Рішення

від 07.06.2022 по справі 537/5004/19

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/8/2022

Справа № 537/5004/19

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.06.2022 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Фадєєвої С.О. за участю секретаря Супруненко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за землю по договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулася з позовом до ОСОБА_1 , де просить суд стягнути з відповідача 7397 грн.48 коп. заборгованості з орендної плати за землю за договором оренди землі від 01.12.2016 та стягнути судові витрати.

В обгрунтування позову позивач вказав, що судовими рішеннями за відповідачем ОСОБА_1 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 та на самочинне будівництво за цією адресою. Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 01.04.2016 відповідачці ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для експлуатації та обслуговування окремого прибудованого входу до кв. АДРЕСА_1 та передано в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 49 кв.м. з кадастровим № 5310436500:08:003:0200 для експлуатації та обслуговування окремого прибудованого входу до квартири АДРЕСА_1 . 01.12.2016 між позивачем Кременчуцькою міською радою та відповідачем ОСОБА_1 у справі укладено договір оренди вказаної земельної ділянки площею 49 кв.м. з кадастровим № 5310436500:08:003:0200, згідно п.9 якого орендна плата вноситься на поточний рахунок власника землі у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно та складає 1817,86 грн. за рік. ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором в повному обсязі не виконала, а тому за нею утворилася заборгованість зі сплати орендної плати за період з 24.01.2012 по 31.12.2019 у сумі 7397 грн. 48 коп., які позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 подала до суду письмовий відзив на позов («заперечення»), де вказала, що вважає незаконною вимогу позивача про стягнення з неї заборгованості за період з 2012 року по 01.12.2016, стягнення можливе лише за період з 01.12.2016 року. Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності. Вказала, що вона є інвалідом 2 групи і її стан здоров`я значно погіршився, а тому вона майже всі кошти витрачала на придбання ліків і не могла сплачувати орендну плату. Також вона звернулася до міського голови з заявою про передачу їй цієї земельної ділянки в безоплатне користування. В подальшому в письмових поясненнях також вказала, що вважає незаконними вимоги про стягнення орендної плати до реєстрації договору оренди у встановленому порядку. Крім того, вона не отримувала податкових рішень-повідомлень, рахунок міської ради, вказаний у договорі, змінений, про що вона дізналася лише у листопаді 2020 року, а оплату за 2018 рік у сумі 1156,16 грн. вона сплатила відповідно до договору.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у ньому.

Відповідач ОСОБА_1 позицію щодо позову змінювала, остаточно вказала, що позову не визнає, просила у його задоволенні відмовити.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, допитавши свідка, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом позивачеві роз`яснювалися наслідки не вчинення процесуальних дій.

Як встановлено судом, заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.11.2005 року позов ОСОБА_1 задоволено, в тому числі визнано за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 . З вказаного заочного рішення вбачається, що право власності на вказану квартиру визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування після померлого чоловіка ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги та проживала разом з ним цій квартирі, тобто вважється такою, що прийняла спадщину відповідно до ст..1268 ЦК України. Заочне рішення набрало чинності 12.11.2005 року.

Право власності у встановленому порядку на підставі судового рішеня від 01.11.2005 зареєстроване за позивачкою не було.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 13.05.2015, на яку посилається позивач, задоволено заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду від 01.22.2005 року та роз`яснено, що за ОСОБА_1 відповідно до заочного рішення суду від 01.11.2005 року у справі № 2-3289/2005 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 обладнану окремим прибудованим входом. Проте, як встановлено судом, ухвала Крюківського районного суду м. Кременчука від 13.05.2015 не набрала законної сили та була скасована Полтавським апеляційним судом 02.07.2015 року. Підставою скасування ухвали стало в тому числі те, що суд першої інстанції, роз`яснюючи рішення, переглянув позовні вимоги ОСОБА_1 , чим фактично змінив суть роз`яснювального рішення. Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 24.09.2015 в цій справі, яка набрала законної сили 30.09.2015, заява ОСОБА_1 про роз`яснення рішення від 01.11.2005 року залишена без розгляду.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 02.02.2022, тобто за межами періоду заборгованості, зазначеного у позові, зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 по Ѕ частині за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_2 за законом від 02.02.2002.

Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Суду не надано відомостей щодо дати смерті спадкодавця ОСОБА_2 , не зазначена вона і в рішенні суду від 01.11.2005 року, проте судом береться до уваги, що відповідно до ч.5 статті 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, згідно статті 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з приписами статті 182 ЦК України в редакції, чинній на час прийняття судом рішення від 01.11.1005, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Згідно з цією статтею в редакції від 11.02.2010, яка є чинною і на час винесення рішення, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, що діяла після винесення судом заочного рішення і до внесення змін Законом № 1666-VIII від 06.10.2016, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Цією ж статтею в редакції Закону № 1666-VIII від 06.10.2016 визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

З цих підстав суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є власником (співвласником) вказаної квартири, право власності на яку не було зареєстроване до 02.02.2002 року.

Рішенням Кременчуцької міської ради від 01.04.2016 (п.4) затверджено ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для експлуатації та обслуговування окремого прибудованого входу до кв. АДРЕСА_1 та передано за умови виконання п.4.2 цього рішення в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 49 кв.м. з кадастровим № 5310436500:08:003:0200 для експлуатації та обслуговування окремого прибудованого входу до квартири АДРЕСА_1 , що використовується як офісне приміщення.

Рішенням Кременчуцької міської ради від 30.06.2016 року внесено зміни до п.4 рішення цього органу від 01.04.2016: виключено слова «що використовується як офісне приміщення», абзац 3 пункту рішення викладено у наступній редакції: «Встановити плату за землю в розмірі 3% від грошової оцінки землі щорічно».

01.12.2016 року між орендодавцем Кременчуцькою міською радою Полтавської області та орендарем ОСОБА_1 , строком на 15 років з можливістю поновлення строку діїї, укладено договір оренди за яким орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 49 кв.м. з кадастровим № 5310436500:08:003:0200 для експлуатації та обслуговування окремого прибудованого входу до квартири АДРЕСА_1 . З договору вбачається, що на земельній ділянці знаходиться окремий прибудований вхід до квартири, а нормативна грошова оцінка станом на 01.08.2016 року становить 60595 грн.36 коп. (1236,64 грн. за 1 кв.м.). Пунктом 9 цього договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно та складає 1817,86 грн. за рік та вноситься на поточний рахунок власника землі №33215815700008, код 18010900, одержувач місцевий бюджет м. Кременчука, ЄДРПОУ :37965850, банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, м. Полтава, МФО 831019. Пунком 11 цього договору передбачено, що нарахування орендної плати проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 01 липня поточного року податкове рішення-повідомлення, орендна плата сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Згідно п. 13 цього договору розмір орендної плати переглядається щорічно у разі в тому числі зміни розміру нормативної грошової оцінки землі, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. В силу п. 31 договору оренди землі орендар зобов`язувався в тому числі в місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 49 кв.м. за період з 24.01.2012 - дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Додатком до договору є в тому числі розрахунок розміру орендної плати за землельну ділянку комунальної власності, грошова оцінка якої проведена, який підписаний сторонами договору. Згідно розрахунку розмір орендної плати становить 1817,86 грн в рік.

Актом приймання-передачі об`єкта оренди - земельної ділянки по АДРЕСА_2 від 01.12.2016 року підтвержується передача земельної ділянки у строкове платне користування орендареві.

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер 5310436500:08:003:0200. Відповідач ОСОБА_1 не заперечує, що саме цією земельною ділянкою вона користувалася з 2012 року. Згідно вказаного витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та відомостей з Державного рестру речових прав на нерухоме майно 14.04.2017 зареєстроване право оренди орендаря ОСОБА_1 .

Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (частина 1 статті 202 ЦК України). Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627, статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ч.1 с.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Відповідно до ст.. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Письмова форма договору оренди земельної ділянки передбачена ст.. 14 цього Закону.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з частиною другою статті 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає в тому числі право оренди земельної ділянки.

Отже, право оренди земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації у встановленому законом порядку. Такий правовий висновок зроблено зокрема в постанові ВП ВС від 30.05.2018 № 150/928/14-а.

Оскільки договір оренди земельної ділянки від 01.12.2016, укладений Кременчуцькою міською радою та ОСОБА_1 зареєстрований у встановленому законом порядку 14.04.2017, то з цієї дати між сторонами виникли відносини, пов`язані саме з орендою землі.

За частиною першою статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Частиною першою статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №922/510/19).

Таким чином, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, реєстрації договору оренди у встановленому законом порядку, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (зазначені правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17). Ця правова норма застосовується у разі відсутності між сторонами договірних зобов`язань.

Внаслідок набуття ОСОБА_1 права власності, з 24.12.2012 року до неї, як нового власника нерухомого майна, перейшло право користування земельною ділянкою, і таке користування фактично здійснювалось нею до укладення з Кременчуцькою міською радою договору оренди землі від 01.12.2016 року та державної реєстрації права оренди.

Фактичне користування земельною ділянкою з 24.01.2012 підтверджено відповідачем шляхом підписання договору оренди від 01.12.2016, згідно з п.31 якого орендар взяв на себе зобов`язання в місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки нарахувати та сплатити плату за фактичне використання земельної ділянки площею 49 кв.м. за період з 24.01.2012 до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Суд вважає, що з огляду на обов`язковість плати за користування земельною ділянкою державної і комунальної власності, включення до спірного договору оренди землі від 01.12.2016 року обов`язку орендаря нарахувати та сплатити орендну плату за час фактичного користування земельною ділянкою не суперечить нормами законодавства, що є чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Отже, позивач у цій справі звернувся із вимогами про стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів як за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено,в період з 24.01.2012 року по 13.04.2017, так заборгованості зі сплати орендної плати. Суд вважає, що оскільки сторонами у договір оренди від 01.12.2016 включено зобов`язання орендаря зі сплати коштів за фактичне користування землею в розмірі орендної плати за період з 24.01.2012 до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки, на час звернення до суду з позовом кондиційні зобов`язання між сторонами відсутні, а діють договірні зобов`язання.

В силу ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України. Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула. (Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).

Суд приймає як належні розрахунки, надані позивачем, оскільки вони здійсненні з врахуванням площі земельної ділянки, нормативної грошової оцінки землі, ставки орендної плати, понижуючого коефіцієнту індексації.

Відповідачкою ОСОБА_1 доведено часткову сплату орендної плати, яка не врахована позивачем. Так, згідно квитанції від 13.03.2018 ОСОБА_1 внесено 454,45 грн. як орендна плата з фізичних осіб за 01-04.17 та 01.18. Листом заступника міського голови - директора Департаменту фінансів від 22.11.2019 підтверджено сплату ОСОБА_1 орендної плати за даною квитанцією. Також відповідно до квитанції № 54001197 від 28.01.2021 ОСОБА_1 на рахунки, вказані у договорі оренди, сплатила 924,69 грн. як оплату за орендну плату за землю за 2018 рік по АДРЕСА_1 . Згідно листа начальника Управління земельних ресурсів виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 05.07.2021 кошти, сплачені ОСОБА_1 згідно платіжного доручення від 28.01.2021, на розрахунковий рахунок орендної плати з фізичних осіб не надходили, оскільки були сплачені на розрахунковий рахунок орендної плати, що діяв до 01.01.2021. Разом з цим, рахунок, на які сплачено кошти відповідачем, прямо вказаний у договорі оренди від 01.12.2016, позивачем не доведено, що орендар повідомлявся про зміну рахунків.

Розрахунки заборгованості, надані відповідачем, згідно яких за період з 2017 по 2019 роки ОСОБА_1 переплатила 504,89 грн., суд вважає помилковими, оскільки в їх основу покладено нормативна грошова оцінка землі за іншим договором з іншою фізичною особою від 09.12.2003, який суду не надавався та не досліджувався. У договорі, що укладений сторонами 01.12.2016 року, зазначена нормативна грошова оцінка землі станом на 01.08.2016 року, що становить 60595 грн.36 коп. (1236,64 грн. за 1 кв.м). Згідно п.9 договору орендна плата вноситься у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної плати щорічно (сума якої не є сталою, а може змінюватися). Пунктом 13 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно, в тому числі у разі зміни розміру нормативної грошової оцінки землі.

Разом з цим суд вважає слушними заперечення відповідача ОСОБА_1 щодо неотримання податкових повідомлень-рішень, а тому і відсутності обов`язку зі сплати орендної плати та зазначає наступне.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні вказувала, що вона кілька разів самостійно з власної ініціативи зверталася до міської ради та отримувала рахунок на сплату орендної плати, який сплачувала, але жодних рішень-повідомлень вона не отримувала.

Як вже зазначалося вище, згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним, плата за землю справляється відповідно до закону. Частиною 2 ст. 21 Закону «Про оренду землі» встановлено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Земельна ділянка, якою користується ОСОБА_1 відноситься до земель комунальної власності, отже строки внесення орендної плати за цю земельну ділянку встановлюються відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Згідно п. 288.1 ПК України, що чинний як на момент укладення договору оренди, так і на даний час, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Отже, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення.

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п. 285.1). Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (п. 285.2).

У відповідності до пункту 286.5. статті 286 ПК України, в редакціях, чинних на момент існування спірних відносин, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (замісцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею58 цього Кодексу.

У відповідності по п. 287.5 статті 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 11 договору оренди, укладеного сторонами, нарахування орендної плати проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 01 липня поточного року податкове рішення-повідомлення, орендна плата сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. З даного пункту вбачається, що за умовами договору орендна плата сплачується один раз у рік, не пізніше 60 днів після нарахування та вручення податкового повідомлення-рішення. Отже, умови договору щодо строків сплати орендної плати також відповідають закону.

З урахуванням наведеного позиція відповідача щодо його зобов`язання здійснювати орендну плату за спірну земельну ділянку виключно на підставі податкового повідомлення-рішення, наданого йому контролюючим органом один раз на рік для сплати впродовж 60 днів з моменту отримання такого рішення контролюючого органу, заслуговує на увагу, оскільки ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до п.42.2 ст. 42 ПК України в редакції, чинній на час державної реєстрації договору оренди від 01.12.2016 року, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно п.4.2 ст. 42 ПК України в чинній редакції документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Судом неодноразово роз`яснювалися учасникам процесу їх права та обов`язки, в тому числі обов`язок довести кожну обставину, на яку вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, право клопотати про витребування доказів та наслідки їх неподання. Позиція відповідача щодо неотримання нею податкових рішень-повідомлень була висловлена ОСОБА_1 ще у письмових поясненнях до відзиву від 22.01.2021, а в подальшому вона зазначала це в усних поясненнях в судовому засіданні. Позивачем не спростовані ці твердження відповідача ОСОБА_1 належними доказами, а тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача боргу за період з 14.05.2017 (дата реєстрації договору оренди) слід відмовити, оскільки саме з цього періоду між сторонами виникли зобов"яз`ння з орендних відносин.

Обов`язок сплати заборгованості в місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки за її фактичне використання за період з 24.01.2012 по 13.05.2017 виник у ОСОБА_1 в силу п. 31 договору оренди землі від 01.12.2016, укладеного з Кременчуцькою міською радою Полтавської області.

Відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України). В силу ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно доч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила

Суд зазначає, що в силу п. 31 договору оренди землі орендар зобов`язувався в тому числі в місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 49 кв.м. за період з 24.01.2012 - дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки. Державна реєстрація права оренди земельної ділянки, як звстановлено судом, відбулася 14.04.2017, отже обов`язок зі сплати цих коштів виник у ОСОБА_1 з 14.05.2017 року. З цієї ж дати починається перебіг позовної давності. До суду позивач звернувся 26.11.2019, тобто в межах позовної давності.

Відповідачем не було подано до суду належним чином обґрунтованого контррозрахунку пред`явлених до стягнення позивачем коштів за період з 24.01.2012 по 13.05.2017 рік. Суд приймає за основу як належні розрахунки, надані позивачем,обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду чинне законодавство не вимагає.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 4809,25 грн. (678,09 грн (за 2012 рік) + 863,32 (за 2013 рік)+ 863,32 (за 2014 рік) + 888 грн. (за 2015 рік) +1090,72 грн (за 2016 рік) + 425,80 (за період з 01.01.2017 по 13.05.2017 року).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволений частково судовий збір пропорційно розміру задовлених позовних вимог складає 1248 грн. 84 коп.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи. Відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп. Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору суд вважає необхідним компенсувати Кременчуцькій міській раді Кременчуцького району Полтавської області судовий збір у розмірі 1248 грн. 84 коп.за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 133, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за землю по договору оренди землі - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь а користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 4809,25 грн. заборгованості за договором оренди землі.

Компенсувати Кременчуцькій міській раді Кременчуцького району Полтавської області судовий збір в розмірі 1248 грн. 84 коп. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення п итання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: С.О.Фадєєва

Повнйи текст рішення складено 14.06.2022