Постанова

від 13.06.2022 по справі 826/14757/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року

м. Київ

справа № 826/14757/17

адміністративне провадження № К/9901/58006/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/14757/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідас Філм" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідас Філм" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2018 (суддя Маруліна Л.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 (головуючий суддя Кузьменко В.В., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ідас Філм" звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2016 №193-1305.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ідас Філм" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2018 відкрито касаційне провадження у справі №826/14757/17 за касаційною скаргою Товариства.

Ухвалою суду від 13.06.2022 касаційний розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 14.06.2022.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень позивач зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального, процесуального права, неправильної правової оцінки обставин у справі, недослідження доказів, що підтверджують господарські операції. Як вказує позивач, господарські правовідносини між позивачем і контрагентами оформлені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», належним чином підтверджуються відповідними первинними документами. Позивач наполягає, що Товариством порушень податкового законодавства не вчинено, висновки в акті перевірки про непідтвердження факту здійснення господарських операцій безпідставні, оскільки умови договору виконані сторонами, оплату вартості проведено, господарські зобов`язання виконані належним чином. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу. Податковий орган зазначає, що під час перевірки встановлено факт відсутності здійснення господарських операцій з контрагентами. Крім того, у наданих документах встановлено неузгодженість даних. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглянувши касаційну скаргу, Суд вважає, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставини неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні даної справи, з урахуванням наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Ідас Філм» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Іствуд Груп» за період з 01.10.2015 по 31.12.2015, з ТОВ «Курсверх» за період з 01.09.2016 по 30.09.2016 та з ТОВ «Трейд Вікторі» за період з 01.11.2016 по 30.11.2016.

За результатами перевірки складено Акт від 07.07.2017 № 458/26-15-14-04-05/39889929 (надалі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодксу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, в період, що перевірявся, на загальну суму 376650,00грн.

За результатами висновків перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0040031404 від 04.08.2017, яким Товариству донараховано податок на додану вартість у розмірі 376000,00грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 94163,00грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про його скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що в ході проведення перевірки наданих позивачем первинних документів, бухгалтерського та податкового облік, аналізу укладених правочинів, які висвітлюють взаємовідносини з контрагентами встановлено відсутність факту реальності здійснення господарських операцій за перевіряємий період. Суди дійшли висновку про правильність висновків контролюючого органу, щодо порушення Товариством вимог податкового законодавства, що в свою чергу доводить правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення не підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як вбачається з акту контролюючого органу, перевіркою по взаємовідносинах позивача з контрагентом ТОВ «Іствуд Груп» встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Іствуд Груп» (Виконавець) укладено договори від 21.09.2015 № 1/1509 та від 09.11.2015 № 2/1511 відповідно до п.2.1, яких, Виконавець забезпечує доставку Обладнання Виконавця до місця проведення зйомок.

Відповідно до п.2.5. Договорів Виконавець зобов`язаний залучити до надання послуг за цими договорами власний технічний персонал у необхідній кількості та з належною кваліфікацією.

Відповідач констатував, що до перевірки не надано жодних документів яким саме технічним персоналом, у якій кількості та яку кваліфікацію повинні мати виконавці вищезазначених послуг.

Позивачем лише надано пояснення, що зйомки проводились переважно у м. Києві та Київській області; суду також не було надано документів, які підтверджували, що контрагент позивача доставляв Обладнання та куди саме.

Суду позивачем також не надано вищевказаних доказів.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.6 статті 44 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Суди з`ясували, що матеріали справи не містять, а позивачем не було надано пояснень стосовно ненадання контролюючому органу первинних документів, пов`язаних з предметом перевірки в неповному обсязі під час її проведення, на спростування складеного контролюючим органом акту про ненадання первинних документів до перевірки від 30.06.2017 № 570/26-15-14-04-05.

Також, відповідно до податкових даних, ТОВ «Іствуд Груп» згідно з поданим звітом 1-Дф за перевіряємий період працювала 1 особа - директор зазначеного контрагента позивача ОСОБА_1 .

При цьому, як зазначено в Акті перевірки та надано до матеріалів справи у протоколі допиту свідка ОСОБА_1 , засвідчено, що відповідно до пояснень зазначеної особи фінансово-господарську діяльність ТОВ "Іствуд Груп» та ТОВ «Кордон Трейд» ОСОБА_1 не здійснювала, документів, щодо взаємовідносин з контрагентами - не підписувала, податкову звітність вказаних підприємств - не складала та не подавала до контролюючих органів, печаток, реєстраційних та установчих документів у неї не було, контрагенти покупці та постачальники їй не відомі, документи по взаємовідносинах з ними - не підписувала та не складала.

Відповідно до податкової бази щодо контрагента позивача порушено кримінальну справу за статтею 205 Кримінального кодексу України.

Також згідно з даними єдиного реєстру податкових накладних, контролюючим органом не вдалось простежити ланцюг поставки послуг постачання, натомість встановлено, що відповідно з господарською діяльністю ТОВ «Іствуд Груп» його контрагентом було продано йому "Рис 1 ґатунку, кілька свіжоморожена, салака, масло, цукор білий, бензин", а ТОВ «Іствуд Груп» надано технічні послуги позивачу.

Позивачем на підтвердження своїх господарських відносин з контрагентом ТОВ «Іствуд Груп», крім податкових декларацій, надано Договір №1/1509 від 21.09.2015 та Акт здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) до Договору №1/1509 від 21.09.2015.

Суди вказали, що зазначені документи зі сторони контрагента підписані, нібито, директором ТОВ «Іствуд Груп» ОСОБА_1 При цьому, відповідно до протоколу допиту свідка, який наявний в матеріалах справи, ОСОБА_1 , жодних документів господарської діяльності зазначеного підприємства не підписувала.

Також, позивачем на підтвердження своїх господарських відносин з контрагентом ТОВ «Іствуд Груп» надано платіжні доручення.

Суди з`ясували, що вони не містять зазначення дати «Одержано банком», що є обов`язковим реквізитом платіжного доручення, відсутній відповідний штемпель АТ «Райфайзен Банку Аваль» у м. Києві та підпис уповноваженої особи Банку на проведення зазначеної банківської операції.

У справі, що розглядається, судами встановлено, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Курсверх» (Виконавець) укладено Договір № 16/54 про надання технічних послуг, відповідно до п.2.1 якого Виконавець забезпечує доставку Обладнання Виконавця до місця проведення зйомок.

Відповідно до п.2.5. вказаного договору зазначено, що Виконавець зобов`язаний залучити до надання послуг за цим договором власний технічний персонал у необхідній кількості та з належною кваліфікацією, проте до перевірки не надано жодних документів, яким саме технічним персоналом, у якій кількості та кваліфікацією повинні мати виконавці вищезазначених послуг.

Проте, до перевірки не надано жодного документу, відповідно до якого можна було б встановити де саме проводились зйомки.

Також зазначених документів не надано і суду.

Слід зазначити, що ТОВ «Курсверх» звіт 1-Дф за перевіряємий період не подавався, у зв`язку з чим визначити кількість працівників та залучення інших працівників за цивільно-правовими договорами встановити неможливо, про що складено акт неподання документів.

Відповідно до Додатку №1 від 05.09.2016 до Договору Виконавець виконує послуги по забезпеченню зйомок телевізійного багатосерійного фільму «Водили» - знімальною, освітлювальною, звукозаписуючою технікою. У зв`язку з не подачею ТОВ «Курсверх» (код 40067343) балансів та звітів та відповідно до єдиного реєстру реєстрації податкових накладних не встановлено придбання або оренда техніки, зазначеної в додатку №1.

Суди констатували, щ у зв`язку з відсутністю власного транспорту та відповідно до єдиного реєстру реєстрації податкових накладних не встановлено придбання послуг по транспортуванню, тому встановити, як саме відбувалось транспортування техніки до місць зйомок, неможливо.

До Єдиного реєстру судових рішень внесено ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 30.01.2017 у справі №760/21875/ 16-к, якою встановлено, що група осіб, яким підконтрольні ряд підприємств з ознаками «фіктивності» та «транзитності», серед яких ТОВ "Курсверх" (код 40067343) на території міста Києва здійснюють протиправну діяльність, пов`язану із створенням, з метою прикриття незаконної діяльності, суб`єктів господарювання, підроблення документів та надання суб`єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки, послуг з незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат шляхом оформлення безтоварних господарських операцій від ФСГД, що надає можливість службовим особам СГД реального сектору економіки ухилятись від сплати податків до бюджету в особливо великих розмірах.

На підтвердження здійснення розрахунків, позивачем надано платіжне доручення №86 від 20.09.2016 року, як доказ, перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Курсверх» грошових коштів в сумі 204900,00грн. з зазначенням призначення платежу: за технічні послуги з надання та налаштування обладнання для телезйомок згідно з рах. № 1609201 від 20.09.2016 року, у т.ч. ПДВ 20% - 34150,00грн.

Втім, платіжне доручення не містить зазначення дати «Одержано банком», що є обов`язковим реквізитом виконаного платіжного доручення. Також відсутній відповідний штемпель АТ «Райфайзен Банку Аваль» у м. Києві та підпис уповноваженої особи Банку на проведення зазначеної банківської операції.

Крім того, у цій справі, контролюючим органом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Трейдер Вікторі» (Виконавець) укладено Договір від 05.09.2016 року № 16-092/54.

Відповідно до п. 1.1. договору Замовник доручає, а виконавець зобов`язується, на нижче викладених умовах, надати Замовнику технічні послуги забезпечення знімальної, освітлювальної та звукозаписувальної апаратури для виробництва аудіовізуального твору-багатосерійного художнього телевізійного фільму. Проте, до перевірки не надано документів, відповідно до яких можливо було б встановити, для якого саме фільму потрібні вищезазначені послуги. Крім того, відповідно до п.2 договору Виконавець забезпечує доставку Обладнання Виконавцю до місця проведення зйомок, та відповідно до п.2.4. Виконавець має здійснити розгортання Обладнання Виконавця у конкретному місці, вказаному представниками замовника, інсталяцію, комутацію Обладнання Виконавця таким чином, щоб воно становило єдиний комплекс та було повністю готове до зйомок фільму Замовника. Відповідно до п.2.5. договору Виконавець зобов`язаний залучити до надання послуг за цим договором власний технічний персонал у необхідній кількості та з належною кваліфікацією.

Позивачем надано документи, які, за його доводами, підтверджують взаємовідносини останнього із ТОВ «Гравіс Кіно».

Разом з тим, до перевірки не надано жодного документу, відповідно до якого можна встановити, де саме проводились зйомки, яким саме технічним персоналом, у якій кількості та яку кваліфікацією повинні мати виконавці вищезазначених послуг, про що складено акт ненадання документів 30.06.2017 року №570/26-15-14-04-05.

Контролюючим органом простежено ланцюг взаємодії між контрагентами та встановлено невідповідність зареєстрованих даних в податкових деклараціях.

При цьому, відповідно до протоколу допиту директора ТОВ «Трейдер Вікторі» ОСОБА_2 , який міститься в матеріалах справи, ОСОБА_2 , стверджує, що реєстрація ТОВ «Трейдер Вікторі» (код 40645802) на його ім`я проведена без відома, він не підписував жодні установчі документи по даній юридичній особі, не подавав будь-яку звітність до державних органів, не подавав заяву на отримання та не отримував свідоцтво платника ПДВ.

Щодо вищезазначеного контрагента позивача відкрито кримінальну справу за ознаками кримінальних правопорушень передбачених статтями 205, 212 Кримінального кодексу України.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як визначено підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

За наслідками перевірки податковий орган дійшов висновку, що позивач здійснював операції з придбання товарів (вал карданний, електродвигун, кабель, кріплення у зборі, шестерня конічна роторна), та послуг ремонт під`їзних шляхів, ремонт автомобільного переїзду, поточне утримання під`їзної залізничної колії, обшивання полікарбонатом віконних вітражів), послуг оренди, телекомунікаційних послуг, послуг зв`язку тощо.

Апеляційний суд правомірно врахував твердження позивача, стосовно принципу індивідуальної відповідальності платника податків і той факт, що нормами чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Разом з тим, позивачем судам першої та апеляційної інстанції не надано доказів на підтвердження здійснення комплексу операцій, як зі сторони позивача, так і контрагентів, які забезпечують фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей між учасниками ланцюга поставок з понесенням певних витрат, пов`язаних з обслуговуванням означених поставок, тобто переміщення чітко визначеної кількості і асортименту в необхідну точку, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, здійснення контролю за станом виконання придбання/поставки ТМЦ, тощо.

Судами враховано, що під час проведення перевірки, контролюючим органом взяті до уваги відібрані в рамках кримінальних проваджень пояснення, надані керівниками контрагентів, останні повідомили, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності зазначених підприємств вони не мають, господарську діяльність від імені підприємств не здійснювали.

Суди правильно зазначили, що сам факт порушення кримінальної справи не вказує на наявність обставин, які не потребують доказування, разом з тим, зазначені обставини підлягають врахуванню, з огляду на те, що в податкових документах, з цим контрагентами, зазначене прізвище саме особи, яка склала первинні документи.

Крім того, платник податків повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Несприятливі наслідки недостатньої бережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин.

Право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та податкових зобов`язань виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими платіжними та інші первинними документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Факт відсутності, або невідповідності первинного документу, який посвідчує господарську операцію, встановленим вимогам, унеможливлює формування на його підставі податкового кредиту та податкових зобов`язань при подальшій реалізації товару.

Всі вищенаведені обставини в сукупності надали судам обґрунтовані підстави для висновку про безтоварних характер вказаних операцій та, як, наслідок правомірність дій податкового органу донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб.

Касаційний суд звертає увагу, що для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами. Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку.

Вірною є позиція суду апеляційної інстанції, що надані позивачем документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку позивача по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку. Позивачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Як встановлено приписами податкового законодавства, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару/надання послуг особою, яка ніколи не продавала товару/не надавала послуг, тощо).

Касаційний суд відзначає, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування за фактом понесення витрат.

Необхідно враховувати, що практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Таким чином, зважаючи на зазначені обставини, суди не погодились з доводами Товариства, що господарські відносини між ТОВ «Ідас Філм» та його контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану позивача, адже відповідно, до наданих позивачем доказів, вони не підтверджують факту переводу грошових коштів на рахунки ТОВ «Іствуд Груп», ТОВ «Курсверх» та ТОВ «Трейдер Вікторі», також позивачем надано витяги з електронного інтернет-банкінгу по взаємовідносинах з ТОВ «Гравіс Кіно», які також не підтверджуються належним чином.

Враховуючи наведене, касаційний суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність у сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов`язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Доводи позивача, заявлені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження за результатами касаційного розгляду справи.

Як унормовано положеннями статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на правове регулювання правовідносин та встановлені судами обставини, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод. Відповідно, при прийнятті оскаржуваних рішень контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень. Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідас Філм" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду місті Києва від 24.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018у справі №826/14757/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-----------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду