Постанова

від 07.06.2022 по справі 278/554/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 278/554/21

провадження № 61-21137 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ,

представник фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

треті особи: територіальна громада в особі Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, товариство з обмеженою відповідальністю «Украгро-Полісся»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року у складі судді Грубіяна Є. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Борисюка Р. М., додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Борисюка Р. М.; касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Украгро-Полісся» на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ), треті особи: територіальна громада в особі Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, товариство з обмеженою відповідальністю «Украгро-Полісся»,про скасування наказу, визнання договору оренди недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і державної реєстрації земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням загальних зборів учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Садки» (далі - СТОВ «Садки») від 18 вересня 2009 року надано їй дозвіл на виділення майна у натурі, оформлення технічної документації та права власності на корівник кам`яний, пункт штучного осіменіння та гноєсховище бетонне 15х75 м. Відповідно до накладної СТОВ «Садки» від 20 вересня 2009 року їй виділено вищевказане майно у рахунок майнового паю. 01 лютого 2010 року вона отримала два свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Садки СТОВ «Садки» та СТОВ «Садки»

11 липня 2018 року вона зареєструвалаправо приватної власності на будівлю гноєсховища, загальною площею 1 086 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 липня 2018 року. Згідно з висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи Центру будівельних та земельних експертиз від 08 січня 2019 року № 84/01-2019 споруда гноєсховища на 38 % розміщена у межах сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 1822086300:01:000:1149, яка розташована по АДРЕСА_1 , а 62 % споруди розташовано у межах несформованої земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації, яка міститься у Державному земельному кадастрі, земельна ділянка, загальною площею 1,6464 га, кадастровий номер 1822086300:01:000:1149, яка розташована по АДРЕСА_1 перебуває в оренді у ФОП ОСОБА_3 строком на 25 років згідно з договором оренди від 25 травня 2015 року № 558/06, який укладено на виконання наказу головного управління Держземагентства у Житомирській області від 05 грудня 2014 року № 6-2580/14-14-СГ зі змінами, внесеними наказом головного управління Держземагентства у Житомирській області від 15 травня 2015 року № 102, про передачу в оренду спірної земельної ділянки.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 липня 2015 року індексний номер 22485562 зареєстровано право оренди ФОП ОСОБА_3 вищевказаної земельної ділянки. Головним управлінням Держземагентства у Житомирській області земельну ділянку по АДРЕСА_1 було передано із державної власності у комунальну власність Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 січня 2021 року, індексний номер 56108689 про право комунальної власності на земельну ділянку.

Головним управлінням Держземагентства у Житомирській області при видачі наказу про передачу в оренду вказаної земельної ділянки ФОП ОСОБА_3 та укладенням з останньою договору оренди цієї земельної ділянки, на якій розташована частина гноєсховища, й реєстрацією права оренди порушено положення статті 41 Конституції України, статей 319, 321 ЦК України та її право приватної власності, оскільки вона не може повноцінно використовувати споруди гноєсховища в існуючому стані та вони потребують робіт щодо відновлення конструктивних елементів до стану, який забезпечує належне їх використання, так як для забезпечення доступу для здійснення робіт з розвантаження автотранспорту та відповідних механізмів наявна необхідність влаштування дороги. На території гноєсховища знаходяться встановлені ФОП ОСОБА_3 паркан та виробничі приміщення, чим порушено її права на володіння, користування і розпорядження власністю, так як частина належного їй на праві власності гноєсховища зайнята.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсним договір оренди землі від 25 травня 2015 року № 558/06, укладений між головним управлінням Держземагентства у Житомирській області та ФОП ОСОБА_3 ;

- скасувати наказ головного управління Держземагентства у Житомирській області від 05 грудня 2014 року № 6-2580/14-14-СГ зі змінами, внесеними наказом головного управління Держземагентства у Житомирській області від 15 травня 2015 року № 102;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 липня 2015 року, індексний номер 22485562 про право оренди спірної земельної ділянки;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 січня 2021 року, індексний номер 56108689 про право комунальної власності на спірну земельну ділянку;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, загальною площею 1,6464 га, кадастровий номер 1822086300:01:000:1149, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ головного управління Держземагентства у Житомирській області від 05 грудня 2014 року № 6-2580/14-14-СГ зі змінами, внесеними наказом головного управління Держземагентства у Житомирській області від 15 травня 2015 року № 102. Визнано недійсним договір оренди землі від 25 травня 2015 року № 558/06, укладений між головним управлінням Держземагентства у Житомирській області та ОСОБА_3 на земельну ділянку, загальною площею 1,6464 га, кадастровий номер 1822086300:01:000:1149 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться на території Житомирського району Житомирської області. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 липня 2015 року, індексний номер 22485562 про право оренди земельної ділянки, загальною площею 1,6464 га, кадастровий номер 1822086300:01:000:1149, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 січня 2021 року, індексний номер 56108689 про право комунальної власності на земельну ділянку, загальною площею 1,6464 га, кадастровий номер 1822086300:01:000:1149 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, загальною площею 1,6464 га, кадастровий номер 1822086300:01:000:1149 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться на території Житомирського району Житомирської області у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що протиправними діями головного управління Держземагентства у Житомирській області порушено права позивачки, оскільки на переданій в оренду ФОП ОСОБА_3 земельній ділянці розташовано 38 % площі належного ОСОБА_1 нерухомого майна. Головне управління Держземагентства у Житомирській області, правонаступником якого є головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, видало оспорюваний наказ про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та передачі її в оренду, а ФОП ОСОБА_3 , уклавши оспорюваний договір оренди земельної ділянки, засипала частину майна позивачки та встановили паркан, зайнявши 38 % площі гноєсховища. Вищевказаними діями відповідачів порушено майнові права ОСОБА_1 . Інші вимоги позову про скасування реєстрації прав ФОП ОСОБА_3 на оренду спірної земельної ділянки є похідними, оскільки вчинені на підставі незаконного рішення головного управління Держземагентства у Житомирській області та недійсного правочину.

Позивачкою строк позовної давності, про застосування якого просили ФОП ОСОБА_3 та треті особи, не пропущено, оскільки згідно з частиною другою статті 264 ЦК України його перервано пред`явленням ОСОБА_1 у серпні 2018 року позову до ТОВ «Украгро-Полісся» та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, а постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 278/2521/18, провадження № 61-14848св 19, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 залишено без задоволення, постанову Житомирського апеляційного суду від 02 липня 2019 року у частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю залишено без змін.

Крім того, порушення прав позивача є триваючим та таким, яке не передбачає перебігу строку позовної давності.

Додатковим рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 червня 2021 року стягнуто з відповідачів у дольовому порядку на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн, тобто по 6 000 грн з кожного.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року апеляційну скаргу представника ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року та додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 червня 2021 року залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ «Украгро-Полісся» на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року залишено без задоволення. Апеляційну скаргу територіальної громади в особі Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року та додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 червня 2021 року залишено без задоволення. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року та додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 червня 2021 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачці належало речове право власності на споруду гноєсховища і це право набуто нею у 2009 році на підставі рішення загальних зборів СТОВ «Садки» та накладної, відповідно до якої вказане нерухоме майно передано ОСОБА_1 у рахунок майнового паю. З урахуванням висновку судової будівельно-технічної і земельно-технічної експертизи Центру будівельних та земельних експертиз від 08 січня 2019 року № 84/01-2019, проведеної у справі № 278/2521/18, яким у сукупності з іншими доказами підтверджено, що виділена у 2014 році ОСОБА_3 в оренду спірна земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,6464 га, з кадастровим номером 1822086300:01:000:1149, розташована за межами населених пунктів Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області накладається на належну позивачці споруду гноєсховища.

Безпідставними є доводи відповідачів про те, що факт державної реєстрації позивачкою права власності на споруду гноєсховища лише у 2018 році, тобто після виділення ОСОБА_3 в оренду спірної земельної ділянки, є підставою для відмови у позові, оскільки майнові права на вказане нерухоме майно вона набула у 2009 році.

Позивачкою строк позовної давності, про застосування якого заявлено ФОП ОСОБА_3 та третіми особами, перервано у серпні 2018 року шляхом звернення до суду з позовом до ТОВ «Украгро-Полісся», ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, а саме спірним гноєсховищем (справа № 278/2521/18). Отже, ОСОБА_1 строк позовної давності не пропущено.

Позивачкою обрано належний та ефективний спосіб захисту порушених прав. Підстав для відводу судді Грубіяна Є. О. (пункти 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України) немає.

Додатковою постановою Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 9 500 грн понесених витрат на правничу допомогу, тобто по 4 750 грн з кожного. У решті вимог відмовлено.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що витрати позивачки на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500 грн, з яких 2 000 грн за участь представника у судовому засіданні, 7 500 грн за підготовку та направлення відзивів на три апеляційні скарги, 3 000 грн за підготовку заперечень на відповіді на відзиви. Вказані витрати підтверджені належними доказами, у тому числі договором про надання правничої допомоги, актами наданих послуг, меморіальними ордерами на оплату гонорару адвоката.

Представником відповідача ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення зазначеної заяви про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а саме стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу у сумі 9 500 грн, враховуючи, що на стадії перегляду справи в апеляційному порядку подання заперечення на відзив ЦПК України не передбачено, а тому підстави для стягнення цих витрат відсутні.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі представник ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить оскаржувані на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ТОВ «Украгро-Полісся» просить оскаржувані рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі представник ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить оскаржувану додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року скасувати у частині стягнення з ФОП ОСОБА_3 судових витрат й ухвалити нове рішення, яким стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь позивачки не більше 1 500 грн на відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу, посилаючись на порушення норм судом процесуального права.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2022 року, від 17 лютого 2022 року, від 04 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 278/554/21 з Житомирського районного суду Житомирської області.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2022 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга представника ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року мотивована тим, що у суді першої інстанції суддя Грубіян Є. О. мав юридичну заінтересованість, тому був упередженим при розгляді цієї справи, оскільки він розглядав справу № 278/2521/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Украгро-Полісся» та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, тобто вже надавав оцінку аналогічним доказам у справі № 278/2521/18, на які позивачка посилалася й у цій справі № 278/554/21. Отже, ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 30 березня 2021 року безпідставно відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді та ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 06 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про відвід судді.

У суді першої інстанції було допущено порушення таємниці нарадчої кімнати, оскільки повний текст судового рішення виготовлявся не у нарадчій кімнаті, а за період проголошення вступної та розолютивної частини 28 травня 2021 року до проголошення повного тексту судового рішення 14 червня 2021 року суддя Грубіян Є. О. розглянув понад 100 інших справ.

СТОВ «Садки», приймаючи рішення про передачу позивачці гноєсховища, не мало права на земельну ділянку під вказаним об`єктом нерухомості, тому права ОСОБА_1 на земельну ділянку не порушені.

Позивачкою обрано неналежний спосіб захисту, оскільки визнання договору оренди землі від 25 травня 2015 року № 558/06 недійсним не поновить її прав.

При винесенні наказу від 05 грудня 2014 року № 6-2580/14-14-СГ про передачу в оренду ФОП ОСОБА_3 спірної земельної ділянки головне управління Держземагентства у Житомирській області діяло у межах своїх повноважень та укладення договору оренди землі від 25 травня 2015 року № 558/06 з ФОП ОСОБА_3 , права позивачки не порушено, оскільки вона не була власником гноєсховища станом на грудень 2014 року і травень 2015 року.

Позивачка незаконно набула право власності на приміщення гноєсховища.

ОСОБА_1 звернулася до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено ФОП ОСОБА_3 та третіми особами, оскільки позивачка довідалася про порушення своїх прав у грудні 2016 року, коли на спірній земельній ділянці був побудований паркан.

Касаційна скарга ТОВ «Украгро-Полісся»на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року мотивована тим, що ТОВ «Украгро-Полісся» на підставі договору оренди нерухомого майна від 01 січня 2021 року орендує у ФОП ОСОБА_3 належне їй нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці по АДРЕСА_1 , тому оскаржуваними судовими рішеннями порушені права товариства.

Позивачка звернулася до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено ФОП ОСОБА_3 та третіми особами, оскільки про порушення своїх прав вона знала з січня 2016 року, тобто з часу встановлення паркану на засипаній споруді гноєсховища.

Посилання судів на переривання ОСОБА_1 строку позовної давності шляхом звернення до суду з позовом до ТОВ «Украгро-Полісся», ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, а саме спірним гноєсховищем (справа №278/2521/18), є безпідставним, оскільки позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог, право на яку має позивач, що визначена ним в його позовній заяві, проте до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, позовна давність не переривається. Отже, ОСОБА_1 у справі № 278/2521/18 вимоги до головного управління Держземагентства у Житомирській області пред`явлені не були, тому строк позовної давності щодо вимог про скасування наказу головного управління Держземагентства у Житомирській області від 05 грудня 2014 № 6-2580/14-14-СГ та визнання недійсним договір оренди землі від 25 травня 2015 року № 558/06, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і державної реєстрації земельної ділянки не переривався.

Справу у районному суді розглянуто упередженим складом суду, оскільки суддя Грубіяна Є. О. розглядав справу № 278/2521/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Украгро-Полісся» та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, в якій позивачка долучила такі самі докази, яким суддею вже надавалася правова оцінка. Отже, суддя Грубіян Є. О. підлягав відводу.

ОСОБА_1 не була членом СТОВ «Садки», тому не мала права набути у власність майновий пай СТОВ «Садки».

Спірною частиною гноєсховища позивачка не володіє, нею фактично володіє ФОП ОСОБА_3 , що виключає можливість пред`явлення негаторного позову. Позивачкою право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано 11 липня 2018 року, а спірна земельна ділянка сформована та передана в оренду ФОП ОСОБА_3 у 2015 році. Таким чином, ОСОБА_1 пред`явлено віндикаційний позов, а не негаторний, за яким строк позовної давності не застосовується, оскільки порушення прав було б триваючим.

Судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2021 року відкрито провадження у справі № 278/1165/21 за позовом територіальної громади в особі Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області до ОСОБА_1 , комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання недійсними документів, на підставі яких зареєстровано право власності на нерухоме майно та про скасування рішення про державну реєстрацію на вказане майно, яка впливає на вирішення цієї справи.

Касаційна скарга представника ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року мотивована тим, що розмір відшкодування витрат на правничу допомогу є непропорційним розміру задоволених позовних вимог, оскільки до ФОП ОСОБА_3 фактично задоволено лише одну вимогу, а саме скасовано рішення про державну реєстрацію права на оренду земельної ділянки. Представником позивача належним чином не підтверджено витрати на професійну правничу допомогу.

Доводи особи, яка подала відзиви

У лютому 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу представника ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають.

Посилання ФОП ОСОБА_3 на упередженість судді Грубіяна Є. О. у суді першої інстанції є безпідставними, оскільки у цій справі № 278/554/21 та у справі № 278/2521/18, яка також розглядалася суддею Грубіяном Є. О., різні предмети спору, відсутні докази необ`єктивності та упередженості судді при розгляді справи у районному суді. ФОП ОСОБА_3 безпідставно посилалася на порушення у суді першої інстанції таємниці нарадчої кімнати, оскільки щодо таких обставин відсутні належні і допустимі докази.

Позивачка у 2009 році набула майнові права на приміщення гноєсховища, тому протиправними діями відповідачів порушено її права, часково зайнято належне ОСОБА_1 майно. Позивачка обрано належний та ефективний спосіб захисту, оскільки задоволення її позову призвело до відновлення порушених прав щодо належного їй нерухомого майна.

У квітні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу ТОВ «Украгро-Полісся»на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. ТОВ «Украгро-Полісся» не зазначено, яким чином оскаржуваними судовими рішеннями порушено його права, оскільки товариство лише орендує у ФОП ОСОБА_3 належне їй нерухоме майно. Посилання ТОВ «Украгро-Полісся» на пропуск позивачкою строку позовної давності, про застосування якого заявлено ФОП ОСОБА_3 та третіми особами, є безпідставними, оскільки правопорушення є триваючим, тому строк позовної давності до цих правовідносин не застосовується.

У травні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу представника ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року, посилаючись на те, що оскаржувана додаткова постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на його законність не впливають. Посилання ФОП ОСОБА_3 на непропорційність розміру відшкодування витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, оскільки такі витрати є співмірними зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою й підтверджені належними доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 04 березня 2019 року у справі № 278/2521/18 позов ОСОБА_1 , який було пред`явлено у серпні 2018 року, задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_3 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні спорудою гноєсховища, що розташована по АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу відповідних приміщень; зобов`язано ТОВ «Украгро-Полісся» усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 спорудою гноєсховища, шляхом демонтажу паркану, яким огороджена земельна ділянка, площею 1,6464 га з кадастровим номером 1822086300:01:000:1149, у межах гноєсховища та на відстані 4,5 м від нього з північно-східної та південно-західної частин і проведенню робіт, які б забезпечували використання гноєсховища у стані який передував його зайняттю. У задоволенні зустрічного позову ТОВ «Украгро-Полісся» до ОСОБА_1 , державного реєстратора комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію прав власності ОСОБА_1 , у тому числі на приміщення гноєсховища, відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с. 58-60, т. 1).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 02 липня 2019 року у справа № 278/2521/18, залишеною без змін при касаційному перегляді, апеляційну скаргу ТОВ «Украгро-Полісся» задоволено частково, рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 березня 2019 року у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю скасовано, ухвалено нове рішення про залишення її позову без задоволення. У решті рішення суду залишити без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с. 61-64, т. 1).

При розгляді справи № 278/2521/18 судами установлено, що рішенням загальних зборів учасників СТОВ «Садки» від 18 вересня 2009 року надано дозвіл на виділення майна ОСОБА_1 у натурі, оформлення технічної документації та права власності на корівник кам`яний, пункт штучного осіменіння та гноєсховище бетонне 15х75 м.

Відповідно до накладної СТОВ «Садки» від 20 вересня 2009 року ОСОБА_1 виділено вищевказане майно в рахунок майнового паю.

01 лютого 2010 року ОСОБА_1 отримала два свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Садки СТОВ «Садки» та СТОВ «Садки» серії ЖИ-6 №325977 та серії ЖИ-6 № 325976.

28 квітня 2010 року позивачка виготовила технічний паспорт на споруду гноєсховища, розташованого по АДРЕСА_1 , площа споруди 1 086 кв. м (а.с. 20-27, т. 1).

05 грудня 2014 року головне управління Держземагентства у Житомирській області наказом № 6-2580/14-14-сг затвердило ОСОБА_3 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та передало в оренду останній земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,6464 га, з кадастровим номером 1822086300:01:000:1149, розташовану на території Житомирського району за межами населених пунктів Садківської сільської ради (а.с. 73, т. 1).

25 травня 2015 року між головним управлінням Держземагентства у Житомирській області та ФОП ОСОБА_3 укладено договір оренди землі № 558/06, за умовами якого останній передано в оренду вищевказану земельну ділянку строком на 25 років (а.с. 74-81, т. 1).

У 2016 році ТОВ «Еліт-центр» на замовлення ФОП ОСОБА_3 виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки у натурі (на місцевості), що перебуває в оренді останньої (а.с. 82-192, т. 1).

11 липня 2018 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на об`єкт нерухомого майна - гноєсховище за відповідним реєстраційним номером, що розташоване по АДРЕСА_1 .

Висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи Центру будівельних та земельних експертиз від 08 січня 2019 року № 84/01-2019, проведеної у справі № 278/2521/18, встановлено, що у межах земельної ділянки, площею 1,6464 га, з кадастровим номером 1822086300:01:000:1149 по АДРЕСА_1 , яка перебуває в оренді ФОП ОСОБА_3 , наявна частина споруди гноєсховища, що розташована по АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 . Площа накладення земельної ділянки на гноєсховище становить 38 % (а.с. 28-57, т. 1).

05 січня 2021 року орендована ФОП ОСОБА_3 земельна ділянка на підставі наказу головного управління Держгеокадастру від 24 листопада 2020 року № 6-ОТГ перейшла у комунальну власність Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23 лютого 2021 року спірна земельна ділянка перебуває в оренді ФОП ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі від 25 травня 2015 року № 558/06 (а.с.119-120, т. 1).

У березні 2021 року представником ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 було подано заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 205-207, т. 1).

У квітні 2021 року ТОВ «Украгро-Полісся» було подано заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 74-75, т. 2).

У квітні 2021 року представником територіальної громади в особі Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області було подано заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 93-96, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги представника ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ТОВ «Украгро-Полісся» підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є право володіння.

Згідно зі статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

У частині першій статті 377 ЦК України (у редакції, чинній на час реєстрації права власності позивачки на гноєсховище) передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Стаття 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного та цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 зазначеного Кодексу слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19) наголошено, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47 цс 20).

З огляду на вказане доводи касаційної скарги представника ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про невірне застосування судами положень статей 120, 377 ЦК України є безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 у 2009 році на підставі рішення загальних зборів СТОВ «Садки» набула речове право на споруду гноєсховища, а виділена у 2014 році в оренду спірна земельна ділянка ФОП ОСОБА_3 частково накладається на належну позивачці споруду гноєсховища, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі оціненими судами у сукупності і взаємозв`язку, у тому числі висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи Центру будівельних та земельних експертиз від 08 січня 2019 року № 84/01-2019, яку проведено у справі № 278/2521/18.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що протиправними діями відповідачів порушено права позивача на належне йому на праві власності нерухоме майно, оскільки він позбавлений можливості користуватися частиною гноєсховища, на яку накладається передана в оренду ФОП ОСОБА_3 спірна земельна ділянка.

Посилання касаційної скарги представника ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на те, що оскаржуваними наказами головного управління Держземагентства у Житомирській області та договором оренди землі, права позивачки не порушено, оскільки вона не була власником гноєсховища станом на грудень 2014 року і травень 2015 року, є безпідставними, так як ОСОБА_1 у 2009 році набула речове право на споруду гноєсховища.

Доводи касаційних скарг ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , та ТОВ «Украгро-Полісся» про те, що позивачка незаконно набула право власності на приміщення гноєсховища, на увагу не заслуговують, так як питання щодо правомірності набуття позивачкою права власності на вказане нерухоме майно було предметом розгляду у справі № 278/2521/18 за зустрічним позовом ТОВ «Украгро-Полісся» про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію прав власності ОСОБА_1 , у задоволенні якого рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 04 березня 2019 року, залишеним у цій частині без змін при апеляційному та касаційному переглядах, відмовлено.

Доводи касаційних скарг представника ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , та ТОВ «Украгро-Полісся» про те, що у суді першої інстанції суддя Грубіян Є. О.мав юридичну заінтересованість, тому був упередженим при розгляді цієї справи, на увагу не заслуговують, так як у справі № 278/2521/18, яка також розглядалась суддею Грубіяном Є. О., та у цій справі № 278/554/21 різні предмети спору. Отже, докази необ`єктивності та упередженості судді при розгляді справи у районному суді відсутні.

Крім того, ФОП ОСОБА_3 безпідставно посилалася на порушення у суді першої інстанції таємниці нарадчої кімнати, оскільки положення статті 259 ЦПК України не вимагають складання повного тексту судового рішення у нарадчій кімнаті.

Безпідставним є посилання у касаційній скарзі ТОВ «Украгро-Полісся» на пропуск позивачкою строку позовної давності, оскільки товариство залучено до участі в якості третьої особи, тобто воно не є стороною у справі, так як відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, а положеннями частини третьої статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Аналогічні правові висновки вкладено у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-3063 цс 16 та постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-ц (провадження № 61-16895 св 18).

Разом з тим Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування положень ЦК України про позовну давність, з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У частині першій статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частина друга статті 264 ЦК України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення Європейського суду з прав людини: від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; від 20 вересня 2011 року у справі «відкрите акціонерне товариство «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17 цс 17.

Верховний Суд зазначає, що районний суд, з яким погодився апеляційний суд, дійшов взаємосуперечливих висновків, які у суді касаційної інстанції з огляду на імперативні положення статті 400 ЦПК України (межі розгляду справи судом касаційної інстанції) усунуті бути не можуть.

Так, районний суд з посиланням на частину другу статті 264 ЦК України зазначив, що позовна давність була перервана пред`явленням ОСОБА_1 позову у серпні 2018 року до ТОВ «Украгро-Полісся» та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю.

Разом з цим, районний суд також зазначив взаємосуперечливий висновок, що питання позовної давності не слід досліджувати, так як ОСОБА_1 пред`явлено негаторний позов, оскільки її право порушено й на даний час.

Проте вимога про визнання договору оренди землі недійсним не є вимогою за негаторним позовом, як і вимога про скасування наказу головного управління Держземагентства у Житомирській області, рішень про державну реєстрацію, на які також поширюється положення про позовну давність, оскільки вимога негаторного характеру (усунення перешкод у користуванні власністю тощо) ОСОБА_1 не заявлена.

Верховний Суд вкотре зазначає, що переривання позовної давності відбувається лише тоді, коли позовна давність ще не закінчилася, так як перервати можна лише триваючий строк.

У справі, яка переглядається, установлено, що позивачка пред`явила позов про скасування наказу головного управління Держземагентства у Житомирській області від 05 грудня 2014 року № 6-2580/14-14-СГ, рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 липня 2015 року, від 12 січня 2021 року. Разом з тим, у справі № 278/2521/18, яку суди визнали як підставу для переривання позовної давності, позов пред`явлено у серпні 2018 року, тобто зі спливом передбаченого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

Отже, і з цих підстав положення частини другої статті 264 ЦК України не може бути застосоване.

Крім того, положення частини другої статті 264 ЦК України застосовуються у випадку, якщо позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов`язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред`явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.

Аналогічні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц (провадження № 14-159 цс 19), у пункті 7.16 постанови від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128 гс 19).

Таких умов у цій справі немає.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, тому судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , та товариства з обмеженою відповідальністю «Украгро-Полісся» задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк