Постанова

від 13.06.2022 по справі 0805/4947/2012

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 14.06.2022 Справа № 0805/4947/2012

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 0805/4947/2012

Провадження №22-ц/807/1339/22

Головуючий в 1-й інстанції - Кононенко І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,СекретарІльїна Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 січня 2022 року, постановлену у м. Вільнянськ у справі за поданням державного виконавця Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, стягував ОСОБА_2 ,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшло вищевказане подання, обґрунтоване тим, що на виконанні у Вільнянському відділі державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області ПСМУМЮ (м. Дніпро) знаходиться виконавче провадження № 6406911 з примусового виконання виконавчого листа №0805/4947/2012 від 16.04.2018 року виданого Вільнянським районним судом Запорізької області на виконання постанови апеляційного суду Запорізької області від 22.03.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг у розмірі 11062500 грн. Вказане рішення боржником ОСОБА_1 не виконуються, грошові кошти не сплачуються, хоча він достовірно обізнаний про відкриття виконавчого провадження. Боржник відмовився надавати пояснення, щодо причин неявки до державного виконавця за викликами, декларацію заповнити відмовився, надавати інформацію щодо відкритих рахунків, місцезнаходження усього рухомого та нерухомого майна, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, які зареєстровані за боржником відмовився. Під час виконання рішення суду державним виконавцем встановлена наявність у боржника на праві власності транспортних засобів, винесено постанову про арешт нерухомого та рухомого майна, розшук транспортних засобів, арешт грошових коштів на рахунках в банківських установах. З`ясовано, що боржник офіційно отримує дохід у ФГ «Агронікс», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі цього державним виконавцем направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника у розмірі 20% до погашення заборгованості. Станом на 22.12.2021 рік постанова про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , яка надіслана 06.10.2021 року за вих. № 18.4-38/30844 не виконується. Державним виконавцем неодноразово здійснювались виїзди за адресою проживання боржника, з метою перевірки майнового стану, опису та арешту майна, але перевірити майновий стан не вдається. За боржником наявні зареєстровані земельні ділянки. В той же час боржник, має в наявності два паспорти громадянина України для виїзду за кордон, тому має змогу виїхати за межі України. Вказані обставини відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.441 ЦПК України є підставою для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 січня 2022 року, подання державного виконавця Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Ваховської Д.Р. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа задоволено.

Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 до виконання зобов`язань, покладених на нього згідно виконавчого листа № 0805/4947/2012 виданого 16.04.2018 року Вільнянським районним судом Запорізької області , виконавче провадження №64069611 .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що подання не містить доказів наявності у боржника можливості виконати рішення суду та свідомого ухилення від його виконання, що вказує на відсутність підстав для тимчасового обмеження боржника у виїзді за кордон.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено, cтягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 11062500,00 грн., у зв`язку з чим, на виконанні у Вільнянському відділі державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області ПСМУМЮ (м.Дніпро) знаходиться виконавче провадження № 6406911 з примусового виконання виконавчого листа №0805/4947/2012 від 16.04.2018 року виданого Вільнянським районним судом Запорізької області на виконання постанови апеляційного суду Запорізької області від 22.03.2018 року.

19.01.2021 року до Вільнянського РВ ДВС ПСМУМЮ (м.Дніпро) надійшла заява від представника боржника ОСОБА_3 про можливість ознайомитися з виконавчим провадженням по виконавчому листу у справі №0805/4947/2012 за позовом ОСОБА_2

26.01.2021 року представник боржника особисто під підпис отримав оригінал постанови про відкриття виконавчого провадження.

24.05.2021 боржнику під підпис вручено виклик державного виконавця з вимогою з`явитися до відділу для надання пояснень, щодо невиконання рішення суду, про що складено відповідний акт.

Під час виконання рішення суду державним виконавцем встановлена наявність у боржника на праві власності транспортних засобів, винесено постанову про арешт нерухомого та рухомого майна, розшук транспортних засобів, арешт грошових коштів на рахунках в банківських установах.

З`ясовано, що боржник офіційно отримує дохід у ФГ «Агронікс», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі цього державним виконавцем направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника у розмірі 20% до погашення заборгованості.

Державним виконавцем неодноразово здійснювались виїзди за адресою проживання боржника, з метою перевірки майнового стану, опису та арешту майна, але перевірити майновий стан не вдається.

Боржник ОСОБА_1 має в наявності два паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Задовольняючи вимоги подання, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту відкриття виконавчого провадження і до теперішнього часу ОСОБА_1 не вчинено жодних дій на виконання судового рішення, також всупереч ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» не подано державному виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою встановленою Міністерством юстиції України, боржник жодного разу не з`явився за викликами державного виконавця. Таким чином, державним виконавцем вжито усіх передбачених законодавством заходів примусового виконання рішення, однак останнє не виконано, боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. Обмеження у праві виїзду за кордон, за вищенаведених обставин є справедливим обмеженням у демократичному суспільстві, яке носить тимчасовий характер та є дієвою юридичною санкцією, яка зумовить припинення нехтування своїми обов`язками та змусить боржника віднайти способи для виконання рішення суду.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ст.441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Право громадян України на пересування, в тому числі і залишення території України, закріплено у ст. 33 Конституції України. У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Пунктом 5 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов`язань.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Тобто ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням є будь-які свідомі умисні діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

У п. 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" від 07.02.2014, № 6 зазначено, що Законом України "Про виконавче провадження" передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12). У зв`язку із цим у разі доведення факту зловживання процесуальними правами чи невиконання обов`язків, передбачених статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження зазначене може бути підставою для відповідного реагування, зокрема звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України згідно з нормами ЦПК, пунктом 18 частини третьої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України можливе лише у разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

З огляду на словосполучення "ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішення іншого органу (посадової особи)", вжите у пункті 5 частини 1 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Встановлення наявності зобов`язання у боржника, у даному випадку грошового зобов`язання щодо сплати заборгованості, та факту ухилення останньої від його виконання (бездіяльність, свідоме невиконання зобов`язання), дозволяють при вирішенні подання керуватись положеннями частини другої статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України", згідно з якою громадянинові України, який має паспорт для виїзду за кордон, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо такий громадянин ухиляється від виконання зобов`язань покладених на нього судовим рішенням, - до виконання цих зобов`язань.

Якщо боржник не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання боргового зобов`язання, а саме, до виконавця не прибув, не надав своєчасно у строк, встановлений виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах та пояснень стосовно причин невиконання рішення не надав, а виконавець зі свого боку вчинив всі дії передбачені законом, в такому разі, обставини свідчать, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, що є підставою для обмеження його в праві виїзду за межі України та вчинення інших дій передбаченим Законом.

ОСОБА_1 не спростував твердження державного виконавця про те, що він проігнорував вимогу державного виконавця надати декларацію про доходи та майно, на виклики не з`являється, від нього не надійшло жодного клопотання щодо надання реквізитів ДВС для погашення заборгованості, та за період з моменту відкриття виконавчого провадження по теперішній час жодної суми не було внесено на депозитний рахунок ДВС. Факт ухилення боржника від виконання рішення суду зафіксований у актах державного виконавця, згідно яких боржником отримано декларацію про майно та доходи фізичної особи, при цьому доказів її заповнення та надання до виконавчої служби матеріали справи не містять. Підтверджень явки до державного виконавця ні матеріали справи, ні матеріали апеляційної скарги не містять, як і не містять вони доказів хоча б часткового виконання рішення суду, при цьому матеріали надані державним виконавцем свідчать про наявність у боржника можливості (наявність рухомого та нерухомого майна, доходи) виконати рішення суду.

Враховуючи конкретні обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з думкою суду першої інстанції, і вважає, що дії та бездіяльність боржника ОСОБА_1 вказують на свідоме ухилення від виконання рішення суду, що є підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для її скасування чи зміни не вбачається.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що вимоги подання підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 січня 2022 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 15 червня 2022 року.

Судді: С. В. Кухар

О.В. Крилова

О.З. Поляков