФК «Авераж», ТзОВ «Фінанс траст груп», ТзОВ «ФК «Інновація» про визнання недійсним договору та визнання договорів нікчемними,-

В С Т А Н О В И В :

19.06.2017 року ТзОВ «Фінансова компанія «Інновація» звернулась до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 014/1722/5/12128 від 24.03.2008р. в розмірі 5534,70 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.06.2017р. становить 143875,70 гривень, 3% річних в сумі 116,77 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.06.2017р. становить 3035,46 грн. та судовий збір в розмірі 2203,68 гривень.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28 вересня 2017 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» заборгованість за кредитним договором № 014/1722/5/12128 від 24.03.2008р. в розмірі 5406,72 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.06.2017 р. становить 146911,16 грн. (сто сорок шість тисяч дев`ятсот одинадцять гривень шістнадцять копійок). Стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» судовий збір в розмірі 2203,68 (дві тисячі двісті три ) гривні 68 (шістдесят вісім) копійок.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 24.03.2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», (правонаступником якого по всіх правах та обов`язках є ПAT «Фідобанк» укладено Кредитний договір з фізичною особою №014/1722/5/12128 (далі - Договір кредиту). Відповідно до Договору кредиту позичальник отримав у тимчасове користування грошові кошти в сумі 17800,00 дол. США з кінцевим терміном повернення кредиту до 23 березня 2015 року.

28 серпня 2014 року між ПАТ «Фідобанк» (що є правонаступником всіх прав та обов`язків ВАТ «Ерсте Банк» та ПАТ «Ерсте Банк») та TOB «ФК «Авераж» ідентифікаційний код 39115791) укладено Договір відступлення права вимоги №1 та Договір №1 про відступлення права за договорами застави відповідно до яких було відступлене право вимоги за Договором кредиту та Договором застави.

В свою чергу TOB «ФК «Авераж» (ідентифікаційний код 39115791) відступило вказані права вимоги до TOB «Фінанс траст груп», (далі Заставодержатель) на підставі Договору про відступлення права вимоги 15/04/2015/01 від 15 квітня 2015 року та Договору про відступлення права вимоги за договорами застави від 15 квітня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. та зареєстрованого в реєстрі за №480.

Надалі вказаний кредитний договір був відступлений на TOB «ФК «Інновація», що підтверджує договір про відступлення права вимоги №2 від 08.02.2017 р.

Згідно з п. 5.1. Кредитного договору Позичальник зобов`язаний використати кредит на зазначені у Договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту, сплату нарахованих відсотків та інших платежів на умовах передбачених цим Договором.

На порушення умов Кредитного договору, вимог статей 526, 530, 625, 1054 Цивільного кодексу України, позичальник не виконав зобов`язання по своєчасній сплаті платежів по кредиту, процентів за користування коштами за Кредитним договором, у зв`язку з чим у Позичальника виникла заборгованість перед Позивачем.

Заборгованість відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 014/1722/5/12128 від 24.03.2008р. становить 4111,96 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.06.2017 р. становить 106 891,27 грн., з яких: 4111, 96 доларів США - заборгованість за кредитом; 00,00 дол. США - заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках.

03.06.2016 р. TOB «Фінанс траст груп», було відправлено повідомлення (вимогу) №1038 від 01.06.2016 р. з вимогою сплати вищевказаної суми боргу протягом 30 (тридцяти) днів з моменту отримання зазначеної вимоги.

Однак, станом на момент подання позовної заяви відповідачем, жодних дій щодо погашення боргу здійснено не було.

30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Фідобанк», ТзОВ «ФК «Авераж», ТзОВ «Фінанс траст груп», ТзОВ «ФК «Інновація» про визнання недійсним договору та визнання договорів нікчемними, в якому просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним, з моменту укладання, договір відступлення права вимоги №1 від 28.08.2014 року за кредитним договором № 014/1722/5/12128 від 24 березня 2008 року, який укладено між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Авераж»; визнати недійсним, з моменту укладання, договір відступлення права вимоги №15/04/2015/01 від 15.04.2015 року за кредитним договором № 014/1722/5/12128 від 24 березня 2008 року, який укладено між ТОВ «Фінансова компанія «Авераж» та ТОВ «Фінанс траст груп»; визнати недійсним, з моменту укладання, договір відступлення права вимоги №2 від 08.02.2017 року за кредитним договором № 014/1722/5/12128 від 24 березня 2008 року, який укладено між ТОВ «Фінанс траст груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Інновація».

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 24.03.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПУАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/1722/5/12128 за яким банк надав позичальнику кредит в сумі 17 800,00 доларів США строком на 7 років. Відсотки за користування кредитом, встановлюються в наступних розмірах:

- перший рік користування кредитом - 11,5% річних,

- другий рік користування кредитом - 11,0% річних,

- третій рік користування кредитом - 10,5% річних,

- четвертий рік користування кредитом - 10,0% річних,

- п`ятий рік користування кредитом - 9,5% річних,

- шостий рік користування кредитом - 9,0% річних,

- сьомий рік користування кредитом - 8,5% річних.

Кінцевий термін погашення кредиту - 25 березня 2015 року (включно). Позичальнику кредит надано для придбання автомобіля марки «Honda Civic», 2008р.в.

В забезпечення зобов`язання за кредитним договором 24.03.2008 між ОСОБА_1 та ВАТ «Ерсте Банк» було укладено договір застави транспортного засобу, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Бережною Л.П., реєстровий №1629, за умовами якого ОСОБА_1 передав банку в заставу належний йому автомобіль Honda Civic, 2008р.в., д.н.з. НОМЕР_2 . Предмет застави оцінено сторонами в сумі 142 915,00 грн.

28.08.2014 року ПУАТ «Фідобанк» (як правонаступник ПАТ «Ерсте Банк») та «Фінансова компанія «Авераж» уклали договір про відступлення права вимоги №1 до боржників за кредитними договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/1722/5/12128 від 24.03.2008р.

Відповідно до п.2.1 вказаного договору первісний кредитор (банк) передає (відступає) новому кредитору (фінансова компанія) свої права вимоги до боржників за кредитними договорами та/або іншими договорами про надання банківських послуг в обсязі та на умовах, що існують на момент укладання цього договору.

15.04.2015 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авераж» та ТОВ «Фінанс траст груп» укладено договір про відступлення права вимоги №15/04/2015/01, шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/1722/5/12128 від 24.03.2008р.

08.02.2017 року між ТОВ «Фінанс траст груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» укладено договір про відступлення права вимоги №2, шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/1722/5/12128 від 24.03.2008р.

Таким чином, укладаючи вказаний договір ТОВ «Фінансова компанія «Авераж» набула право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги. Така різниця виразилася в отриманні ТОВ «Фінансова компанія «Авераж» від первісного кредитора таких прав щодо боржника: а) права вимоги на стягнення (отримання) від боржника будь-яких грошових нарахувань та вимог, у тому числі передбачених кредитним договором заходів відповідальності, які виникли у первісного кредитора до боржника до моменту укладення цього договору; б) права вимоги, які випливають з факту неналежного виконання боржником умов кредитного договору, в тому числі право на дострокове стягнення суми кредиту, процентів та інших пов`язаних з цим сум; в) права будь-яких інших вимог згідно кредитного договору №014/1722/5/12128.

Відтак ОСОБА_2 вказує, що наведене свідчить про те, що укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Авераж» та ПУАТ «Фідобанк» оспорюваний договір за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов`язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваного у даній справі договору не змінює його правової природи.

З укладенням договору про відступлення права вимоги у кредитному договорі №014/1722/5/12128 від 24.03.2008 відбулася заміна кредитодавця-банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу юридичну особу, - ТОВ «Фінансова компанія «Авераж», яка згідно даних сайту Нацкомфінпослуг не має ліцензій, виданих Нацкомфінпослуг. Тобто не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.

Крім того вказує, що відповідно до висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 11.09.2018 по справі №909/968/16 - договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визнач розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

За таких обставин та з огляду на те, що за змістом частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюваний правочин суперечить наведеним вище приписам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, тому такий договір підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої ст.215 Цивільного кодексу України.

ПУАТ «Фідобанк» , відповідно до вимог глави 73 ЦК України, не мало права відступати ТОВ «Фінансова компанія «Авераж» своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника ОСОБА_1 ).

Враховуючи викладене ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем ПУАТ «Фідобанк» порушено вимоги законодавства в сфері фінансових послуг, а саме: ч.2 ст.2 Закону, відповідно до якої, фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності; ч.5 ст. 5 Закону, відповідно до якої, фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону.

Вважає доведеним з її сторони про недійсність правочину, а саме договору відступлення права вимоги №1 від 28.08.2014 року за кредитним договором №014/1722/5/12128 від 24.03.2008 року, укладеного між ПУАТ «Фідобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Авераж».

Як наслідок недійсними є договори відступлення права вимоги №15/04/2015/01 від 15.04.2015 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авераж» та ТОВ «Фінанс траст груп» та від 08.02.2017 року №2 між ТОВ «Фінанс траст груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Інновація». Враховуючи вищевикладене, для захисту своїх прав ОСОБА_1 вимушений звернутися з зустрічним позовом до суду.

Рішенням Шевченківського районного суд м. Львова від 23 вересня 2021 року первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» заборгованість за кредитним договором № 014/1722/5/12128 від 24.03.2008р. в розмірі 5406,72 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.06.2017 р. становить 146911,16 грн. (сто сорок шість тисяч дев`ятсот одинадцять гривень шістнадцять копійок).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» судовий збір в розмірі 2203,68 (дві тисячі двісті три ) гривні 68 (шістдесят вісім) копійок.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Фідобанк», ТзОВ «ФК «Авераж», ТзОВ «Фінанс траст груп», ТзОВ «ФК «Інновація» про визнання недійсним договору та визнання договорів нікчемними - відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. Звертає увагу, що судом неправильно взято до уваги офіційний курс НБУ, оскільки, станом на 14.06.2017 він дорівнює 25.99 грн за один долар США, в той час, як з розрахунків позивача, які суд взяв до уваги, виплаває курс в розмірі 27.17 грн за один долар США. Також звертає увагу про незаконність стягнення з нього пені за порушення строків повернення кредиту в сумі 1422,74 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.06.2017 становить 36984,43 грн. та 3% річних в доларах за згаданим курсом. Зазначає про безпідставність нарахування пені, оскільки з 03.12.2015 по 23.03.2021 він проходив військову службу в органах прокуратури України на різних посадах. Окрім цього, суд безпідставно відмовив в задоволенні зустрічного позову, не врахував, що ТОВ «Фінансова компанія «Авераж» не має ліцензії, виданих Нацкомфінпослуг, не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.

В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2021 року у справі № 466/4411/17 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Фінансова компанія «Інновація» до нього, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/1722/5/12128 від 24.03.2008р. в розмірі 5406,72 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.06.2017р. становить 146911,16 гривень, та судовий збір в розмірі 2203,68 гривень - відмовити.

Задовольнити зустрічний позов до ПАТ «Фідобанк», ТзОВ «ФК «Авераж», ТзОВ «Фінанс траст груп», ТзОВ «ФК «Інновація» про визнання недійсним договору та визнання договорів нікчемними, з моменту укладання договору відступлення права вимоги №1 від 28.08.2014 року за кредитним договором № 014/1722/5/12128 від 24 березня 2008 року, який укладено між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Авераж»; визнати недійсним, з моменту укладання, договір відступлення права вимоги №15/04/2015/01 від 15.04.2015 року за кредитним договором № 014/1722/5/12128 від 24 березня 2008 року, який укладено між ТОВ «Фінансова компанія «Авераж» та ТОВ «Фінанс траст груп»; визнати недійсним, з моменту укладання, договір відступлення права вимоги №2 від 08.02.2017 року за кредитним договором № 014/1722/5/12128 від 24 березня 2008 року, який укладено між ТОВ «Фінанс траст груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Інновація».

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 02 червня 2022 року, є дата складення повного судового рішення - 13 червня 2022 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягаєдо часткового задоволення із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає частково.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація», суд виходив з тих обставин, що ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору допустив заборгованість в розмірі 4111,96 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.06.2017 р. складає 106 891,27 грн., з яких: 4111, 96 доларів США - заборгованість за кредитом; 00,00 дол. США - заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках, заборгованість по пені за порушення строків повернення кредиту за період з 04.07.2019 по 14.06.2017 в розмірі 1422,74 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.06.2017 р. становить 36984,43 грн., а також 3 % річних за період з 04.07.2019 по 14.06.2017 в розмірі 116,77 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.06.2017 р. становить 3035,46 грн., а загальна сума заборгованості складає 5406,72 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.06.2017 р. становить 146911,16 грн.

Ухвалюючи рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд виходив з тих обставин, щоукладені спірні Договори про відступлення права вимоги №1 від 28.08.2014 року за кредитним договором № 014/1722/5/12128 від 24 березня 2008 року, який укладено між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Авераж», №15/04/2015/01 від 15.04.2015 року за кредитним договором № 014/1722/5/12128 від 24 березня 2008 року, який укладено між ТОВ «Фінансова компанія «Авераж» та ТОВ «Фінанс траст груп», №2 від 08.02.2017 року за кредитним договором № 014/1722/5/12128 від 24 березня 2008 року, який укладено між ТОВ «Фінанс траст груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» відповідають вимогам ст. ст. 512, 513, 514 ЦК України та є договорами відступлення права вимоги, а не договором факторингу, а також, що під час укладання оспорюваних договорів сторонами було дотримано вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинення.

Колегія суддів з висновками суду щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Фідобанк», ТзОВ «ФК «Авераж», ТзОВ «Фінанс траст груп», ТзОВ «ФК «Інновація» про визнання недійсним договору та визнання договорів нікчемними погоджується і не погоджуєтьсяз висновком суду щодо стягнення пені та загальної суми розрахунку сум в гривнях згідно курсу НБУ станом на 14.06.2017 року з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що 24.03.2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», (правонаступником якого по всіх правах та обов`язках є ПAT «Фідобанк) укладено Кредитний договір з фізичною особою №014/1722/5/12128 (далі - Договір кредиту). Відповідно до Договору кредиту позичальник отримав у тимчасове користування грошові кошти в сумі 17800,00 дол. США з кінцевим терміном повернення кредиту до 23 березня 2015 року (а.с.9-10 т. 1).

28 серпня 2014 року між ПАТ «Фідобанк» (що є правонаступником всіх прав та обов`язків ВАТ «Ерсте Банк» та ПАТ «Ерсте Банк») та TOB «ФК «Авераж» (ідентифікаційний код 39115791) укладено Договір відступлення права вимоги №1 та Договір №1 про відступлення права за договорами застави, відповідно до яких було відступлене право вимоги за Договором кредиту та Договором застави (а.с.15-19 т.1).

В свою чергу TOB «ФК «Авераж» (ідентифікаційний код 39115791) відступило вказані права вимоги до TOB «Фінанс Траст Груп» (далі Заставодержатель) на підставі Договору про відступлення права вимоги 15/04/2015/01 від 15 квітня 2015 року та Договору про відступлення права вимоги за договорами застави від 15 квітня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. та зареєстрованого в реєстрі за №480 (а.с.23-26 т. 1).

Надалі вказаний кредитний договір був відступлений на TOB «ФК «Інновація», що підтверджує договір про відступлення права вимоги №2 від 08.02.2017р. (а.с.29-31 т.1).

Згідно з п. 5.1. Кредитного договору Позичальник зобов`язаний використати кредит на зазначені у Договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту, сплату нарахованих відсотків та інших платежів на умовах передбачених цим Договором.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Ст. 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, при цьому розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання доказується кредитором.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором не виконав, суми кредиту не повернув.

Так, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №014/1722/5/12128 від 24.03.2008р. становить 4111,96 доларів США, з яких: 4111, 96 доларів США - заборгованість за кредитом; 00,00 дол. США - заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках.

03.06.2016 р. TOB «Фінанс Траст Груп» відправлено повідомлення (вимогу) №1038 від 01.06.2016 р. з вимогою сплати вищевказаної суми боргу протягом 30 (тридцяти) днів з моменту отримання зазначеної вимоги.

Однак, станом на момент подання позовної заяви відповідачем, жодних дій щодо погашення боргу здійснено не було.

Відповідно до п. 9.1. Кредитного договору у випадку порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій, передбачених положенням цього Договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Згідно із розрахунку пені за порушення строків повернення кредиту за період з 04.07.2016 по 14.06.2017, сума пені складає 1422,74 доларів США, однак згадана сума пені не підлягає стягненню в згаданому розмірі, оскільки така сума нарахована поза межами дії кредитного договору.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, право кредитодавця, нараховувати проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту, пеню та штраф припинилося зі спливом строку кредитування 23 березня 2015 року, а тому починаючи із зазначеної дати банк чи інша особа, яким відступлено право вимоги, не мають права нараховувати пеню за користування кредитом в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Дана позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладених в Постанові від 28 березня 2018 року справа № 444/9519/12.

Враховуючи наведене, рішення Шевченківського районного суд м. Львова від 23 вересня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 пені в розмірі 1422,74 доларів США підлягає скасуванню, з ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

03.06.2016 р. TOB «Фінанс Траст Груп» відправлено повідомлення (вимогу) №1038 від 01.06.2016 р. з вимогою сплати вищевказаної суми боргу протягом 30 (тридцяти) днів з моменту отримання зазначеної вимоги.

Станом на момент подання позовної заяви відповідачем, жодних дій щодо погашення боргу здійснено не було.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється віл відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно із розрахунку 3 % річних від суми боргу - 4111,96 доларів США, сума процентів за період з 04.07.2016 по 14.06.2017 склала 116,77 доларів США.

Згаданий розмір 3% річних від простроченої суми є таким, що підлягає задоволення.

В той же час, стягуючи заборгованість за кредитним договором, пеню та 3% річних, суд прийшов до висновку, що загальна сума заборгованості становить 5406,72 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.06.2017 становить 146911,16 грн., що є помилковим, оскільки враховуючи згадані суми, курс долара США мав становить (146911/5406.72) 27,1719 гривні за 1 долар США.

Згідно відомостей з сайту Національного банку України, офіційний курс гривні щодо долара станом на 14.06.2017 становить 2599,5212 грн. за 100 доларів США.

Враховуючи офіційний курс гривні щодо долара, станом на 14.06.2017, заборгованість за тілом кредиту в сумі 4111,96 доларів США становить - 106891,27 гривні, а 3% річних нарахованих згідно ст. 625 ЦК України за період з 04.07.2016 по 14.06.2017 в розмірі 116,77 доларів США, становить 3035,46 грн.

Щодо покликання скаржника на те, що з 03.12.2015 по 23.03.2021 року він проходив військову службу в органах прокуратури України, як на підставу для ненарахування йому процентів, суд звертає увагу, що 3% річних нарахованих згідно ст. 625 ЦК України за період з 04.07.2016 по 14.06.2017 в розмірі 116,77 доларів США, становить 3035,46 грн., щодо яких суд прийшов до висновку про стягнення з останнього, суд зазначає, що згадані проценти не є процентами за користування кредитом, в зв`язку з чим підлягають стягненню з останнього.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Фідобанк», ТзОВ «ФК «Авераж», ТзОВ «Фінанс траст груп», ТзОВ «ФК «Інновація» про визнання недійсним договору та визнання договорів нікчемними, в якому просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним, з моменту укладання, договір відступлення права вимоги №1 від 28.08.2014 року за кредитним договором № 014/1722/5/12128 від 24 березня 2008 року, який укладено між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Авераж»; визнати недійсним, з моменту укладання, договір відступлення права вимоги №15/04/2015/01 від 15.04.2015 року за кредитним договором № 014/1722/5/12128 від 24 березня 2008 року, який укладено між ТОВ «Фінансова компанія «Авераж» та ТОВ «Фінанс Траст Груп»; визнати недійсним, з моменту укладання, договір відступлення права вимоги №2 від 08.02.2017 року за кредитним договором № 014/1722/5/12128 від 24 березня 2008 року, який укладено між ТОВ «Фінанс траст груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Інновація», суд першої інстанції в задоволенні такого позову правильного відмовив, з тих підстав, що оскаржувані договора є договорами відступлення права вимоги, а не договором факторингу, а отже, відсутні підстави, передбачені ст. ст. 203, 215 ЦК України, для визнання їх недійсними.

Як вже встановлено судом, 28 серпня 2014 року між ПАТ «Фідобанк» (що є правонаступником всіх прав та обов`язків ВАТ «Ерсте Банк» та ПАТ «Ерсте Банк») та TOB «ФК «Авераж» укладено Договір про відступлення права вимоги №1 та Договір №1 про відступлення права за договорами застави, відповідно до яких було відступлене право вимоги за Договором кредиту №014/1722/5/12128 від 24.03.2008р. та Договором застави.

Крім того, TOB «ФК «Авераж» відступило вказані права вимоги TOB «Фінанс Траст Груп» (далі Заставодержатель) на підставі Договору про відступлення права вимоги 15/04/2015/01 від 15 квітня 2015 року та Договору про відступлення права вимоги за договорами застави від 15 квітня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. та зареєстрованого в реєстрі за №480.

Надалі, вказаний вище кредитний договір №014/1722/5/12128 від 24.03.2008р. був відступлений TOB «ФК «Інновація», що підтверджується Договором про відступлення права вимоги №2 від 08.02.2017р.

Позивач у зустрічному позові зазначає, що договори відступлення права вимоги укладені з порушенням закону, а саме був укладений договір відступлення права вимоги замість договору факторингу; стороною в договорі (фактор) виступає неналежна сторона (не фінансова установа); договір не містить істотну умову, а саме не вказано відступлення права вимоги до конкретного боржника (до ОСОБА_1 ); договір не містить істотну умову, а саме суму вимоги до боржника.

З зазначених позивачем за зустрічним позовом обставин, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у Постанові від 10 червня 2015 року у справі № 6-449цс15, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

При цьому, за змістом ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Іншого укладеного між позивачем та відповідачами кредитного договору не передбачено.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, позивач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Ні законом, ні, тим більше умовами Кредитного договору, не встановлено заборони позичальникові відступати право вимогами за укладеним договором, тим більше обов`язку повідомляти про це боржника.

Суд першої інстанції доречно звернув увагу, що з точки зору закону одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

У статті 1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Поняття факторингу визначено в ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Важливою відмінністю між договором факторингу та договором відступлення права вимоги є те, що при відступленні права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору боргові зобов`язання боржника і більше взаємовідносин не має ні з боржником, ні з новим кредитором щодо перерахування коштів первісному кредитору, тож фактично відбувається купівля-продаж права вимоги боргових зобов`язань. А за договором факторингу фактор може отримувати кошти і від клієнта, і від боржника, вони розраховуються із фактором, що передбачено статтею 1084 Цивільного кодексу України. Між договором про відступлення права вимоги та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є лише одна спільна риса: вони базуються на заміні кредитора у зобов`язанні (відступлення права вимоги).

При цьому однією із відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення права вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження за плату, тобто взамін права вимоги, клієнт отримує послугу, що пролягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов`язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у справах № 910/7038/17 від 31.01.2018 року, № 910/7320/17 від 11.09.2018 року.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №352 від 06 лютого 2014 року «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

При цьому, основною відмінністю договору факторингу від інших договорів відступлення права вимоги є його оплатний характер зі сторони клієнта (особи, яка передає право вимоги), тобто те, що він має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй в розпорядження визначеної суми грошових коштів за окрему відповідну плату, розмір якої визначається договором. До того ж право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язань клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Факторинг є фінансовою послугою в розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», тобто операцією з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку.

Таким чином, основні права та обов`язки сторін за цим договором полягають у здійсненні фінансування з метою отримання прибутку шляхом передачі грошових коштів іншій стороні за плату, обумовлену договором, а відступлення права вимоги є складовою частиною господарської операції.

Крім того, факторинг становить регулярно здійснювану операцію, згідно якої на фактора покладаються певні додаткові обов`язки та який діє і після того, як фактор виплатив клієнту кошти, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту, коли боржник виплатив факторові кошти за первісним договором.

Разом з тим, статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Аналіз ст. 512, 1077 ЦК України свідчить про те, що цивільне право розмежовує правочин, предметом якого є відступлення права вимоги, а саме: договори з відступлення права вимоги (договори цесії) та договори факторингу.

Під час цесії може бути відступлене право як грошової, такі не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги.

При цьому, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Цей договір може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

У такому випадку на відносини цесії поширюється положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

При відступлені права вимоги до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 514 ЦК України).

Однією з відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення права вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження за плату, тобто взамін на права вимоги, клієнт отримує послугу, що полягає у передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов`язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними.

Договір факторингу та купівлі-продажу права грошової вимоги мають відмінності у строках дії таких договорів. Договір купівлі-продажу права грошової вимоги припиняє свою дію після того, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, а новий кредитор оплатив її вартість. Договір факторингу діє також після того, як фактор оплатив клієнту вартість грошової вимоги, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту коли боржник (або клієнт, якщо це передбачено договором факторингу) виплатить факторові кошти за первісним договором.

Зі змісту оспорюваних договорів вбачається, що предметом договору є майнові права.

Отже, спірні договори за своєю правовою природою були оплатними договорами відступлення права вимоги, а не договором факторингу, оскільки за укладеним договором жодна зі сторін не передала грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату.

Тому доводи скаржника викладені у зустрічній позовній заяві та апеляційній скарзі, що спірні договори відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами є договорами факторингу є необґрунтованими.

Крім того, посилання позивача на те, що підтвердженням того, що оспорювані договори є договорами факторингу, є висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №909/968/16 не заслуговують на увагу, оскільки правовідносини у даній справі та справі, яка переглядалася Верховним Судом, не є подібними. Так, у справі, яка переглядалася касаційним судом встановлено обставини, що оспорюваний договір було укладено між юридичними особами за наслідками досягнутої між ними домовленості.

А у даній справі, спірний договір був оплатним договором відступлення права вимоги та за укладеним договором жодна із сторін не передала грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату.

Таким чином, предметом договору факторингу, згідно зі статтею 1078 ЦК України, може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).

В той же час, на чому ґрунтуються ці твердження позивача, при зверненні до суду не зазначає і будь-яких доказів цим твердженням не надано ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

Під час укладання оспорюваних договорів сторонами було дотримано вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинення, а позивач за зустрічним позовом (скаржник) не надав будь-яких доказів, які б відповідали вимогам ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження зазначених ним обставин, а укладені між відповідачами договори відповідають вимогам закону, волевиявленню сторін при їх укладенні, в зв`язку з чим рішення Шевченківського районного суд м. Львова від 23 вересня 2021 рокув цій частині потрібно залишити без змін

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація»задоволено частково, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1648,91 грн., однак, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволено частково, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація»в користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір понесений ним за оскарження рішення суду в суді апеляційної інстанції в розмірі 832,16 грн., проте, враховуючи норму ч.10 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація»підлягають стягненню судовий збір в розмірі 816,75 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суд м. Львова від 23 вересня 2021 рокускасувати в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а також в частині вирішення питання судових витрат та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» заборгованість за кредитним договором № 014/1722/5/12128 від 24.03.2008р. в розмірі 4228,73 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.06.2017 р. становить 109926,73 грн. (сто дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять шість гривень 73 копійки), з яких:

заборгованість за кредитом 4111,96 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.06.2017 р. становить 106891,27 грн;

3% річних - 116,77 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14.06.2017 р. становить 3035,46 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» судовий збір в розмірі 816,75 грн.

В решті рішення Шевченківського районного суд м. Львова від 23 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 13 червня 2022 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: О.М. Ванівський

Н.П. Крайник