Ухвала

від 12.06.2022 по справі 353/854/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

13 червня 2022 року

місто Київ

справа № 353/854/18

провадження № 61-4746ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О., вирішуючи питання відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, треті особи: ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про усунення перешкод у користуванні частиною земельної ділянки, визнання незаконними та скасування рішень Обертинської селищної ради, скасування державного акта на право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у серпні 2018 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Обертинської селищної ради Тлумацького району Івано-Франківської області про усунення перешкод у користуванні частиною земельної ділянки та визнання незаконним рішення Обертинської селищної ради від 28 липня 2009 року № 126.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 30 серпня 2021 року Тлумацький районний суд Івано-Франківської області задовольнив позов ОСОБА_1 .

Суд зобов`язав ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 частиною земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_2 , шляхом зобов`язання перенести новозбудовану огорожу на свою частину земельної ділянки, що на АДРЕСА_1 .

Визнав незаконним та скасував рішення Двадцять п`ятої сесії П`ятого демократичного скликання Обертинської селищної ради Тлумацького району Івано-Франківської області від 28 липня 2009 року № 126 «Про затвердження узгоджувального акта по встановленню меж між ОСОБА_2 та сусідами».

Визнав незаконним та скасував рішення Двадцять восьмої сесії П`ятого демократичного скликання Обертинської селищної ради Тлумацького району Івано-Франківської області від 14 грудня 2009 року в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , площею 0, 15 га, з яких житлова забудова - 0, 0549 га, рілля - 0, 0951 га.

Скасував державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЖ № 998336, виданий 19 серпня 2010 року ОСОБА_2 на підставі рішення Двадцять восьмої сесії П`ятого демократичного скликання Обертинської селищної ради Тлумацького району Івано-Франківської області від 14 грудня 2009 року на земельну ділянку, площею 0, 1500 га, кадастровий номер 2625655400:04:007:0004, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011031100059.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 39 824, 20 грн. Здійснив розподіл судових витрат.

Постановою від 14 грудня 2021 року Івано-Франківський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2 , рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1

ІІ. ВИМОГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 24 травня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року, направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник визначив:

- (1) порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права;

- (2) апеляційний суд розглянув справу за відсутності таких учасників справи як ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру в Івано-франківській області та Обертиснький селищний голова Хамут В. Б.;

- (3) суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання судового експерта про його участь у режимі відеоконференції;

- (4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

- (5) суд апеляційної інстанції не врахував як докази надані заявником фототаблиці від 30-31 серпня 2016 року та план забудови земельної ділянки.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для повернення касаційної скарги заявнику, яку подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) (підпункт 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).

Щодо вимог процесуального закону до викладу підстав касаційного оскарження судових рішень

І. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається певна постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Положеннями зазначеної статті передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах.

При визначенні справ із подібними правовідносинами враховується предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Особа, яка подала касаційну скаргу, повинна врахувати, що у разі наведення посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у наведених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

ІІ. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Підсумовуючи, Суд визначає, що у випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

ІІІ. Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі зазначається, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

ІV. У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Виконання особою, яка звертається до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, зазначених процесуальних вимоги має на меті унеможливити використання формального та беззмістовного викладу заявниками підстав касаційного оскарження. Тобто, заявник має не лише навести зміст відповідного пункту згаданих статей процесуального закону, а й викласти належне обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до цих правових норм.

Щодо оцінки наявності визначених заявником підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, не навів передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судового рішення. Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування наявності випадків, визначених

у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Доводи заявника про те, що підставою касаційного оскарження постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року є неврахування судом наданих доказів, відхиляється, оскільки не є підставою для відкриття Верховним Судом касаційного провадження у цій справі. Такі доводи не свідчать про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив ці докази: такі докази отримали оцінку суду, проте не були враховані під час ухвалення ним рішення.

Підставою ж відкриття касаційного провадження може бути визнано лише недослідження судом зібраних у справі доказів та виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Тож якщо недослідження доказів у справі судами не призвело до порушень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, такі доводи не можуть слугувати приводом для початку касаційного розгляду справи.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності таких учасників справи як ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру в Івано-франківській області та Обертинський селищний голова Хамут В. Б. також не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення, оскільки відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Водночас заявник не обґрунтовує касаційну скаргу доводами про те, що він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи апеляційним судом. Розгляд справи за відсутності інших учасників справи не може бути підставою касаційного оскарження. Касаційна скарга не містить доводів про те, що неявка зазначених учасників справи була перешкодою для розгляду справи апеляційним судом, а також, що їхня участь у розгляді справи мала значення для правильного встановлення фактичних обставин справи.

Так само заявник не обґрунтував, яким чином незабезпечення участі судового експерта у розгляді справи у режимі відеоконференції унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи, чи відповідає довід касаційної скарги, що суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, підставі касаційного оскарження судового рішення, Верховний Суд врахував, що заявник не навів чиїх прав та інтересів стосується оскаржуване судове рішення та яким чином порушені права цієї особи.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав, передбачених процесуальним законом для оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.

Доводи про здійснення оцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, що визначенні статтею 400 ЦПК України.

Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, треті особи: ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про усунення перешкод у користуванні частиною земельної ділянки, визнання незаконними та скасування рішень Обертинської селищної ради, скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, не прийняти до розгляду та повернути заявникові.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний