Постанова

від 07.06.2022 по справі 638/12192/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 638/12192/20

провадження № 61-16792 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Альошин Василь Валерійович,

відповідачі: ОСОБА_2 , комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «АТН»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Альошина Василя Валерійовича, на постанову Харківського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Котелевець А. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2 , комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (далі - КНП Харківської обласної ради «ЦЕМД ТА МЕ»),

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «АТН» (далі - ТОВ «Телекомпанія «АТН»), про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_4 вийшов

в ефір випуск новин АТН, в якому висвітлено питання його відсторонення від керування автомобілем КНП Харківської обласної ради «ЦЕМД ТА МЕ».

У вказаному випуску новин показано інтерв`ю директора КНП Харківської обласної ради «ЦЕМД ТА МЕ» ОСОБА_2 , який повідомив, що 19 травня 2020 року його було відсторонено від керування автомобілем швидкої медичної допомоги через підвищений тиск та наявність ознак хмільного сп`яніння.

Випуск новин АТН від ІНФОРМАЦІЯ_4 транслювався на телевізійних каналах 7ТВК, А/ТВК, а також розміщений в мережі Інтернет на вебсайті «ІНФОРМАЦІЯ_3» (ІНФОРМАЦІЯ_1) та ютуб-каналі «АТН Харьков» (ІНФОРМАЦІЯ_2).

Позивач указував, що повідомлена ОСОБА_2 інформація

є недостовірною, принизливою та такою, що завдає йому значної шкоди, вона не має під собою жодного підґрунтя, порушує його немайнові права

на повагу до його честі, гідності та ділової репутації. Крім того, вона спростовується випискою КНП Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер» № 268, відповідно до якої ознак алкогольного сп`яніння у нього не виявлено.

На роботі він зазнав осуду з боку колег, його почали впізнавати пацієнти

та запитувати, чому він вживає на робочому місці алкоголь або наркотичні засоби, у зв`язку з чим йому довелося звільнитися з роботи. Також він не може знайти нову роботу, оскільки у потенційних роботодавців склалося упереджене негативне ставлення до нього. За ним закріпилася репутація водія-алкоголіка або наркомана.

На його думку, реальною причиною його відсторонення від керування автомобілем слугувало те, що 18 травня 2020 року він разом із колегами брав участь у пікеті щодо невиплати працівникам швидкої медичної допомоги надбавки за виїзди до пацієнтів з короно вірусною хворобою

та щодо неналежних умов праці, а вже 19 травня 2020 року його було відсторонено. Інформація про його участь у пікеті також оприлюднена

у вказаному випуску новин.

Позивач зазначав, що він є водієм першого класу, має тривалий водійський стаж керування та посвідчення з відкритими категоріями A, B, C, D, ніколи

не дозволяв собі вживати будь-які речовини, які викликають стан сп`яніння або зменшують ступінь реакції, до відповідальності за керування автомобілем у стані будь-якого сп`яніння не притягувався. Крім того, брав участь в антитерористичній операції на сході України на посаді старшого водія.

Оскільки наведені вище дії відповідача ( ОСОБА_2 ) завдали йому моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав

у зв`язку з розповсюдженням відносно нього недостовірної інформації, яка порушує його особисті немайнові права, а тому враховуючи характер діяння, глибину фізичних та душевних страждань, їх тривалість та обсяг, а також негативні наслідки розповсюдження недостовірної інформації, розмір моральної шкоди оцінює у 150 000,00 грн.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недостовірною та такою, що порушує його право на повагу честі, гідності та ділової репутації інформацію, що була поширена ОСОБА_2 у випуску новин АТН від ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме, що причиною відсторонення його від керування автомобілем швидкої медичної допомоги 19 травня 2020 року став підвищений тиск

та наявність ознак хмільного сп`яніння;

- зобов`язати директора КНП Харківської обласної ради «ЦЕМД ТА МК» ОСОБА_2 протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням спростувати повідомлену ним

у випуску новин АТН від ІНФОРМАЦІЯ_4 інформацію шляхом надання редакції новин АТН відео-інтерв`ю - спростування наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 у випуску новин АТН від ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив недостовірну інформацію

про причини відсторонення ОСОБА_1

від керування автомобілем швидкої медичної допомоги 19 травня 2020 року. Я стверджую та повідомляю, що при перевірці водія ОСОБА_1 перед робочою зміною 19 травня 2020 року у останнього не було виявлено підвищений тиск та ознак хмільного сп`яніння»;

- стягнути солідарно з ОСОБА_2 та КНП Харківської обласної ради «ЦЕМД ТА МК» на його користь 150 000,00 грн моральної шкоди,

а також понесені ним судові витрати;

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 січня 2021 року у складі судді Латки І. П. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що порушує право на повагу честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 інформацію, що була поширена ОСОБА_2 у випуску новин АТН від ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме,

що причиною відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем швидкої медичної допомоги 19 травня 2020 року стала наявність ознак хмільного сп`яніння.

Зобов`язано директора КНП Харківської обласної ради «ЦЕМД ТА МК» ОСОБА_2 протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням спростувати повідомлену ним у випуску новин АТН від ІНФОРМАЦІЯ_4 інформацію, шляхом надання редакції новин АТН відео-інтерв`ю - спростування наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 у випуску новин АТН від ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив недостовірну інформацію про причини відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем швидкої медичної допомоги

19 травня 2020 року. Я стверджую та повідомляю, що при перевірці водія ОСОБА_1 перед робочою зміною 19 травня 2020 року у останнього не було виявлено ознак хмільного сп`яніння».

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , КНП Харківської обласної ради

«ЦЕМД ТА МК» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорювана позивачем інформація про те, що він перебував у стані хмільного сп`яніння

є недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, зокрема, принижує його честь та гідність та завдає шкоди діловій репутації, а відтак підлягає спростуванню. При цьому поширена інформація

не є оціночним судженням, а є твердженням про факти, яка не доведена,

та яка, спростовується випискою КНП Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер» № 268, відповідно до якої ознак алкогольного сп`яніння в ОСОБА_1 не виявлено.

Суд не взяв до уваги надані відповідачем копії з журналу щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв за 19 травня 2020 року, в якому в графі «проба на алкоголь» навпроти прізвища позивача стоїть відмітка «-», оскільки в ній відсутні дані про те, що цього дня

в ОСОБА_1 виявлено позитивний результат на вміст алкоголю в його крові або видихуваному ним повітрі. При цьому в журналі реєстрації амбулаторних пацієнтів щодо виявлення в ОСОБА_1 артеріальної гіпертонії також немає відомостей про його перебування у стані алкогольного сп`яніння.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд урахував характер та обсяг моральних страждань позивача, які він зазнав у зв`язку з поширенням

щодо нього недостовірної інформації, внаслідок чого було порушено його особисті немайнові права, а тому вважав, що сума відшкодування у розмірі 10 000,00 грн є обґрунтованою.

Судом ураховано відповідні прецедентні рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), судову практику Верховного Суду у подібних справах, а також постанову Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року апеляційні скарги КНП Харківської обласної ради «ЦЕМД ТА МК»

та ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 січня 2021 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Сплачений судовий збір за подання апеляційних скарг компенсовано

КНП Харківської обласної ради «ЦЕМД ТА МК» та ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у розмірі

по 2 522,40 грн кожному.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у випуску новин АТН

від ІНФОРМАЦІЯ_4 директор КНП Харківської обласної ради «ЦЕМД ТА МК» ОСОБА_2 повідомив наступну інформацію: «Послухайте, я вам ще раз кажу, якби це було так принципово, то вчора б цю ситуацію роздули ми, а не ви сьогодні. Я ще раз кажу - ця ситуація абсолютно банальна, я взагалі не розумію, про що ми зараз з вами балакаємо. Окрім підвищеного тиску

у людини виявили ознаки хмільного сп`яніння. Йому запропонували пройти тест, він відмовився і пішов з Богом . Акт ми не складали, поліцію

не викликали, нічого не робили, тому юридично підстав для того, щоб його звільняти або ще щось, у мене немає. Його відсторонили, тому що того вимагала техніка безпеки».

Апеляційний суд своє судове рішення мотивував тим, що ОСОБА_2 , надаючи коментар у вказаному випуску, вказав: «у людини виявили ознаки хмільного сп`яніння», при цьому він не зазначав, що ця інформація стосується особисто ОСОБА_1 , не називав його прізвище, ім`я та ім`я по батькові, а тому відсутні підстави вважати, що відповідачем поширено недостовірну інформацію саме стосовно позивача, чим порушено його право на повагу честі, гідності та ділової репутації, та як наслідок завдано моральної шкоди.

Позивачем не доведено, що вказана у сюжеті новин інформація стосується саме його, як і не підтверджено це відеоматеріалами, які оглядалися

у судовому засіданні.

При цьому суд зауважив, що надана позивачем копія виписки № 268

із медичної картки амбулаторного хворого від 19 травня 2020 року, відповідно до якої у нього не виявлено ознак алкогольного сп`яніння,

не може підтвердити, що він не мав таких ознак під час передрейсового огляду 19 травня 2020 року, адже такий огляд проводився о 07-30 годині ранку, тоді як медичний огляд у КНП Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер» лише о 17-05 годині, тобто зі спливом тривалого проміжку часу.

Апеляційним судом ураховано відповідну прецедентну практику ЄСПЛ, положення статті 10 Конвенції та судову практику Верховного Суду

у подібних справах.

Крім того, апеляційний суд послався на постанову Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної

та юридичної особи».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Альошин В. В., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду,

а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази,

що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 28 жовтня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Альошина В. В., на постанову Харківського апеляційного суду

від 13 вересня 2021 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк представник ОСОБА_1 - адвокат

Альошин В. В., надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу

№ 638/12192/20 із Дзержинського районного суду м. Харкова. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2022 року справу призначено

до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними

у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Альошина В. В., мотивована тим, що поширена відповідачем інформація стосується саме позивача. Зокрема у випуску новин зазначено, що: «Водій швидкої допомоги ОСОБА_1 нещодавно разом з колегами влаштували пікет

та вимагали надбавки за роботу з хворими на коронавірусну хворобу

та забезпечення засобами захисту…і вже у вівторок ОСОБА_1 не допустили

на ранкову зміну начебто через підвищений тиск… ОСОБА_1 сьогодні виходити у нічну зміну…За словами директора центру Екстреної медичної допомоги

та медицини катастроф ОСОБА_2 жодного тиску керівництво

на працівників не чинить, тож якщо претензій до стану здоров`я водіїв

не буде він сяде за кермо швидкої, а от вчора ОСОБА_2 стверджує - чоловік був п`яний. Далі пряма мова: «Послухайте, я вам ще раз кажу, якби це було так принципово, то вчора цю ситуацію роздули б ми, а не ви сьогодні. Я ще раз кажу ця ситуація абсолютно банальна, я взагалі

не розумію про що ми балакаємо. Крім підвищеного тиску у людини виявили ознаки хмільного сп`яніння. Йому запропонували пройти тест, він відмовився і пішов з Богом . Акт ми не складали, поліцію не викликали, нічого не робили, тому юридично підстав для того щоб його звільняти

у мене немає. Його відсторонили, тому що цього вимагала техніка безпеки..».

Апеляційний суд, посилаючись на те, що невідомо про яку особу йшла мова у випуску новин, мав би встановити про відсторонення якого водія

19 травня 2020 року тоді йшла мова.

Поширена відповідачем інформація є недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію позивача. У колективі підприємства,

в якому працював позивач, склалося стійке уявлення про те, що він може вийти на зміну у стані хмільного сп`яніння, що й стало підставою для його звільнення. Позивач намагався знайти нову роботу, але йому неодноразово відмовляли, у зв`язку з наявністю в мережі Інтернет недостовірної інформації. Вказане спричиняє йому значних моральних страждань.

Посилається на прецедентну практику ЄСПЛ та відповідні правові висновки Верховного Суду.

Доводи осіб, які подала відзиви на касаційну скаргу

У січні 2022 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , у якому вказується, що доводи касаційної скарги

є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального

та процесуального права, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

У січні 2022 року до Верховного Суду також надійшов відзив

від КНП Харківської обласної ради «ЦЕМД ТА МК» на касаційну скаргу,

в якому зазначається про необґрунтованість касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Альошина В. В., а тому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 працював на посаді водія автотранспортних засобів (швидкої та невідкладної медичної допомоги) відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги № 1 з 01 квітня 2019 року,

що підтверджується наказом комунального закладу охорони здоров`я «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»

від 29 березня 2019 року № 159-к (а. с. 45).

З копії журналу щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв убачається, що 19 травня 2020 року ОСОБА_1

не допущено до роботи, оскільки в нього виявлено артеріальний тиск 180/90 та частоту пульсу 110. Напроти прізвища ОСОБА_1 у журналі

у колонці «проба на алкоголь» проставлено відмітку «-» (а. с. 47-48).

У журналі реєстрації амбулаторних пацієнтів указано, що 19 травня

2020 року о 07-30 годині під час передрейсового огляду водіїв

в ОСОБА_1 виявлено артеріальну гіпертензію (АТ 180/90, ЧСС 110

за 1), від медичної допомоги відмовився (а. с. 49-50).

ІНФОРМАЦІЯ_4 вийшов в ефір випуск новин АТН, у якому, зокрема, висвітлено питання відсторонення ОСОБА_1 19 травня 2020 року

від керування автомобілем КНП Харківської обласної ради «ЦЕМД ТА МК» (а. с. 75 диск).

У вказаному випуску новин директор КНП Харківської обласної ради «ЦЕМД ТА МК» ОСОБА_2 повідомив наступну інформацію: «Послухайте, я вам ще раз кажу, якби це було так принципово, то вчора б цю ситуацію роздули ми, а не ви сьогодні. Я ще раз кажу - ця ситуація абсолютно банальна,

я взагалі не розумію, про що ми зараз з вами балакаємо. Окрім підвищеного тиску у людини виявили ознаки хмільного сп`яніння. Йому запропонували пройти тест, він відмовився і пішов з Богом . Акт ми не складали, поліцію не викликали, нічого не робили, тому юридично підстав для того, щоб його звільняти або ще щось, у мене немає. Його відсторонили, тому що того вимагала техніка безпеки».

Випуск новин АТН від ІНФОРМАЦІЯ_4 транслювався на телевізійних каналах 7ТВК, А/ТВК, а також розміщений в мережі Інтернет на вебсайті «ІНФОРМАЦІЯ_3» ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ютуб-каналі «АТН Харьков » (ІНФОРМАЦІЯ_2).

З копії виписки № 268 із медичної картки амбулаторного хворого

від 19 травня 2020 року, наданої КНП Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер» убачається, що ОСОБА_1 19 травня

2020 року о 17-05 годині направлявся в стаціонар для медичного огляду, ознак алкогольного сп`яніння не виявлено, тверезий (а. с. 6-7).

Наказом КНП Харківської обласної ради «ЦЕМД ТА МК» від 19 серпня

2020 року № 403-к ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за власним бажанням, згідно з статтею 38 КЗпП України (а. с. 46).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених

частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Альошина В. В., частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який

не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» закріплено,

що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16

ЦК України).

За змістом статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 34 Конституції Україникожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі статтею 68 Конституції Україникожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституціїта законів України, не посягати на права

і свободи, честь і гідність інших людей.

Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами,

які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України).

За змістом статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи,

а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі

чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями

й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи

як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності

її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі,

що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі

у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної

чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно

і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах,

в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності

або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища,

яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них

не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Крім цього, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації

та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням; встановити факт поширення недостовірної інформації та, що поширена інформація стосується саме особи позивача й порушує його особисті немайнові права або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які

не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема

з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події

та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття

чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності

або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати

чи непокоїти.

Як зазначено у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, «Lingens v. Austria», № 9815/82,

§ 46, від 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку

та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих,

що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів

та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, відмовляючи

в задоволенні позову ОСОБА_1 , виходив із того, що позивачем

не доведено, що поширена директором КНП Харківської обласної ради «ЦЕМД ТА МЕ» ОСОБА_2 інформація у випуску новин АТН

від ІНФОРМАЦІЯ_4, зокрема: «…у людини виявили ознаки хмільного сп`яніння...», стосується безпосередньо позивача, як і не підтверджено

це відеоматеріалами, які оглядалися у судовому засіданні.

Оскільки ОСОБА_2 не називав прізвище, ім`я та ім`я по батькові позивача, відсутні підстави вважати, що відповідачем поширено недостовірну інформацію саме стосовно позивача, чим порушено його право на повагу честі, гідності та ділової репутації, та як наслідок завдано йому моральної шкоди.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції,

та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , взагалі не встановив, чи є спірна інформація твердженнями про факти чи є оціночним судженням відповідача .

Крім цього, колегія суддів уважає, що висновки апеляційного суду щодо відмови в задоволенні позову є взаємосуперечливими.

Зокрема, вказуючи, що позивач не довів, що поширена відповідачем інформація стосується саме його, одночасно суд почав аналізувати поширену про нього інформацію і вказав і про те, що надана ОСОБА_1 копія виписки № 268 із медичної картки амбулаторного хворого від 19 травня 2020 року, відповідно до якої у нього не виявлено ознак алкогольного сп`яніння, не може підтвердити, що він не мав таких ознак під час передрейсового огляду 19 травня 2020 року, адже такий огляд проводився о 07-30 годині ранку, тоді як медичний огляд згідно з вказаною випискою проводився лише о 17-05 годині, тобто зі спливом тривалого проміжку часу.

Зробивши такі висновки, суд апеляційної інстанції не зазначив, кого саме стосується поширена відповідачем інформація, а якщо не позивача, то чи були в цей день подібні випадки з іншими водіями, про що в інтерв`ю говорив ОСОБА_2 .

У пункті 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам також судам роз`яснено, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному

та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку

як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження тієї обставини, що поширена інформація стосується саме його, позивачем було надано диск із відеозаписом випуску новин СТБ, сюжет «Нетверезий чи неслухняний» та випуску АТН від ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 75).

Крім того, у касаційній скарзі представник позивача указує, що у випуску новин було зазначено: «Водій швидкої допомоги ОСОБА_1 нещодавно разом з колегами влаштували пікет та вимагали надбавки

за роботу з хворими на коронавірусну хворобу та забезпечення засобами захисту…і вже у вівторок ОСОБА_1 не допустили на ранкову зміну начебто через підвищений тиск… ОСОБА_1 сьогодні виходити у нічну зміну…За словами директора центру Екстреної медичної допомоги та медицини катастроф ОСОБА_2 жодного тиску керівництво на працівників не чинить, тож якщо претензій до стану здоров`я водіїв не буде він сяде за кермо швидкої, а от вчора ОСОБА_2 стверджує - чоловік був п`яний. Далі пряма мова: «Послухайте, я вам ще раз кажу, якби це було так принципово, то вчора

цю ситуацію роздули б ми, а не ви сьогодні. Я ще раз кажу ця ситуація абсолютно банальна, я взагалі не розумію про що ми балакаємо. Крім підвищеного тиску у людини виявили ознаки хмільного сп`яніння. Йому запропонували пройти тест, він відмовився і пішов з Богом . Акт ми

не складали, поліцію не викликали, нічого не робили, тому юридично підстав для того щоб його звільняти у мене немає. Його відсторонили, тому

що цього вимагала техніка безпеки..».

Тобто у вказаному інтерв`ю чітко зазначено прізвище та ім`я позивача, тому висновок апеляційного суду про недоведення, що вказане інтерв`ю стосується позивача, є передчасним.

Відповідно до принципу змагальності сторін, закріпленого у статті 12

ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Апеляційний суд у порушення вимог статей 264, 367, 374, 382 ЦПК України безпідставно не прийняв до уваги вказані обставини і надані позивачем докази на їх підтвердження та не зазначив, якими доказами, поданими відповідачем, ці обставини спростовуються, фактично самоусунувшись від вирішення справи та встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто апеляційним судом спір по суті не вирішено, не встановлено,

чи поширена інформація є твердженням про факт, чи оціночним судженням та чи стосується вона позивача, якщо так, то чи порушено його особисті немайнові права.

Ураховуючи, що фактичні обстави справи не встановлені, оцінка доказам

не дана, суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень позбавлений можливості ухвалити рішення по суті.

За таких обставин, постанова апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою, оскільки апеляційний суд у повній мірі

не встановив фактичних обставин справи, не перевірив доводи і надані сторонами докази, та ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права, а отже, постанова Харківського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року підлягає скасуванню з направленням справи

до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Альошина Василя Валерійовича, задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк